Постанова № 62007447, 13.10.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10366/16-а 2-а/335/363/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Оджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., при секретарі Лєдовій А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2016 року позивач ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулося до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування постанови про накладення штрафу.

У позові позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, та скасувати як незаконну постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 від 08 вересня 2016 року ВП № 51791946 про накладення штрафу у розмірі 680 грн. 00 коп. Стягнути з ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області понесені судові витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не зявився, прелставник позивача подав суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, на задоволенні адміністративного позову наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судові засідання двічі не зявився, про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, письмових заперечень проти позову такрж не надав.

Перевіривши усі наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини 2 статті 181 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Частинами 3 і 4 статті 82 Закону України „Про виконавче провадження визначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З копії постанови про накладення штрафу ВП № 51791946 вбачається, що постанова прийнята державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 08 вересня 2016 року. Із адміністративним позовом позивач звернувся 16 вересня 2016 року. Таким чином, позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду із вкзаним позовом.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавчий лист № 335/6776/16-а, виданий 20 липня 2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про зобовязання ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_4 перерахунок пенсії з урахуванням включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, суми індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення, які були їй нараховані за 24 місяці перед звільненням та з яких утримався та був сплачений єдиний соціальний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, наслідком якого є відповідна виплата пенсії, з 10 травня 2016 року до часу припинення відповідного права.

За вказаним виконавчим документом постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження.

В ході примусового виконання даного судового рішення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 08 вересня 2016 року винесена постанова про накладення на ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обовязкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження, державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Виконання рішень за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до статті 75 Закону України „Про виконавче провадження.

Частиною 2 статті 75 Закону України „Про виконавче провадження передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше пяти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно зі ст. 89 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Отже, накладення штрафу за невиконання судового рішення є заходом примусу майнового характеру, який спрямовано на стимулювання боржника до вчинення активних дій щодо виконання судового рішення.

Тому, накладення штрафу є видом відповідальності за невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання та за його невиконання без поважних причин, але не є самостійною виконавчою дією.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не виконує рішення суду у звязку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобовязань без відповідних бюджетнихасигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Таким чином, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку, виконати судове рішення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених вище норм матеріального права висловлена в постановах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15) та в постанові від 27 жовтня 2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 статті 255 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомляв відповідача листом про виконання рішення суду щодо перерахунку пенсії ОСОБА_5 з урахуванням зазначених у судовому рішенні виплат, було надано відповідний розрахунок. Проте суми пенсії, нараховані ОСОБА_5 при виконанні рішення суду, ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області будуть виплачені після відповідного фінансування з Державного бюджету України, виплата нарахувань позивачем не проводилася у звязку з відсутністю фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду.

Таким чином, суд доходить до висновку, що невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Окрім того, державним виконавцем, у свою чергу, не надано суду доказів вжиття ним до винесення оскаржуваної постанови всіх можливих і необхідних заходів, спрямованих на виконання судового рішення.

Статтею 263 КАС України, яка узгоджується зі статтею 36 Закону України „Про виконавче провадження, передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Вбачається, що відповідачем у ході здійснення виконання виконавчого документа не було вжито всіх заходів, передбачених Законом України „Про виконавче провадження, а лише застосовано санкції за невиконання судового рішення, а тому суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята з порушенням норм Закону України „Про виконавче провадження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності дій щодо винесення постанови про накладення штрафу від 08 вересня 2016 року в рамках ВП № 51791946 під час розгляду справи суду надано не було.

За таких обставин, оскільки у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, суд вважає, що постанова про накладення штрафу на ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у розмірі 680 грн. 00 коп. є передчасною, а отже, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, приписи ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача підлягаєстягненню судовий збір в сумі 1 378 грн. 00 коп., оплачений по платіжним дорученням № 1804 від 16 вересня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 від 08 вересня 2016 року ВП № 51791946 про накладення штрафу у розмірі 680 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судовий збір в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя: К.В.Гашук