Постанова № 62004068, 04.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2016 року Справа № 912/1423/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Лабатюк Я.М. , довіреністьб/н від 03.10.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність №484 від 14.09.2016 р.;

ФОП ОСОБА_3: паспорт серія НОМЕР_1 від 05.03.1996 р. , ;

від відповідача: ОСОБА_4 , довіреність №225 від 13.05.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2016р. у справі № 912/1423/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст", м. Київ

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Долинська, Кіровоградська область

про стягнення 853 674 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2016р. у справі № 912/1423/16 (суддя Болгар Н.В.) відмовлено у задоволенні позову.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" судового збору в сумі 12 805, 13 грн.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" про стягнення з фізичноїособи-підприємця ОСОБА_3 853 674, 80 грн. задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на часткове невиконання відповідачем умов Договору поставки щодо оплати вартості кондитерських виробів, поставлених позивачем згідно товарно-транспортних накладних.

Апелянт зазначає, що відповідач, підписавши Акти звірки взаємних розрахунків по Договору поставки № 602 від 01.12.2015р. та Договору № 603 про відступлення права вимоги від 25.11.2015р., підтвердив залишок заборгованості. Зазначені Акти безпідставно не взяті місцевим господарським судом до уваги.

Скаржник звертає увагу апеляційного суду, що 25.11.2015р. між ТОВ «ЖЛ» (первісний кредитор) та ТОВ "Ренесанс Траст" (новий кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (боржник) було укладено Договір № 603 про відступлення права вимоги, згідно п. 2.1. якого Первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги на грошові зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого первісним кредитором боржнику за Договором поставки № 313 від 26.12.2012р., укладеним між первісним кредитором та боржником на суму 4 301 270, 52 грн.

Починаючи з 03.12.2015р. відповідач перераховував на користь позивача грошові кошти (на виконання Договору № 603), в призначенні платежу вказуючи Договір від 25.11.2015р. Твердження відповідача щодо спрямування ним вказаних грошових сум в якості передплати за товар по Договору поставки № 602 не підтверджені жодними доказами.

Скаржник звертає увагу на те, що між позивачем та відповідачем інших договорів від 25.11.2015р. (крім Договору відступлення права вимоги) укладено не було.

На думку апелянта, хибним є твердження суду про те, що оскільки в призначеннях платежів відповідач вказував суми із ПДВ це свідчить про спрямування коштів саме на оплату за поставлений товар чи передплату за товар по Договору поставки № 602, у зв'язку з тим, що такий податок не має зазначатися при перерахуванні коштів за договором про відступлення права вимоги. Такі обставини суд не перевіряв та вони не знаходять підтвердження відповідними доказами. Крім того, ЛДВ «ЖЛ» поставив товар відповідачу та виписав податкову накладну, в якій нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в загальному порядку, що є підставою для відповідача включити суми ПДВ, зазначені у податковій декларації, до складу податкового кредиту. Відповідно до Листа Державної фіскальної служби України від 14.12.2015р. № 26560/6/99-99-19-03-02-15 при уступці первинним кредитором права вимоги новому кредитору боржник не коригує податковий кредит, сформований на дату отримання послуги від первинного кредитора. Отже, при відступлені права вимоги новому кредитору переоформляти податкову накладну на його ім'я не треба, тому що виписана по відвантаженню товару податкова накладна навіть після відступлення права вимоги як і раніше є законною підставою для підтвердження податкових зобов'язань у первинного кредитора і податкового кредиту у покупця товару. На суму переведення боргу, згідно Договору № 603 від 25.11.2015р., у розмірі 4 301 270, 52 грн. не було додатково нараховано ПДВ, не було сформовано податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ.

Не відповідають дійсності висновки місцевого господарського суду, що наявними є два Договори № 603 від 25.11.2015р. про відступлення права вимоги, оформлення та зміст яких є частково різними. Належним чином оформлений та підписаний обома сторонами є Договір № 603 на суму 4 301 270, 52 грн. на виконання якого були вчинені дії: відповідачем перераховано зазначену суму на рахунок позивача. Проте, наданий відповідачем Договір № 603 на суму 3 629 339, 52 грн. - не підписаний відповідачем, як стороною Договору, тому, відповідно до ст.ст. 206, 207 та ст. 215 Цивільного кодексу України, Договір є нікчемним та не повинен братися до уваги.

Відповідач, особисто підписавши Договір про відступлення права вимоги, був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, про що свідчить також виконання зобов'язання на користь нового кредитора - позивача.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає, що у рішенні господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2016р. відсутня інформація про існування заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 853 674, 80 грн.

На виконання Договору поставки № 602 від 01.12.2015р. відповідач перерахував позивачу 5 768 929, 99 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Відповідач вважає, що у ПАТ «БТА Банк» відсутні повноваження та правові підстави визначати в погашення боргу по якому Договору здійснюється платіж та визначати виконаний Договір в повному обсязі чи ні, посилаючись на п. 1.19 та п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Постановою НБУ №22 від 21.01.2004р., згідно якого Банк перевіряє заповнення реквізиту платіжного доручення «Призначення платежу» на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. Банк не несе відповідальність за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом.

Акти звірок взаємних розрахунків відповідач особисто не підписувала та не уповноважувала на це найманих працівників. Таким чином, відповідач не визнає суму боргу. Відповідач 21.06.2016р. в суді першої інстанції заявляла клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, однак позивач позивач заперечував проти експертизи та не надав суду оригіналів актів звірки для проведення експертизи на предмет визначення чи виконано підпис від імені відповідача в актах звірки взаємних розрахунків.

Сума відступлена ТДВ «ЖЛ» не є підтвердженою, оскільки у позивача відсутні оригінали документів на підставі яких утворилась заборгованість відповідача перед ТДВ «ЖЛ».

Дата Договору поставки від 01.12.2015р. фактично є 25.11.2015р. (коли його було підписано відповідачем), оскілки позивач зареєстрував цей Договір за № 602 та з датою 01.12.2015р., тоді як Договір відступлення права вимоги зареєстровано під № 603 та з датою 25.11.2015р. Тому відповідач зазначала у платіжних дорученнях Договір без номеру та дату 25.11.2015р.

Відповідач не здійснював оплату на виконання Договору про відступлення права вимоги, що підтверджується платіжними дорученнями, в яких зазначено призначення платежу. Також відповідач не підписувала Договір № 603 від 25.11.2015р. ні з сумою 3 629 339, 52 грн., ні з сумою 4 301 270, 52 грн. у зв'язку з тим, що ТДВ «ЖЛ» та відповідач не дійшли згоди щодо суми заборгованості.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2016р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено в судове засідання на 22.08.2016р. колегією суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Чус О.В.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського апеляційного господарського суду №1041/16 від 22.08.2016р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016р. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Чус О.В., Іванов О.Г.

У судовому засіданні 22.08.2016р. оголошено перерву до 04.10.2016р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2016р. задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання 04.10.2016р. у режимі відеоконференції.

Судове засідання 04.10.2016р. проводилось у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 04.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

25.11.2015р. між ТОВ «ЖЛ» (Первісний кредитор) , ТОВ «Ренесанс Траст» (Новий кредитор) та ФОП ОСОБА_3(«Боржник») уклали договор про відступлення права вимоги № 603 від 25.11.15, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги , що належить первісному кредиторові і стає кредитором за Договором № 313 від 26.12.12р., укладеним між Первісним кредитором і боржником.

ТОВ «Ренесанс Груп» надано завірену копію договору № 603 від 25.11.2015р. в якому в пунктах 2.1 та 2.2 заборгованість боржника перед новим кредитором визначена в сумі 4 301 270,52 грн. (т.1 а.с. 159-160) в той час як відповідачем надано до суду оригінал договору в якому в відповідних пунктах заборгованість визначена в сумі 3 629 339,52 грн. (т.1 а.с. 185-186).

01.12.2015р. між ТОВ «Ренесанс Траст» та ФОП ОСОБА_3 укладений Договір Поставки № 602 з Додатками (т.1 а.с. 13-45).

За доводами позивача, викладеними у позовній заяві, не спростованими відповідачем, за період з 24.12.15 по 29.12.15 на виконання Договору поставлено по товарно-транспортним накладним № 295 від 24.12.15, № 304 від 24.12.15, № 357 від 29.12.15, № 360 від 29.12.15 кондитерські вироби на загальну суму 1 163 566 грн. 22 коп. (т.1 а.с. 46-61)

До позовної заяви доданий акт звірки взаємних розрахунків з 01.11.15 по 31.03.16, який містить підпис бухгалтера ТОВ «Ренесанс Траст»(т.1 а .с. 62-64).

Меморандум № 9373 від 14.12.15р. , який складено у відповідності до вимог п.2.4. Договору містить підписи посадових осіб ТОВ «Ренесанс Траст». Підписи відповідача відсутні. З пояснень позивача вбачається, що докази надсилання зазначеного меморандуму на адресу відповідача у нього відсутні (т.1 а.с. 155).

24.02.2016р. за вих.№ 555/-2 ТОВ «Ренесанс Траст» спрямувало на адресу ФОП ОСОБА_3 претензію щодо виконання грошового зобов'язання за договором поставки (т.1 а.с. 67)

Відповідно до реєстру платіжних документів за фільтром по рахунку № 2600700017906 Ф-Я АТ «Укрексімбанк» м.Кіровоград позивач перерахував позивачу за період з 01.12.2015р. по 05.05.2016р. 5768929 грн. 99 коп..

В платіжних дорученнях № 4558 від 03.12.15, № 4570 від 04.12.15, № 4569 від 04.12.15, № 4591 від 07.12.15, № 4618 від 08.12.15, № 4655 від 09.12.15, № 4654 від 09.12.15, № 4632 від 09.12.15, № 4650 від 09.12.15, № 4633 від 09.12.15, № 4671 від 10.12.15, № 4664 від 10.12.15, № 4678 від 11.12.15, № 4697 від 14.12.15, № 4725 від 15.12.15, № 4727 від 15.12.15, № 4714 від 15.12.15, № 4742 від 16.12.15, № 4734 від 16.12.15, № 4760 від 17.12.15, № 4747 від 17.12.15, № 4754 від 17.12.15, № 4768 від 18.12.15, № 4796 від 21.12.15, № 4790 від 21.12.15, № 4814 від 22.12.15, № 4850 від 23.12.15, № 4863 від24.12.15, № 4895 від 25.12.15, № 4881 від 25.12.15,№ 4907 від 28.12.15, № 4898 від28.12.15,№ 4914 від 29.12.15, № 4934 від 30.12.15, № 4956 від 05.01.16, №4947 від 05.01.16, № 4981 від 06.01.16, № 5004 від 11.01.16, № 5037 від 12.01.16, № 5033 від 12.01.16,№ 5021 від 12.01.16, № 5055 від13.01.16, № 5047 від 13.01.16, № 5068 від 14.01.16, № 5063 від 14.01.16, № 5077 від 15.01.16,№ 5104 від 18.01.16, № 5093 від 18.01.16, № 5109 від 19.01.16, № 5147 від 22.01.16, № 5188 від 26.01.16,№ 5187 від 26.01.16, № 5175 від 26.01.16, № 5195 від 27.01.16, № 5210 від 28.01.16, № 5373 від 10.02.16, № 5483 від 22.02.16, № 5840 від 28.03.16.,№ 5651 від 10.03.16, № 5680 від 15.03.16, № 5713 від 16.03.16, № 5760 від 18.03.16 , якими позивач перерахував відповідачеві кошти на загальну суму 5 723 929,25 грн. , вказавши в якості призначення платежу оплата за продовольчі товари відповідно до договору б/н від 25.11.2015р. на загальну суму 5 723 929,25грн.

В платіжному дорученні № 5423 від 16.02.16 в якості призначення платежу на суму 25 000грн. в якості призначення платежу визначено оплата за продовольчий товар відповідно до договору поставки № 313 від 26.12.12.р.

В платіжному дорученні № 5503від 24.02.16 в якості призначення платежу на суму 5 000 грн. зазначено оплата за продовольчі товар у відповідності до накладної 295 від 24.12.2015р;

В платіжному дорученні № 5575 від 02.03.16 в якості призначення платежу на суму 10 000грн. зазначено оплата за продовольчі товар відповідно до «нак» від 24.12.2015р;

В платіжному дорученні № 5590 від 03.03.16 в якості призначення платежу на суму 5 000грн. зазначено оплата за продовольчі товар відповідно «нак от 12/15»;

Відповідно до довідки № 028-35-01-005/2274 від 10.06.2016р. , наданої ПАТ «БТА Банк» позивачу за період з 01.10.2015р. по 10.06.2016р. на рахунок № 26004011001659 були здійснені зарахування від ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 5 778 929,99грн. (т.2 а.с. 83 88) при чому з призначенням платежу «оплата за продовольчі товари відповідно до договору б/н від 25.11.2015» здійснено перерахувань на загальну суму 5 668 929,99 грн.

Відповідно до листа генерального директора ТОВ «Ренесанс Траст» на адресу ТОВ «ЖЛ» з моменту підписання вказаного вище договору (Договір № 603 про відступлення права вимоги» і до сьогоднішнього дня ТДВ «ЖЛ» не передавало, а ТОВ «Ренесанс Траст» не отримувало таких документів. Зокрема у ТОВ «Ренесанс Траст» відсутній Договір поставки № 313 від 26.12.2012р., а також первинні документи на суму 4 301 270,52 грн. (т.2 а.с. 98).

Відповідно до відповіді генерального директора ТДВ «ЖЛ» на вищезазначений лист , особами, які захопили ТДВ «ЖЛ» було викрадено всю готову продукцію, сировину та пакувальні матеріали, останніми також було захоплено адміністративну будівлю та викрадено всі документи, які там знаходилися, серед вказаних документів також були і вказані Договір поставки № 313 від 26.12.2012р. та первинні документи на суму 4 301 270,52 грн. Щодо повідомлення ФОП ОСОБА_3 в судовому засіданні , що нею не підписувалися Договір № 603 про відступлення права вимоги від 25.11.2015р. , дану інформацію буде направлено до правоохоронних органів. (т. 2 а.с. 99).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предмет позову становить стягнення заборгованості, яка виникла за поставлений позивачем відповідачеві товар - кондитерські вироби за товарно-транспортними накладними № 295 від 24.12.15 на суму 33 527,88 грн., № 304 від 24.12.15 на суму 239 774,90 грн., № 357 від 29.12.15 на суму 493 842,98 грн. та № 360 від 29.12.15 на суму 86 529,04 грн.. Всього на загальну суму 853 674 грн. 80 коп., у відповідності до укладеного між сторонами договору № 602 від 01.12.2015р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач у додаткових письмових поясненнях наданих суду 15.06.16 розрахував суму заборгованості за вищевказаними накладними, як різницю між всіма перерахованими позивачем коштами у сумі 5 778 929,99 грн. та сумою зобов'язань за договором про відступлення права вимоги № 603 від 25.11.15 на суму 4 301 270,52грн. з якої ним виключено суму взаємозарахованих однорідних вимог у розмірі 1 090 342,00 грн.

Як вбачається з переписки між керівництвом ТОВ «Ренесанс-Траст» та ТДВ «ЖЛ» (т.2 а.с. 98-99), Договір поставки № 313 від 26.12.2012р. та первинні документи на суму 4 301 270,52 грн., на підставі яких утворилася заборгованість Боржника (ФОП ОСОБА_3) перед Первісним кредитором по Основному договору у розмірі 4 301 270,52 грн., які відповідно до пункту 2.2 Договору про відступлення права вимоги № 603 від 25.11.2015р. , одночасно з укладання даного Договору (Договору про відступлення права вимоги № 603 від 25.11.2015р.) повинні бути передані Первісним кредитором ТДВ «ЖЛ» Новому кредиторові (ТОВ «Ренесанс Траст») у Первісного Кредитора починаючи з 23.11.2015р. відсутні. В зв'язку із чим вище зазаначені Договір поставки № 313 від 26.12.2012р. та первинні документи на суму 4 301 270,52 грн., на підставі яких утворилася заборгованість Боржника (ФОП ОСОБА_3) перед Первісним кредитором по Основному договору у розмірі 4 301 270,52 грн. у позивача (Нового кредитора) відсутні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, неможуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо недоведеності позивачем наявності заборгованості ФОП ОСОБА_3 перед ТОВ «Ренесанс Траст» на загальну суму 4 301 270,52 грн. При цьому зарахування за період з 01.10.2015р. по 10.06.2016р. ФОП ОСОБА_3 на рахунок № 26004011001659 ТОВ «Ренесанс Траст» 5 668 929,99 грн. з призначенням платежу «оплата за продовольчі товари відповідно до договору б/н від 25.11.2015» з загальних зарахувань на суму 5 778 929,99грн. (т.2 а.с. 83-88) не спростовують висновків місцевого господарського суду , оскільки сума зарахувань є значно вищою від суми основного боргу, визначеної в примірниках Договору № 603 від 25.11.2015р., наданих сторонами.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо неприйняття в якості доказу акту звірки взаємних розрахунків з 01.11.15 по 31.03.16, як недопустимого з мотивів його невідповідності до вимог п. 5.3.19 Договору. Крім того, такий акт не містить підпису посадових осіб відповідача, посилання на Договір. В акті звірки взаємних розрахунків з 01.11.15 по 31.03.16 сума боргу, сплачена Підприємцем зазначена як 6 869 271 грн. 99 коп., що не відповідає його ж доводам щодо перерахування коштів для оплати товару по Договору у сумі 5 768 929 грн. 99 коп.

Зважаючи на вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків місцевого господарського суду при встановлені їм фактичних обставин справи і неврахування наданих позивачем доказів відхиляються колегією суддів як такі що ґрунтуються на недопустимих доказах, які обґрунтовано не прийняті до уваги і відхилені колегією суддів при перегляді даної справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують, оскільки стосуються аналізу змісту доказів які неприйняті. як не допустимі. до уваги колегією суддів і не можуть бути підставою для скасування його рішення.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду в повному обсязі у відповідності до вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не знайшла інших підстав для його зміни або скасування.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

Керуючись ст. ст. 44-49, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2016р. у справі № 912/1423/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2016р. у справі № 912/1423/16 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 10.10.2016р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя О.Г.Іванов