Рішення № 62017010, 11.10.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 663/3093/14-ц Головуючий в І інстанції Пухальський С.В.

Номер провадження 22-ц/791/1715/16 Доповідач Орловська Н.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Орловської Н.В.

суддів: Борка А.Л.

Приходько Л.А.

секретар Прушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 16 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И Л А:

26 вересня 2014 року представник публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі ПАТ КБ «Надра») звернувся із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 11.02.2008р. між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в розмірі 21742,40 доларів США, з кінцевим строком погашення до 11.02.2033р., та із сплатою 12,99 відсотків річних за користування кредитними коштами, які були отримані позичальником через касу Банка.

Виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 забезпечене порукою ОСОБА_2, на підставі договору поруки від 11.02.2008р., укладеного між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, за умовами якого остання взяла на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями позичальника, що виникають із умов вище вказаного кредитного договору, в повному обсязі цих зобов'язань.

Оскільки ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, просив стягнути солідарно з відповідачів на користь Банка заборгованість станом на 08.09.2014р. в розмірі 22511,94 доларів США з яких: заборгованість по кредиту - 20208,53 доларів США, борг по відсотках - 2303,41 доларів США та неустойку - 30048,44 грн. із яких: пеня за прострочення кредиту і відсотків - 2170,12 грн. і штраф за порушення п. 4.3.2 кредитного договору - 27878,32 грн.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 16 січня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість станом на 08.09.2014р. за кредитним договором у розмірі 22511,94 доларів США та 30048,44 грн., а також стягнуті судові витрати по 1593,49 грн. із кожного відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог через порушення строку звернення із вимогою до поручителя та неправомірне стягнення штрафу, оскільки це є подвійна відповідальність за прострочення кредитного зобов'язання.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2008р. між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 804/6/02/2008/840к/2913, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 21742,40 доларів США з кінцевим строком погашення до 11.02.2033р., та із сплатою 12,99 відсотків річних за користування кредитними коштами, та зобов'язався повернути його у визначений договором строк шляхом внесення щомісячних платежів в розмірі 248,17 доларів США на оплату вартості придбаної ним за договором купівлі - продажу від 11.02.2008р. земельної ділянки площею 0,0575 га за адресою пров. Січовий,3 в м. Херсоні.

Виконання кредитних зобов'язань за вказаним кредитним договором забезпечене укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 договором поруки від 11.02.2008 року, за умовами якого остання взяла на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями позичальника, що виникають із умов вище вказаного кредитного договору, в повному обсязі цих зобов'язань.

Факт отримання позичальником кредитних коштів у розмірі передбаченому кредитним договором відповідачі не заперечували.

За змістом п. 3.3.1 кредитного договору вбачається, що сторони погодили розмір мінімального щомісячного платежу на погашення тіла кредиту і відсотків за користування кредитом та порядок погашення тіла кредиту і відсотків шляхом сплати 248,17 доларів США щомісячно до 10-го числа кожного місяця. Крім того, у п. 3.4 кредитного договору сторони узгодили черговість погашення заборгованості по кредиту у випадку її виникнення. Так в першу чергу погашаються заборговані відсотки, неустойка, прострочена частина кредиту та поточна заборгованість.

Боржник ОСОБА_3 порушував, погоджений сторонами, графік погашення кредитної заборгованості, оскільки сплачував щомісячні внески із порушенням строку їх внесення та у розмірі, яка лише частково покривала заборгованість по відсотках за користування кредитом та частину тіла кредиту. Останній платіж позичальник здійснив 28.07.2014р. (а.с.4-5).

Внаслідок, встановленого судом, порушення позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість в сумі 22511,94 доларів США із яких: заборгованість по кредиту - 20208,53 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків - 2303,41 доларів США та неустойка - 30048,44 грн. з яких: пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків - 2170,12 грн. та штраф 27878,32 грн.

Рішення суду щодо стягнення заборгованих сум ОСОБА_3 не оскаржив, оскільки подана ним апеляційна скарга на це рішення ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 24.03.2015р. через несплату судового збору визнана неподаною і повернута заявнику.

Апеляційна скарга щодо ухваленого у цій частині рішення, подана поручителем ОСОБА_2, тоді як остання не має повноважень діяти від імені ОСОБА_3

За таких обставин рішення суду щодо стягнення кредитної заборгованості із позичальника предметом апеляційного розгляду не є.

Крім того, з матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що ОСОБА_2 є поручителем виконання кредитного зобов'язання позичальника ОСОБА_3, на підставі укладеного 11.02.2008р. між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра» договору поруки.

Умовами п.4.2.4 кредитного договору та п.2.1 договору поруки передбачено право Банку вимагати достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування у випадку неналежного виконання позичальником або поручителем зобов'язань за договором.

Позивач, встановивши кредитну заборгованість, направив на адресу позичальника і поручителя письмове повідомлення від 12.09.2014р. з вимогою Банку погасити заборговані суми відповідно до розрахунку станом на 08.09.2014р. Вимога отримана позичальником і поручителем 26.09.2014р., проте зобов'язання ними не виконано.(а.с. 9,10,12,14,79).

Із позовом до відповідачів про солідарне стягнення із них боргу позивач звернувся 26.09.2014р., в межах встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку звернення із вимогою до поручителя, перебіг, якого слід визначати з часу останнього платежу, яким є дата 28.07.2014р.(а.с.4,5).

Судом встановлено, що розмір заборгованості перед кредитором визначеного станом на 08.09.2014р. становить 22511,94 доларів США із яких: заборгованість по кредиту - 20208,53 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків - 2303,41 доларів США та неустойка - 30048,44 грн. з яких: пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків - 2170,12 грн. та штраф 27878,32 грн.

У зазначеному розрахунку пеня вирахувана в межах річного строку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки за існуючими між сторонами договірними правовідносинами банк надав відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а останній допустив порушення умов договору та припинив сплачувати кошти за встановленим графіком, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача про солідарне стягнення кредитної заборгованості із боржника і поручителя є обґрунтованими та відповідає ст. 554, ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Неприйнятними є доводи апеляційної скарги щодо припинення зобов'язань поручителя із підстав ч.4 ст. 559 ЦК України, оскільки згідно з положеннями цієї норми законодавства порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У п.1.4 кредитного договору сторони визначили строк дії основного зобов`язання з датою остаточного погашення кредиту 11.02.2033р. (а.с.6)

За умовами укладеного між позивачем і ОСОБА_2 договору поруки від 11.02.2008р. в п. 5.3 зазначено, що порука припиняється належним виконанням позичальником взятих кредитних зобов`язань чи виконання поручителем цих же зобов`язань згідно умов цього договору. (а.с.9).

Умова договору поруки про його дію до повного виконання позичальником зобов`язання перед Банком або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов`язань не може розглядатись як встановлення строку дії поруки, як таке, що суперечить вимогам ст. 252 ЦК України. Вказаною нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами. Термін визначається календарною датою або подією, яка має обов`язково настати.

Довором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

Крім того, у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором, а також враховуючи, що останній платіж внесено позичальником 28.07.2014р., банк відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України згідно п.4.2.4 кредитного договору, використав право дострокового стягнення із позичальника і поручителя заборгованих сум та надіслав на їх адресу письмове повідомлення від 12.09.2014р. Позовна заява подана до суду 26.09.2014р. (а.с.2).

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.(постанова Верховного Суду України від 21.01.2015р. у справі №190цс14).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність встановлених договором поруки підстав для солідарного стягнення наявного кредитного боргу із поручителя.

Разом із тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо покладання подвійної відповідальності за одне і те саме порушення позичальником кредитних зобов'язань.

Так, за змістом позовної заяви та пояснень представника позивача вбачається, що вимога про стягнення неустойки у вигляді штрафу в сумі 27878,32 грн. обґрунтована тим, що боржник порушив умови п. 4.3.2 кредитного договору, яким встановлений обов'язок суворо дотримуватись положень кредитного договору, а також договору іпотеки.

В суді апеляційної інстанції представник Банку зазначив, що підставою для стягнення штрафу є несвоєчасне та неповне внесення щомісячних платежів на погашення кредиту.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що підставою для вимоги про стягнення штрафу і пені є одне і те саме порушення кредитних зобов'язань.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення.

Оскільки юридична відповідальність позичальника у вигляді сплати неустойки (штраф) встановлена умовами основного кредитного зобов'язання у випадку невиконання позичальником обов'язку сплачувати на покриття кредитної заборгованості суму 248,17 доларів США у строк, встановлений п.3.3.3 кредитного договору, не пізніше 10 числа поточного місяця, і таке ж саме порушення вказане як підстава для стягнення штрафу за п. 4.3.2 цього договору, а тому їх одночасне застосування за одне і те саме порушення свідчить про недотримання судом положень, закріплених ст. 61 Конституції України, ст. 549 ЦК України та застосування подвійної цивільно - правової відповідальності за одне порушення.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. у постанові № 6-2003цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Враховуючи викладене, рішення суду в частині стягнення штрафу в сумі 27878,32 грн. належить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цієї частини вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 1059, 559, 549 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 16 січня 2015 року в частині стягнення на користь ПАТ КБ «Надра» солідарно із поручителя ОСОБА_2 штрафу в розмірі 27878,32 грн. та стягнення судового збору в сумі 3077 грн. скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Надра» про солідарне стягнення із поручителя ОСОБА_2 штрафу в розмірі 27878,32 грн. та стягнення судового збору в сумі 3077 грн. відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції щодо солідарного стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_2 в сумі 22511,94 дол.США та пені в сумі 2170,12 грн. залишити без змін.

Рішення цього ж суду в частині стягнення кредитної заборгованості на користь ПАТ КБ «Надра» із позичальника ОСОБА_3 в апеляційному порядку не переглядалось, як неоскаржене.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий ____ Н.В.Орловська

Судді: ____ А.Л.Борко

____ Л.А.Приходько