Вирок № 62015473, 11.10.2016, Святошинський районний суд міста Києва

Святошинський районний суд м. Києва

ун. № 759/2037/16-к

пр. № 1-кп/759/257/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Жмудь В.О.,

за участю секретарів Захарчук Ю.В., Поліщука О.С., Самчик І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100000000861, стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вязенка Путивльського р-ну Сумської обл., українця, громадянина України, номер картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1, який здобув середню-спеціальну освіту, розлучений, пенсіонер, не працює, пільгами не користується, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор - Пересунько С.С.,обвинувачений - ОСОБА_1, захисник - ОСОБА_2, інші учасники провадження: потерпіла - ОСОБА_3, представник цивільного відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 08.10.2015 приблизно о 08 год. 20 хв., керуючи на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_4 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, власним технічно справним автомобілем «Audi-100», державний номерний знак НОМЕР_2, рухався в другій смузі проїзної частини по пр. Л.Курбаса, зі сторони Великої кільцевої дороги, в напрямку бул. Кольцова в м. Києві, та наближався до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований навпроти будинку № 13-А по пр. Л. Курбаса в м. Києві, який позначено інформаційно-вказівними знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» і відповідною дорожньою розміткою.

В цей час попереду автомобіля «Аudi-100», державний номерний знак НОМЕР_2, в правій смузі руху попутного напрямку руху перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом зупинився невстановлений легковий автомобіль, водій якого став пропускати пішоходів ОСОБА_3 та малолітню ОСОБА_5, які в цей час переходили дорогу по даному нерегульованому пішохідному переході справа наліво відносно руху автомобіля «Аudi-100», державний номерний знак НОМЕР_2.

Під час руху ОСОБА_1 грубо порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 підпункту «б» та 18.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, і можуть продовжити (відновити) рух, лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_1 виявились в тому, що він, керуючи технічно стравним автомобілем «Аudi-100», державний номерний знак НОМЕР_2, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи ОСОБА_3 і малолітня ОСОБА_5 та перед яким зупинився автомобіль, не зменшив швидкість руху свого автомобіля аж до його зупинки та не переконався, що на пішохідному переході не має пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив свій рух та на нерегульованомупішохідному переході, який розташований навпроти будинку № 13-А по пр. Л. Курбаса в м. Києві, здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та малолітню ОСОБА_5

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: закрита травма правої гомілки: перелом латеральної кісточки лівої великогомілкової кістки з незначним зміщенням уламків. Виявлене тілесне ушкодження відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Порушення ОСОБА_1 пунктів 1.5, 2.3 підпункту «б» та 18.4 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її насліками.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, вказавши на час, місце, спосіб і мету його вчинення, та показав, що 08.10.2015 приблизно о 08 год. 20 хв. він керував технічно справним автомобілем «Audi-100», державний номерний знак НОМЕР_2, та рухався в другій смузі проїзної частини по пр. Л.Курбаса, зі сторони Великої кільцевої дороги, в напрямку бул. Кольцова в м. Києві. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований навпроти будинку № 13-А по пр. Л. Курбаса в м. Києві, його осліпило сонце, і він не побачив, що по пішохідному переходу рухається потерпіла ОСОБА_3 з дитиною. Як тільки він побачив потерпілу ОСОБА_3, то зменшив швидкість руху до 20 км/год., але не встиг зупинити транспортний засіб та здійснив на неї наїзд. Після зіткнення він одразу зупинився, вийшов з автомобіля, до нього підійшла потерпіла ОСОБА_3 з лайкою. Він вибачився за здійснений наїзд та запропонував відвести її в лікарню, проте вона відмовилася. Після цього були викликані працівники поліції та швидка медична допомога. Під час судового розгляду вибачився перед потерпілою. Разом з тим, цивільний позов в частині, що пред'явлений до нього, не визнав.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 показала, що 08.10.2015 приблизно о 08 год. 15 хв., вона зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_5 рухалися в темпі звичайної ходи по нерегульованому пішохідному переході, що по бул. Кольцова в м. Києві, коли на них здійснив наїзд автомобіль «Audi-100», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 Після чого були викликані працівники поліції та швидка медична допомога, як доправила її та її малолітню доньку в лікарню. Також показала, що обвинувачений жодної допомоги, в тому числі і грошових коштів, їй не надавав. Просила в повному обсязі задовольнити уточнений цивільний позов.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники судового провадження - прокурор, захисник, потерпіла, представник цивільного відповідача, не оспорюють всі обставини даного кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, потерпілої, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та що стосуються процесуальних витрат, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Разом з тим, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов, пред'явлений потерпілою ОСОБА_3, не визнав, то суд вважає за необхідне дослідити в повному обсязі цивільний позов та додатки до нього, а також допитати представника цивільного відповідача та свідка ОСОБА_7 в частині пред'явленого цивільного позову.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_1 08.10.2015 приблизно о 08 год. 20 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Audi-100», державний номерний знак НОМЕР_2, та рухаючись в другій смузі проїзної частини по пр. Л. Курбаса, зі сторони Великої кільцевої дороги, в напрямку бул. Кольцова в м. Києві, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а тому його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є невеликої тяжкості; обставини, які пом'якшують його покарання, та відсутність обставин, які обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він розлучений, пенсіонер, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, також за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше не судимий.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України в межах санкції вказаної частини ст. 286 КК України, а саме у виді обмеження волі.

Разом з тим враховуючи, особу обвинуваченого ОСОБА_1, його ставлення до вчиненого, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК України, а саме: звільнення від відбування покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку, одночасно поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню.

Також суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки порушення п. 18.4 Правил дорожнього руху України є грубим порушенням.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Щодо клопотання захисника, висловленого у судових дебатах, про звільнення ОСОБА_1 від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК України, то слід зазначити, що дане клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 74 КК України особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

При цьому, за змістом вказаної частини ст. 74 КК України однією з обов'язкових підстав звільнення особи від покарання є сумлінне ставлення до праці такої особи.

Однак, як достовірно встановлено під час судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 є пенсіонером та не працює.

Відтак, положення ч. 4 ст. 74 КК України на обвинуваченого ОСОБА_1 не поширюються.

При вирішенні цивільного позову (уточненого) потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 грн 00 коп. та ПАТ «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 23172 грн 31 коп., моральної шкоди у сумі 1158 грн 62 коп. та шкоди, пов'язаної з втратою працездатності, в сумі 5281 грн 44 коп. суд виходить з наступного (т. 1 а.п. 182-187).

Допитана у судовому засіданні представник цивільного відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» ОСОБА_4 показала, що ПАТ «НАСК «Оранта» частково визнає цивільний позов, пред'явлений ОСОБА_3, а саме в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 20601 грн 19 коп., моральної шкоди в сумі 1294 грн 13 коп. та шкоди, пов'язаної з втратою працездатності, в сумі 5281 грн 44 коп. В іншій частині позову просила відмовити, оскільки інші витрати не пов'язані з лікуванням основного діагнозу потерпілої та деякі документи подані неналежної якості.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що в жовтні 2015 року йому зателефонувала потерпіла ОСОБА_3, яка є його колишньою дружиною, та повідомила, що вона потратила у ДТП та перебуває в лікарні в травмпункті без грошей та документів зі зламаною ногою, не може сама рухатися. Після цього він забрав її з лікарні та відвіз на томографію колінного суглобу та томографію головного мозку, було призначено операцію на нозі. Всі витрати на лікування ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_5 оплачував він. Пізніше він зустрівся з ОСОБА_1 та повідомив йому про обставини лікування, а саме те, що ОСОБА_3 перебуває в лікарні та про витрачені кошти, показавши йому чеки, на що ОСОБА_1 відповів, що грошей у нього немає, виплачувати він нічого не буде, бо немає змоги, а його цивільна дружина могла б відвозити та забирати малолітню ОСОБА_5 зі школи.

Згідно з положеннями ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Крім того, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з дослідженими в судовому засіданні фіскальними та товарними чеками, ОСОБА_3 понесла витрати на лікування та придбання ліків у зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями на загальну суму 20601 грн 19 коп., відтак витрати на вказану суму суд визнає документально підтвердженими, а цивільний позов про їх відшкодування таким, що підлягає задоволенню.

Водночас, витрати потерпілої (добровільний внесок, купівля стерильних бахіл, захисних масок, хірургічного халату, медичної стерильної шапочки-берету, йодомарину, аскорбінової кислоти, мікстури від кашлю, віброцил крапель, петрусин сиропу та ін.) у сумі 2571 грн 12 коп., хоча документально і підтвердженні, однак, вони не відносяться до витрат, понесених на лікування та придбання ліків, а також потерпілою не надано суду відповідного обґрунтування необхідності здійснення таких витрат. Відтак, цивільний позов на вказану суму задоволенню не підлягає.

Також підлягає задоволенню цивільний позов про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» моральної шкоди у сумі 1158 грн 62 коп. та шкоди, пов'язаної з втратою працездатності, в сумі 5281 грн 44 коп.

Щодо стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 в сумі 200 000 грн 00 коп., то розмір такого грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи наведене, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої у зв'язку із завданою їй травмою, порушенням життєвих зав'язків, а також з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 - 40 000 грн. 00 коп.

Речові докази відсутні.

Разом з тим, суд вважає за необхідне ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2016, відповідно до якої на автомобіль «Audi-100», державний номерний знак НОМЕР_2, який на праві приватної власності належить ОСОБА_1, накладено арешт, залишити без змін з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) (т. 1 а.п. 114-116).

Також суд на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи, що підтверджуються розрахунком її вартості.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 124, ч. 3 ст. 349, ст.ст. 128-129, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2016 про накладення арешту на автомобіль «Audi-100», державний номерний знак НОМЕР_2, який на праві приватної власності належить ОСОБА_1, залишити без змін.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 491 (чотириста дев'яносто одна) грн 04 коп.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (ідентифікаційний код 00034186) на користь ОСОБА_3 (картка фізичної особи - платника податків НОМЕР_3) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20601 (двадцять тисяч шістсот одну) грн 19 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1158 (одну тисячу сто п'ятдесят вісім) грн 62 коп. та в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою працездатності, 5281 (п'ять тисяч двісті вісімдесят одну) грн 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (картка фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (картка фізичної особи - платника податків НОМЕР_3) в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: