Рішення № 62004105, 11.10.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.2016 Справа № 920/755/16

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут», м. Суми,

до відповідача:Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Суми,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми

про стягнення 10 345 грн. 37 коп.

Суддя Джепа Ю.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 (довіреність № 83 від 23.03.2016)

від відповідача не прибув

від третьої особи ОСОБА_3 (довіреність № 30/11 від 01.02.2016)

За участю секретаря судового засідання Осокіної А.М.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 10 345,37 грн.; а також покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов проти вимог позивача заперечує, вважає, що не має з позивачем договірних правовідносин з постачання природного газу на суму 10345,37 грн.

Позивачем до суду було подане правове обґрунтування позиції по справі, у якому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та зазначає, що відповідач повинен оплатити отриманий природний газ в силу положень законодавства.

11.10.2016 до суду надійшла заява представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви з додатками.

Відповідач подав до суду клопотання № 01-2046/01-21 від 10.10.2016 про розгляд справи за відсутності його представника у судовому засіданні.

Від третьої особи до суду надійшло правове обґрунтування позиції по справі, у якому повідомлено про те, що між ПАТ «Сумигаз» та відповідачем 01.01.2016 на основі заяви-приєднання № 09420Х63ВJDВ016 до умов розподілу природного газу було укладено договір розподілу природного газу та відповідач не має заборгованості перед ПАТ «Сумигаз» за протранспортований за цим договором природний газ.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сумигаз збут» здійснює на території Сумської області діяльність з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом. З метою здійснення зазначеної діяльності позивач закуповує природний газ для подальшої його реалізації населенню, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності, що є основним джерелом доходу товариства.

Облік обсягів газу, що постачається, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України № 618 від 27.12.2005, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941, та іншими діючими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок обліку природного газу під час його розподілу.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, підставою для постачання природного газу споживачу є:

наявність у споживача, обєкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як субєкту ринку природного газу;

наявність у споживача, обєкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як субєкту ринку природного газу;

наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний період для потреб споживача;

відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Як встановлено у ході судового розгляду даної справи, 01.01.2016 між ПАТ «Сумигаз» (оператор газорозподільних систем) та Міжрегіональним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на основі заяви-приєднання № 09420Х63ВJDВ016 до умов розподілу природного газу було укладено договір розподілу природного газу, який регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до обєктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику (позивачу) копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором газорозподільної системи/газотранспортної системи та споживачем, відповідно до вимог кодексу газорозподільної системи.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора газорозподільної системи/газотранспортної системи (ПАТ «Сумигаз»), постачальник (ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ») протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, які підписані уповноваженим представником постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом травня 2016 року позивач - ТОВ «Сумигаз збут» поставив Міжрегіональному центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій природний газ загальним обсягом 1,311 тис. куб.м, на загальну суму 10345,37 грн.

Вказаний факт підтверджується актом № СМ300007689 від 31.05.2016 приймання-передачі природного газу, підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Також 31.05.2016 між оператором ГРМ ПАТ «Сумигаз» та споживачем Міжрегіональним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій був складений акт № СУМ00008448 наданих послуг з розподілу природного газу загальним обсягом 1,311 тис. куб м, який був підписаний представниками та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Копії вищезазначених актів додані до матеріалів справи, оригінали, подані для огляду позивачем та третьою особою, досліджені судом в судовому засіданні.

Як повідомили присутні у судовому засіданні представники позивача та третьої особи, відповідач оплатив ПАТ «Сумигаз» вартість послуг з розподілу природного газу у розмірі 886,34 грн., однак у той же час вартість самого природного газу, переданого відповідачеві позивачем на підставі акту № СМ300007689 останнім оплачена не була.

При цьому відповідачем заперечувався його обовязок по оплаті вартості переданого йому природного газу через відсутність укладеного з відповідачем договору на його постачання.

Суд не може погодитись з позицією відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а

кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 526 вказаного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 639 вказаного Кодексу, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За умовами ст. 205 ЦК України, правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що сторони угоду на постачання природного газу оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме - в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, прийняти товар, сплатити відповідні суми тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає згоду на укладання договору. Позивачем обовязок щодо постачання природного газу виконано, оскільки претензій щодо якості чи кількості поставленого природного газу від відповідача на адресу позивача не надходило (тим більше, що послуги ПАТ «Сумигаз» по розподілу природного газу відповідач оплатив у повному обсязі); а відповідач, у свою чергу, в порушення свого зобовязання та чинного законодавства не оплатив поставлений йому природний газ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання та скріплення печаткою відповідачем акту приймання - передачі природного газу, який є первинним обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Стосовно заперечень відповідача щодо відсутності у особи, яка підписувала акт № СМ300007689 приймання-передачі природного газу від 31.05.2016, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Постачання природного газу відбулось в результаті господарсько-правових відносин, на підставі угоди на постачання природного газу, яка була укладена шляхом вчинення конклюдентних дій.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами (п. 3.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (п. 3.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19.08.2014 по справі № 5013/492/12, схвалення правочину може відбутися, як у вигляді певних поведінкових актів, так і в формі мовчазної згоди.

У даному випадку, схвалення правочину відповідачем підтверджується відсутністю будь-яких зауважень щодо його змісту в акті приймання - передачі обсягів природного газу.

Відповідно до ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, наявність печатки відповідача на акті приймання - передачі обсягів природного газу за травень 2016року є свідченням наділення зазначеної в самому акті особи повноваженнями на представництво інтересів відповідача.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 10 345,37 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню. Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (42001, Сумська область, м. Ромни, вул. Маяковського, 64; код ЄДРПОУ 33219415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» (40000, м. м. Суми, вул. Береста, 21; код ЄДРПОУ 39586236) 10 345 грн. 37 коп. боргу, 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.10.2016.

Суддя Ю.А.Джепа