Рішення № 62002026, 10.10.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.2016 Справа № 920/943/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (м. Суми)

до відповідача - Державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» (м. Суми)

про стягнення 106081 грн. 86 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 23.03.2016 № 83,

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 5 від 07.10.2016.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Сидорук А.І.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 91379 грн. 12 коп. основного боргу, 70 грн. 67 коп. інфляційних збитків, 1185 грн. 90 коп. 3% річних, 13446 грн. 17 коп. пені за неналедне виконання відповідачем укладеного між сторонами 10.05.2016 року договору № 114102F9BFAB056 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених вимог.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де зазначає, що основний борг та суму судового збору визнає, проте заперечує проти інфляційних збитків, 3% річних, пені, оскільки заборгованість виникла не з вини відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що підтримує позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення розміру пені.

Представник позивача усно зазначив, що проти зменшення пені заперечує.

Крім того, відповідач у відзиві заявив клопотання про залучення до розгляду справи третіми особами управління освіти і науки Сумської міської ради та Департамент фінансів, економіки та інвестиції.

Суд відмовляє у задоволенні вищезазначеного клопотання, оскільки відповідач належними та допустимими доказами, відповідно до ст. 33 ГПК України, не обгрунтував необхідності залучення вищезазначених осіб у якості третіх осіб та не довів, як може вплинути рішення з господарського спору по даній справі на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.05.2016 між сторонами був укладений договір № 114102F9BFAB056 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобовязується передати у власність відповідача у 2016 році природний газ, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, в строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно до п. 2.9.2 2.9.5 Договору кількість спожитого відповідачем газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі.

За березень, травень 2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв природного газу на загальну суму 181363 грн. 44 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу по Договору.

Відповідно до п. 4.2.3 Договору остаточний розрахунок здійснюється відповідачем до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак за березень, травень 2016 року відповідач у строки, які передбачені Договором, не сплатив позивачу 91379 грн. 12 коп., чим змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання по Договору, що підтверджується матеріалами справи, а відповідач вчасно не розрахувався в повному обсязі за поставлений газ, відповідач проти суму основного боргу не заперечує, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 91379 грн. 12 коп. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 1185 грн. 90 коп. 3 % ріних та 70 грн. 67 коп. інфляційних втрат, за загальний період з 10.05.2016 по 22.09.2016.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що факт прострочення відповідачем зобовязання по Договору встановлений судом, а тому вимога про стягнення з відповідача 1185 грн. 90 коп. 3 % ріних та 70 грн. 67 коп. інфляційних втрат, за загальний період з 10.05.2016 по 22.09.2016 є правомірною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ст. ст. 230, 231 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, у розмірі, встановленому законом або договором.

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов Договору стосовно оплати, відповідач зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 13446 грн. 17 коп. пені, за загальний період з 10.05.2016 по 22.09.2016.

Відповідач заявив усне клопотання про зменшення розміру пені.

Суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а тому і підлягає задоволенню клопотання відповідача, оскільки:

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки (пені) може бути зменшений, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно до. ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторні, які беруть участь у зобов'язання; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В обгрунтування зменшення пені відповідач зазначає, що:

Відповідач є державною установою та фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, а саме відповідно до затвердженого кошторису на відповідний бюджетний період. Головним розпорядником бюджетних коштів є управління освіти і науки Сумської міської ради.

На балансі відповідача знаходиться два гуртожитки в яких проживає населення. Газ який закуповується відповідачем використовується виключно для виробництва теплової енергії для забезпечення опалення гуртожитків.

Відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель», на засіданні комітету з конкурсних торгів відповідачем було обрано основну процедуру закупівлі - відкриті торги та призначено орієнтовний початок її проведення на лютий 2016 року.

Двічі цінова пропозиція була надіслана тільки від позивача.

Відповідачем було запрошено позивача та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до участі у переговорній процедурі.

20.04.2016 цінова пропозиція та повний пакет документів було подано тільки від позивача - від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» цінових пропозицій надано не було.

В ході проведення переговорної процедури закупівлі з позивачем, відповідачем було погоджено цінову пропозицію позивача, яка складає 7891,20 грн. за 1000 куб.м. та було укладено договір.

Через неучасть ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у переговорній процедурі відповідач закупив природній газ для виробництва теплової енергії за вищезазначеною ціною.

Однак при здійсненні розрахунку кошторису на 2016 рік, для потреб гуртожитків було взято вартість природного газу 3642 грн. 48 коп. за 1000 куб.м.

Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2016 року фінансування видатків на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних та інших навчальних закладах здійснюється з місцевих бюджетів.

Відповідач звернувся до головного розпорядника бюджетних коштів, а саме до управління освіти і науки Сумської міської ради (листи від 02.06.2016 та 04.06.2016), стосовно надання пропозицій щодо коригування помісячно кошторисних призначень.

Однак перерозподіл помісячно кошторисних призначень не було погоджено - додаткові кошти не виділялись, а тому виникла заборгованість.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд дійшов висновку, що відповідачем порушені строки виконання грошового зобовязання, які встановлені Договором, однак: порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин позивачем не надано належних та допустимих доказів таких збитків; відповідач вчиняв активні дії щодо забезпечення розрахунку за даним Договором; фінансування відповідача було обмежене; сплата боргу залежала від дій інших осіб.

Тому, нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені на загальну суму 13446 грн. 17 коп., за вищезазначених обставин, є надмірно великою сумою, а тому розмір пені підлягає зменшенню на 50%.

Суд частково задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення пені, а саме зменшує розмір заявленої пені на 50%, а тому стягує з відповідача на користь позивача 6723 грн. 09 коп. пені, за загальний період з 10.05.2016 по 22.09.2016.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» (провулок Баумана, 12, м. Суми, 40013, код 02549411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (вул. Береста, 21, м. Суми, 40000, код 39586236) 91379 грн. 12 коп. основного боргу, 70 грн. 67 коп. інфляційних збитків, 1185 грн. 90 коп. 3% річних, 6723 грн. 09 коп. пені, 1591 грн. 23 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.10.2016.

Суддя ОСОБА_3