Рішення № 62005978, 11.10.2016, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/475/16-ц

Провадження № 2/316/425/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

в складі головуючого судді : Вільямовської Н.О.,

при секретарі :Лохматової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду до відповідача з позовною заявою, в якій з врахуванням уточнень просила стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на її користь 10507,10 грн. за 708 відпрацьованих понад робочий час годин за період з 12.04.2012 по 13.01.2016 року- 3877,34 грн. за 2734 години відпрацьовані у нічний час за період з 12.04.2012 по 13.01.2016 року- 1396,99 грн. за 182 години відпрацьовані у святкові та неробочі дні за період з 12.04.2012 по 13.01.2016 року, компенсацію за 95 днів невикористаних відпусток у сумі 5188,90 грн., середню заробітну плату за час затримки розрахунку за 182 робочих дні з 13.01.2016 по 11.10.2016 року у сумі 13535,34 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що працювала у відповідача як фізичної особи-підприємця охоронцем на автостоянці, що знаходиться за адресою: м. Енергодар, вул. Центральна 1, на підставі трудового договору № 08621200092 від 12.04.2012 року. Графік роботи був встановлений доба через три, тобто, з 07 години ранку до 07 години ранку наступного дня. Згідно графіка, у відповідності до ст. 108 КЗпП України, їй повинні були доплачувати за роботу у нічний час у підвищеному розмірі, встановленому Генеральною, галузевою (регіональною) угодами і колективним договором, але не менше 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час. За весь час роботи з 12.04.2012 по 13.01.2016 року, їй не сплачували доплату за роботу у нічний час, що є порушенням діючого трудового законодавства України. На порушення Закону України «Про відпустки», КЗпП за весь період роботи у ФОП ОСОБА_2, їй не було надано жодної відпустки, у тому числі не надані додаткові дні до відпустки як інваліду ІІІ групи. 13.01.2016 року звільнилася за станом здоровя за власним бажанням. Після звільнення інспекцією праці були виявленні порушення трудового законодавства. За результатами перевірки їй оплачено 25.03.2016 року за листом тимчасової непрацездатності за період з 23.12.2015 по 04.01.2016 року, що підтверджується отриманим 23.03.2016 року від відповідача листом та відомістю на виплату грошей № Ч-00000008, листом відповідача від 04.04.2016 року позивача запросили зявитися до відповідача для отримання донарахувань по заробітній платі згідно припису головного державного інспектора праці, 20.04.2016 року позивачем отримані кошти у сумі 2999,62 грн. згідно відомості на виплату грошей № Ч-00000013.

В судовому засіданні позивач надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, вимоги підтримала в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання зявився, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, просив розгляд справи проводити без його участі, за участю його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі надав пояснення, аргументуючи свої заперечення тим, що, 12.04.2012 року між ним та позивачем був укладений трудовий договір, яким визначено щомісячну заробітну пату в розмірі 1098,00 грн. та час виконання робіт за графіком з 08.00 до 08.00 год. наступного дня, але не більше 40 годин на тиждень. 22.02.2016 року за зверненням позивача ОСОБА_4 управлінням Держпраці у Запорізькій області було проведено детальну перевірку та по факту виявлення порушень дотримання вимог законодавства України про працю у його адресу надісланий Припис №08-010-0011/-0040 з вимогою усунути порушення в строк до 22.03.2016 року. На виконання Припису Управління Держпраці за перерахунком доплачено за відпрацьовані понад встановленого графіком робочий час, здійснена доплата за святкові дні, сплачена допомога по тимчасовій непрацездатності, здійснена оплата за роботу в нічний час, за відпрацьовані святкові дні. Кількість днів відпустки визначена трудовим договором, підписаним обома сторонами. Відповідно до ст.75 КЗпП позивачу надано щорічні відпустки тривалістю не менше 24 днів та здійснено виплату заробітної плати та відпускні, що підтверджується Наказами про надання відпусток та відомостями про виплату грошей. Звільнення позивача відбулося 13.01.2016 року. Кінцевий розрахунок з позивачем проведено 13.01.2016 року за відомостю про виплату №Ч-00000003. В подальшому, після звільнення позивача, ОСОБА_4 управлінням Держпраці здійснено перевірку та винесено Припис про необхідність доплат. Тобто на день звільнення 13.01.2016 року у підприємства перед позивачем заборгованості не існувало, про необхідність доплати стало відомо 22.02.2016 року з Припису №08-010-0011/-0040. На даний час вимоги контролюючого органу виконано в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 надала пояснення, згідно яких працювала у відповідача спільно з позивачем охоронцем на автостоянці. Працювали по два охоронця у зміну. Графік роботи був встановлений доба через три, тобто, з 07 години ранку до 07 години ранку наступного дня. Під час роботи здавали щодобові звіти, отримували від автомобілістів плату за послуги автостоянки. Наявність трудового договору не памятає, гроші за відпустки не отримувала, аванс отримувала між 5-им та 10-тим числом місяця, зарплату в кінці місяця. З відомостей про розрахунки відпустки памятає тільки у 2016 році, коли знайомили з графіком відпусток.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до наступного висновку.

Положеннями ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (ст.ст.3, 4, 11 ЦПК України).

За змістом статей 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

12.04.2012 року між відповідачем та позивачем укладений трудовий договір №08621200092, згідно умов якого визначено щомісячну заробітну плату в розмірі 1098,00 грн. та час виконання робіт за графіком з 08-00 години до 08-00 години наступного дня, але не більше 40 годин на тиждень, 24 календарних дні відпустки.

22.02.2016 року за зверненням ОСОБА_1 ОСОБА_4 управлінням Держпраці у Запорізькій області було проведено детальну перевірку та по факту виявлення порушень дотримання вимог законодавства України про працю в адресу відповідача наданий Припис №08-010-0011/-0040 з вимогою усунути порушення в строк до 22.03.2016 року (а.с. 26).

На виконання вимог Припису Управління Держпраці за перерахунком доплачено позивачу за відпрацьований понад встановленого графіком робочий час, здійснена доплата за святкові дні, які згідно графіку прийшлися на зміну позивача, сплачена допомога по тимчасовій непрацездатності, що підтверджено документально відомістю про виплату грошей №Ч-00000013, здійснена доплата за роботу в нічні часи, що підтверджено підписом позивача про отримання грошових коштів від 20.04.2016 року, здійснена доплата за відпрацьовані святкові дні, що підтверджено відомістю про виплату грошей №Ч-00000013 (том 1 а.с. 39).

Виходячи зі змісту відповіді та Припису Управління Держпраці порушень з боку відповідача з питання надання відпусток не виявлено.

Кількість днів відпустки визначена трудовим договором, підписаним обома сторонами (том. 1 а.с. 3,4). Відповідно до ст.75 КЗпП позивачу надано щорічні відпустки тривалістю 24 дні та здійснені виплати заробітної плати та відпускні, що підтверджується Наказами про надання відпусток та відомостями про виплату грошей, наявними в них підписами позивача. Позивач при укладенні трудового договору до його розірвання не інформував відповідача про наявність у нього підстав з наявності підстав для надання додаткових днів до відпустки.

Звільнення позивача відбулося 13.01.2016 року. Кінцевий розрахунок з позивачем проведено 13.01.2016 року, як вбачається з відомості про виплату №Ч-00000003 з підписом позивача про одержання. Днем звільнення вважається останній день роботи (том 1 а.с. 37).

Згідно ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в тому випадку, якщо спір про суми належних виплат заробітної плати та компенсації за дні невикористаних відпусток вирішено на користь працівника.

На день звільнення 13.01.2016 року у підприємства перед позивачем заборгованості не існувало, про необхідність доплати відповідачу стало відомо 22.02.2016 року з Припису №08-010-0011/-0040. Ці вимоги контролюючого органу на користь позивача відповідачем було виконано, тому затримка остаточного розрахунку взагалі не мала місце, оскільки ця норма застосовується у разі невиплати у визначені строки.

До 2015 року для розрахунків заробітної плати та інших нарахувань відповідачем застосовувався визначений Трудовим договором оклад, що не є меншим за встановлену чинним законодавством мінімальну заробітну плату. З підвищенням розміру мінімальної заробітної плати відбувалося підвищення окладу працівників, що відображається у затверджених штатних розкладах. З квітня 2015 року штатним розкладом введено в дію погодинна тарифна ставка.

Робочий час охоронця - це час, протягом якого він зобовязаний виконувати роботу, визначену трудовим договором, і дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку.

Порядок розрахунку норми робочого часу за обліковий період при підсумковому обліку робочого часу КЗпП не встановлений. Тривалість робочого часу встановлена ст. 50 КЗпП і не може перевищувати 40 годин на тиждень. Однак, з огляду на специфіку роботи охоронців при підсумковому обліку робочого часу щоденна або щотижнева норма робочого часу може відхилятися від законодавчо встановленої норми, однак загальна тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин. Так, відповідачем при складанні графіку роботи підсумкового робочого часу враховані обмеження, встановлені ст.65 КЗпП. Згідно даної норми понад робочі години не повинні перевищувати чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Оплата за роботу в надурочний час підлягає сплаті відповідно до ст.106 КЗпП, згідно якої у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Виходячи з цього, роботи понад норми робочого часу, передбачені графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не являються понаднормовою роботою. Загальна кількість понаднормових годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом та нормою робочого часу за цей період (абз.3 п.12 Методичних рекомендацій відносно застосування підсумкового обліку робочого часу, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 року №138).

Положеннями КЗпП України таке поняття, як «вечірні робочі години», не передбачено. На виконання припису Управління Держпраці доплату позивачу за роботу в нічні часи виконано, про що суду надано доказ з підписом позивача про отримання грошових коштів від 20.04.2016 року (том 1 а.с. 39).

Перелік святкових та неробочих днів визначено ст.73 КЗпП. У випадку підсумкового обліку робочого часу охоронця у святкові та неробочі дні за графіком роботи включаються в норму робочого часу за звітний період. Відповідно до ст.107 КЗпП робота у святкові та неробочі дні оплачується у подвійному розмірі. Як вбачається з Припису Управління Держпраці №08-010-0011/-0040 за результатами перевірки позивач відпрацювала 6 святкових днів, за які їй було доплачено 384,81 грн., що підтверджується відомістю про виплату грошей №Ч-00000013.

Відповідно до ст.75 КЗпП позивачу надано щорічні відпустки тривалістю у 24 дні та здійснені виплати заробітної плати, відпускні, що підтверджується наказами про надання відпусток та відомостями про виплату грошей з підписами позивачки (том 2 а.с. 73-80).

В період знаходження позивача на лікарняному їй було проставлений робочий час за графіком зміни як відпрацьований та виплачена заробітна плата в повному обсязі. Доплата здійснена за листком непрацездатності 25.03.2016 року, про що свідчить відомість про виплату грошей №Ч-00000008 від 25.03.2016 року з підписом позивачки (том 1 а.с. 38).

У судовому засіданні також досліджені надані відповідачем Заяви про надання відпусток з підписом позивача, Накази про надання відпусток з підписами позивача про ознайомлення, Штатні розклади.

Суд вважає, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх заперечень щодо того, що позивачка не підписувала вказаних документів.

Дослідивши вказані обставини та матеріали справи, суд вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню.

Крім того, у відповідності до положень ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Компенсація моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів і процесів, викликаних внаслідок цього порушення приниженням оцінки її гідності.

Право на компенсацію моральної шкоди це можливість людини, котрій заподіяно таку шкоду внаслідок порушення її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, вимагати від порушника його обовязку вчинити певні дії, спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів та процесів, викликаних (внаслідок цього порушення) приниженням оцінки її гідності; а також її можливості звернутися, в разі потреби, до компетентних національних чи міжнародних органів про примусове забезпечення виконання зазначеного обовязку.

Позивачка також просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. Цівимоги щодо стягнення моральної шкоди є похідними від попередніх вимог, а тому не підлягають задоволенню.

У звязку з чим вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, недоказаними та не може бути стягнуті судом.

Керуючись ст.ст.10,11, 57-64, 88, 131, 208-209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про стягнення заробітної плати.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днівз моменту його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н. О. Вільямовська