Постанова № 62004414, 12.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

12.10.2016 справа № 905/1764/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоСкакун О.А.,суддів:Ломовцева Н.В. , Колядко Т.М. ,за участю представників сторін: від позивача:Дерлюк В. Д. за дов. № 133-д від 09.12.2015, від відповідача: від третьої особи:Беляєв А. П. за дов. № 64/16 від 01.01.2016, Барчунінова К. О. за дов. б/н від 27.04.2016,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДочірнього підприємства "Трансгарант-Україна", м. Київ, на рішення Господарського суду Донецької областівід04.08.2016по справі№ 905/1764/16 (суддя Овсяннікова О. В.)за позовомДочірнього підприємства "Трансгарант-Україна", м. Київ,до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг", м. Донецьк, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро,простягнення 206 232, 00 грн.

Дочірнє підприємство «Трансгарант-Україна» (далі - ДП «Трансгарант-Україна», Орендодавець), м. Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» (далі - ТОВ «Метінвест-Шіппінг», Орендар), м. Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості у розмірі 206 232, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.08.2016 у справі № 905/1764/16 у задоволенні позову ДП «Трансгарант-Україна» відмовлено. Рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.08.2016 у справі № 905/1764/16 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема, позивач вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про неможливість добору залізничного тарифу після здійснення видачі вантажу. Крім того, оскільки спірні вагони при поверненні Орендодавцю були з простроченим строком експлуатації без права слідування навантаженими, плата за їх перевезення повинна розраховуватись за тарифною схемою 2 Збірника тарифів.

В апеляційній скарзі наведені також інші доводи, які на думку позивача є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу не вбачає підстав для її задоволення та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи і заперечення, викладені в апеляційній скарзі, та просить її задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві, та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» у судовому засіданні висловився на підтримку позиції позивача та вважає, що рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального права.

Також у судовому засіданні 14.09.2016 представник позивача заявив клопотання про проведення судової економічної експертизи для підтвердження правильності розрахунку залізничного тарифу за перевезення спірних вагонів.

На виконання вимог ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 представник відповідача надав письмові пояснення щодо заявленого клопотання, з яких вбачається, що ТОВ «Метінвест-Шіппінг» проти проведення судової економічної експертизи не заперечує, однак має зауваження щодо питань, які належить винести на розгляд судового експерта та експертної установи, якій слід доручити проведення експертизи.

Колегія суддів зауважує, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення, а тому рішення про задоволення або відмову у задоволенні відповідного клопотання буде вирішено з огляду на наявність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд -

В С Т А Н О В И В :

Між ДП «Трансгарант-Україна» та ТОВ «Скіф-Шіппінг» (правонаступником якого є «Метінвест-Шіппінг») 20.04.2011 було укладено Договір оренди рухомого складу № С 3-04/11ЖД (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у строкове платне користування залізничні вантажні вагони (далі - рухомий склад, РС), що належать йому на праві власності, а Орендар - прийняти його за Актом приймання-передачі та своєчасно здійснювати усі передбачені договором платежі (а. с. 32-36).

Відповідно до пункту 2.1 Договору передача РС в оренду оформлюється актами приймання-передачі та актами технічного обстеження вагонів, які підписуються Сторонами після прибуття РС на станцію, узгоджену Сторонами. В акті приймання-передачі вказуються номера РС та дата їх прибуття на станцію передання.

Згідно з пунктом 2.2 Договору датою повернення РС є дата прибуття РС на станцію, узгоджену Сторонами. Датою повернення РС є дата, зазначена на календарному штемпелі у залізничній накладній станції повернення. Повернення РС оформлюється актом приймання-передачі, який підписується Сторонами та складається на станції, узгодженій Сторонами.

Орендодавець сплачує залізничний тариф до станції приймання-передачі РС в оренду, Орендар сплачує залізничний тариф до станції приймання-передачі РС при поверненні з оренди до станції, узгодженій Сторонами (пункт 4.5 Договору).

Відповідно до пункту 8.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та припиняє свою дію 31.12.2011.

На виконання умов Договору ДП «Трансгарант-Україна» передало ТОВ «Метінвест-Шіппінг» вагони за Актами приймання-передачі: від 28.04.2011 - РС у кількості 60 одиниць (а. с. 44-45), від 29.04.2011 - 44 одиниці (а. с. 46-47), від 05.06.2011 - 3 одиниці (а. с. 48), від 12.07.2011 - 2 одиниці (а. с. 49), від 09.08.2011 - 5 одиниць (а. с. 50), від 19.08.2011 - 23 одиниці (а. с. 51), від 13.10.2011 - 10 одиниць (а. с. 52), від 19.04.2012 - 6 одиниць (а. с. 53) та від 01.07.2013 - 1 одиниця (а. с. 54). Усього передано - 154 вагонів.

У подальшому сторони уклали низку Додаткових угод до Договору, якими продовжували строк його дії: Додатковою угодою № 1 від 29.12.2011 - до 31.12.2012 (а. с. 37), Додатковою угодою № 3 від 01.01.2013 - до 31.12.2013 (а. с. 39), Додатковою угодою № 6 від 29.12.2014 - до 31.12.2015 (а. с. 41).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Трансгарант-Україна» звернулось до ТОВ «Метінвест-Шіппінг» та начальника станції «Сартана» Донецької залізниці з листом від 08.12.2015 (вих. № Д-48/7189) щодо організації перевезення спірних вагонів, в якому серед належних реквізитів відправлення вказує найменування вантажу: «Порожний собственный вагон-окатышевоз следует в аренду. Управление ДП «Трансгарант-Украина» (а. с. 126).

Спірні вагони у кількості 25 одиниць 09.12.2015 за залізничними накладними №№ 50524966, 50530187, 50530237 та 50530377 були відправлені зі станції «Сартана» Донецької залізниці, прибули на станцію призначення «Запоріжжя-Ліве» Придніпровської залізниці 12.12.2015 та були видані 13.12.2015, про що свідчать відповідні календарні штемпелі залізниці (а. с. 127-131). Провізна плата розрахована за тарифною схемою 14.1 і складає 2 188, 60 грн.

За Актом приймання-передачі від 12.12.2015 рухомий склад (25 вагонів) було повернуто ТОВ «Трансгарант-Україна» (а. с. 67).

У подальшому ДП «Трансгарант-Україна» звернулось до начальника станції «Запоріжжя-Ліве» Придніпровської залізниці з листом від 25.12.2015, в якому просить стягнути залізничний тариф за перевезення спірних вагонів у зв'язку з тим, що 20.12.2015 вони були продані як металобрухт (а. с. 144).

Листом від 26.12.2015 (вих. № 987) начальник станції «Запоріжжя-Ліве» Придніпровської залізниці повідомив позивача, що спірні вагони у кількості 25 одиниць обліковані як вагони з вичерпаним строком служби, а тому недобір тарифу буде стягнуто з ДП «Трансгарант-Україна» (а. с. 63).

У зв'язку з тим, що відповідач відмовився від підписання зазначеного Акту виконаних робіт та сплати добору залізничного тарифу, ДП «Трансгарант-Україна» 16.03.2016 звернулось до ТОВ «Метінвест-Шіппінг» з претензією, в якій просить сплатити списаний з особового рахунку позивача добір провізної плати у розмірі 206 232, 00 грн. (а. с. 72).

Оскільки ТОВ «Метінвест-Шіппінг» вимоги ДП «Трансгарант-Україна» були відхилені, останнє звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача добору залізничного тарифу у розмірі 206 232, 00 грн.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, виходячи з такого.

За умовами укладеного між сторонами Договору оренди рухомого складу № С 3-04/11ЖД від 20.04.2011 на ТОВ «Метінвест-Шіппінг» покладено обов'язок своєчасно повернути рухомий склад на станцію, узгоджену сторонами (пункт 3.1.6 Договору), та оплатити залізничний тариф до станції приймання-передачі рухомого складу при поверненні з оренди до станції, узгодженої сторонами (пункт 4.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, найменування вантажу при відправленні спірних вагонів було узгоджено позивачем з ТОВ «Метінвест-Шіппінг» листом від 08.12.2015 (а. с. 126) та зазначено відповідачем у залізничних накладних.

Спірні вагони прибули на станцію призначення та, у розумінні пункту 2.2 Договору, були повернуті Орендодавцю 12.12.2015, про що свідчить календарний штемпель прибуття вантажу (графа 51) накладних №№ 50524966, 50530187, 50530237, 50530377 (а. с. 127-131).

Повернення рухомого складу у порядку пункту 2.2 Договору засвідчено Актом приймання-передачі вагонів з оренди від 12.12.2015, який підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками (а. с. 67).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, тариф за перевезення спірних вагонів було списано з особового рахунку ДП «Трансгарант-Україна» у загальному розмірі 65 658, 00 грн. та відшкодовано позивачу ТОВ «Метінвест-Шіппінг» у порядку пункту 4.5 Договору у повному обсязі.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що зобов'язання ТОВ «Метінвест-Шіппінг» за Договором оренди рухомого складу № С 3-04/11ЖД від 20.04.2011 було припинено належним виконанням.

З наявних у матеріалах справи копій залізничних накладних, за якими спірні вагони були повернені позивачу, також вбачається, що вантаж було видано 13.12.2015.

Відповідно до пункту 3.3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 (далі - Збірник тарифів), якщо на станції призначення виявлено, що найменування вантажу не відповідає фактичному, неповне або неясне (неточне), то уточнення з метою перевірки правильності нарахування тарифу здійснюється до видачі вантажу з ініціативи станції (перевізника) або на вимогу одержувача шляхом унесення до перевізних документів у графі «Найменування вантажу» («Наименование груза») під попереднім неточним найменуванням уточненого найменування. Унесене до перевізних документів уточнене найменування завіряється підписами працівників станції (перевізника) та одержувача.

Після видачі вантажу перерахунки, зумовлені неточним найменуванням вантажу, не допускаються ані на вимогу залізниці (перевізника), ані за заявою одержувача.

Згідно з пунктом 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

У матеріалах справи відсутні докази внесення змін до найменування вантажу у залізничних накладених, а продаж спірних вагонів у металобрухт відбувся 20.12.2016, тобто після здійснення перевезення та видачі вантажу з ініціативи позивача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги ДП «Трансгарант-Україна» задоволенню не підлягають.

З огляду на відсутність правових підстав для стягнення заявлених позивачем сум, колегія суддів вважає, що клопотання ДП «Трансгарант-Україна» про проведення судової економічної експертизи задоволенню не підлягає, оскільки необхідність визначення розміру залізничного тарифу для вирішення спору відсутня.

Щодо інших доводів і заперечень, наведених в апеляційній скарзі, то колегія суддів до уваги їх не бере, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ДП «Трансгарант-Україна» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 04.08.2016 у справі № 905/1764/16 підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна», м. Київ, на рішення Господарського суду Донецької області від 04.08.2016 у справі № 905/1764/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 04.08.2016 у справі № 905/1764/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Н.В. Ломовцева

Т.М. Колядко