Постанова № 62006678, 11.10.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа № 902/302/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тихончук Л.Х - арбітражний керуючий (ліквідатор)

Коробка В.Д. - представник за довіреністю від 01.06.2016р.

від відповідача: Кравчук Д.М. - представник за довіреністю від 23.09.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), смт.Турбів, Липовецького району Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від 01.08.16 р. у справі № 902/302/16 (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), смт.Турбів, Липовецького району Вінницької області

до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області, смт.Турбів, Липовецького району Вінницької області

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.08.2016р. по справі №902/302/16 у позові Публічного акціонерного товариства "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області про визнання договору недійсним - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- стверджує, що суд першої інстанції помилково вважає, що ліквідатором ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) Тихончук Л.Х. подано позов про визнання оспорюваного договору недійсним із пропуском строку позовної давності та обставини викладені ліквідатором у заяві не можуть бути підставою для поновлення відповідного строку;

- вказує, що місцевим господарським судом жодним чином не враховано особливого статусу арбітражного керуючого Тихончук Л.Х. під час виконання повноважень ліквідатора в справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод);

- обґрунтовує, що Тихончук Л.Х. не знала і не могла знати про оспорюваний договір раніше, ніж лише після визнання боржника банкрутом і призначення Тихончук Л.Х. ліквідатором;

- зазначає, що судом першої інстанції не досліджено ту обставину, що укладення ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) договору купівлі-продажу 8/125 часток майнового комплексу, а саме: будівлі АПК з ґанком, літ. №2 та відчуження майна за 1 (одну) гривню призвело до неможливості виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами, зокрема і перед державними органами, а у подальшому - до його банкрутства. У результаті таких дій боржник був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність;

- звертає увагу суду, що факт відчуження 8/125 часток майнового комплексу, а саме: будівлі АПК з ґанком, літ.№2 підтверджується Актом приймання-передачі проданого майна від 28.11.2011 року за яким Продавець - ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівськиймашинобудівний завод) в особі генерального директора Ільчука Ігоря Ярославовича передав у власність Покупця - Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області означене вище майно;

- стверджує, що судом першої інстанції жодним чином не була досліджена та обставина, що ознаки спірного правочину можуть також підпадати під дію ст.233 ЦК України так як було вчинено особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача;

- наполягає, що укладення ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) договору купівлі-продажу нерухомості від 28.11.2011р. не було погоджено з наглядовою радою підприємства. Таким чином, відчуження 8/125 часток майнового комплексу, а саме: будівлі АПК з ґанком, літ.№2, загальною площею 3260,5м.кв. Публічним акціонерним товариством "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) було здійснено генеральним директором Ільчуком І.В. з перевищенням меж його компетенції та без схвалення Наглядовою радою ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), що суперечить Статуту підприємства та Закону України "Про акціонерні товариства";

- додає, що судом першої інстанції не досліджено правомірність відчуження нерухомості без погодження співвласника та посвідчення договору нотаріусом.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2016р. відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 27.09.2016р..

15.09.2016р. до Рівненського апеляційного господарського суду та 19.09.2016р. на електронну адресу суду від Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити господарському суду Вінницької області (м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.09.2016р. клопотання Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, проведення якої доручено господарському суду Вінницької області (21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.09.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.10.2016р.. Крім того, задоволено клопотання представника Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено господарському суду Вінницької області (21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7).

Представники позивача в судовому засіданні 11.10.2016р. підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просять суд рішення господарського суду Вінницької області від 01.08.2016р. по справі №902/302/16 скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Представник відповідача у письмовому відзиві від 12.09.2016р. №02-15/480 на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 11.10.2016р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 01.08.2016р. у справі №902/302/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні складено протокол згідно ст.ст.74-1, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, а фіксація його здійснювалася за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) (продавець) та Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), згідно п.1.1 якого продавець передає у власність покупцю 8/125 часток майнового комплексу, а саме: будівлі АПК з ганком, літ. "№2" загальною площею 3260,5м.кв., які розташовані в смт Турбів Липовецького району Вінницької області по вулиці Миру за № 147 (надалі - об'єкт) на земельній ділянці площею 16,9838га, кадастровий номер 0522255500:01:001:1376 (довідка №01-07/1299 від 28.11.2011р. відділу Держкомзему у Липовецькому районі), та сплачує ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договору (а.с.126-127).

Відповідно до п.2.1 договору, продаж об'єкту вчинено за згодою сторін за ціною - 1,00 (одну) гривень, в т.ч. ПДВ, які покупець сплатив продавцю на дату укладення цього договору повністю, що підтверджується квитанцією №101564.87.1, яка видана ПАТ КБ "Приватбанк" 28.11.2011р. на рахунок покупця №26001060507459 у Вінницькій філії ПАТ КБ "Приватбанк", м.Вінниця.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "ВООБТІ" 14.11.2011р. за №32028641, загальна вартість 8/125 часток майнового комплексу складає 513876,00грн. (п.2.4 договору).

У відповідності до п.3.1 договору, передача об'єкту здійснюється продавцем покупцю в день нотаріального посвідчення договору з моменту проведення повного розрахунку і засвідчується двостороннім актом приймання - передачі.

Цей договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення. Цей договір посвідчено у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області Кобзар С.В., а другий видається покупцю (п.7.11 договору).

Договір купівлі-продажу від 28.11.2011р. підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток, посвідчений приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області Кобзар С.В та зареєстрований в реєстрі за №2564.

28.11.2011р. Публічним акціонерним товариством "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) (продавець) та Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області (покупець) складено, підписано та скріплено відтисками їх печаток акт приймання - передачі проданого майна, згідно п.1.1 якого, продавець передав у власність покупцю 8/125 часток майнового комплексу, а саме: будівлі АПК з ганком, літ. "№2" загальною площею 3260,5м.кв., які розташовані в смт.Турбів Липовецького району Вінницької області по вул.Миру за №147 на земельній ділянці площею 16,9838га, кадастровий номер 0522255500:01:001:1376 (довідка №01-07/1299 від 28.11.2011р. відділу Держкомзему у Липовецькому районі), та сплачує ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договору (а.с.129).

Також, на виконання вказаного договору, Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області (покупець) було сплачено Публічному акціонерним товариством "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) (продавець) кошти в сумі 1,00грн., що підтверджується квитанцією №101564.87.1 від 28.11.2011р. із призначенням платежу: проплата за будинок культури від Турбівської с/р (а.с.125).

У відповідності до витягу про державну реєстрацію прав КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" №32969055 від 25.01.2012р., за Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області на підставі договору купівлі - продажу від 28.11.2011р. зареєстровано право власності на 8/125 часток майнового комплексу за адресою: Вінницька область, Липовецький район, смт.Турбів, вул.Миру, буд.147 (а.с.130).

Постановою господарського суду Вінницької області від 04.08.2015р. у справі № 902/147/15, між іншим, визнано боржника - Публічне акціонерне товариство "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) (код ЄДРПОУ 00240017) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) арбітражного керуючого Тихончук Лесю Хотіївну (а.с.28-31).

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 28.11.2011р. укладеного між Публічним акціонерним товариством "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) та Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області (а.с.4-6).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилається на те, що в ході ведення ліквідаційної процедури ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), 20.11.2015р. під час ознайомлення з матеріалами справи №902/147/15 в господарському суді Вінницької області про банкрутство ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) ліквідатору Тихончук Л.Х. стало відомо про існування договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2011р.. Зазначає, що наглядовою радою Публічного акціонерного товариства "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) не було погоджено відчуження 8/125 часток майнового комплексу, а саме: будівлі АПК з ґанком, літ.№2, загальною площею 3260,5м.кв. та укладення договору купівлі-продажу останнього, що суперечить п.9.3.3.1 статуту ПАТ "Екологія, комунальї обладнання" (Турбівський машинобудівний завод). Зауважує, що відчуження майна було здійснено за ціною 1 (одна) гривня, при цьому відповідно до п.2.4 договору купівлі-продажу від 28.11.2011р. згідно з Витягом реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "ВООБТІ" 14.11.2011р. за №32028641, загальна вартість 8/125 часток майнового комплексу складі 513876,00грн.. Таким чином, позивач вважає, що відчуження 8/125 часток майнового комплексу, а саме: будівлі АПК з ґанком, літ.№2, загальною площею 3260,5м.кв. Публічним акціонерним товариством "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) було здійснено генеральним директором Ільчуком І.В. з перевищенням меж його компетенції та без схвалення наглядовою радою ПАТ "Екологія, комунальні обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), що суперечить статуту ПАТ "Екологія, комунальї обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) та Закону України "Про акціонерні товариства". Також, додає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2011р. ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) укладено та посвідчено нотаріусом без одержання повідомлення від співвласника Фермерського господарства "Україна" про відмову від здійснення ними переважного права купівлі нерухомого майна.

Ухвалою господарського суд Вінницької області від 11.04.2016р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №902/302/16 та призначено її до розгляду (суддя Говор Н.Д.).

26.04.2016р. до суду від позивача надійшло клопотання від 15.04.2016р. №01-20/215-2 про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В. в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

06.05.2016р. до суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначає, що 28.11.2011р. між ПАТ "Екологія, комунальне об'єднання" (Турбівський машинобудівний завод) та Турбівською селищною радою було укладено договір купівлі-продажу, а саме 8/125 часток майнового комплексу - будівлі АПК з ґанком, (літ.№2) загальною площею 3260,5м.кв., що знаходиться за адресою: Вінницька область, Липовецький район, смт.Турбів, вул.Миру, 147 за ціною 1 (одна) гривня. Дана будівля є адміністративно-побутовим комплексом, а саме будинком культури. Рішенням №144 Турбівської селищної ради 9 сесії 6 скликання від 27.12.2011р. земельну ділянку площею 0,40га, яка знаходиться за адресою: смт.Турбів, вул.Миру,147 залишено в комунальній власності Турбівської селищної ради для обслуговування АПК та відповідно дане приміщення взято на баланс Турбівської селищної ради, про що свідчить меморіальний ордер №16 за травень 2012р., балансова книга "Основні засоби" Турбівської селищної ради станом на травень місяць 2012р. та травень місяць 2016р.. Ціна договору купівлі-продажу 1 (одна) гривня свідчить про формальність такого договору. Оскільки 03.10.2011р. ПАТ "Екологія, комунальне об'єднання" (Турбівський машинобудівний завод) були проведені позачергові збори акціонерів на яких товариство вирішило: зменшити витрати, в тому числі на утримання майна товариства, яке товариством не використовується в ході господарської діяльності та, яке безпосередньо не пов'язане з процесом виробництва та реалізації продукції (питання №7 Протоколу №2); затвердити вчинення правочинів обумовлених, в тому числі й необхідністю покриття збитків за 2009-2011р.р.: відчуження шляхом безоплатної передачі на баланс Турбівської селищної ради нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Липовецький район, смт.Турбів, вул.Миру, 147 та об'єктивно складається з будівлі АПК з ґанком (літ. № 2) загальною площею 3260,5м.кв. (питання №8 Протоколу №2). Також, позачерговими зборами товариства було обрано Наглядову Раду (питання №3 Протоколу №2), яка була присутня при вирішенні питань про безоплатну передачу майна Турбівській селищній раді. Окрім того, позачерговими загальними зборами акціонерів уповноважено на підписання зазначених правочинів Генерального директора Ільчука І.Я. (питання №9 Протоколу №2). Враховуючи, обґрунтування позовної заяви, позивач фактично просить скасувати рішення позачергових зборів акціонерів ПАТ "Екологія, комунальне об'єднання" (Турбівський машинобудівний завод) від 03.10.2011р., що суперечить п.1 ст.50 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до якого у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття. Окрім того, рішення про безоплатну передачу комплексу АПК прийнято до моменту укладення цивільно-правових угод ФГ "Україна" та ПАТ "Екологія, комунальне об'єднання" (Турбівський машинобудівний завод). За наведених обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

01.06.2016р. до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви №01-20/274 від 25.05.2016р., які долучено судом до матеріалів справи.

У відповідності до розпорядження керівника апарату суду від 01.06.2016р. на підставі заяви судді Говор Н.Д. від 19.05.2016р. справу №902/302/16 передано для розгляду судді Тісецькому С.С..

Ухвалою господарського суд Вінницької області від 01.06.2016р. суддею Тісецьким С.С. прийнято справу №902/302/16 до свого провадження та відкладено розгляд справи, при цьому, даною ухвалою судом вирішено наступне судове засідання у справі провести в режимі відеоконференції через господарський суд Рівненської області за участю ліквідатора ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) Тихончук Л.Х..

28.07.2016р. до суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення до позовної заяви № 02-05/378 від 27.07.2016р..

В подальшому, 01.08.2016р. до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності №02-15/391 від 01.08.2016р..

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 01.08.2016р. у справі №902/302/16 у позові відмовлено (а.с.179-181).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли договірні правовідносини щодо купівлі - продажу нерухомого майна.

Предметом спору у даній справі є визнання недійним договору купівлі - продажу.

Підставами позову позивач зазначив, що оспорюваний договір укладено з перевищенням повноважень, здійснено відчуження майна за нижчою ціною ніж визначено договором та не було повідомлено керівництвом позивача про намір продати свою частку, ціну та інші умови її продажу.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Як передбачено ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути визнано судом недійсним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

При цьому, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 03.10.2011р. ПАТ "Екологія, комунальне об'єднання" (Турбівський машинобудівний завод) були проведені позачергові збори акціонерів, про що свідчить протокол №2 (а.с.66-67), на яких товариство вирішило, зокрема:

- зменшити витрати, в тому числі на утримання майна товариства, яке товариством не використовується в ході господарської діяльності та, яке безпосередньо не пов'язане з процесом виробництва та реалізації продукції (питання №7 протоколу № 2);

- затвердити вчинення правочинів обумовлених, в тому числі й необхідністю покриття збитків за 2009-2011 роки: відчуження шляхом безоплатної передачі на баланс Турбівської селищної ради нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Липовецький район, смт.Турбів, вул. Миру, 147 та об'єктивно складається з будівлі АПК з ґанком (літ.№ 2) загальною площею 3260,5 кв.м. (питання №8 протоколу №2).

Згідно протоколу №2 від 03.10.2011р. позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Екологія, комунальне об'єднання" (Турбівський машинобудівний завод), а саме: питанням №9 уповноважено на підписання зазначених правочинів генерального директора Ільчука І.Я..

Виходячи з норм Закону України "Про акціонерні товариства", а саме ч.1 ст.32 загальні збори є вищим органом акціонерного товариства

У відповідності до ч.1 ст.33 Закону України "Про акціонерні товариства", загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

Статутом ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), встановлено:

- п.9.2 загальні збори є вищим органом товариства;

- п.9.2.5 загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

28.11.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) та Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області Кобзар С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2564.

В подальшому, на виконання даного договору між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт приймання - передачі проданого майна від 28.11.2011р. і відповідачем сплачено позивачу кошти в сумі 1,00грн., що підтверджується квитанцією №101564.87.1 від 28.11.2011р..

Отже, договір купівлі-продажу від 28.11.2011р. підписаний генеральним директором Ільчуком І.Я., який на момент укладення даного договору був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності.

Також, рішенням №144 Турбівської селищної ради 9 сесії 6 скликання від 27.12.2011р. земельну ділянку площею 0,40га, яка знаходиться за адресою смт.Турбів, вул.Миру, 147 залишено в комунальній власності Турбівської селищної ради для обслуговування АПК та відповідно дане приміщення взято на баланс Турбівської селищної ради, про що свідчить меморіальний ордер №16 за травень 2012 року, балансова книга "Основні засоби" Турбівської селищної ради станом на травень місяць 2012 року та травень місяць 2016 року (а.с.68-72).

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Водночас, оспорюваний договір було схвалено Публічним акціонерним товариством "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), доводів на обґрунтування зворотнього матеріали справи не містять.

Крім того, слід звернути увагу на те, що в частині позовної заяви, де позивач покликається на визнання недійсним договору купівлі-продажу на підставі того, що Фермерське господарство "Україна" не було повідомлено ПАТ "Екологія, комунальне об'єднання" (Турбівський машинобудівний завод) про намір продати свою частку, ціну та інші умови її продажу, позивач не є представником Фермерського господарства "Україна", адже відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Окрім того, рішення позачергових зборів акціонерів ПАТ "Екологія, комунальне об'єднання" (Турбівський машинобудівний завод) про безоплатну передачу комплексу АПК прийнято до моменту укладення цивільно-правових угод ФГ "Україна" та ПАТ "Екологія, комунальне об'єднання" (Турбівський машинобудівний завод).

При цьому, докази, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог та порушення на момент укладення спірного договору приписів ГК України, Закону України "Про акціонерні товариства", ст.ст.112-119 ЦК України, Інструцкії про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Міністерством юстиції України від 03.03.2004р. №20/5, в тому числі і щодо його фіктивності у матеріалах справи відсутні та позивачем не надано.

Отже, враховуючи вище викладене судова колегія дійшла висновку про безпідставність позовних вимог.

При цьому, 01.08.2016р. до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності № 02-15/391 від 01.08.2016р. по справі № 902/302/16.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997р., передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, та що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, суди вказали, що їх позиція у даному випадку цілком кореспондується з Рішенням Європейського суду з прав людини у справі від 22.11.2007р. №22/02/2008 "Україна-Тюмень проти України" яким визначено, що втручання у власність має бути виправдана, а крім того, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення права власності.

Водночас судова колегія зазначає, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою №14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст.258 ЦК України). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами ст.ст.253-255 ЦК України.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

При цьому норма ч.1 ст.261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Частиною 7 ст. 261 ЦК України передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.

Згідно ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з долученої до позову заяви про поновлення строку на звернення до суду №01-20/171 від 01.04.2016р., позивач покликається на те, що в ході проведення ліквідаційної процедури ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), 20.11.2015р. під час ознайомлення з матеріалами справи № 902/147/15, ліквідатору позивача стало відомо про існування договору купівлі - продажу нерухомого майна від 28.11.2011р.. Укладений договір на думку ліквідатора, порушує майнові права та охоронювані законом інтереси ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), що стало підставою звернення із позовом до суду про визнання вказаного вище договору недійсним. З огляду на викладене, ліквідатор ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) просить суд поновити пропущений строк на подання позовної заяви з поважних та незалежних від ліквідатора причин.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Частиною 2 ст.4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Тобто, у даному випадку ліквідатор діє як керівник боржника, а не як третя особа в його інтересах.

Відповідно до п.4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10, за змістом частини другої статті 264 ЦК України, переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи конверту, позов було направлено до суду 04.04.2016р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на даному конверті.

При розряді даної справи господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк позовної давності почав свій перебіг з дня укладення оспорюваного правочину - 28.11.2011р. та сплив 28.11.2014р..

Згідно постанови господарського суду Вінницької області від 04.08.2015р. у справі №902/147/15, провадження про банкрутство ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) порушено 18.02.2015р..

При цьому, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суд України, що викладена у постанові від 13.01.2016р. у справі №3-1157гс15.

Крім того, слід зазначити, що оспорюваний правочин було укладено 28.11.2011р., тобто за чотири роки до порушення провадження у справі №902/147/15, тоді як ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, в зв'язку з чим відповідна норма у даній справі застосуванню не підлягає.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зокрема із позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), а також додаткових пояснень до позовної заяви, останнє, обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на загальні норми встановленні ЦК України щодо недійсності правочину, однак фактично частково їх доводи зводяться до застосування порядку про визнання договорів недісними, який передбачений ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема у даному випадку дій арбітражного керуючого (ліквідатора) після вступу у справу про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод).

Отже, враховуючи вказані вище положення законодавства, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що позивачем подано позов про визнання оспорюваного договору недійсним із пропуском строку позовної давності та обставини викладені ліквідатором у заяві не можуть бути підставою для поновлення відповідного строку, та у зв'язку із необґрунтованістю позовних вимог, а тому у його задоволенні слід відмовити.

При цьому, у задоволенні клопотання позивача від 15.04.2016р. №01-20/215-2 про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В. в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, колегія суддів враховуючи приписи ст.ст.33-34 ГПК України та зібрані по справі докази відхиляє, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

За наведених обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 01.08.2016р. у справі №902/302/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) - без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 01.08.2016р. у справі №902/302/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод), смт.Турбів, Липовецького району Вінницької області - без задоволення.

2. Справу №902/302/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2, 3 - ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод)

(22513, Вінницька обл., Липовецький р-н., смт.Турбів, вул.Миру, 147),

представнику позивача Тихончук Л.Х. (33001, м.Рівне, вул. Фруктова, 4/1),

4 - Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області

(22513, Вінницька обл., Липовецький р-н., смт.Турбів, вул.Миру, 42).

5 - в наряд.