Вирок № 62013613, 13.10.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/1051/16-к

Провадження № 1-кп/592/193/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судових засідань: Троценко Ю. Ю. ,

за участю прокурорів: Шульга Ю. О. , Маслюк А. О. ,

за участю потерпілої: ОСОБА_2 ,

за участю захисника обвинуваченого: адвоката Кондратенко С. Ю. ,

за участю обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми кримінальне провадження № 12015200440005575, відомості за яким 10.10.2015 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Дніпропетровськ, який тимчасово залишений в Сумському слідчому ізоляторі, який проживав та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, який офіційно ніде не працевлаштований та ніде не працює, неодруженого, який проживав в цивільному шлюбі з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, який має повну середню освіту, громадянина України, українця, невійськовозобов'язаного, раніше неодноразово засудженого:

- 15.04.2011 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу в розмірі 8500 гривень, на підставі ч. 4 ст. 53 КК України штраф було призначено із розстрочкою виплати певними частинами строком на 2 роки, а саме: по 354 гривні 16 копійок щомісячно;

- 15.08.2013 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 296, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 3 (три) роки та до штрафу в розмірі 8500 гривень, покарання у виді штрафу виконувати самостійно, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробування на іспитовий строк 3 (три) роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

09.10.2015 року близько 13 години 30 хвилин, знаходячись в приміщенні ПрАТ "ВНЗ "МАУП" "ЦДН "Сумський інститут" , що розташований за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 26, ОСОБА_4 ввірвався до кабінету директора ПрАТ "ВНЗ "МАУП" "ЦДН "Сумський інститут" , будучи раніше незнайомим з директором ОСОБА_2 , розуміючи те, що він перебуває у громадському місці, а також те, що його оточують сторонні особи - студенти вищевказаного вищого навчального закладу, діючи з надуманих мотивів, а саме: з мотивів начебто необ'єктивного ставлення директора вищого навчального закладу до його дівчини ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до загальноприйнятих норм та правил поведінки, він почав спілкуватись з ОСОБА_2 на підвищених тонах, при цьому ображаючи її нецензурною лайкою. В подальшому ОСОБА_4 підійшов до столу, за яким знаходилася директор ОСОБА_2 , почав розкидати папери з її столу на підлогу, при цьому він продовжував висловлюватися в її бік нецензурною лайкою. В свою чергу, ОСОБА_2 сказала йому: "покинути її кабінет" . ОСОБА_4 проігнорував зауваження ОСОБА_2 та продовжував ображати її нецензурними словами, при цьому вхопив з приставного столу електричний чайник і кинув ним в бік ОСОБА_2 , однак не поцілив ним в останню. Директор ОСОБА_2 знову попросила його вийти з кабінету, але ОСОБА_4 ніяк не відреагував, а навпаки продовжував порушувати громадський порядок. Розуміючи те, що ОСОБА_4 не заспокоїться, ОСОБА_2 вирішила викликати співробітників міліції. Продовжуючи свої хуліганські дії, виявляючи особливу зухвалість, прагнучи до самовиразу себе в насильстві над іншими, перебуваючи навпроти ОСОБА_2 , ОСОБА_4 наніс один удар кулаком правої руки в обличчя у ліву скронево-виличну ділянку голови ОСОБА_2 , в результаті чого спричинив останній тілесні ушкодження: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м'яких тканин лівої скроневої області, лівої виличної області, нижньої щелепи зліва, забій лівої вушної раковини, які відповідно до висновку експерта № 1494 від 23.12.2015 року кваліфікуються як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Умисні протиправні дії ОСОБА_4, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася в спричиненні ОСОБА_2 умисних легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, які були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, були кваліфіковані органом досудового розслідування, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, а саме: як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинені особою, раніше судимою за хуліганство.

Допитаний у відкритому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, визнав частково та пояснив суду про те, що він вчинив злочин, передбачений ст. 125 КК України, а не злочин, передбачений ст. 296 КК України, заподіяв потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Він просив суд суворо його не карати, призначивши йому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України. Він також просив відмовити у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування ним матеріальної та моральної шкоди за безпідставністю та необґрунтованістю.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав частково, його вина у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, повністю підтверджується сукупністю доказів, які є наявними в кримінальному провадженні, які були досліджені, оголошені, оглянуті та перевірені в судовому засіданні, а обвинувачення визнається судом доведеним в законному порядку, а саме:

Показаннями потерпілої ОСОБА_2, допитаної у відкритому судовому засіданні, яка пояснила суду про те, що 09.10.2015 року близько 13 години 30 хвилин ОСОБА_4 дійсно вчинив щодо неї хуліганські дії, заподіяв їй при цьому легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, за обставин, які зазначені в обвинувальному акті. Вона просила суд визнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавленні волі на строк 6 (шість) років. Вона просила стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_4 на її користь 8669 (вісім тисяч шістсот шістдесят дев'ять) гривень 33 копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.

Показаннями свідка ОСОБА_6, допитаної у відкритому судовому засіданні, яка пояснила суду про те, що 09.10.2015 року обвинувачений ОСОБА_4 в її присутності заподіяв тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2 .

Показаннями свідка ОСОБА_7, допитаної у відкритому судовому засіданні, яка пояснила суду про те, що що 09.10.2015 року обвинувачений ОСОБА_4 в її присутності заподіяв тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2 .

Показаннями свідка ОСОБА_8, допитаної у відкритому судовому засіданні, яка пояснила суду про те, що що 09.10.2015 року обвинувачений ОСОБА_4 в її присутності заподіяв тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2 .

Показаннями свідка ОСОБА_9, допитаної у відкритому судовому засіданні, яка пояснила суду про те, що 09.10.2015 року обвинувачений ОСОБА_4 в її присутності заподіяв тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2 .

Показаннями свідка ОСОБА_10, допитаної у відкритому судовому засіданні, яка пояснила суду про те, що 09.10.2015 року обвинувачений ОСОБА_4 в її присутності заподіяв тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2 .

Висновком експерта № 1494 від 23.12.2015 року, згідно висновкам якого: 1. ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні СОКЛ з 09.10.2015 року до 27.10.2015 року з діагнозом: "ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м'яких тканин лівої скроневої області, лівої виличної області, нижньої щелепи зліва. Забій лівої вушної раковини. Енцефалопатія ІІ ступеню, стадія субкомпенсації. Виражений астеноневротичний синдром. Остеохондроз шийного відділу хребта. Кили МХД С4-С5, протрузія МХД С3-С4, С5-С6, С6-С7. Деформуючий спондильоз, спондилоартроз. Дисоційовані розлади. Постгеморагічна анемія" ; на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні СОКЛ з 28.10.2015 року до 10.11.2015 року з діагнозом: "ЗЧМТ. Струс головного мозку від 09.10.2015 року з вираженим астеноневротичним синдромом. Залізодефіцитна анемія середнього ступеню. Остеохондроз шийного відділу хребта, кили МХД С4-С5, протрузія МХД С3-С4, С5-С6, С6-С7. Деформуючий спондильоз, спондилоартроз. Лейкоцитурія неясного генезу" ; на стаціонарному лікуванні в гематологічному відділенні СОКЛ з 11.11.2015 року до 18.11.2015 року з діагнозом: "Залізодефіцитна анемія середньої тяжкості" . При огляді черговим лікарем СМКЛ № 1 09.10.2015 року о 19 годині 05 хвилин було встановлено діагноз: "ЗЧМТ. Струс головного мозку? " . При огляді ЛОР лікарем СОКЛ 09.10.2015 року було встановлено діагноз: "Забій лівої вушної раковини" . Під час огляду хірургом-стоматологом СОКЛ 09.10.2015 року було встановлено діагноз: "Забій лівої скроневої області, лівої виличної області, нижньої щелепи зліва" . 2. Зазначені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, про що свідчить характер ушкоджень, і могли утворитися при нанесенні ударів руками, ногами і тому подібними предметами. 3. У зв'язку з недостатнім описом тілесних ушкоджень (з медичної документації) визначити кількість ударів не уявляється можливим. 4. Зазначені ушкодження не несуть за собою ідентифікуючих ознак предметів, що травмують (довжина, ширина, товщина, особливості поверхні предметів) . 5. Утворення описаних тілесних ушкоджень при падінні з вертикального положення малоймовірно, з огляду на їх характер та локалізацію. 6. Ушкодження в області голови й обличчя у виді: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м'яких тканин лівої скроневої області, лівої виличної області, нижньої щелепи зліва, забій лівої вушної раковини кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Тривале знаходження на лікуванні ОСОБА_2 в нейрохірургічному відділенні СОКЛ з 09.10.2015 року до 27.10.2015 року з діагнозом: "Енцефалопатія ІІ ступеню, стадія субкомпенсації. Виражений астеноневротичний синдром. Остеохондроз шийного відділу хребта. Кили МХД С4-С5, протрузія МХД С3-С4, С5-С6, С6-С7. Деформуючий спондильоз, спондилоартроз. Дисоційовані розлади. Постгеморагічна анемія" ; на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні СОКЛ з 28.10.2015 року до 10.11.2015 року з діагнозом: "Залізодефіцитна анемія середнього ступеню. Остеохондроз шийного відділу хребта, кили МХД С4-С5, протрузія МХД С3-С4, С5-С6, С6-С7. Деформуючий спондильоз, спондилоартроз. Лейкоцитурія неясного генезу" ; на стаціонарному лікуванні в гематологічному відділенні СОКЛ з 11.11.2015 року до 18.11.2015 року з діагнозом: "Залізодефіцитна анемія середньої тяжкості" обумовлене не характером травми (при якому одужання настає протягом 3-х тижнів) , а наявністю самостійних захворювань, які в причинному зв'язку з травмою не знаходяться, і при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховуються, згідно п. 4.7. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 року. 7. Описані тілесні ушкодження могли утворитися в строк, вказаний в постанові, що підтверджується медичною документацією (т. 1 а. с. 6, 189 - 191) .

Висновком експерта № 1644 від 18.01.2016 року, згідно висновкам якого: 1. ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні СОКЛ з 09.10.2015 року до 27.10.2015 року з діагнозом: "ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м'яких тканин лівої скроневої області, лівої виличної області, нижньої щелепи зліва. Забій лівої вушної раковини. Енцефалопатія ІІ ступеню, стадія субкомпенсації. Виражений астеноневротичний синдром. Остеохондроз шийного відділу хребта. Кили МХД С4-С5, протрузія МХД С3-С4, С5-С6, С6-С7. Деформуючий спондильоз, спондилоартроз. Дисоційовані розлади. Постгеморагічна анемія" ; на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні СОКЛ з 28.10.2015 року до 10.11.2015 року з діагнозом: "ЗЧМТ. Струс головного мозку від 09.10.2015 року з вираженим астеноневротичним синдромом. Залізодефіцитна анемія середнього ступеню. Остеохондроз шийного відділу хребта, кили МХД С4-С5, протрузія МХД С3-С4, С5-С6, С6-С7. Деформуючий спондильоз, спондилоартроз. Лейкоцитурія неясного генезу" ; на стаціонарному лікуванні в гематологічному відділенні СОКЛ з 11.11.2015 року до 18.11.2015 року з діагнозом: "Залізодефіцитна анемія середньої тяжкості" . При огляді черговим лікарем СМКЛ № 1 09.10.2015 року о 19 годині 05 хвилин було встановлено діагноз: "ЗЧМТ. Струс головного мозку? " . При огляді ЛОР лікарем СОКЛ 09.10.2015 року було встановлено діагноз: "Забій лівої вушної раковини" . Під час огляду хірургом-стоматологом СОКЛ 09.10.2015 року було встановлено діагноз: "Забій лівої скроневої області, лівої виличної області, нижньої щелепи зліва" . 2. Характер і локалізація тілесних ушкоджень в області голови у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, можуть відповідати механізму їх утворення, який був продемонстрований в ході проведення слідчого експерименту від 24.12.2015 року з ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 6, 203) .

Висновком експерта № 1643 від 18.01.2016 року, згідно висновкам якого: 1. ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні СОКЛ з 09.10.2015 року до 27.10.2015 року з діагнозом: "ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м'яких тканин лівої скроневої області, лівої виличної області, нижньої щелепи зліва. Забій лівої вушної раковини. Енцефалопатія ІІ ступеню, стадія субкомпенсації. Виражений астеноневротичний синдром. Остеохондроз шийного відділу хребта. Кили МХД С4-С5, протрузія МХД С3-С4, С5-С6, С6-С7. Деформуючий спондильоз, спондилоартроз. Дисоційовані розлади. Постгеморагічна анемія" ; на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні СОКЛ з 28.10.2015 року до 10.11.2015 року з діагнозом: "ЗЧМТ. Струс головного мозку від 09.10.2015 року з вираженим астеноневротичним синдромом. Залізодефіцитна анемія середнього ступеню. Остеохондроз шийного відділу хребта, кили МХД С4-С5, протрузія МХД С3-С4, С5-С6, С6-С7. Деформуючий спондильоз, спондилоартроз. Лейкоцитурія неясного генезу" ; на стаціонарному лікуванні в гематологічному відділенні СОКЛ з 11.11.2015 року до 18.11.2015 року з діагнозом: "Залізодефіцитна анемія середньої тяжкості" . При огляді черговим лікарем СМКЛ № 1 09.10.2015 року о 19 годині 05 хвилин було встановлено діагноз: "ЗЧМТ. Струс головного мозку? " . При огляді ЛОР лікарем СОКЛ 09.10.2015 року було встановлено діагноз: "Забій лівої вушної раковини" . Під час огляду хірургом-стоматологом СОКЛ 09.10.2015 року було встановлено діагноз: "Забій лівої скроневої області, лівої виличної області, нижньої щелепи зліва" . 2. Характер і локалізація тілесних ушкоджень в області голови у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, можуть відповідати механізму їх утворення, який був продемонстрований в ході проведення слідчого експерименту від 24.12.2015 року з свідком ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 6, 204) .

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.12.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_2 , із змісту якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 пояснила про те, що 09.10.2015 року близько 13 години 00 хвилин, вона знаходилася в своєму робочому кабінеті в приміщенні ПрАТ "ВНЗ "МАУП" "ЦДН "Сумський інститут" , що розташований за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 26, до якого зайшов раніше незнайомий їй чоловік, який влаштував конфлікт з нею з приводу її працівниці ОСОБА_5. Перебуваючи в кабінеті директора, даний чоловік почав голосно кричати та ображати ОСОБА_2 , а також розкидати папери з її столу. Побачивши неадекватну поведінку цього чоловіка, вона зателефонувала ОСОБА_5 та попросила її зайти до неї в кабінет. Через декілька хвилин до кабінету зайшла ОСОБА_5 , яку ОСОБА_2 попросила вивести з кабінету даного чоловіка. ОСОБА_11 підійшла до цього чоловіка та почала виштовхувати його з кабінету, але вказаний чоловік вхопив її за волосся і почав утримувати їх. Після чого, побачивши це, ОСОБА_2 підвелася зі столу, за яким сиділа. В цей час чоловік одразу підскочив до приставного столу, з правої сторони від неї, таким чином, що вони знаходилися один до одного обличчям через її стіл. При цьому чоловік кулаком правої руки наніс ОСОБА_2 один удар у ліву вилично-скроневу область голови. Від отриманого удару, з несподіванки, ОСОБА_2 присіла на крісло. Після цього потерпілій ОСОБА_12 було запропоновано продемонструвати удар за допомогою статиста, на що остання погодилася. Після чого, підійшовши до статиста, потерпіла ОСОБА_2 попросила його стати за столом, сама стала з іншого боку столу (сторони) обличчям один до одного та зімітувала один удар кулаком правої руки в голову з лівої сторони. При цьому вона пояснила про те, що саме таким чином їй було нанесено один удар кулаком правої руки в голову з лівої сторони, даний удар було зафіксовано за допомогою фотозйомки (фото № 1, № 2) . Більше ударів їй нанесено не було, оскільки даного чоловіка вивели з її кабінету. На цьому слідчий експеримент було завершено (т. 1 а. с. 6, 192 - 196) .

Фототаблицею до протоколу проведення слідчого експерименту від 24.12.2015 року, в якій на фотознімку під № 1 потерпіла ОСОБА_2 показує, в якому положенні вони знаходилися один від одного з даним чоловіком, під № 2 потерпіла ОСОБА_2 показує, як їй було нанесено один удар кулаком правої руки в голову з лівої сторони (т. 1 а. с. 6, 197) .

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_9 , із змісту якого вбачається, що свідок ОСОБА_9 пояснила про те, що 09.10.2015 року близько 13 години 50 хвилин, знаходячись на своєму робочому місці, вона почула галас. Вона вийшла з кабінету для того, щоб дізнатися про те, що трапилося. Оскільки галас лунав з кабінету директора, вона попрямувала до неї в кабінет. Зайшовши до кабінету директора, вона побачила як директор ОСОБА_2 сидить за своїм столом, за приставним столом три жінки. При цьому, нахилившись над столом директора, стояв раніше незнайомий їй чоловік, який голосно, на підвищених тонах розмовляв з директором. Потім, даний чоловік, стоячи обличчям до директора, а до неї спиною, наніс директору один удар кулаком правої руки в голову. Побачивши це, вона підбігла до даного чоловіка, вхопила його за одяг та виштовхала його з кабінету директора на вулицю. Після цього, свідку ОСОБА_9 було запропоновано продемонструвати удар за допомогою статиста, на що остання погодилася. Після чого, підійшовши до статиста, вона попросила того сісти за стіл, а сама стала з іншої сторони столу, нахилившись над ним, обличчям до обличчя, та зімітувала один удар кулаком правої руки в голову з лівого боку, що було зафіксовано за допомогою фотозйомки (фото № 1, № 2) . При цьому вона пояснила про те, що саме таким чином директору ОСОБА_2 було нанесено один удар кулаком правої руки в голову з лівої сторони чоловіком, який знаходився в кабінеті директора. В подальшому даного чоловіка вона вивела з кабінету директора. На цьому слідчий експеримент було завершено (т. 1 а. с. 6, 198 - 201) .

Фототаблицею до протоколу проведення слідчого експерименту від 24.12.2015 року, в якій на фотознімку під № 1 свідок ОСОБА_9 показує, в якому положенні знаходилися потерпіла ОСОБА_2 один від одного з даним чоловіком, під № 2 свідок ОСОБА_9 показує як потерпілій ОСОБА_2 було нанесено один удар кулаком правої руки в голову з лівої сторони (т. 1 а. с. 6, 202) .

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_2 , із змісту якого вбачається, що на запитання слідчого, чи впізнає вона когось з осіб, зображених на фотознімках, потерпіла ОСОБА_2 заявила про те, що на представлених для впізнання фотознімках під № 2 вона впізнала особу, яка 09.10.2015 року в кабінеті директора ПрАТ "ВНЗ "МАУП" "ЦДН "Сумський інститут" , що розташований за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 26, спричинила їй тілесні ушкодження. Потерпіла ОСОБА_2 впізнала особу під № 2 за зовнішніми ознаками та рисами обличчя (т. 1 а. с. 6, 205 - 207) .

Додатком до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_2 , із змісту якого вбачається, що на фотознімках зазначені: 1. ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, АДРЕСА_1. 2. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, АДРЕСА_2. 3. ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, АДРЕСА_3. 4. ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_9, АДРЕСА_4 (т. 1 а. с. 6, 208) .

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_9 , із змісту якого вбачається, що на запитання слідчого, чи впізнає вона когось з осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_9 заявила про те, що на представлених для впізнання фотознімках під № 1 вона впізнала особу, яка 09.10.2015 року в кабінеті директора ПрАТ "ВНЗ "МАУП" "ЦДН "Сумський інститут" , що розташований за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 26, спричинила директору ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Свідок ОСОБА_9 впізнала особу під № 1 за зовнішніми ознаками та рисами обличчя (т. 1 а. с. 6, 210 - 212) .

Додатком до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_9 , із змісту якого вбачається, що на фотознімках зазначені: 1. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, АДРЕСА_2. 2. ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_9, АДРЕСА_4. 3. ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, АДРЕСА_1. 4. ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, АДРЕСА_3 (т. 1 а. с. 6, 213) .

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_6 , із змісту якого вбачається, що на запитання слідчого, чи впізнає вона когось з осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_6 заявила про те, що на представлених для впізнання фотознімках під № 3 вона впізнала особу, яку 09.10.2015 року вона провела до кабінету директора ПрАТ "ВНЗ "МАУП" "ЦДН "Сумський інститут" , що розташований за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 26, де в подальшому нею потерпілій ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження. Свідок ОСОБА_6 впізнала особу під № 3 за зовнішніми ознаками та рисами обличчя (т. 1 а. с. 6, 214 - 216) .

Додатком до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_6 , із змісту якого вбачається, що на фотознімках зазначені: 1. ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_9, АДРЕСА_4. 2. ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, АДРЕСА_3. 3. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, АДРЕСА_2. 4. ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 6, 217) .

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_10 , із змісту якого вбачається, що на запитання слідчого, чи впізнає вона когось з осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_10 заявила про те, що на представлених для впізнання фотознімках під № 1 вона впізнала особу, яка 09.10.2015 року, знаходячись в кабінеті директора ПрАТ "ВНЗ "МАУП" "ЦДН "Сумський інститут" , що розташований за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 26, влаштувала з директором конфлікт і в подальшому спричинила потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Свідок ОСОБА_10 впізнала особу під № 1 за зовнішніми ознаками та рисами обличчя (т. 1 а. с. 6, 218 - 220) .

Додатком до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_10 , із змісту якого вбачається, що на фотознімках зазначені: 1. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, АДРЕСА_2. 2. ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, АДРЕСА_3. 3. ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_9, АДРЕСА_4. 4. ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 6, 221) .

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_7 , із змісту якого вбачається, що на запитання слідчого, чи впізнає вона когось з осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_7 заявила про те, що на представлених для впізнання фотознімках під № 2 вона впізнала особу, яка 09.10.2015 року, знаходячись в кабінеті директора ПрАТ "ВНЗ "МАУП" "ЦДН "Сумський інститут" , що розташований за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 26, влаштувала з директором конфлікт і в подальшому спричинила потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Свідок ОСОБА_7 впізнала особу під № 2 за зовнішніми ознаками та рисами обличчя (т. 1 а. с. 6, 222 - 224) .

Додатком до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_7 , із змісту якого вбачається, що на фотознімках зазначені: 1. ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, АДРЕСА_3. 2. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, АДРЕСА_2. 3. ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, АДРЕСА_1. 4. ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_9, АДРЕСА_4 (т. 1 а. с. 6, 225) .

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_8 , із змісту якого вбачається, що на запитання слідчого, чи впізнає вона когось з осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_8 заявила про те, що на представлених для впізнання фотознімках під № 4 вона впізнала особу, яка 09.10.2015 року, знаходячись в кабінеті директора ПрАТ "ВНЗ "МАУП" "ЦДН "Сумський інститут" , що розташований за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 26, спричинила потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Свідок ОСОБА_8 впізнала особу під № 4 за зовнішніми ознаками та рисами обличчя (т. 1 а. с. 6, 226 - 228) .

Додатком до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_8 , із змісту якого вбачається, що на фотознімках зазначені: 1. ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_9, АДРЕСА_4. 2. ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, АДРЕСА_3. 3. ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, АДРЕСА_1. 4. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, АДРЕСА_2. (т. 1 а. с. 6, 229) .

Що стосується частини показань свідка ОСОБА_5, то оскільки вона певний час проживала в цивільному шлюбі з обвинуваченим ОСОБА_4, відтак суд вважає її показання неповністю об'єктивним, не відвертими та такими, що не повністю відповідають дійсності, бо вона є особою заінтересованою в результатах кримінального провадження.

Крім того, суд критично ставиться до показань та версії обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, а не злочин, передбачений, ч. 3 ст. 296 КК України, оскільки, на його думку, він не вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене особою, раніше судимою за хуліганство, а лише заподіяв потерпілій ОСОБА_2 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, оскільки вона не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, і, більше того, вона повністю спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_2 , свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими доказами, дослідженими, оголошеними, оглянутими та перевіреними в судовому засіданні в ході судового розгляду, покладеними в основу обвинувального вироку суду. А невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, суд розцінює як його намагання та бажання уникнути кримінальної відповідальності та піти від невідворотного кримінального покарання. До того ж, показання обвинуваченого ОСОБА_4 також суперечать дослідженим, оголошеним, оглянутим та перевіреним в судовому засіданні доказам, покладеним в основу обвинувального вироку суду, а саме: - висновку експерта № 1494 від 23.12.2015 року; - висновку експерта № 1644 від 18.01.2016 року; - висновку експерта № 1643 від 18.01.2016 року; - протоколу та фототаблиці до протоколу проведення слідчого експерименту від 24.12.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_2 ; - протоколу та фототаблиці до протоколу проведення слідчого експерименту від 24.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_9 ; - протоколу та додатку до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_2 ; - протоколу та додатку до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_9 ; - протоколу та додатку до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_6 ; - протоколу та додатку до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_10 ; - протоколу та додатку до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_7 ; - протоколу та додатку до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_8 .

Керуючись законом, даючи остаточну оцінку доказам, які підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, суд категорично встановив їхню належність, допустимість, достовірність, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, для повного та правильного вирішення питань, зазначених в ст. 368 КПК України, при ухваленні вироку.

Згідно ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Оцінюючи докази в сукупності, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, у повному обсязі.

Зіставивши ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, і встановлені судом ознаки злочинного діяння, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4, суд дійшов висновку про те, що вони відповідають один одному. Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, а, отже, його злочинні дії необхідно кваліфікувати як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене особою, раніше судимою за хуліганство.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 296 КК України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_4, згідно ч. 3 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Як особа обвинувачений ОСОБА_4 характеризується наступним чином.

Згідно довідці комунального закладу Білопільської районної ради "Білопільська центральна районна лікарня" № 11/35 від 06.01.2016 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, на обліку в психіатричному кабінеті не знаходиться, на обліку в наркологічному кабінеті не знаходиться (т. 1 а. с. 232) .

Задовільно характеризується за місце проживання (т. 1 а. с. 239) .

Позитивно характеризується за період часу з червня 2014 року по березень 2015 року під час знаходження в зоні антитерористичної операції в добровольчому батальйоні (т. 1 а. с. 246, т. 2 а. с. 11, 13 - 16) .

Згідно довідці Сумського слідчого ізолятора ДПтС України в Сумській області № 2862 від 18.04.2016 року на теперішній час стан здоров'я ОСОБА_4 задовільний, термінової госпіталізації в територіальні заклади МОЗ не потребує (т. 1 а. с. 247) .

Має постійне місце реєстрації та проживання (т. 1 а. с. 86, 87, 144, 145, 239) .

Позитивно характеризується за місцем попереднього ув'язнення, а саме: у Сумському слідчому ізоляторі управління ДПтС України в Сумській області (т. 2 а. с. 12) .

Раніше неодноразово був притягнутий до кримінальної відповідальності:

- постановою про закриття кримінальної справи № 35356 внаслідок акту амністії від 13.06.1995 року кримінальна справа № 35356 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 140 КК України у відповідності до п. "в" ст. 3 Указу Президента України від 19.04.1995 року "Про амністію з нагоди 50-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні" , п. 4 ч. 5 ст. 6 КПК України (в редакції 1961 року) провадженням була закрита, про що були повідомлені обвинувачений ОСОБА_4, потерпілі: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (т. 1 а. с. 146, 147, 231) .

- вироком Білопільського районного суду Сумської області від 07.12.2001 року по справі № 1-356/2001 ОСОБА_4 був засуджений за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України (в редакції 2001 року) , ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без конфіскації майна, міру запобіжного заходу було залишено тримання під вартою, строк відбування покарання рахувати з 05.11.2001 року (т. 1 а. с. 2, 132 - 135, 231, 236 - 238) ;

- постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14.09.2004 року ОСОБА_4 21.09.2014 року був умовно-достроково звільнений з Конотопського виправного центру Сумської області (№ 130) на підставі ст. 81 КК України (в редакції 2001 року) на невідбутий строк 1 (один) рік 1 місяць 21 день (т. 1 а. с. 131, 231) ;

- постановою про закриття матеріалів у кримінальній справі та зміну обвинувачення від 12.04.2007 року були закриті матеріали у кримінальній справі № 06280839 відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 358 КК України, щодо потерпілої ОСОБА_19 у зв'язку з відсутністю складу злочину в його діях, було виключено з постанови від 25.09.2006 року про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_4 склад злочину, передбачений ст. 358 КК України, та 12.04.2007 року ОСОБА_4 було пред'явлене остаточне обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (т. 1 а. с. 136, 137) ;

- вироком Зарічного районного суду м. Суми від 21.05.2007 року по справі № 1-247/2007 ОСОБА_4 був засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 1 (один) рік, запобіжний захід тримання під вартою, строк покарання рахувати з 10.04.2007 року (т. 1 а. с. 2, 138 - 143, 155 - 157, 231, 241, 242) ;

- ухвалою апеляційного суду Сумської області від 09.08.2007 року вирок Зарічного районного суду м. Суми від 21.05.2007 року відносно засудженого ОСОБА_4 було залишено без змін, а його апеляцію - без задоволення, на підставі п. "є" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року, який 09.06.2007 року набрав чинності, засудженого ОСОБА_4 було звільнено від призначеного за цим вироком покарання (т. 1 а. с. 159, 160, 231, 243) .

Раніше неодноразово був засуджений:

- вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.04.2011 року по справі № 1806/1-334/11 за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу в розмірі 8500 гривень, на підставі ч. 4 ст. 53 КК України штраф було призначено із розстрочкою виплати певними частинами строком на 2 роки, а саме: по 354 гривні 16 копійок щомісячно (т. 1 а. с. 2, 231, 245) ;

- вироком Білопільського районного суду Сумської області від 15.08.2013 року по справі № 573/1569/13-к, провадження № 1-кп/573/110/13 за ч. 3 ст. 296, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 3 (три) роки та до штрафу в розмірі 8500 гривень, покарання у виді штрафу виконувати самостійно, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробування на іспитовий строк 3 (три) роки (т. 1 а. с. 2, 84, 85, 231, 234, 235) .

- ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 21.07.2014 року по справі № 573/1314/14-к, провадження № 1-в/573/76/14 було скасоване звільнення від відбування покарання з випробовуванням ОСОБА_4 та було ухвалено направити його в місця позбавлення волі для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки згідно вироку Білопільського районного суду Сумської області від 15.08.2013 року. Було ухвалено початок строку відбування покарання ОСОБА_4 визначити з дня його поміщення до Сумського слідчого ізолятору. Ухвала набрала законної сили 19.08.2014 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39863747) (т. 1 а. с. 2, 3, 80, 81, 231) ;

- ухвалою апеляційного суду Сумської області від 19.08.2014 року по справі № 573/1314/14-к, провадження № 11-кп/788/423/14 ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 21.07.2014 року, якою відносно ОСОБА_4 було скасоване звільнення від відбування покарання з випробуванням та якою його було направлено для відбування покарання - було залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_20 - без задоволення. Ухвала набрала законної сили 19.08.2014 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40182208) (т. 1 а. с. 231) ;

- 21.08.2014 року ОСОБА_4 був оголошений в розшук як засуджений до покарання у виді позбавлення волі, який ухиляється від виконання вироку суду, розшукова справа № 425 від 06.02.2015 року (т. 1 а. с. 231) .

Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Крім того, суд бере до уваги положення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10.12.2004 року, № 8 від 12.06.2009 року, № 11 від 06.11.2009 року) , згідно якому, виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно ст. 66 КК України, суд вважає: - наявність на утриманні малолітньої дитини: сина - ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_10, інваліда з дитинства (т. 1 а. с. 152, 153) ; - хворобливий стан винного у вчиненні злочину у зв'язку із встановленим йому діагнозом: вперше діагностований туберкульоз верхньої долі правої легені (вогнищевий) (т. 1 а. с. 154) , вперше діагностований туберкульоз (25.04.2007 року) нелікований верхньої долі правої легені (інфільтративний) (т. 1 а. с. 158) .

Крім того, враховуючи, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, мають бути суворо додержані вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.

Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - наявність на утриманні малолітньої дитини, інваліда з дитинства при призначенні покарання обґрунтовується принципом гуманізму, справедливості, індивідуалізації покарання. Наявність на утриманні винної особи малолітньої дитини або іншої непрацездатної особи розуміється як надання винним відповідним особам матеріального забезпечення, яке майже завжди є основним джерелом існування для таких осіб. Крім того, наявність на утриманні винного малолітньої дитини, інваліда з дитинства означає, що особа бере безпосередню участь в її вихованні та здійсненні щодо неї інших батьківських обов'язків. Наявність на утриманні винного малолітньої дитини, інваліда з дитинства, окрім її матеріального забезпечення, означає також, що винний здійснює догляд за нею, оскільки ця особа потребує стороннього догляду. Державі не може бути байдуже, у якому становищі опиниться особа, яка знаходяться на утриманні винного, після засудження останнього. Крім того, держава повинна піклуватися про фізичний та моральний розвиток дитини у повноцінній сім'ї, адже бездоглядність дітей завжди була однією із причин дитячої злочинності.

Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - хворобливий стан винного у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що певні соматичні захворювання знижують ясність уявлення про навколишню дійсність, особа позбавлена того ступеня уважності та обачливості, якими володіє фізично здорова людина. Хворобливий стан робить людину дратівливою і легко збуджуваною; тяжка хвороба може сприяти розвитку егоїзму, відчуженості, і це, звичайно, може здійснювати вплив на особу при вчиненні злочину. Крім того, визнання хворобливого стану винного обставиною, яка пом'якшує покарання, пов'язується з принципами доцільності призначеного покарання та гуманізму. Хворобливий стан винного може створити перешкоди для відбування винним покарання та для досягнення мети покарання. Застосування до особи, яка має певне соматичне захворювання, покарання може завдати їй фізичних та моральних страждань, і навіть створити загрозу її життю чи призвести до серйозно погіршення здоров'я. На необхідність з'ясування стану здоров'я при дослідженні даних про особу винного вказується також в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 року.

Крім того, що стосується клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про визнання обставиною, що пом'якшує покарання, - вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, то суд дійшов наступного висновку.

Сильне душевне хвилювання - поняття правове, проте стан сильного душевного хвилювання - це, перш за все, певний стан психіки особи, а тому встановлення його у кожному конкретному випадку потребує спеціальних знань у галузі психології та психофізіології. Для встановлення цього стану згідно з ст. 242 КПК України призначається експертиза. Як правило, це є судово-психіатрична експертиза, для проведення якої залучається експерт-психолог. Проте, діагностика відповідних станів психіки особи, за яких вона не здатна повного мірою усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, у разі, коли такі стани не виходять за рамки психічної норми, входить до компетенції експерта-психолога, а не психіатра. У зв'язку з цим наявність стану сильного душевного хвилювання при вчиненні особою злочину обов'язково має встановлюватися судово-психологічною експертизою. Висновок експерта не має обов'язкового значення для слідчого та суду й повинен критично оцінюватися з урахуванням усіх обставин справи. Крім того, експертизою повинно встановлюватися лише перебування винного у відповідному психологічному стані - стані сильного душевного хвилювання на момент вчинення злочину. Кваліфікація злочинів за відповідними статтями КК України, а також встановлення наявності відповідної обставини, яка пом'якшує покарання, є прерогативою суду, адже кримінально-правове значення має не просто вчинення злочину у стані (чи під впливом) сильного душевного хвилювання, а у стані так званого "виправданого" сильного душевного хвилювання (такого, що виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання, тяжкої образи з боку потерпілого або викликаного іншими неправомірними або аморальними діями потерпілого) . Обов'язковою ознакою обставини, яка пом'якшує покарання, передбаченої п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України, є те, що джерелом виникнення сильного душевного хвилювання та наміру вчинити злочин були неправомірні або аморальні дії потерпілого. Під неправомірними діями розуміють такі дії, які порушують норми права. Причому це можуть бути як злочинні дії, так і адміністративні, дисциплінарні проступки, цивільно-правові делікти, тобто дії, які порушують норми кримінального, адміністративного, цивільного та інших галузей права. Аморальні дії визначаються як дії, що порушують норми загальнолюдської моралі. Ними, зокрема, визнають безпідставне звинувачення у вчиненні злочину чи аморального вчинку; принизливе ставлення до людини; образа друзів, рідних, близьких винного; наруга над почуттями патріотизму, гордості, іншими почуттями особи; висміювання фізичних вад людини; подружня зрада, що має цинічний, демонстративний характер та інші дії, які мають образливий характер або характер знущання. Неправомірні або аморальні дії потерпілого можуть бути спрямовані як проти самого винного, так і проти його близьких, рідних, друзів або, навіть, і проти сторонніх осіб у присутності винного. Ще однією обов'язковою ознакою цієї обставини, яка пом'якшує покарання, визнається те, що злочин має бути вчинений проти тієї особи, неправомірні або аморальні дії якої викликали у винного стан сильного душевного хвилювання. Таке правило випливає із змісту п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України, де зазначається, що злочин вчиняється під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого. Неправомірна або аморальна поведінка потерпілого певного мірою може провокувати вчинення злочину. Така поведінка створює обстановку, яка сприяє вчиненню злочину, ніби підштовхує винного до опору проти посягань на честь, гідність, життя, здоров'я, власність його чи його близьких або інших осіб. Безумовно, будь-які протиправні або аморальні дії викликають справедливе обурення людини, пов'язані із певного емоційною напругою, і, в залежності від інтелектуального рівня особи, його характеру, темпераменту, інших особистісних характеристик, можуть спровокувати вчинення особою злочину, не викликаючи при цьому сильного душевного хвилювання. Крім того, важливим є те, що стан сильного душевного хвилювання виникає відразу після вчинення потерпілим вказаних дій, а не через значний проміжок часу після цього.

Таким чином, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду не заявив клопотання про призначення судово-психологічної експертизи з метою встановлення у нього наявності сильного душевного хвилювання при вчиненні ним злочину, відтак суд дійшов висновку про те, що в даному випадку не мали місце ані сильне душевне хвилювання обвинуваченого ОСОБА_4, ані неправомірні або аморальні дії потерпілої ОСОБА_2. Тому суд вважає, що у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про визнання обставиною, що пом'якшує покарання, - вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, слід відмовити.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно ст. 67 КК України, судом встановлено не було (т. 1 а. с. 4) .

Недоцільність застосування судом положень ст. 69 КК України обумовлено тим, що, навіть при наявності двох обставин, що пом'якшують покарання, але істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд не вважає за можливе призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 296 КК України, та не вважає за можливе перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 296 КК України, за цей злочин. Крім того, застосування ст. 69 КК України є правом, а не обов'язком суду.

Недоцільність застосування судом положень ст. 75 КК України обумовлено тим, що, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання, та не вважає за можливе прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Крім того, застосування ст. 75 КК України є правом, а не обов'язком суду.

Що стосується клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від подальшого відбування покарання на підставі ч. ч. 3, 4 ст. 74 КК України, то суд дійшов наступного висновку.

Із змісту ст. 74 КК України вбачається, що особа, яка вчинила злочин середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Звільнення від покарання можливе в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покарання (в цілому чи його частини) або коли її досягнення надалі стає неможливим і безцільним (важка хвороба засудженого) . Звільнення від покарання жодною мірою не підриває принципу невідворотності покарання. Безперечно, якщо покарання недоцільне, воно не в змозі досягти мети, що стоїть перед ним. Таке звільнення особи від покарання має місце при констатації судом того, що вона вже не є суспільно небезпечною, а відтак, щодо неї недоцільно застосовувати кримінальне покарання. Тому оцінка судом особи винного відіграє тут вирішальну роль. Для визнання особи такою, що більше не вважається суспільно небезпечною, необхідно констатувати, що після вчинення нею злочину вона поводилася бездоганно і сумлінно ставилася до праці. Дана поведінка особи повинна мати місце протягом відносно тривалого часу. Тільки в цьому разі можна говорити про формування в особи позитивних стійких навичок і установок, які б свідчили про її виправлення і недоцільність відбування нею покарання. При цьому суд враховує три обов'язкові обставини: а) особа вчинила злочин середньої тяжкості; б) особа після вчинення злочину поводилася бездоганно і сумлінно ставилася до праці; в) на час розгляду справи в суді особу не можна вважати суспільно небезпечною. Бездоганна поведінка означає, що особа не тільки не вчинювала будь-яких протиправних діянь, а й сумлінно виконувала різноманітні обов'язки (фахові, службові, цивільні, військові, сімейні, тощо) , додержувалася загальновизнаних норм поведінки в суспільстві. Проте не можна розглядати як бездоганну поведінку один лише факт, наприклад, дійового каяття без оцінки подальшої поведінки особи. Під сумлінним ставленням до праці розуміється відповідальне та позитивне ставлення винного до роботи, підвищення освітнього рівня і кваліфікації в будь-якій сфері, тощо. Звільнення від покарання з підстав, зазначених в ч. 4 ст. 74 КК України, є правом, а не обов'язком суду. Як вбачається з характеристики психолога відділу СВ та ПР Сумського слідчого ізолятора управління ДПтС України в Сумській області лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_22 від 26.09.2016 року ув'язнений ОСОБА_4 з 22.01.2016 року та до 26.09.2016 року заохочень не має, до праці не залучався (т. 2 а. с. 12) . Отже, таке може свідчити про те, що поведінка ОСОБА_4 не є бездоганною, та що в нього відсутнє сумлінне ставлення до праці на час розгляду справи в суді, а тому у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від подальшого відбування покарання на підставі ч. ч. 3, 4 ст. 74 КК України слід відмовити.

Отже, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, думку прокурора, думку потерпілої ОСОБА_2, думку обвинуваченого ОСОБА_4, думку захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката Кондратенко Світлани Юріївни, суд дійшов висновку про можливість і доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді позбавлення волі на певний строк, без застосування ст. ст. 69, 75 КК України, і призначення остаточного покарання із застосуванням ст. 71 КК України. При цьому остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Строк позбавлення волі суд визначає залежно від тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням стану здоров'я винного, наявності на утриманні винного малолітньої дитини, інваліда з дитинства, враховуючи ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин не вперше, а обвинувальний вирок щодо нього ухвалюється в-п'яте.

Крім того, суд бере до уваги положення абз. 4 п. 22, абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 року, із змісту яких вбачається, що при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового їх складання заміна покарань провадиться за правилами, передбаченими ст. 72 КК України. Коли за злочини, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф) , суд може призначити кожне з них до самостійного виконання. Коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що покарання у виді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень слід виконувати самостійно.

18.02.2015 року до початку судового розгляду потерпілою ОСОБА_2 був заявлений цивільний позов, із змісту якого вбачається, що 09.10.2015 року біля 13 години 00 хвилин в її службовому кабінеті директора ПрАТ ВНЗ "МАУП" "ЦДН "Сумський інститут" незнайомий їй до цього цивільний відповідач ОСОБА_4 наніс їй удар кулаком в її ліву скроню. Внаслідок цього вона отримала тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин скроневої та виличної областей та щелепи зліва, забою лівої вушної раковини, що підтверджується листом Сумської міської клінічної лікарні № 1064 від 21.10.2015 року. Вона знаходилася на лікуванні в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна лікарня" з 09.10.2015 року до 18.11.2015 року. Крім того, вона продовжувала лікування в Сумській міській лікарні № 4 з 19.11.2015 року до 04.12.2015 року. Органами досудового слідства було проведене досудове розслідування кримінального правопорушення за кримінальним провадження, яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015200440005575 від 10.10.2015 року за фактом вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України. Злочинними діями відповідача їй були заподіяні тілесні ушкодження, пов'язані з розладом здоров'я, у зв'язку з чим вона тривалий час лікувалася в лікувальних закладах м. Суми та продовжує лікуватися до цього часу. У зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень, пов'язаних з розладом здоров'я, вона понесла витрати на закупівлю лікувальних препаратів на суму 4674 (чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 33 копійки, що підтверджується касовими чеками, квитанціями. Крім того, за проведення томографії МРТ, УЗІ, різних аналізів, закупівлю дисків, транспортування її в Сумську міську лікарню № 1, Сумську міську лікарню № 4, Сумську обласну клінічну лікарню та транспортування її для проведення лікувальних процедур нею були понесені витрати на суму 3995 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 00 копійок. Таким чином, матеріальна шкода, завдана їй винними діями заподіювача шкоди, складає 8669 (вісім тисяч шістсот шістдесят дев'ять) гривень 33 копійки. Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Крім того, діями цивільного відповідача ОСОБА_4 їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що вона тривалий час лікувалася в лікувальних закладах м. Суми. Деякі функції її організму не відновилися до цього часу, тому вона змушена продовжити лікування. Її малолітня дитина на два місяці була залишена без материнської опіки та піклування. У зв'язку з тривалим лікуванням вона була звільнена з посади, залишилася без роботи та без засобів до існування. Згідно ст. 1167 ЦК України заподіяну їй моральну шкоду зобов'язаний відшкодовувати цивільний відповідач ОСОБА_4 . Завдану їй моральну шкоду вона оцінює в суму 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, виходячи з глибини та тривалості її фізичних та душевних страждань. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, вона просила стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_4 на її користь 8669 (вісім тисяч шістсот шістдесят дев'ять) гривень 33 копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди (т. 1 а. с. 31, 32, 38 - 43, 209, т. 2 а. с. 17 - 19, 30 - 38) .

Суд бере до уваги положення п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" № 3 від 31.03.1989 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992 року, № 12 від 03.12.1997 року) , згідно яким при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК України, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК України. Вирішуючи при ухваленні вироку питання про відшкодування шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам.

Суд вважає позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, згідно абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року) , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Судом був встановлений факт заподіяння обвинуваченим ОСОБА_4 моральних страждань потерпілій ОСОБА_2 . При цьому судом було враховано тривалість моральних страждань потерпілої ОСОБА_2 (з 09.10.2015 року та до теперішнього часу) . Крім того, нею додаються значні зусилля для відновлення стану свого здоров'я. Крім того, судом були враховані погіршення стану її здоров'я і пов'язані із цим неврівноваженість, роздратованість, дратівливість.

Таким чином, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою, суд вважає позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням положень ч. 3 ст. 23 ЦК України та роз'яснень, наданих в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27.02.2009 року.

Прокурором Сумської місцевої прокуратури юристом 2 класу Шульга Ю. О. під час досудового розслідування та до початку судового розгляду був пред'явлений цивільний позов (в порядку п. 12 ч. 2 ст. 36 КПК України) про стягнення з обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_4 на користь Управління державного казначейства у Сумській області 4073 (чотири тисячі сімдесят три) гривні 04 копійки, які були витрачені на лікування потерпілої від злочину, - ОСОБА_2 . Дані вимоги підтверджені документально. Суд вважає їх законними й обґрунтованими. Тому суд дійшов висновку про те, що цивільний позов прокурора слід задовольнити повністю (т. 1 а. с. 4, 12, 13, 230) .

Речові докази по справі відсутні (т. 1 а. с. 4 - 11) .

Документально підтверджені процесуальні витрати у справі відсутні (т. 1 а. с. 4 - 11) .

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний 04.02.2016 року Ковпаківським районним судом м. Суми, продовжений 31.03.2016 року Ковпаківським районним судом м. Суми, продовжений 24.05.2016 року Ковпаківським районним судом м. Суми, продовжений 06.07.2016 року Ковпаківським районним судом м. Суми, продовжений 23.08.2016 року Ковпаківським районним судом м. Суми, щодо обвинуваченого ОСОБА_4, слід залишити колишнім - тримання під вартою до набрання вироком законної сили (т. 1 а. с. 11, 25, 57а, 71, 115, 168, 179) .

Початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_4 слід обчислювати з дня його затримання на підставі п. 8 ч. 2 ст. 131 КПК України для направлення до установи відбування покарання у виді позбавлення волі, тобто з 30.12.2015 року з 12 години 12 хвилин (т. 2 а. с. 39) .

Крім того, суд бере до уваги ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 22.01.2016 року по справі № 573/21/16-к, провадження № 1-в/573/14/16, якою клопотання прокурора Сумської місцевої прокуратури Шульги Ю. О. про тимчасове залишення засудженого ОСОБА_4 у Сумському слідчому ізоляторі було задоволене. Було ухвалено тимчасово залишити засудженого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Сумському слідчому ізоляторі, що знаходиться за адресою: м. Суми, проїзд Гайовий, 19, для проведення слідчих дій під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015200440005575, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, на строк 60 діб. Ухвала набрала законної сили 01.02.2016 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55148540) (т. 1 а. с. 8, 10, 78, 79) .

Отже, в строк відбування ОСОБА_4 покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати час його знаходження під вартою в період часу з 22.01.2016 року до дати ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 62, 63 Конституції України; ст. ст. 368 - 371, 373, 374, 376 КПК України; ст. ст. 11, 12, 50 - 52, 63, 65 - 67, 69, 71, 296 КК України, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 місяць.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Білопільського районного суду Сумської області від 15.08.2013 року, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 5 місяців та у виді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, визначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 місяців та у виді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.

Покарання у виді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень виконувати самостійно.

Початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_4 обчислювати з дня його затримання на підставі п. 8 ч. 2 ст. 131 КПК України для направлення до установи відбування покарання у виді позбавлення волі, тобто з 30.12.2015 року з 12 години 12 хвилин.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_4 на її користь 8669 (вісім тисяч шістсот шістдесят дев'ять) гривень 33 копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 витрати, понесені нею на закупівлю лікувальних препаратів на суму 4674 (чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 33 копійки, на відшкодування матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов прокурора Сумської місцевої прокуратури юриста 2 класу Шульга Ю. О. (в порядку п. 12 ч. 2 ст. 36 КПК України) про стягнення з обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_4 на користь Управління державного казначейства у Сумській області 4073 (чотири тисячі сімдесят три) гривні 04 копійки, які були витрачені на лікування потерпілої від злочину, - ОСОБА_2, задовольнити повністю.

Стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_4 на користь Управління державного казначейства у Сумській області 4073 (чотири тисячі сімдесят три) гривні 04 копійки, які були витрачені на лікування потерпілої від злочину, - ОСОБА_2.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний 04.02.2016 року Ковпаківським районним судом м. Суми, продовжений 31.03.2016 року Ковпаківським районним судом м. Суми, продовжений 24.05.2016 року Ковпаківським районним судом м. Суми, продовжений 06.07.2016 року Ковпаківським районним судом м. Суми, продовжений 23.08.2016 року Ковпаківським районним судом м. Суми, щодо обвинуваченого ОСОБА_4, залишити колишнім - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

В строк відбування ОСОБА_4 покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати час його знаходження під вартою в період часу з 22.01.2016 року до дати ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області.

Апеляційна скарга подається на вирок, ухвалений судом першої інстанції, - через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив судове рішення (вирок) .

Апеляційна скарга може бути подана на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий І.Г. Бичков