Ухвала суду № 62008269, 13.10.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 13.10.2016 Справа № 554/46/16-ц

Справа № 554/46/16-ц

Провадження № 4-с/554/72/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

судді - Чуванової А.М.,

при секретарі - Садошенко М.П.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця; заінтересовані особи: Київський відділ державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2, ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 В обґрунтування скарги зазначив, що 18.08.2016 року ним отримана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.07.2016 року, яка направлена за місцем його проживання супровідним листом від 27.07.2016 року за №12/17536. Даною постановою державним виконавцем Пилипенко А.В. накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить. Підставою для винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження став виконавчий лист №554/46/16-ц від 13.06.2016 року, виданий Октябрським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з 05.01.2016 року та до досягнення повноліття дитиною. Заявник вважає вказану постанову незаконною, оскільки йому не було відомо про відкриття виконавчого провадження до дати отримання поштового відправлення на початку серпня 2016 року, державний виконавець не пересвідчився про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2016 року; державний виконавець передчасно, не дочекавшись закінчення трьохденного терміну для надання документального підтвердження виконання рішення боржником, 15.07.2016 року виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; державним виконавцем в порушення вимог ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не була здійснена перевірка майнового стану боржника; при винесенні зазначеної постанови сума боргу становила 8144,23 гривень, що становить менше ніж 6 розмірів мінімальної заробітної плати, враховуючи сплату стягувачу 06.06.2016 року 3000 гривень добровільно. Посилаючись на зазначені обставини, заявник просить визнати дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 по виконанню рішення Октябрського районного суду м.Полтави за виконавчим листом №554/46/16-ц від 13.06.2016 року, виданим Октябрським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з 05.01.2016 року та до досягнення повноліття дитиною неправомірними; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримав, просив вимоги задовольнити повністю. Пояснив, що строки порушені, борг не перевищував 10-ти мінімальних заробітних плат; він на той час вже був пенсіонером; арешт накладено до вступу рішення в законну силу; майно коштує десятки тисяч доларів США, а борг складав коло 7000 гривень. Він є інвалідом 3 групи, має на утриманні хвору матір, сплачує аліменти дітям; у червні 2016 року добровільно сплатив стягувачу 3000 гривень, не ухилявся від сплати аліментів дочці. Рішення суду від 25.05.2016 року він оскаржив, ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 06.10.2016 року його скаргу залишено без задоволення.

Представник заявника ОСОБА_5 в судовому засіданні скаргу підтримала, просила її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в скарзі. Також, пояснила, що заборгованість з моменту подачі позову до суду і до винесення рішення суду, яке ще було оскаржено до апеляційного суду, створилась не з вини ОСОБА_1 Після винесення рішення ним половина суми вже була відшкодована. У заявника є постійний дохід, і вартість майна значно перевищує суму боргу. Дії з майном не здійснювалися, постанова не виконувалась, а була лише винесена як репресивна санкція.

Представник Київського відділу державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області до суду не зявився, надіславши письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с.20-23).

Старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги. Пояснила, що державним виконавцем 14.07.2016 року у відповідності до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка направлена сторонам супровідним листом від 14.07.2016 року простим поштовим відправленням. Заявник не звертався до Київського ВДВС із заявою про відкладення здійснення виконавчих дій, а тому не реалізував своє диспозитивне право на подання клопотання про відкладення виконавчих дій у разі несвоєчасного одержання постанови. Строк для самостійного виконання рішення в даному випадку не надається, виконавчі дії щодо примусового виконання рішення здійснюються негайно, тобто з моменту відкриття виконавчого провадження, а тому вимоги скаржника безпідставні. Підставою накладення арешту на рухоме і нерухоме майно є наявність у боржника заборгованості понад три місяці у розмірі 11144,23 гривень, а саме: з моменту звернення позивача до суду, а тому стягнення може бути звернено на майно боржника, і звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника. Якщо боржник погасить борг, арешт буде знятий, бо накладався він щоб підбадьорити боржника.

Стягувач ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги. Пояснила, що ВДВС діяв по Закону України «Про виконавче провадження»; боржник знав про заборгованість за 5 місяців; вона дійсно отримала переказ 06.06.2016 року на 3000 гривень, але не зрозуміла, що це ОСОБА_1 перерахував кошти; заборгованість була обрахована на 01.06.2016 року, тому державному виконавцю про переказ не говорила.

Заслухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

За правиламирозділу VІІ ЦПК Українипредметом скарги можуть бути лише процесуальні рішення та дії державних виконавців.

Положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтеюст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу»передбачено, що працівник органу державної виконавчої служби зобовязаний сумлінно виконувати службові обовязки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованихКонституцією Українита законами України.

Гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні також закріплені вст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», в ч. 1 якої зазначено, що державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати, передбачених цим Законом, заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до положень ч. ч. 1-3ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. При цьому, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Таким чином, за правиламист. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, а як зазначено в ч. 6ст. 52 цього Закону, стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено Главою 4 Закону України «Про виконавче провадження» і, як передбачено ч. 1 ст. 68, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

В той же час, ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

За змістом ч. 7ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 25.05.2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з 05.01.2016 року та до досягнення повноліття дитиною. Допущено негайне виконання рішення суду в межах місячного строку.

На підставі заяви ОСОБА_3 та відповідно до наданого нею виконавчого листа (а.с.24) 14.07.2016 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м.Полтава ОСОБА_2 було відкрито відповідне виконавче провадження.

15.07.2016 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м.Полтава ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №51647160 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах звернення стягнення 11144,23 гривень та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 лише в межах суми боргу (а.с.36).

Вказана постанова від 15.07.2016 року була направлена для виконання у відповідні органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи приводять його перереєстрацію на іншого власника.

Системний аналіз положень ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. ст.1,6,11,52,57,63,68 Закону України «Про виконавче провадження», дає підстави для висновку про те, що арешт, як спеціальна гарантія виконання рішення, яка одночасно обмежує право власності боржника у виконавчому провадженні може визнаватись виправданим, а відповідно і застосовуватись лише в тому випадку, коли відповідає принципам співмірності і є обєктивно виправданим по відношенню до суми зобовязання, яке лежить на боржнику.

Посилання державного виконавця на приписи ст. 57Закону України «Про виконавче провадження», як на підставу накладення арешту слід визнати неспроможними, оскільки конструкція цієї норми, яка визначає її юридичний зміст свідчить про право, а не обовязок державного виконавця накласти арешт.

Під час реалізації цього права, державний виконавець зобовязаний враховувати не лише інтереси стягувача, а й інтереси боржника.

За наведених вище обставин, слід вважати доведеним, що інтереси боржника під час винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем враховані не були. Накладаючи арешт на майно боржника із забороною його відчуження державний виконавець діяв передчасно, не реалізувавши при цьому всіх заходів для виконання рішення суду.

Оскільки, розмір заборгованості боржника не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, безпідставним є накладення арешту на все рухоме майно боржника з забороною здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.

Посилання державного виконавця на те, що в оскаржуваній постанові ним зазначено про арешт майна лише в межах суми боргу, спростовується змістом постанови, з якої вбачається, що арешт накладено на все рухоме майно боржника. Зазначення про межі суми боргу стосується лише заборони відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

При цьому, державний виконавець в ході виконавчого провадження, яке тривало лише один день, не пересвідчився, що боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження та надання йому строку на добровільне виконання рішення, не зясував обсяг майна боржника, розмір його доходів, наявність коштів на рахунках, тощо.

За таких обставин, наявні підстави для задоволення скарги заявника в частині визнання неправомірною та скасування постанови від 15.07.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Що стосується вимог заявника про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 по виконанню рішення Октябрського районного суду м.Полтави за виконавчим листом №554/46/16-ц від 13.06.2016 року, суд вважає відмовити у задоволенні цих вимог за безпідставністю, оскільки заявник так і не обґрунтував та не конкретизував ці вимоги в ході судового розгляду.

На підставі ст.ст.11,60,208,210,218 ЦПК Українита керуючись ст. ст. 383- 387 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця; заінтересовані особи: Київський відділ державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2, ОСОБА_3,- задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.07.2016 року, винесену старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м.Полтави ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №51647160.

У задоволенні інших вимог скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5 днів з дня його проголошення в апеляційний суд Полтавської області через даний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення ухвали суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя: А.М. Чуванова