Постанова № 62004239, 10.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.10.2016 справа №908/43/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняСгара Е.В Гези Т.Д., Будко Н.В. Тимошенко А.А.

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2:Ткаченко Т.М. - довір не прибув не прибув не прибув розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "СЕТАМ", м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від21 березня 2016 р. у справі№ 908/43/16 (суддя Колодій Н.А.) за позовомДержавного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м. Запоріжжя до відповідача: треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Державного підприємства "СЕТАМ", м. Київ в особі Запорізької філії державного підприємства "СЕТАМ", м. Запоріжжя 1.Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя 2.ОСОБА_7, м. Пологи Запорізької області провизнання електронних торгів недійсними

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.03.2016р. по справі №908/43/16 (із врахуванням додаткового рішення від 17.05.2016р.):

- задоволено позов Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Державного підприємства "СЕТАМ" в особі Запорізької філії державного підприємства "СЕТАМ" про визнання недійсними електронні торги з реалізації майна, що належить ДП "Запорізький інститут землеустрою", оформлені організатором торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" Протоколами від 04.01.2006 р. № 138425, № 138426, № 138417, № 138288, № 138285, № 138416, № 138410 проведення електронних торгів;

- визнано недійсними електронні торги з реалізації майна, що належить ДП "Запорізький інститут землеустрою", оформлені організатором торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" Протоколами від 04.01.2006 р. № 138425, № 138426, № 138417, № 138288, №138285, № 138416, № 138410;

- стягнуто з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50 код ЄДРПОУ 00698986) на користь ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 13690 (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 17 коп. сума перерахованих коштів за придбані гаражі;

- скасовано вжиті судом заходи до забезпечення позову ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.01.2016 року у справі № 908/43/16.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "СЕТАМ", м. Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.03.2016р. по справі №908/43/16, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначив, що посилання позивача на відсутність заборгованості з виплати заробітної плати є безпідставними, оскільки у провадженні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції численна кількість виконавчих проваджень, які є незавершеними, до того ж більшість виконавчих проваджень відкриті відносно заборгованості по заробітній платі. Крім того, зазначив, що позивач не є розпорядником бюджетних коштів, у зв'язку із чим ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на нього. Вважає, що дія мораторію на примусову реалізацію майна не поширюється на позивача, оскільки металеві гаражі, які було реалізовано на торгах, не можна вважати основними засобами.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.05.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Ушенко Л.В., Склярук О.І.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.07.2016р. у зв'язку із перебуванням суддів Ушенко Л.В., Склярук О.І. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Геза Т.Д., Будко Н.В.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016р. у зв'язку із перебуванням судді Будко Н.В. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2016р. у зв'язку із перебуванням судді Склярук О.І. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Геза Т.Д., Будко Н.В.

Позивач у судовому засіданні 10.10.2016р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання 10.10.2016р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Треті особи у судове засідання 10.10.2016р. не прибули, причини неявки не повідомили.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження №45753277 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" заборгованості.

На виконання судових рішень Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції передано Запорізькій філії державного підприємства "СЕТАМ" на реалізацію арештоване майно ДП " Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", а саме - металеві гаражі, інвентарні номери: 110299002, 110299003, 110299004, 110299005, 110299006, 110299007, 110299008, 110299009, 110299010, 110299011, 110299012.

Реалізація вказаного майна здійснювалась Державним підприємством "СЕТАМ" в особі Запорізької філії державного підприємства "СЕТАМ", шляхом проведення електронних торгів в порядку, визначеному Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.2014 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2014 за № 427/25204 (надалі - Тимчасовий порядок).

02.12.2015 року на веб-сайті електронних торгів організатором торгів - Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України було розміщено інформаційне повідомлення про електронні торги з реалізації спірного майна.

Проведення електронних торгів щодо реалізації описаного в процесі виконавчого провадження майна було призначено на 04.01.2016 р. о 09 годині 00 хвилин.

04.01.2016 року проведено електронні торги з реалізації арештованого майна, що належить ДП "Запорізький інститут землеустрою", а саме металевих гаражів, інвентарні номери: 110299002, 110299003, 110299004, 110299005, 110299006, 110299007, 110299008, 110299009, 110299010, 110299011, 110299012.

Результати торгів оформлені протоколами:

№ 138286 проведення електронних торгів, Гараж інвентарний номер 110299002, лот 114662). Переможець - учасник № 23, у зв'язку з поданням ним найвищої цінової пропозиції в розмірі 14 913,63 грн.

№ 138287 проведення електронних торгів, Гараж інвентарний номер 110299003, лот 114661, виставлений на електронні торги за стартовою ціною 3531,30 грн. Переможець - учасник № 23.

№ 138423 проведення електронних торгів, Гараж інвентарний номер 110299004, лот 114673, виставлений на електронні торги за стартовою ціною 3449,87 грн. Переможець - учасник № 17.

№ 138418 проведення електронних торгів, Гараж інвентарний номер 110299005, лот 114677, виставлений на електронні торги за стартовою ціною 3449,87 грн. Переможець - учасник № 21.

№ 138410 проведення електронних торгів, Гараж інвентарний номер 110299006, лот 114676, виставлений на електронні торги за стартовою ціною 3357,67 грн. Переможець - учасник № 17.

№ 138416 проведення електронних торгів, Гараж інвентарний номер 110299007, лот 114671, виставлений на електронні торги за стартовою ціною 3531,30 грн. Переможець - учасник № 14.

№ 138285 проведення електронних торгів, Гараж інвентарний номер 110299008, лот 114670, виставлений на електронні торги за стартовою ціною 3351,30 грн. Переможець - учасник № 17.

№ 138288 проведення електронних торгів, Гараж інвентарний номер 110299009, лот 114669, виставлений на електронні торги за стартовою ціною 3351,30 грн. Переможець - учасник № 17.

№ 138417 проведення електронних торгів, Гараж інвентарний номер 110299010, лот 114675, виставлений на електронні торги за стартовою ціною 3252,73 грн. Переможець - учасник № 18.

№ 138426 проведення електронних торгів, Гараж інвентарний номер 110299011, лот 114674, виставлений на електронні торги за стартовою ціною 3400,58 грн. Переможець - учасник № 18.

№ 138425 проведення електронних торгів, Гараж інвентарний номер 110299012, лот 114663, виставлений на електронні торги за стартовою ціною 3815,52 грн. Переможець - учасник № 18.

Не погодившись із порядком та результатами проведення електронних торгів, Державне підприємство "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулось до місцевого господарського суду із позовом про визнання недійсними електронних торгів з реалізації майна позивача, оформлені організатором торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" Протоколами проведення електронних торгів від 04.01.2016 р. № 138425, № 138426, № 138417, № 138288, № 138285, № 138416, № 138410.

При перегляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Пунктом 2 Наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5 затверджено Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів (надалі - Тимчасовий порядок).

Уповноважено Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у ній, організацію та проведення електронних торгів, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком (п.4 Тимчасового порядку).

У розділі першому загальних положень Тимчасового порядку передбачено, що електронні торги це прилюдні торги, що здійснюються в електронній формі в Системі. Прилюдні торги - продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до ст. 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).

Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено статтею 16 Цивільного кодексу України, згідно з пунктом 2 частини 2 якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

Враховуючи, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1статті 215 цього Кодексу).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання електронних торгів недійсними, місцевий господарський суд виходив з того, що металеві гаражі позивача, які було реалізовано на електронних торгах відносяться до основних засобів виробництва, у зв'язку із чим реалізація вказаного майна відбулась із порушенням ст.ст. 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Також, місцевий господарський суд зазначив, що зведене виконавче провадження стосовно стягнення заборгованості з позивача триває вже більше ніж шість місяців з моменту його відкриття, що зумовлює необхідність виконання судових рішень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень відповідно до ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визнання спірних торгів недійсними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Статтею 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.3.3. рішення Конституційного суду України від 10.06.2013р. у справі №1-11/2003 мораторій на примусову реалізацію майна не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширюється на примусову реалізацію майна підприємства в разі якщо стягнення за виконавчими документами направлено на:

- об'єкти нерухомого майна та інші основні засоби виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами;

- стягнення заборгованості за рішеннями щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вже зазначалось вище, 04.01.2016р. проведено електронні торги з реалізації арештованого майна, що належить Державному підприємству "Запорізький інститут землеустрою", а саме металевих гаражів, інвентарні номери: 110299002, 110299003, 110299004, 110299005, 110299006, 110299007, 110299008, 110299009, 110299010, 110299011, 110299012.

Як посилається позивач, вказані металеві гаражі відносяться до основних засобів виробництва, на підтвердження чого, зокрема, в матеріалах справи міститься оборотно-сальдова відомість по рахунку 103 за грудень 2015р. та інвентаризаційний опис необоротних активів від 31.12.2015р.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.200р №92, визначено засади формування в бухгалтерському обліку підприємства інформації про основні засоби, необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції (далі Стандарт).

Відповідно до п.4 вищевказаного Стандарту основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Таким чином, основні засоби - це матеріальні активи, які можуть утримуватись юридичною особою як з метою використання їх у процесі виробництва, так і в процесі діяльності такої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що металеві гаражі, інвентарні номери: 110299002, 110299003, 110299004, 110299005, 110299006, 110299007, 110299008, 110299009, 110299010, 110299011, 110299012 правомірно внесені позивачем у документи бухгалтерського обліку (оборотно-сальдову відомість по рахунку 103 за грудень 2015р. та інвентаризаційний опис необоротних активів від 31.12.2015р.) як основні засоби в розумінні діючого законодавства, що цілком відповідає Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.200р №92.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на той факт, що фактичне використання чи не використання цього майна у господарській діяльності підприємства, в силу Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», не має визначального значення.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що мораторій на примусову реалізацію майна поширюється на відчуження вищевказаних металевих гаражів інвентарні номери: 110299002, 110299003, 110299004, 110299005, 110299006, 110299007, 110299008, 110299009, 110299010, 110299011, 110299012, які є основними засобами, що є підставою для визнання недійсними спірних електронних торгів з реалізації майна, що належить державному підприємству "Запорізький інститут землеустрою", оформлені організатором торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" Протоколами від 04.01.2006 р. №138425, № 138426, № 138417, № 138288, №138285, № 138416, № 138410.

В той же час, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо застосування реституції шляхом стягнення з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь ОСОБА_7 13690,17 грн. перерахованих коштів за придбані спірні гаражі, враховуючи наступне.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що слід розмежовувати види недійсності правочинів, а саме:

- нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом;

- оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Із матеріалів справи вбачається, що Державним підприємством "Запорізький інститут землеустрою" було заявлено позов про визнання недійсним оспорюваного правочину -електронних торгів з реалізації майна, оформлених протоколами від 04.01.2006 р. № 138425, № 138426, № 138417, №138288, №138285, № 138416, № 138410.

Відповідно до п.2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). В разі заявлення вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов (стаття 60 ГПК) про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього. Якщо такий позов не подано, господарський суд з огляду на припис частини п'ятої статті 216 ЦК України та з урахуванням конкретних обставин справи може з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину також і щодо позивача.

У вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною першою статті 216 ЦК України, частиною другою статті 208 ГК України.

Враховуючи наведене, законодавець пов'язує застосування наслідків недійсностіоспорюваного правочину із визначеними позивачем предметом та підставами позову. При цьому, в разі відсутності заявленої позивачем вимоги щодо застосування наслідків недійсності правочину (реституції), господарський суд позбавлений права застосувати відповідні наслідки за своєю ініціативою.

Із матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство "Запорізький інститут землеустрою" предмет та підстави позову не змінювало, не заявляло клопотання про застосування наслідків недійсності правочину, не надавало будь-яких інших заяв, які б змінювали зміст позовних вимог щодо необхідності застосування реституції, що свідчить про відсутність між сторонами в даній справі спору щодо застосування наслідків недійсності правочину.

З огляду на вищенаведені положення діючого законодавства та матеріали справи, суд першої інстанції самостійно вийшов за предмет спору, застосував реституцію без відповідної заяви жодної із сторін та, як наслідок, прийняв рішення стосовно особи, яка не є стороною у даній справі (третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7).

До того ж, як посилається сам суд в оспорюваному рішенні, в матеріалах справи містяться докази сплати 13690 грн. 17 коп. суми перерахованих коштів за придбані гаражі, які були сплачені переможцем торгів ОСОБА_7 на користь саме Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, а не Державного підприємства "Запорізький інститут землеустрою", що свідчить про необґрунтованість стягнення вищевказаної суми саме з позивача.

Що стосується доводів апелянта стосовно нерозповсюдження Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вказані доводи не впливають на суть прийнятого рішення, оскільки, як зазначено вище, на примусову реалізацію спірного майна поширюється дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно залучено до участі у справі переможця електронних торгів - фізичну особу ОСОБА_7 саме в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, а ні як іншого відповідача у справі, враховуючи положення ст.24 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на предмет і підстави розглядуваного позову та, як наслідок, неможливість заявлення до вказаної особи в межах даного спору (з огляду на предмет і підстави позову, а також на відсутність вимог щодо реституції) матеріальної вимоги щодо визнання електронних торгів недійсними, зважаючи на той факт, що останній не був наділений повноваженнями щодо їх організації, проведення, тощо.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що рішення суду першої інстанції прийнято із порушенням норм матеріального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.03.2016р. по справі №908/43/16 підлягає скасуванню в частині застосування реституції. В залишковій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника, враховуючи залишення рішення суду першої інстанції, стосовно заявлених позивачем вимог, без змін та той факт, що застосування місцевим господарським судом реституції (яка скасована за наслідками апеляційного перегляду рішення) жодним чином не впливає на права та обов'язки апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "СЕТАМ", м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 21.03.2016р. по справі №908/43/16 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.03.2016р. по справі №908/43/16 в частині застосування реституції, а саме: стягнення з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь ОСОБА_7 13690 грн. 17 коп. суми перерахованих коштів за придбані гаражі - скасувати.

В залишковій частині рішення господарського суду Запорізької області від 21.03.2016р. по справі №908/43/16 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: Н.В. Будко

Т.Д. Геза