Постанова № 62005078, 11.10.2016, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/805/16-а

Провадження № 2-а/304/24/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Шешені М. О.,

при секретарі Гарайдич Р.А.,

з участю представника позивача прокурора

ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом керівника Хустської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах дитини позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3 до Перечинської загальноосвітньої школи інтернат І-ІІ ступенів Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Хустської РДА, Вище професійне училище №34 м.Виноградів, про зобовязання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу,-

В С Т А Н О В И В :

До Перечинського районного суду Закарпатської області із вищезазначеним позовом звернувся керівник Хустської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах дитини позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3, у якому просить зобовязати Перечинську загальноосвітню школу інтернат І-ІІ ступенів Закарпатської обласної державної адміністрації донарахувати і виплатити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову грошову допомогу в розмірі 6916 грн.00коп. Адміністративний позов мотивує тим, що відповідачем при складанні кошторису для виплати грошової допомоги взагалі не було враховано вимоги ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» та виплачено ОСОБА_3 чомусь тільки 800грн.00коп., що є не припустимим та порушує конституційні права на соціальний захист останнього.

У судовому засіданні представник позивача прокурор Когут О.В. заявлені позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, однак подав заяву, згідно якої заявлені в його інтересах вимоги підтримує повністю та просить розглядати справу без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення даного позову не заперечила.

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору служба у справах дітей Хустської РДА та Вище професійне училище №34 м.Виноградів, своїх представників у судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце проведення такого були повідомлені своєчасно і належним чином, про причини їх неявки суду не повідомили, а тому суд розглянув справу за їх відсутності.

Суд, заслухавши учасників процесу, які зявилися, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Зокрема, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є дитиною-сиротою і з 12 листопада 2013 року проживав та навчався у Перечинській загальноосвітній школі інтернат І-ІІ ступенів Закарпатської обласної державної адміністрації, при цьому перебував на повному державному утриманні.

Також встановлено, що в 2015 році ОСОБА_3 закінчив навчання у Перечинській загальноосвітній школі інтернат І-ІІ ступенів Закарпатської обласної державної адміністрації.

Разом з цим встановлено, що після закінчення навчання у даній школі адміністрацією цього закладу ОСОБА_3 було нараховано та виплачено грошову допомогу всього у розмірі 800 грн.00коп.

Так, згідно п.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст.ст.3 та 4 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року за № 2342-IV (далі - Закон № 2342-IV) визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Згідно ч.2 ст.9 Закону № 2342-IV витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

Відповідно до ч.7 ст.8 Закону № 2342-IV випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Згідно абзацу 16 ст.1 Закону № 2342-IV передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання.

Таким чином, держава здійснює повне забезпечення, зокрема, дітей, позбавлених батьківського піклування. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів із числа цих дітей та за рахунок навчального закладу забезпечуються одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

При цьому, ч.7 ст.8 Закону № 2342-IV встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші.

Отже, фактично сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом.

Разом з цим, згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років з 01 січня 2015 року становив 1286 гривень.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 при випуску із вказаного вище навчального закладу повинен був отримати одноразову грошову допомогу не менше чим 7716,00 грн., а не 800,00 грн., як йому було виплачено відповідачем, у звязку з чим вважає, що заявлений прокурором позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись пунктом 1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, ст.ст.1,2,3,17,18,69,70-72,86,159,160,163,167 КАС України, Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов керівника Хустської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах дитини позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3 до Перечинської загальноосвітньої школи інтернат І-ІІ ступенів Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Хустської РДА, Вище професійне училище №34 м.Виноградів, про зобовязання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу - задовольнити.

Зобовязати адміністрацію Перечинської загальноосвітньої школи інтернат І-ІІ ступенів Закарпатської обласної державної адміністрації донарахувати і виплатити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», у розмірі 6916 (шість тисяч девятсот шістнадцять) грн.00коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:ОСОБА_4