Вирок № 62013103, 20.09.2016, Тальнівський районний суд Черкаської області

Тальнівський районний суд Черкаської області

Справа № 704/913/15-к р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2016 року м.Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Фролова О.Л.

при секретарі Кремсалюк Т.А.

з участю прокурора Тютюнника В.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Фурманка, Уманського району, Черкаської області, громадянки України, українки, освіта вища, проживаючій за адресою: АДРЕСА_1, одруженій, працюючій на посаді головного спеціаліста мобілізаційного відділення Тальнівського РВК, раніше не судимої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення в тому що вона згідно наказу Черкаського обласного військового комісаріату № 77 від 16.04.2014 призначена на посаду головного спеціаліста мобілізаційного відділення Тальнівсько-Катеринопільського об'єднаного міського військового комісаріату.

В силу своїх функціональних обов'язків ОСОБА_2 не могла володіти інформацією та взагалі не мала доступу до інформації про громадян, зареєстрованих у м. Черкаси, які визнані непридатними до військової служби у мирний час, у зв'язку з тим, що вказана інформація зберігається у Черкаському ОМВК та має обмежений доступ.

Так, відповідно до ст. 42 Положення «Про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою КМУ від 21.03.2002 № 352, для зняття з військового обліку призовник зобов'язаний особисто з'явитися до районного військового комісаріату і подати письмову заяву, в якій зазначається причина зняття з військового обліку та точна адреса нового місця проживання, і у разі потреби подати відповідні документи.

Статтею 29 зазначеного Положення передбачено, що громадяни визнані непридатними до військової служби в мирний час, на військовий облік не беруться і на підставі рішення комісії з питань приписки одержують військовий квиток, у якому робиться відповідна відмітка.

Крім того, згідно зі ст. 43 даного Положення при знятті з військового обліку призовника у посвідченні про приписку до призовної дільниці ставиться штамп про зняття з військового обліку, після чого посвідчення повертається призовнику.

Незважаючи на законодавчо визначений порядок отримання громадянами військового квитка встановлено, що ОСОБА_3 військового квитка в Черкаському ОМВК у 2013 році, не отримував у зв'язку з тим, що в посвідченні про приписку до призовної дільниці, виданої Черкаським ОМВК від 23.01.2008 було зазначено про те, що ОСОБА_3 придатний до військової служби в Збройних силах України.

ОСОБА_2 будучи впевненою в тому, що ОСОБА_3 є придатним до військової служби, достовірно знаючи вимоги Положення, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті одержання коштів від нього з початку квітня 2015 року під час особистих зустрічей використовуючи надані їй повноваження як працівника Тальнівсько-Катеринопільського об'єднаного військового комісаріату при наданні консультацій щодо порядку постановки на облік у даному комісаріаті при зміні місця проживання з м. Черкаси на м. Тальне, перебуваючи у власному службовому кабінеті Тальнівсько-Катеринопільського ОМВК, розташованого за адресою:м. Тальне, вул. Радянська, 79, переконуючи останнього в тому, що іншим шляхом вирішити питання неможливо, підбурювала його до надання неправомірної вигоди військовому комісару Тальнівсько-Катеринопільського об'єднаного міського військового комісаріату ОСОБА_4, за прийняття рішення про визнання непридатним ОСОБА_3 для служби в армії з внесенням відповідних відомостей до його військового квитка з метою уникнення мобілізації останнього до Збройних Сил України.

Так, ОСОБА_2 достовірно знаючи про те, що визнання громадян непридатними до військової служби до її компетенції не входить, запевнила ОСОБА_3 в тому, що за характером виконуваних нею обов'язків вона може вплинути на прийняття такого рішення ОСОБА_4 у разі надання їй неправомірної вигоди для передачі військовому комісару.

При цьому, ОСОБА_4 згідно наказу тимчасово виконуючого обов'язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 790 від 10.12.2014 перебуваючи на посаді військового комісара Тальнівсько-Катеринопільського об'єднаного міського військового комісаріату, будучи наділеним повноваженнями по внесенню відомостей згідно висновків військово-лікарської комісії щодо придатності за станом здоров'я до військової служби у військові квитки військовозобов'язаних, являючись відповідно до примітки ст. 364 КК України службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, та відповідно до примітки ст. 368 КК України займаючи відповідальне становище, як керівник структурного підрозділу центрального органу виконавчої влади в особі Міністерства оборони України на час документування кримінального правопорушення не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на підбурювання ОСОБА_3 до передачі військовому комісару Тальнівсько-Катеринопільського об'єднаного міського військового комісаріату ОСОБА_4 неправомірної вигоди, 03.04.2015, близько 12 години 35 хвилин ОСОБА_2, знаходячись у службовому кабінеті Тальнівсько-Катеринопільського об'єднаного міського військового комісаріату, розташованого за адресою: м. Тальне, вул. Радянська, 79, під час особистої зустрічі, висловила пропозицію про надання їй грошей в сумі 1000 доларів СІІІА, що відповідно до курсу валют, установленого Національним банком України на 03.04.2015 складало 23509 гривень, для подальшої їх передачі ОСОБА_4 в якості неправомірної вигоди за вирішення питання щодо внесення відомостей про непридатність до військової служби у військовий квиток ОСОБА_3

У подальшому ОСОБА_2 свого злочинного умислу щодо отримання грошових коштів в сумі 1000 доларів США за прийняття рішення про визнання непридатним ОСОБА_3 для служби в армії з внесенням відповідних відомостей до його військового квитка з метою уникнення його мобілізації до Збройних Сил України, до кінця не довела від незалежних від неї причин, оскільки їй стало відомо про факт документування вчинення кримінального правопорушення працівниками правоохоронних органів.

Дії обвинуваченої ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст.15,ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України а саме закінчений замах на підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Судом встановлено, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні Тальнівським районним судом Черкаської області повертався прокурору Черкаської області зі стадії підготовчого судового засідання для усунення недоліків та був предметом розгляду апеляційного суду Черкаської області. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21.09.2015 року колегія суддів вказала, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України. В обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, містяться відомості про його правову кваліфікацію та достатньо повно сформульовано обвинувачення щодо обвинуваченої ОСОБА_2 Вказаною ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21.09.2015 ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 10.08.2015 про повернення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15,ч.4 ст.27, ч.3 ст. 369 КК України скасовано, та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду. У зв'язку з чим обвинувальний акт ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.09.2015 було призначено до підготовчого судового засідання.

У пред'явленому обвинуваченні ОСОБА_2 винуватою себе не визнала і пояснила, що вона дійсно працювала на посаді головного спеціаліста мобілізаційного відділення Тальнівсько-Катеринопільського об'єднаного міського військового комісаріату. В березні 2015 року до неї в приміщенні військомату підійшов житель с. Кобринова Гребля, Тальнівського району ОСОБА_5, який отримував військовий квиток так як мав намір виїхати за кордон. Отримавши військовий квиток ОСОБА_5 попросив номер її мобільного телефону. Через деякий час ОСОБА_5 зателефонував їй і поцікавився, чи зможе вона зустрітися з ним. Вона погодилася зустрітися з ОСОБА_5 в приміщенні військомату. На початку квітня 2016 року ОСОБА_5 прийшов до неї з ще одним хлопцем, який назвався ОСОБА_3, який попросив роз'яснити йому які потрібно документи щоб знятися з військового обліку в м. Черкаси, де він проживає, та стати на військовий облік в м.Тальне, так як він має намір змінити місце проживання. Вона роз'яснила йому що потрібно зробити для цього, після чого ОСОБА_3 почав цікавитися чи можливо уникнути призову і яким чином це можна зробити, а також чи зможе вона йому в цьому допомогти, якщо він стане на військовий облік в Тальнівсько-Катеринопільському об'єднаному міського військовому комісаріаті. Також ОСОБА_3 повідомив їй що він намагався вирішити це питання за місцем свого проживання в м.Черкаси і йому обіцяли допомогти уникнути призову за 2 000 доларів США, а так як це для нього дуже дорого, то чи можливо це зробити в Тальнівсько-Катеринопільському об'єднаному міському військовому комісаріаті за 1000 доларів США. Вона відповіла що вирішення даного питання не відноситься до її компетенції і що вона поцікавиться про це у військового комісара. ОСОБА_5 і ОСОБА_3 пішли, але вже через півгодини ОСОБА_3 почав їй телефонувати і наполегливо пропонував їй привезти гроші щоб вона передала їх військовому комісару та вирішила його питання щодо уникнення від призову на військову службу. І так продовжувалося декілька раз. Не знаючи як поступити вона пішла до військового комісара та все йому розповіла. Військовий комісар підполковник ОСОБА_4 відповів їй що працівники комісаріату, в тому числі і він, такими справами займатися не будуть і що за такі дії передбачена кримінальна відповідальність, а також наказав їй повідомити про це ОСОБА_3 Вона зателефонувала ОСОБА_3 і повідомила його, що питанням уникнення від призову працівники військомату займатися не будуть і щоб більше він з такими питаннями до неї не звертався.

Висновок органів досудового слідства про винуватість ОСОБА_2 в закінченому замаху на підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища ґрунтується на показах свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_3, а також протоколах негласних слідчих дій.

Так, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що на початку квітня 2015 року до нього звернувся його товариш ОСОБА_3, який проживає в м. Черкаси, і попросив дізнатися чи можливо стати на військовий облік в Тальнівсько-Катеринопільському об'єднаному міському військовому комісаріаті так як він має намір переїхати на постійне місце проживання в м.Тальне і які документи для цього потрібні. Він пішов до військомату, де зустрівся з працівником військомату ОСОБА_2, з якою познайомився коли отримував військовий квиток, та розповів їй про питання які цікавили ОСОБА_3 Під час зустрічі будь-які питання щодо уникнення від призову ОСОБА_3 та оплати за це не обговорювалися. ОСОБА_2 також повідомила йому що для вирішення питання постановки на військовий облік його товариш повинен особисто прибути до військомату. 06.04.2015 року він разом з ОСОБА_3 прийшов до Тальнівсько-Катеринопільського ОМВК, де вони зустрілися з ОСОБА_2, він стояв осторонь чув уривки фраз та чув, як ОСОБА_2 розповіла ОСОБА_3, що необхідно зробити щоб стати на військовий облік в Тальнівсько-Катеринопільському ОМВК. Після цього ОСОБА_3 почав цікавитися чи можливо уникнути призову на військову службу і скільки це буде коштувати так, як він намагався це питання вирішити в м. Черкаси і там необхідно було заплатити 2000 доларів США а це для нього багато. ОСОБА_2 відповіла, що вирішення цих питань не входить до її компетенції, але вона думає що в м.Тальному вирішення таких питань буде коштувати наполовину дешевше. Також ОСОБА_2 наголосила, що вона не хоче цим займатися, а якщо ОСОБА_3 це потрібно то він і повинен цим займатися.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він проживає в м.Черкаси. В квітні 2015 року він вирішив переїхати на постійне місце проживання в м.Тальне, в зв'язку з чим звернувся до свого знайомого ОСОБА_5 який проживає в с.Кобринова Гребля, Тальнівського району щоб той допоміг йому зареєструватись в м.Тальне. Під час реєстрації виникла необхідність знятись з обліку в Черкаському МВК. Для того щоб дізнатись про порядок постановки на військовий облік в районі він на початку квітня разом з ОСОБА_5 пішов до Тальнівсько-Катеринопільського ОМВК, де зустрілись з працівником військомату ОСОБА_2 яка дізнавшись що він підлягає призову на військову службу, розповіла йому як уникнути призову в Збройні Сили України. Він зрозумів що за уникнення від призову в армію ОСОБА_2 хоче отримати гроші, він звернувся з заявою до СБУ в області про вчинення кримінального правопорушення. В подальшому під час зустрічі на початку квітня 2015 року з ОСОБА_2 вона розповіла йому, які документи він повинен зібрати для зняття з обліку в м.Черкаси. Також запитала його чи звертався він до військомату в м.Черкасах щоб уникнути призову і скільки б це йому коштувало. Він відповів що в м. Черкасах за вирішення питання необхідно 2000 доларів США, на що ОСОБА_2 відповіла, що у них вирішення цього питання буде коштувати «штучку» як він зрозумів 1000 доларів США. Також ОСОБА_2 говорила, що вона сама таких питань не вирішує, а заведе його вкабінет де можна вирішити таке питання, як він зрозумів до військового комісара. В подальшому десь через пару днів вона йому зателефонувала та сказала щоб він більше не дзвонив.

При цьому, безпосередньо допитати свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у судовому засіданні не виявилося можливим, оскільки стороною обвинувачення прибуття даних свідків у судове засідання не було забезпечено, незважаючи на те, що дане кримінальне провадження перебувало на розгляді суду майже один рік та суд всіляко сприяв стороні обвинувачення в цьому. Крім цього, прокурор у судовому засіданні не наполягав на їх допиті. Відповідно до положень ч.3 ст.23 КПК України «Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом».

Допитавши свідків обвинувачення та дослідивши матеріали кримінального провадження суд не може погодитись з висновками органів досудового слідства про винуватість ОСОБА_2 виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він працював військовим комісаром Тальнівсько-Катеринопільського ОМВК. На початку квітня 2015 року до нього в кабінет зайшла працівник військомату ОСОБА_2 і повідомила що до неї звернувся ОСОБА_3 з проханням допомогти йому уникнути призову на військову службу та пропонує за вирішення цього питання гроші. Він (ОСОБА_4.) відповів, що працівники комісаріату, в тому числі і він особисто, цим питанням займатися не будуть і наказав ОСОБА_2 повідомити про це ОСОБА_3 Також він попередив ОСОБА_2, що за вчинення дій направлених на уникнення від призову до ЗСУ передбачена кримінальна відповідальність.

З заяви ОСОБА_3 до СБУ вбачається, що ОСОБА_3 2 квітня 2015 року звернувся до УСБУ в Черкаській області з заявою, в якій повідомив що працівники військомату вимагають у нього кошти в сумі 1000 доларів США за вирішення питання щодо його мобілізації та стосовно призову у ВСУ.

В поясненні ОСОБА_3 працівникам УСБУ в Черкаській області від 02.04.2015 року, яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження і яке було досліджене судом, ОСОБА_3 пояснював, що 01.04.2015 року він звернувся до Тальнівського військомату щодо питання строкової служби та мобілізації. Він спілкувався з секретарем Тальнівського військового комісаріату, яка почала вимагати в нього 1000 доларів США за вирішення його питання щодо призову в армію.

В судовому ж засіданні встановлено, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зустрічалися з ОСОБА_2 в приміщенні Тальнівсько-Катеринопільського ОМВК лише один раз, а саме 6 квітня 2015 року, що підтверджується їхніми показами в судовому засіданні і до цього часу ОСОБА_3 з ОСОБА_2 безпосередньо не спілкувався.

Як зазначено в обвинувальному акті ОСОБА_2 підбурювала ОСОБА_3 до передачі військовому комісару Тальнівсько-Катеринопільського об'єднаного міського військового комісаріату ОСОБА_4 неправомірної вигоди, 03.04.2015, близько 12 години 35 хвилин ОСОБА_2, знаходячись у службовому кабінеті Тальнівсько-Катеринопільського об'єднаного міського військового комісаріату, під час особистої зустрічі, висловила пропозицію про надання їй грошей в сумі 1000 доларів СІІІА.

В той же час в протоколі за результатами проведення негласного розшукового заходу за кримінальним провадженням зазначено, що зустріч між ОСОБА_2, ОСОБА_10 і ОСОБА_3 відбулася 03.04.2015 року о 16.00 годині.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що на момент написання ОСОБА_3 заяви до УСБУ в Черкаській області, а саме 02.04.2015 року, він з ОСОБА_2 не зустрічався будь-якої розмови з нею не мав і не міг мати.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив що з ОСОБА_2 він зустрічався разом з ОСОБА_5 лише раз 6.04.2015 року, (а згідно обвинувального акту 03.04 2015 року в 12.35 годин, та протоколу проведення негласного розшукового заходу за кримінальним провадженням 03.04.2015 за результатами року о 16.00 годині) та не зміг пояснити звідки йому стало відомо, що ОСОБА_2, яку він до цього часу не знав, вимагала у нього гроші 01.04.2015 року про що він вказав у своїй заяві до УСБУ в Черкаській області 2.04.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_3, рішенням призовної комісії згідно Положення про військово-лікарську комісію та медичний огляд у ЗСУ визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, що підтверджується витягом з книги протоколів призовної комісії від 8 жовтня 2013 року, а також що він для зняття з військового обліку в Черкаській ОМВК не звертався, і військово-облікові документи не отримував про, що ОСОБА_3 було достовірно відомо, що свідчить про те, що вирішувати питання щодо ухилення від мобілізації та призову до ЗСУ у нього не було необхідності, суд вважає, що в даному випадку має місце провокація злочину працівниками правоохоронних органів, а тому суд критично ставиться до показів самого свідка ОСОБА_3 та доказів добутих під час проведення негласних розшукових заходів.

Крім того суд вважає, що органами досудового слідства а також під час судового слідства не встановлено, що ОСОБА_2 вчиняла будь-які дії, що підпадали б під ознаки підбурювання, зокрема: умовляння, підкуп, погроза, примус або іншим чином схилила ОСОБА_3 до надання неправомірної вигоди посадовій особі.

Як вбачається з протоколу проведення негласного розшукового заходу за кримінальним провадженням необхідності підбурювати ОСОБА_3 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, не було необхідності, так як він готовий був заплатити за вирішення питання про ухилення від призову кошти але менші ніж 2000 доларів США.

Крім того суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину передбачений ч.2. ст.15, ч.4 ст. 27,ч.3 ст. 369 КК України, тобто як закінчений замах на підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, так як за зазначеними статтями кваліфікуються дії особи, яка одержуючи гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі як неправомірну вигоду, має намір не передавати їх, а привласнити.

Як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_11 кошти від ОСОБА_3 не отримувала, а більше того відмовилась допомагати ОСОБА_3 уникнути від призову до ЗСУ за обіцяну ним винагороду, доводи обвинувачення про те, що ОСОБА_2 не довела свого злочинного умислу щодо отримання грошових коштів в сумі 1000 доларів США за прийняття рішення про визнання непридатним ОСОБА_3 для служби в армії з внесенням відповідних відомостей до його військового квитка з метою уникнення його мобілізації до Збройних Сил України, до кінця не довела від незалежних від неї причин, оскільки їй стало відомо про факт документування вчинення кримінального правопорушення працівниками правоохоронних органів не ґрунтуються на наданих суду доказах і є такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, а також п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд з огляду на вимоги принципу безпосередності позбавлений можливості давати оцінку іншим фактичним даним, які можливо і одержані органом досудового розслідування, проте не були предметом дослідження судом.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, яка проти закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечувала, в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності обвинуваченої ОСОБА_2 до кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується.

Згідно із ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.» (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77). Згідно із ст.370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За таких обставини суд приходить до переконання про недоведеність того що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, а саме: закінчений замах на підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Відтак, ОСОБА_2 у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України необхідно визнати невинуватою та виправдати.

Речові докази: диск №830 до протоколу за результатами проведення НСРД від 21.05.2015 року, диск №832 до протоколу за результатами проведення НСРД від 21.05.2015 року, диск №833 до протоколу за результатами проведення НСРД від 21.05.2015 року, посвідчення про приписку до призивної дільниці №21405 від 23.01.2008 року на ім'я ОСОБА_3 - залишити при справі.

Процесуальні витрати відсутні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 9, 17, 22, 25, 84, 91, 92, 100, 337, 368- 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2, визнати невинуватою у пред'явленному обвинуваченні за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України та виправдати її, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Речові докази: диск №830 до протоколу за результатами проведення НСРД від 21.05.2015 року, диск №832 до протоколу за результатами проведення НСРД від 21.05.2015 року, диск №833 до протоколу за результатами проведення НСРД від 21.05.2015 року, посвідчення про приписку до призивної дільниці №21405 від 23.01.2008 року на ім'я ОСОБА_3 - залишити при справі.

Процесуальні витрати відсутні.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області через Тальнівський районний суд протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення вироку судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається виправданій та прокурору

Головуючий О. Л. Фролов