Рішення № 62003473, 10.10.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2016 р.Справа № 922/2491/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків до Відкритого акціонерного товариства «БАТЕ» - керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти», м. Борисов,Республіка Білорусь простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача: Светобатченко Є.М. (дов. № 519/54 від 28.12.2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «БАТЕ» - керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти» (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 52 711, 11 доларів США, що еквівалентно 1 306 458, 42 грн. ( з яких: 51 184, 00 доларів США, що еквівалентно 1 268 608, 70 грн., 1 527, 11 доларів США, що еквівалентно 37 849, 72 грн.) та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2016 року порушено провадження у справі № 922/2491/16, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.08.2016 року. Також здійснено звернення до Економічного суду Мінської області із судовим дорученням про надання правової допомоги про вручення Відкритому акціонерному товариству «БАТЕ» - керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти» документів у справі № 922/2491/16.

Ухвалою господарського суду від 29.08.2016 року поновлено провадження у справі № 922/2491/16.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2016 року відкладено розгляд справи 20.09.2016 року о 12:00 год. та зупинено провадження у справі № 922/2491/16 до повернення дорученням про надання правової допомоги про вручення ВАТ «БАТЕ» - керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти», м. Борисов копії ухвали суду від 29.08.2016 року у справі № 922/2491/16.

Ухвалою суду від 20.09.2016 року поновлено провадження у справі № 922/2491/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.09.2016 року на 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.09.2016 року відкладено розгляд справи 10.10.2016 року о 12:40 год. та зупинено провадження у справі 922/2491/16 до повернення доручення від 29.08.2016 року про надання правової допомоги про вручення ВАТ «БАТЕ» - керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти», м. Борисов копії ухвали суду від 29.08.2016 року у справі № 922/2491/16.

Ухвалою суду від 10.10.2016 року поновлено провадження у справі № 922/2491/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.10.2016 року на 12:40 год.

26.08.2016 року відповідач через канцелярію суду надав відзив (електронна пошта) вх. № 1712 на позовну заяву у якому зазначає, що між відповідачем та позивачем на даний час ведуться переговори що суми заборгованості та просить суд розгляд справи відкласти. Також зазначає, що у відповідача не має можливості направити у повноваженого представника, тому просить суд, судове засідання у справі № 922/2491/16 провести без участі представника відповідача. Вищезазначені документи 26.08.2016 року були надані факсограмою за вх. № 27989.

20.09.2016 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 1855 (електронна пошта) у якому зазначає, що було частково погашено суму боргу у розмірі 1 700, 00 дол. США та надав копію платіжних доручень до матеріалів справи. Також просить суд зменшити заявлену до стягнення позивачем пеню.

Вищезазначені документи судом долучено до матеріалів справи, але залишено без розгляду на тій підставі, що суд позбавлений можливості перевірити повноваження особи, що його підписала та надіслала дані документи.

20.09.2016 року позивач через канцелярію суду надав додаткові пояснення вх. № 30914 у яких зазначає, що вважає безпідставним клопотання відповідача про зниження розміру пені.

10.10.2016 року позивач через канцелярію суду надав додаткові письмові вх. № 33214 у яких зазначає, що відповідачем здійснено оплату боргу у розмірі 1 800, 00 доларів США, у тому числі: 200,00 доларів США - 19.09.2016 року; 1 000,00 доларів США - 19.09.2016 року; 100,00 доларів США - 22.09.2016 року; 500,00 доларі США - 23.09.2016 року. Станом на 10.10.2016 року заборгованість відповідача складає 49 384, 00 доларів США та надав копії виписки банку для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повернення дорученням про надання правової допомоги про вручення ВАТ «БАТЕ» - керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти» документів у справі та поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із урахуванням наданих пояснень щодо часткової оплати суми боргу у розмірі 1 800, 00 доларів США та просив суд позов задовольнити.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частина 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.10.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 21.01.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Харківський підшипниковий завод" (далі-позивач, постачальник) та Відкритим акціонерного товариства "БАТЕ" - керуюча компанія холдингу "Автокомпоненти" (далі-відповідач, покупець) було укладено договір № 17 (т. 1. а.с. 29-35).

Відповідно до пункту 11.1. договору, сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 року включно, але до повного виконання сторонами своїх обов'язків (т. 1, а.с. 34).

28.12.2015 року між сторонами підписано додаткову угоду № 3 відповідно до якої, сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2016 року (т. 1, а.с. 37).

Згідно пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію в кількості та у відповідності до специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору, покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно пункту 2.1. договору, ціна на продукцію та об'єми поставки погоджуються шляхом підписання специфікацій.

Поставка продукції постачальником здійснюється на умовах СРТ, м. Жодіно, Республіка Білорусь )Інкотермс-2010), якщо інше не визначено специфікацією (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору, оплата партії продукції проводиться покупцем на протязі сорока календарних днів з дати перетинання відповідної партії продукції кордону України, якщо інше не визначено специфікацією (зміни внесені відповідно до додаткової угоди № 2 т. 1, а.с. 36).

Валюта грошового зобов'язання покупця з оплати поставленої продукції долар США, якщо інше не визначено специфікацією (пункт 4.2. договору).

Сторонами були підписані наступні специфікації на поставку підшипників кулькових на загальну суму 51 184,00 доларів США:

- № 11 від 21.04.2016 року на суму 30 160, 00 доларів США;

- № 12 від 21.04.2016 року на суму 21 024, 00 доларів США (тю. 1, а.с. 40-41).

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 51 184,00 дол. США, що підтверджується:

- митною декларацією № 807100000/2016/016849 яка оформлена 12.05.2016 року;

- рахунком фактурою № 17/4-1 від 27.04.2016 року;

- рахунком фактурою № 17/4-2 від 27.04.2016 року;

- міжнародною товарно-транспортною накладною (СМКR) № 217522 (т. 1, а.с. 42-47).

Як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання та здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару на суму 1 800, 00 доларів США.

Як вбачається із матеріалів справи, вантажна митна декларація була оформлена 12.05.2016 року, то згідно із умовами пункту 4.1 договору, відповідач зобов'язаний був сплатити вищевказаний поставлений товар не пізніше 24.06.2016 року.

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення умов договору № 17 від 21.01.2015 року не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару і станом на момент звернення позивачем із даним позовом до суду заборгованість відповідача складає 49 134,00 доларів США (за офіційним курсом НБУ, установленому на 27.07.2016 року становить 1 219 038, 18 грн.) що стало причиною звернення із позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Відповідачем під час розгляду справи, а саме 19.09.2016 року; 22.09.2016 року та 23.09.2016 року було перераховано позивачу суму у розмірі 1 800,00 доларів США. Виписки банку на суми у розмірі 1 800, 00 доларів США., а саме:

- 200,00 доларів США - 19.09.2016 року;

- 1 000,00 доларів США - 19.09.2016 року;

- 100,00 доларів США - 22.09.2016 року;

- 500,00 доларі США - 23.09.2016 року які підтверджують часткову оплату відповідачем заборгованості перед позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву було направлено до суду 27.07.2016 року, про що свідчить штам господарського суду Харківської області про отримання позовної заяви (т. 1, а.с. 5). Крім того, відповідачу було направлено копію позовної заяви із доданими до неї документами 27.07.2016 року, про що свідчить відбиток штампу на описі вкладення у цінний лист про направлення позовної заяви із додатками на адресу відповідача (т. 1, а.с. 10-11).

Отже, в даному випадку, суд дійшов висновку, що відповідачем було здійснено часткову оплату товару в сумі 1 800, 00 доларів США після направлення позовної заяви на адресу суду та направлення відповідачу копії позовної заяви із додатками.

Суд, дослідивши надані документи вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення 1 800, 00 доларів США припинити, на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем відповідно до виписок банку частково сплачено заборгованість перед позивачем у сумі 1 800, 00 доларів США після порушення провадження у справі.

Нормами чинного законодавства України та нормами міжнародного права передбачено, що господарські суди вправі вирішувати спори за участю сторони нерезидента України у випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Такі норми містить Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (далі по тексту Угода), укладена державами-учасницями СНД у м. Києві 20.03.1992 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року N 2889-ХІІ). Згідно з п. 2 ст. 4 Угоди, Компетентні суди держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи у випадках, якщо про це письмова згода Сторін про передачу спору цьому суду.

Пунктом 10.1 договору № 7 від 21.01.2015 року, сторони погодили, що усі спори та розбіжності, підлягають розгляду в економічному (господарському) суді за місцем знаходження позивача із застосуванням норм матеріального та процесуальне право держави розгляду спору (т. 1, а.с. 34).

Частиною 9 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 року № 959-ХІІ встановлено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, що вибрана сторонами при укладенні договору (контракту) або у результаті подальшого узгодження.

За змістом статей 41, 12 - 17, 123 ГПК для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або обов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з статтею 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, господарський суд визнає вимогу позивача щодо стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі - 49 384, 00 доларів США (що становить за офіційним курсом НБУ, установленому на 27.07.2016 року - 1 223 995, 23 грн.) належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення із відповідача пеню у розмірі 1 527, 11 доларів США (що становить за офіційним курсом НБУ, установленому на 27.07.2016 року - 37 849, 72 грн.), суд зазначає наступне.

Пунктом 7.5. договору сторони визначили, що при порушенні строків оплати, визначених договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення, включаючи день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, від суми заборгованості (т. 1, а.с. 33).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором, позивач нарахував пеню у відповідності до пункту 7.5. договору, що за розрахунком позивача становить суму у розмірі 1 527, 11 доларів США (що становить за офіційним курсом НБУ, установленому на 27.07.2016 року - 37 849, 72 грн.) за період з 25.06.2016 року по 27.07.2016 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1 527, 11 доларів США (що еквівалентно - 37 849, 72 грн.) за вищезазначений період, судом встановляло, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, та відносинам, що склалися між сторонами.

Судом здійснено перерахунок нарахованої позивачем суми пені у системі законодавство та встановлено що сума яка підлягає до стягнення становить 1 522,93 доларів США (37 746, 31 грн.) за період з 25.06.2016 року по 27.07.2016 року.

В решті нарахованих 4,17 доларів США (103, 41 грн.) суми пені слід відмовити як безпідставно заявлених.

Щодо наданого відповідачем 26.08.2016 року до суду відзиву (факсограма) за вх. № 27989 у якому останній просить суд зменшити розмір пені у відповідності до вимог статті 551 Цивільного кодексу України (т. 1, а.с. 80-81), у зв`язку із чим, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду (аналогічної позиції дотримується й Вищий господарський суд України в постанові від 09.11.2011 року у справі №5021/785/2011).

Дослідивши матеріали справи та заяву відповідача про зменшення розміру пені, заявленої позивачем до стягнення із відповідача, суд не вбачає винятковості випадку, що зумовило б зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення із відповідача пені у розмірі 37 746, 31 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, суд бере до уваги, що у пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 18 926,12грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "БАТЕ" - керуюча компанія холдингу "Автокомпоненти" (Республіка Белорусь, 222517, Мінська обл., м. Борисов, вул. Даумана, 95) банківські реквізити: Beneficiary: JSC "BATE" - managing company of the Holding "Automotive components" Account NO:3012281995098, Account with: Banking Services Center №933 of BELINVESTBANK JSC, B0RIS0V, BELARUS (CODE 739) Correspondents: BELINVESTBANK, MINSK, BELARUS, SWIFT CODE: BLBB BY 2X, CORRESPONDENTS OF BELINVESTBANK: DEUTSCHE BANK TRUST CO/AMERICAS, New York, USA (BKTRUS33) A/c 04-098-340) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (Україна, 61089, м. Харків, пр. Фрунзе, 3, ЄДРПОУ 05808853, ІНН 058088520391) банківські реквізити: USD: PUPLIK JOINT STOCK COMPANY "KHARKOV BEARING PLANT" Ukraine, 61089, Kharkov, Ave Frunze, 3, банк кореспондент: Deutsche Bank Trust Company Americas, 60, Wall Street New York, NY 10005, USA, SWIFT: BKTRUS33, Account № 04448427, банк отримувач: JSC OTP Bank, Kiev, Ukraine, SWIFT:OTPVUAUK отримувач: PUPLIK JOINT STOCK COMPANY "KHARKOV BEARING PLANT", АСС № 26009001304474) суму основного боргу у розмірі 49 384, 00 доларів США (що становить за офіційним курсом НБУ, установленому на 27.07.2016 року - 1 223 995, 23 грн.); пеню у розмірі 1 522,93 доларів США (37 746, 31 грн.) та судовий збір в сумі 18 926,12грн.

Наказ видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 4,17 доларів США пені ( що становить 103. 41 грн.) - у задоволенні позову відмовити.

В частині стягнення суми основного боргу за договором № 17 від 21.01.2015 року у розмірі 1 800, 00 доларів США - провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 17.10.2016 р.

Суддя О.О. Ємельянова