Постанова № 62005159, 10.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2016 р. Справа № 922/2982/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Левченко М.В., за довіреністю від 29.08.2016р.; Красінський І.С., за довіреністю від 26.10.2015р.

відповідача - Пелепецький В.Д., за довіреністю від 27.04.2016р. №100;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ (вх. №2550Х/1-18)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.09.2016р.

у справі № 922/2982/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення №5 АТ "Сбербанк Росії"

третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуєва О.Д., м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.2016р. у справі №922/2982/16 (суддя Суслова В.В.) заяву Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; вжито заходи до забезпечення позову по справі № 922/2982/16 до вирішення справи по суті; заборонено ПАТ "Сбербанк" вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом шляхом позасудового врегулювання (прийняття у свою власність або продажу третій особі) на майно, що належить Приватному акціонерному товариству "Харківський коксовий завод" (ідентифікаційний код 24481702) - основні засоби в кількості 18 одиниць, загальною заставною вартістю 9 760 500,00 грн., а саме: електровоз коксовий ЭК-13 (інв. № 5001, б/н, 1978 р.в.); електровоз ЭК-14 (інв. № 5060, б/н, 1989 р.в.); візок вагонний посилений (інв. № 2523, б/н, 2005 р.в.); візок вагонний посилений (інв. № 2524, б/н, 2005 р.в.); вуглезагрузочний вагон (інв. № 1245, б/н, 2007 р.в.); думкар (інв. № 2398, зав. № 1094, 1987 р.в.); думкар (інв. № 2399, зав. № 1112, 1987 р.в.); думкар (інв. № 2401, зав. № 1118, 1987 р.в.); думкар (інв. № 2402, зав. № 1878, 1987 р.в.); думкар (інв. № 2403, зав. № 11009, 1987 р.в.); тепловоз ТГМ-23 (інв. № 5007, зав. № 230, 1984 р.в.); тепловоз ТГМ-1 (інв. № 5008, зав. № 1379, 1963 р.в.); тепловоз ТГМ-23 (інв. № 5011, зав. № 998, 1992 р.в.); напіввагон (інв. № 5004, зав. № 5088, 1949 р.в.); каток дорожній ДУ-77 (інв. № 2522, б/н, 1993 р.в.); тепловоз ТГМ-23 В 48 (інв. № 5066, зав. № 3233, 1987 р.в.); напіввагон (інв. № 5003, зав. № 5010, 1977 р.в.); напіввагон (інв. № 5006, зав. № 5017, 1946 р.в.); заборонено будь-яким реєстраторам або іншим особам вносити записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, спрямовані на виникнення, зміну, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження за Договором застави, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" і Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК") та посвідченим 13.09.2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д. за реєстраційним № 5137, зазначене вище майно, що належить Приватному акціонерному товариству "Харківський коксовий завод"; заборонено ПАТ "Сбербанк" подавати документи для внесення записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, спрямовані на виникнення, зміну, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження за Договором застави, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" і Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК") та посвідченим 13.09.2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д. за реєстраційним № 5137, зазначене вище майно, що належить Приватному акціонерному товариству "Харківський коксовий завод".

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", м. Київ з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 06.09.2016р. у справі №922/2982/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Апелянт в обґрунтування своєї правової позиції зазначає про те, що умовами договору застави передбачено його право на звернення стягнення на предмет застави, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за договорами про відкриття кредитних ліній.

На думку апелянта, оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд фактично заборонив Банку реалізовувати свої конституційні права щодо захисту порушених прав та обмежив його право на можливість реалізації порушеного права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2016р. суддею доповідачем по справі №922/2982/16 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.

10.10.2016р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового засідання технічними засобами у справі №922/2982/16 (вх.№10179).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.10.2016р.

10.10.2016р. на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№10226).

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає про те, що відповідач вчиняє дії направлені на реалізацію предмета застави за договором застави незважаючи на те, що договори на відкриття кредитних ліній було визнано недійсними у судовому порядку, а заборгованість за іншими кредитними договорами є спірною.

У судовому засіданні 10.10.2016р. представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні 10.10.2016р. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча належним чином була повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102219237161, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представника третьої особи у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Так, Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5 АТ "Сбербанк Росії", в якому просить визнати недійсним Договір застави, укладений між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк"), посвідчений 13.09.2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д. за реєстраційним номером 5137, в частині забезпечення виконання недійсних зобов'язань за: договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк"); договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії".

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках, зокрема, дії щодо вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

В абзаці 3 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено про те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" ).

Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає про те, що договір про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладений між Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" і Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" та договір про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОКСОТРЕЙД" і Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ", зобов'язання за якими забезпечені Договором застави між Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" і Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ", посвідченим 13.09.2012р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д. за реєстраційним № 5137, визнані недійсними судовими рішенням у справі № 922/6554/15 та у справі № 904/11194/15.

У статті 6 Договору застави міститься застереження про звернення стягнення на предмет застави заставодержателем - ПАТ "Сбербанк" шляхом позасудового врегулювання на підставі цього Договору.

Зокрема, пунктом 6.4. Договору застави встановлено, що заставодержатель реалізує предмет застави, на який звернено стягнення на підставі рішення суду, вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також позасудовим врегулюванням між сторонами шляхом передачі заставодержателю права власності на предмет застави в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу заставодержателем від свого імені предмету застави будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

До заставодержателя переходить право власності на предмет застави за Договором застави на 31 календарний день з дати реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави (пункт 6.5. статті 6 Договору застави).

Окрім того, заставодержатель має право продати від імені заставодавця предмет застави третій особі на підставі договору купівлі-продажу предмета застави за ціною, визначеною на власний розсуд (пункт 6.5 статті 6 Договору застави).

З матеріалів справи, також, вбачається, що 09.08.2016 року ПрАТ "Харківський коксовий завод" отримано від ПАТ "Сбербанк" повідомлення-вимогу від 04.08.2016 року №8700/5/28-2, в якій банк зазначає про наявність заборгованості ПрАТ "Харківський коксовий завод" перед ПАТ "Сбербанк" за Договорами про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО і № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеними між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ", а також № 28- В/12/66/ЮО і № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеними між ТОВ "КОКСОТРЕЙД" та ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ", вимоги за якими забезпечено Договором застави, у зв'язку із чим через 30 днів (тобто, після 09.09.2016 року) ПАТ "Сбербанк" зверне стягнення на передане в заставу майно в один із способів, передбачених законом або Договором застави, в тому числі шляхом подачі позову до суду або вчиненням виконавчого напису нотаріуса.

Позивач посилається на те, що ПАТ "Сбербанк" вчиняє дії, направлені на реалізацію предмета застави за Договором застави, не зважаючи на те, що Договори про відкриття кредитних ліній №26- В/12/66/ЮО та №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року визнано недійсними, а заборгованість за іншим (договори про відкриття кредитних ліній №27-В/12/66/ЮО та №29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року) є спірною та вважає, що у випадку невжиття заходів до забезпечення позову ПАТ "Сбербанк" зверне стягнення на предмет застави за недійсним Договором застави.

Право господарського суду на вжиття заходів до забезпечення позову за заявою сторони передбачено статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, та застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення.

Вказані вище обставини свідчать про те, що невжиття заходів до забезпечення позову ПАТ "Харківський коксовий завод" до ПАТ "Сбербанк" про визнання Договору застави недійсним може призвести до неможливості відновити права позивача до стану, який існував до їх порушення, оскільки на момент набрання ним законної сили предмет застави за Договором застави буде відчужено третім особам, витребувати у яких це майно не буде можливим з огляду на добросовісність набуття.

А отже, враховуючи необхідність гарантування виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що існує зв'язок між визначеним предметом спору й заходами до забезпечення позову, і заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області - без змін.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ст.105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.09.2016р. у справі №922/2982/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 13.10.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Тихий П.В.