Постанова № 62004026, 29.09.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/5263/16-а

Провадження №2-а/265/194/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненко О.В.,

за участю секретаря Осіпенко С.І.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови, про визнання дій та бездіяльності неправомірними та про зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_2 державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області (надалі ОСОБА_2 ДВС) про скасування постанови, про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач своїми діями свідомо не виконує постанову Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року. Раніше з різних підстав відмовляв у відкритті виконавчого провадження, відкривши його 04 серпня 2016 року, 01 вересня 2016 прийняв постанову про зупинення виконавчого провадження через необхідність отримання розяснення рішення суду.

Таку постанову про зупинення виконавчого провадження позивач вважає незаконною та такою, що направлена на затягування виконання рішення суду, так як рішення є чітким і зрозумілим. З цих підстав позивач просить постанову скасувати, а також визнати дії державного виконавця протиправними, як такі що перешкоджають виконанню рішення суду у розумні строки.

Також позивач просить визнати протиправними дії державного виконавця щодо зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження від 04 серпня 2016 року невірної дати звернення заявника із заявою про примусове виконання 30 червня 2016 року, тоді як позивач із такою заявою звернувся 28 березня 2014 року і це встановлено судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі № 265/11/16-а.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_2 ДВС, в особі державного виконавця Косаревої І.В., що діє на підставі довіреності, подало до суду письмові заперечення проти позову. В запереченнях зокрема зазначило, що на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 ДВС перебуває виконавчий лист №2-а-78/11, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області 25 листопада 2015 року про зобов'язання ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Донецькі області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, як інваліду війни першої групи відповідно до ст.22 Закону України «Про забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком з 01 листопада 2010 року (ВП 51532129).

04 серпня 2016 року державним виконавцем було прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження, а 01 вересня 2016 року на підставі листа боржника ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Донецькі області було прийнято рішення про зупинення виконавчого провадження та звернення до Вищого адміністративного суду України із поданням про розяснення рішення суду, так як у резолютивній частині рішення від 16 січня 2014 року не визначено кінцеву дату здійснення перерахунку пенсії. Відсутність кінцевої дати здійснення перерахунку пенсії унеможливлює виконання судового рішення. У своїх запереченнях відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволені позову у повному обсязі, а справу розглянути без участі представника ОСОБА_2 ДВС.

Вивчивши доводи сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши у сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з таких підстав.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 19 квітня 2016 року , яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2016 року (справа № 265/11/16-а), встановлено, що 24.02.2014 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області було видано виконавчий лист № 2-а-78/11 з виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року, відповідно до якого Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькі області зобовязано було провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, як інваліду війни першої групи відповідно до ст.22 Закону України «Про забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком з 01 листопада 2010 року.

За цим виконавчим листом було відкрито виконавче провадження № 42811422 за заявою стягувача ОСОБА_4 від 28 березня 2014 року. 07 листопада 2014 року у цьому виконавчому провадженні була винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувану на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з проведенням на території міста Донецька активної фази антитерористичної операції та не можливості проведення подальших виконавчих дій.

Стягувач ОСОБА_1 був інформований про те, що всі виконавчі провадження та інша документація залишені на території м.Донецька, йому було рекомендовано звернутися до суду першої інстанції для отримання дублікату виконавчого листа.

25 листопада 2015 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя був виданий дублікат виконавчого листа і 01 грудня 2015 року був направлений відповідачу для продовження виконавчих дій.

Відповідач 17 грудня 2015 року відмовляє у відкритті виконавчого провадження через пропуск строку предявлення виконавчого листа до виконання.

Тільки 04 серпня 2016 року на підставі судових рішень відповідач відкриває виконавче провадження, при чому відкриває нове виконавче провадження № 51532129, а не продовжує виконавче провадження № 42811422.

01 вересня 2016 року відповідач прийняв постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частин 3 ст.2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1 ) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, виконання судового рішення розглядається як невідємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції (справа «Горнсбі проти Греції», рішення від 19.03.1997 року, п.40.). Усі ті гарантії, які передбачені в §1 статті 6 Конвенції, повинні застосовуватися і на стадії виконання рішення. Однією з таких гарантій є встановлення розумного строку провадження, а отже, і розумного строку виконання рішення суду. Розумність строку виконання в кожній справі оцінюється окремо, враховуючи складність справи, поведінку заявника та державних органів (справа «ОСОБА_5 проти Португалії», рішення від 21.04. 1998 року, п.41).

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що

підлягає виконанню.

Вказана норма закону надає державному виконавцю право зупинити виконання рішення суду через звернення за розясненням рішення суду, а не обовязок до такого зупинення.

Враховуючи тривалий час невиконання рішення суду, а саме з 11 квітня 2014 року і по теперішній час, то прийняття постанови про зупинення виконання рішення суду порушує принцип виконання рішення у розумні строки.

Суд вважає, що очікування розяснення рішення суду є можливим і без зупинення виконання такого рішення, а тому постанова про зупинення виконавчого провадження від 01 вересня 2016 року підлягає скасуванню як так, що порушує право стягувача на виконання судового рішення протягом розумних строків.

Також тривала бездіяльність, а також дії відповідача щодо не вжиття заходів, направлених на виконання судового рішення, та навпаки, прийняття рішень, які гальмують таке виконання, є протиправними та такими, що направлені на порушення розумних строків виконання судового рішення.

Що стосується позовних вимог щодо визнання неправомірним внесення завідомо не повної та неправдивої інформації про дату подачі заяви на примусове виконання рішення суду, то така дата встановлена постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 19 квітня 2016 року , яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2016 року (справа № 265/11/16-а), а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.128, 158, 161, 162, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про визнання дій та бездіяльності неправомірними та про зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6 про зупинення виконавчого провадження від 01 вересня 2016 року по виконавчому провадженню № 51532129.

Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6 щодо не вчинення дій, направлених на сприяння у виконання рішення суду у розумні строки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ця постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення постанови, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови. У разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини цієї постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови складеної у повному обсязі.

Суддя