Ухвала суду № 62017044, 17.10.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 766/7932/16 Головуючий в 1-й Інстанції

Провадження № 11-сс/791/396/16 мусулевський я.а.

категорія: арешт майна Доповідач: сажинов В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Сажинова В.В.суддів: Коломієць Н.О., Калініченка І.С.,при секретарі Осипенко С.С.за участі прокурора Штоколова А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2016 року про накладення арешту на майно,

встановила:

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2016 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Херсонській області Стародубцева Є.Є. та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, вилучений 03.09.2016 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить поновити строк для подачі апеляційної скарги пропущений з поважних причин та скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, а саме: транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_1, належних їй на праві власності, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог чинного законодавства. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно з протоколом обшуку за адресою АДРЕСА_1, в приміщенні гаражу нічого не вилучалося, що спростовує висновок суду про вилучення автомобіля в ході обшуку гаража. Також в порушення вимог ст. 170 КПК України не надано жодного документа на обґрунтування доводів клопотання слідчого про необхідність накладення арешту на автомобіль. Вказує, що належний їй автомобіль не може бути речовим доказом в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8, оскільки не підпадає під жоден з критеріїв визначених ч. 2 ст. 167 КПК України, а також в зв'язку з відсутністю будь-якої кримінальної справи порушеної щодо неї особисто. Зазначає, що слідчим і судом взагалі не вказано правову підставу для арешту майна, що є порушенням норм чинного Кримінального процесуального кодексу України. Крім того, слідчий суддя помилково дійшов висновку, що транспортний засіб був знаряддям інкримінованого гр. ОСОБА_9 правопорушення. Також зазначає, що про оскаржуване рішення суду дізналась тільки після звернення до СУ ГУНП, в судовому засіданні вона присутня не була, а тому вважає, що пропустила строк для оскарження ухвали суду з поважних причин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін, заслухавши прокурора в судових дебатах, який залишився на попередній позиції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Колегією суддів встановлено, що 04.09.2016 року до ЄРДР внесено відомості за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України за фактом виявлення в салоні автомобіля НОМЕР_1, під час проведення обшуку 03.09.2016 року в період часу з 23.40 по 23.55, який перебував у гаражі АДРЕСА_1 порошкоподібної речовини схожої за зовнішніми ознаками на психотропну речовину - амфетамін вагою близько 1 гр.

Постановою слідчого від 05.09.2016 року вказаний автомобіль визнаний речовим доказом та долучений до матеріалів кримінального провадження.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що транспортний засіб не є предметом злочину і не має на собі слідів кримінального правопорушення, тому не може бути визнаний речовим доказом, оскільки під час досудового розслідування має бути з'ясована мета зберігання у ньому психотропних речовин та інші обставини справи, що зумовлює збереження транспортного засобу до остаточного вирішення справи та запобігання спробам його відчуження, переховування тощо.

Виходячи з наведеного, вказаний об'єкт був правомірно арештований як речовий доказ з метою його збереження, а доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для його арешту є необґрунтованими.

Посилання апелянта на ту обставину, що вказаним злочином не спричинено шкоду і не передбачено конфіскацію майна як на підставу неправомірності арешту, не може бути прийнято до уваги, оскільки арешт накладався на майно не з метою забезпечення його подальшої конфіскації, а з метою збереження його як речового доказу.

Таким чином апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Що стосується питання поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає, що таке клопотання ОСОБА_6 підлягає задоволенню, оскільки як вбачається з матеріалів справи, вона не була присутня в судовому засіданні, а копію оскаржуваної ухвали отримала лише після звернення до ГУ Національної поліції в Херсонській області. Після чого 29.09.2016 року звернулася до слідчого судді з клопотанням про зняття арешту з майна, і після відмови суду у задоволенні її клопотання 06.10.2016 року звернулася з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Херсонської області. Таким чином, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали ОСОБА_6 був пропущений з поважних причин і за її заявою має бути поновлений.

Керуючись ст. 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2016 року про накладення арешту на майно - задовольнити.

Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2016 року про накладення арешту на майно.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2016 року, якою накладено арешт на майно, належне ОСОБА_6 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.

Судді:

(підпис) (підпис) (підпис)

___ _____ ______

Сажинов В.В. Коломієць Н.О. Калініченко І.С.

З оригіналом згідно,

Суддя: Сажинов В.В.