Постанова № 62014466, 10.10.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9087/16-а

Провадження №: 2-а/752/246/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.10.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді Ладиченко С.В.

за участю секретаря - Рожок В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання провести перерахунок розміру допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київського міського центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання провести перерахунок розміру допомоги по безробіттю.

Позивач просить суд скасувати наказ Голосіївського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ 160531 від 31.05.2016р. в частині скорочення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю та зобов'язати Голосіївський районний центр зайнятості в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у визначені законодавством строки, а також стягнути з відповідача понесені нею витрати по сплаті судового збору.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, щораніше вона проживала в Луганській області. В 2015 році, у зв'язку з активізацією бойових дій, змушена була покинути постійне місце проживання та виїхати у більш безпечніше місце, та переїхала до м. Києва.

В квітні 2016р., в зв'язку із втратою роботи, була взята на облік Голосіївським районним центром зайнятості в м. Києві, який підпорядковується Київському міському центру зайнятості (далі - відповідач), як безробітна.Голосіївський районний центр зайнятості в м. Києві не є юридичною особою та підпорядковується Київському міському центру зайнятості.

Згідно п.2 Положення «Про Київський міський центр зайнятості» Київський міський центр зайнятості може створювати (ліквідовувати) структурні підрозділи - районні центри зайнятості (без статусу юридичної особи) згідно адміністративно-територіального розподілу м. Києва, а також навчальні заклади (при потребі).

За вимогою відповідача, нею були надані всі необхідні документи для призначення та виплати допомоги по безробіттю.

З 04.05.2016р., згідно наказу відповідача, їй було розпочато виплату допомоги по безробіттю, згідно ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

02.06.2016р. їй стало відомо, що відносно неї було застосовано скорочення виплати допомоги по безробіттю відповідно до пп.5 п.5 ст.31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Вважає такі дії відповідача незаконними.

Чергове відвідування спеціаліста відповідача було призначене їй на 30.05.2016 року.

Однак, вона не могла бути присутньою на відвідуванні, за сімейними обставинами, в зв'язку із станом здоров'я та необхідності невідкладного звернення за медичною допомогою. Медична довідка Ходосівської АЗПСМ від 30.05.2016 р. нею додається.

На момент погіршення здоров'я, вона не мала можливості повідомити відповідача, оскільки мобільних телефонів працівників відповідача у позивача не було, а додзвонитись до відповідача по стаціонарному телефону не виявилось можливим.

Згідно медичної довідки Ходосівської АЗПСМ № 7 від 02.06.2016р., з 31.05. по 02.06.2016 р. вона знаходилась на амбулаторному лікуванні.

У зв'язку з цим, вона, при першій же можливості, 02.06.2016р., з'явилась до відповідача та надала заяву із поясненням ситуації, а також докази поважності причин відсутності на відвідуванні 30.05.2016р.

Заяву відповідачем було зареєстровано, однак, їй було повідомлено, що за вчинені нею дії (відсутності на відвідуванні 30.05.2016р.) їй скоротять виплату допомоги по безробіттю.

Ніякого рішення чи наказу їй пред'явлено не було, а тому про факт існування наказу № НТ 160531 від 31.05.2016 р. вона дізналась лише із запису в особовій справі, за яку розписалась 02.06.2016р.

При винесенні рішення про скорочення виплати допомоги, вона була відсутня, так як її запрошено не було. При винесенні даного рішення не були і не могли буті взяті до уваги поважність причин її відсутності

Положенням п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 198 «Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» передбачено, що якщо громадянин у період пошуку роботи не відвідував центр зайнятості у визначені дні через хворобу або з інших поважних причин, що підтверджується відповідними документами, строк пошуку підходящої роботи продовжується на строк дії поважної причини.

Згідно положень п.28 цієї ж постанови, зареєстрований безробітний зобов'язаний відвідувати з метою пошуку підходящої роботи та отримання інших соціальних послуг центр зайнятості, в якому він зареєстрований, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів

Зареєстровані безробітні, які з поважної причини не змогли звернутися до центру зайнятості у строк, установлений для відвідування, повинні відвідати центр зайнятості не пізніше, ніж у день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв'язку з поважною причиною, за умови підтвердження її наявності відповідними документами. У разі коли такий день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, особа повинна звернутися до центру зайнятості у перший робочий день, що настає за ним.

Поважними причинами, наявність яких підтверджена відповідними документами, є хвороба громадянина, смерть членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком (о 14 років, відвідування лікарні, судових та правоохоронних органів, районних військкоматів, інших державних установ та інші обставини, які унеможливлюють відвідування центру зайнятості.

Причина пропуску відвідування нею відповідача поважна, та підтверджується документально, а також нею виконано вимоги п.7 та 28 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 198 «Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», щодо звернення до служби зайнятості у день, що настає після видужання чи закінчення дії обставин, зумовлених іншою поважною причиною.

Тобто, відповідачем було винесено наказ про скорочення виплати допомоги по безробіттю у зв'язку з недотриманням безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, без встановлення причини пропуску відвідування центру зайнятості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втратипрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Позивач вважає, що дії відповідача, при винесенні наказу про скорочення виплати допомоги по безробіттю позивачу, у зв'язку з недотриманням позивачем як безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, без встановлення причини пропуску позивачем відвідування центру зайнятості 30.05.2016р., є безпідставними та необгрунтованими, а тому мають бути визнані неправомірними.

В судовому засіданні позивач та представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позов підтримують та просять його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позові вимоги не визнав вважає, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено в повному обсязі через відсутність ознак порушення прав, свобод або інтересів позивача. Пояснив суду що 25.04.16 позивачу було надано статус безробітного та допомога по безробіттю призначена відповідно до пп. 1, 3, 4 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України № 1533-111 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 02.05.16 р. Відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 44 Закону зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітнийу визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів.

Згідно пп. 1 п. 4 розділу IV «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» (далі - Порядок надання допомоги), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 613 від 15.06.2015 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.15 р. за N 821/27266 «Тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі недотримання письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, а саме: невідвідування безробітним центру зайнятості, в якому він зареєстрований, у визначений і погоджений з ним час з дня призначеного відвідування особою центру зайнятості, узгодженого з безробітним, яке не відбулось.

30.05.2016 року позивач не з'явився на чергове відвідування спеціаліста Голосіївського районного центру зайнятості, що створило передумови виникнення наказу НТ № 160531 від 31.05.16 про скорочення виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до п. 28 Постанови КМУ від 20.03.13 N9 198 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» (зі змінами) зареєстровані безробітні, які з поважної причини не змогли звернутися до центру зайнятості у строк, установлений для відвідування, повинні відвідати центр зайнятості не пізніше, ніж у день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв'язку з поважною причиною, за умови підтвердження її наявності відповідними документами.

02.06.2016 року позивач подав заяву про поважність причин її відсутності , посилаючись на стан здоров'я своєї доньки, однак документів, які б підтверджували поважну причину, до заяви не додала. В той же день позивач подала іншу заяву за вхідним, де зауважила що поважними причинами пропуску відвідування центру зайнятості був стан її здоров'я. Однак підтверджуючих документів щодо поважності причин невідвідування Голосіївського РЦЗ не надала.

Згідно ч. З Порядку надання допомоги: поважними причинами є хвороба громадянина, смерть членів його сім'ї та родичів, догляд за хвороюдитиною віком до 14 років, відвідування закладів охорони здоров'я, судових та правоохоронних органів, військових комісаріатів, інших державних установ та інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють відвідування центру зайнятості, що підтверджується відповідними документами.У встановлений законом термін на адресу позивача надіслано відповіді на заяви (додатки до заперечення) якими позивачу запропоновано надати підтвердження поважної причини не відвідування Голосіївського РЦЗ відповідно до чинного законодавства.

Скасування рішення про скорочення виплати допомоги по безробіттю здійснюється на підставі оригіналів документів про поважні причини, які долучаються до особової справи безробітного. Документів про підтвердження поважності причин пропуску позивачем не надано.

Представником відповідача також були надані аналогічні письмові заперечення на позов залучені судом до матеріалів справи(а.с.20-22).

Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, а також передивившись під час судового засідання відтворений представником позивача відеозапис спілкування 02.06.2016 року позивача з спеціалістамиГолосіївського районного центру зайнятості в м. Києві, відповідно до якого позивач безпосередньо надає їм для ознайомлення довідку про перебуванні її на амбулаторному лікуванні, просить спеціалістів відповідача якщо треба, зробити з цієї довідки копію, та вказує на те що оригінал цієї довідки їй потрібен для надання у інші органи влади, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є особою тимчасово переселеною з зони проведення антитерористичної операції у Луганської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

В квітні 2016р., в зв'язку із втратою роботи, позивач була взята на облік Голосіївським районним центром зайнятості в м. Києві, який підпорядковується Київському міському центру зайнятості.

25.04.16 року позивачу було надано статус безробітного та допомога по безробіттю призначена відповідно до пп. 1, 3, 4 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України № 1533-111 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 02.05.16 р. Відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 44 Закону зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітнийу визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів.

З 04.05.2016 р., позивачу було розпочато виплату допомоги по безробіттю, згідно ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Чергове відвідування спеціаліста відповідача позивачу було призначене на 30.05.2016 року.

Однак у визначений день, позивач не могла бути присутньою на відвідуванні, за сімейними обставинами, в зв'язку із станом здоров'я, що підтверджується медичною довідкою Ходосівської АЗПСМ від 30.05.2016 р.

Згідно медичної довідки Ходосівської АЗПСМ № 7 від 02.06.2016р., з 31.05. по 02.06.2016 р. вона знаходилась на амбулаторному лікуванні.

При першій можливості, 02.06.2016 р., позивач з'явилась до відповідача та надала заяву із поясненням ситуації, а також докази поважності причин відсутності на відвідуванні 30.05.2016 року.

Положенням п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 198 «Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» передбачено, що якщо громадянин у період пошуку роботи не відвідував центр зайнятості у визначені дні через хворобу або з інших поважних причин, що підтверджується відповідними документами, строк пошуку підходящої роботи продовжується на строк дії поважної причини.

Згідно положень п.28 цієї ж постанови, зареєстрований безробітний зобов'язаний відвідувати з метою пошуку підходящої роботи та отримання інших соціальних послуг центр зайнятості, в якому він зареєстрований, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів

Зареєстровані безробітні, які з поважної причини не змогли звернутися до центру зайнятості у строк, установлений для відвідування, повинні відвідати центр зайнятості не пізніше, ніж у день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв'язку з поважною причиною, за умови підтвердження її наявності відповідними документами. У разі коли такий день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, особа повинна звернутися до центру зайнятості у перший робочий день, що настає за ним.

Поважними причинами, наявність яких підтверджена відповідними документами, є хвороба громадянина, смерть членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком (о 14 років, відвідування лікарні, судових та правоохоронних органів, районних військкоматів, інших державних установ та інші обставини, які унеможливлюють відвідування центру зайнятості.

Причина пропуску відвідування позивачкою установи відповідача поважна, та підтверджується документально, відповідною довідкою.

Позивачем виконано вимоги п.7 та 28 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 198 «Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», щодо звернення до служби зайнятості у день, що настає після видужання чи закінчення дії обставин, зумовлених іншою поважною причиною.

Згідно пп. 1 п. 4 розділу IV «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» (далі - Порядок надання допомоги), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 613 від 15.06.2015 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.15 р. за N 821/27266 «Тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі недотримання письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, а саме: невідвідування безробітним центру зайнятості, в якому він зареєстрований, у визначений і погоджений з ним час з дня призначеного відвідування особою центру зайнятості, узгодженого з безробітним.

Наказом Голосіївського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ 160531 від 31.05.2016 року відповідачем було застосовано скорочення виплати допомоги по безробіттю позивачу ОСОБА_1 відповідно до пп.5 п.5 ст.31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Такий наказ є незаконним, безпідставним та порушує права позивача на отриманнядопомоги по безробіттю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втратипрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Представник відповідача в судовому засіданні спочатку взагалі заперечував факт надання позивачем довідки про знаходження на лікуванні, а після відтвореннястороною позивача відеозапису спілкування 02.06.2016 року позивача з спеціалістамиГолосіївського районного центру зайнятості в м. Києві, відповідно до якого побачив що позивачем безпосередньо була надана спеціалістам Голосіївського районного центру зайнятості для ознайомлення довідку про перебуванні її на амбулаторному лікуванні, змінив свою позицію, та став посилатись на те що виплати позивачу були скорочені оскільки вона не залишила оригінал довідки.

Така позиція представника позивача не доводить законності дій відповідача, оскільки в судовому засіданні представник відповідача не зміг обґрунтувати на підставі якого нормативного акту на позивача покладений обов'язок залишати в нього саме оригінал довідки про лікування.

Згідно законодавства що регламентує виплати допомоги по безробіттю позивач повинен довести поважність причини неявки до відповідача у визначений строк. Такі поважні причини неявки позивач довела.

Суд критично відноситься до пропозиції представника відповідача застосування аналогії трудового законодавства у розумінні прирівнювання медичної довідки до «лікарняного листа».

У цих правовідносинах це неприпустимо. Листом непрацездатності розраховуються грошові суми належні до виплати. У даному випадку медичною довідкою позивачем лише доводиться поважність причин неявки.

Відповідач не доказав правомірності свого рішенняпро скорочення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю, та не довів чому він так передчасно, вже на наступний день, не дочекавшись пояснень безробітної ОСОБА_1 та не перевіривши поважності причини її відсутності, видав наказ Голосіївського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ 160531 від 31.05.2016 року про скорочення їй виплати допомоги по безробіттю.

У позивача є право на неявку у визначений їй день при наявності поважної причини. У позивача були наявні поважні причини на обґрунтування своєї неявки до відповідача 30.05.2016 року, а саме її хвороба, однак така причина неявки безпідставно не врахована відповідачем як поважна.

На підставі викладеного, керуючись ст.160-163 КАС України, ст.ст.31,39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постановою КМ України від 20 березня 2013 р. № 198 «Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання провести перерахунок розміру допомоги по безробіттю задовольнити.

Скасувати наказ Голосіївського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ 160531 від 31.05.2016 року в частині скорочення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю та зобов'язати Голосіївський районний центр зайнятості населення в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у визначені законодавством строки.

Стягнути з Київського міського центру зайнятості населення на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 551 грн. 20коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами які не були присутніми в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отриманні копії постанови.

Суддя: С.В. Ладиченко