Рішення № 62001907, 13.10.2016, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/1578/16-ц

Провадження №2/229/831/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря Костіної І.В.

представника позивача Довганіча А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про передачу предмета іпотеки в управління іпотекодержателя,

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПриватБанк) звернулося до суду з позовом до відповідачів про виселення.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 25 квітня 2008 року між ПриватБанком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 274М-08, згідно з яким позичальник отримала кредит у розмірі 80 000грн. строком до 25 квітня 2013 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня Праватбанк та відповідачі уклали договір іпотеки, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачам на праві власності.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області у справі № 2-476/2010р, звернуто стягнення на квартиру, загальною площею 67,80кв.м, житловою площею 39,30кв.м.

Відповідно до рішення Дружківського суду було порушено виконавче провадження.

Відповідачі та усі інші мешканці, що були зареєстровані у житловому приміщенні, що є предметом іпотеки з порушенням вимог законодавства, підлягають виселенню з вказаної квартири, у зв'язку з цим ПриватБанк просив виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, які проживають в АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку в органі МВС України. (а.с.1-2)

У ході судового розгляду ПриватБанк уточнив позовні вимоги, просив передати в управління позивачу спірну квартиру на період до її реалізації або повного виконання умов кредитного договору № 274М-08 від 25.04.2008р. Зобов'язати відповідачів повністю вивільнити від будь-яких осіб та їх майна (у тому числі власної присутності та майна) предмет іпотеки (ас. 34).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Просить позов задовольнити з підстав викладених в заяві. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися. До суду надані судові повістки з позначкою житлової організації про неможливість вручити повістки відповідачам через їх відсутність за місцем реєстрації: АДРЕСА_1.

Суд прийняв рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПКУкраїни передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», і ОСОБА_2 уклали кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 80 000 грн., строком до 25 квітня 2013 року (ас.4-7, 17).

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим кредитним договором Приватбанк, ОСОБА_2, ОСОБА_3 того ж дня уклали договір іпотеки нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 (ас. 8-10).

У наслідок невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобовя'зань за кредитним договором станом на 29 січня 2010 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 100 481,90 грн.

Право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання закріплено у ст. 33 Закону «Про іпотеку».

Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 14 червня 2010 року, що набрало законної сили, в рахунок погашення вказаної заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 шляхом її продажу публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» будь-якій особі покупцеві, з наданням права ПриватБанку отримати витяг з Державного реєстру власності (ас. 11).

Таким чином суд вважає встановленим, що в порядку ст. 39 Закону України «Про іпотеку» на предмет іпотеки - квартиру звернуто стягнення в судовому порядку, рішення суду не виконано.

Статтею 34 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Статтею 39 вищевказаного Закону встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються заходи щодо забезпечення збереження предмету іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що передача предмета іпотеки в управління не є обов'язковою, а відбувається в разі необхідності, отже, необхідність передачі предмета іпотеки в управління входить до предмету доказування у даній справі.

Управління майном має здійснюватись відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Договору між сторонами про управління майном немає. Позивач не запропонував умови, які слід внести до рішення суду та відповідно до яких він здійснював би управління майном.

В судовому засіданні представник позивача стверджував, що Приватбанк вживав заходи для реалізації предмета іпотеки - квартири, на підтвердження чого надав роздруківки із сайту PlanetEstate, на якому банк висвітлює інформацію про продаж банком нерухомості. Однак із цієї роздруківки не вбачається, що банк продає саме квартиру АДРЕСА_1. (а.с.72-73).

В судовому засіданні представник позивача обґрунтовував необхідність передачі предмета іпотеки в управління, тим, що позивачу необхідний доступ до квартири для того, щоб показувати її покупцям.

Однак доказів, що відповідачі чинять перешкоди позивачу у здійсненні таких дій, суду не надано. Більш того, позивачем надано в судовому засіданні розписку відповідачів, де вони письмово зобов'язуються не перешкоджати показу нерухомості потенційним покупцям (а.с. 71).

Суд вважає, що доцільність застосування передачі майна в управління шляхом вилучення у відповідача спірного житлового будинку на період до його реалізації ПриватБанком ніяким чином не доведена.

Позивачем не надано суду належних доказів того, що є можливість використовувати вказану нерухомість банком для отримання в результаті управління предметом іпотеки продукції, плодів і доходів, які будуть спрямовані на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Звільнення предмету іпотеки від власників та їх речей не властиво такому способу захисту прав як передача предмета іпотеки в управління іпотеко держателя. У зв'язку із чим суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, у разі відмові в позову, судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88,209,212-215,223-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про передачу предмета іпотеки в управління іпотекодержателя відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом 10 днів після проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Т.Л.Панова