Рішення № 62001301, 11.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2016 р.Справа № 916/1988/16

За позовом: Комунального підприємства „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 29068,68грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач Комунальне підприємство „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.09.2016р. та додатковими поясненнями від 06.10.2016р., у якій просить суд стягнути з відповідача 17350,40 грн. основного боргу, 1751,42 грн. пені, 9528,32 грн. інфляційних втрат та 438,54 грн. суми 3% річних.

Відповідач Фізична особа підприємець ОСОБА_1 у судові засідання не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, відповідно до ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявного у матеріалах справи, однак надіслана кореспонденція суду повернулась до суду без вручення відповідачу з довідкою поштової організації з зазначенням про закінчення терміну зберігання.

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місця проживання відповідача згідно ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

01 червня 2011 року між Комунальним підприємством „Іллічівськтеплокомуненерго (Енергопостачальна компанія) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір №122-Ч640 про постачання теплової енергії в гарячій воді (Договір), відповідно до п. 1.1 якого Енергопостачальна організація зобовязується постачати Споживачеві вчасно та відповідної якості теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання в обсягах відповідно до договору, а Споживач зобовязується своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору на такі потреби: опалення в період опалювального сезону (який встановлюється місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування) та гаряче водопостачання в період, який встановлюється місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування.

Згідно до п. 3.1.2 Договору, Споживач має право на отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договору.

Відповідно до п.п. 3.2.1, 3.2.2. Договору, Споживач теплової енергії зобовязується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до цього договору, не допускаючи їх перевищення. Виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Згідно до п. .4.2.1 та п. 4.2.2. Договору, Енергопостачальна організація зобовязана забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з цим договором. Гарантувати користування тепловою енергією за умовами дотримання Споживачем умов цього договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації теплоспоживального обладнання.

У відповідності до положень п. 6.1. Договору, тарифи за надані послуги на момент укладення Договору з урахування ПДВ становлять абонентська плата за 100 Ккал/год. приєднаного навантаження 2,14 грн. Нараховується щомісяця протягом року; плата за спожиту теплову енергію - 428,29 грн. за 1 Гкал. нараховується за фактичне споживання теплової енергії у кожному місяці.

Відповідно до п. 6.2. Договору, розмір плати за послуги може бути змінено в односторонньому порядку , на підставі рішення Іллічівської міської ради.

Згідно до п. 6.3. Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (цін).

Відповідно до п. 6.4. Договору, розрахунковим періодом щодо сплати Споживачем ціни наданих послуг за цим договором є календарний місяць. Сплата за теплову енергію Споживачем здійснюється щомісяця по рахункам Енергопостачальної організації протягом 3 (трьох) банківських днів від часу отримання рахунку.

На виконання умов укладеного Договору, Комунальним підприємством „Чорноморськтеплоенерго було виконано зобовязання щодо поставки теплової енергії Споживачу.

Однак, з боку Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 не було сплачено спожиту теплову енергію в повному обсязі, у звязку з чим за відповідачем рахується заборгованість за період з грудня 2014 року по квітень 2016 року у розмірі 17350,40 грн., що підтверджується рахунками за послуги з теплопостачання, копії яких наявні в матеріалах справи, та яка станом на момент розгляду справи є непогашеною з боку відповідача.

Відповідно до п. 7.2.3 Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, а саме нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплат суми за кожний день прострочення , якщо споживач є субєктом підприємницької діяльності та у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України для споживачів.

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з 01.06.2011 року та діє до 31.05.2012 року.

Згідно до п. 10.3 Договору, припинення дії договору не звільняє Споживача від обовязку повної сплати спожитої теплової енергії та відповідальності, встановленої цим договором.

Відповідно до положень п. 10.4. Договору, договір вважається пролонгованим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено із Сторін про його припинення.

У звязку з невиконанням з боку Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 прийнятих на себе зобовязань за Договором, позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Так, відповідно до таких розрахунків за відповідачем рахується заборгованість зі сплати пені у розмірі 1751,42 грн., 3% річних у розмірі 438,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9528,32 грн.

Позовні вимоги у справі обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов укладеного між сторонами Договору та направлені на стягнення основного боргу, пені та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 714 Цивільного Кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України „Про теплопостачання, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Ч. 3 ст. 24 Закону України „Про теплопостачання визначено, зокрема, що основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 23 „Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно п. 40 „Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач зобовязаний дотримуватись вимог договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 прийнятих на себе зобовязань за Договором №122-Ч 640 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 червня 2011 року, отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за період з грудня 2014 року по квітень 2016 року в розмірі 17350,40 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені, розрахунок проведено за жовтень 2015р. за період з 12.11.2015р. по 12.05.2016р. заборгованість становить 155,93 грн., за листопад 2015 року за період 11.12.2015р. по 11.06.2016р. заборгованість становить 269,95 грн., за грудень 2015 року за період з 16.01.2016р. по 16.07.2016р. заборгованість 481,11 грн., за січень 2016 року за період з 12.02.2016р. по 19.07.2016р. заборгованість 501,39 грн., за лютий 2016 року за період з 15.03.2016р. по 19.07.2016р. заборгованість 188,62 грн. та за березень 2016 року за період 09.04.2016р. по 19.07.2016р. заборгованість 154,43 грн. Загальна заборгованість за відповідачем зі сплати пені складає 1751,42 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованої пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення з відповідача правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, розрахунки проведено за період з грудня 2014 року по червень 2016 року. Так, відповідно до такого розрахунку за відповідачем рахується заборгованість за сплати 3% у сумі 438,54 грн. та заборгованість зі сплати інфляційних втрат у розмірі 9528,32 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про їх стягнення з відповідача правомірними

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області зі стягненням з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 основного боргу у розмірі 17350,40 грн., пені у розмірі 1751,42 грн., інфляційних втрат у розмірі 9528,32 грн. та 3% річних у розмірі 438,54 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1378грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (68000, АДРЕСА_1; код 20024624101) на користь Комунального підприємства „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області (68002, м. Чорноморськ, вул. Торгова, 2-а; код 31619819) основний боргу у розмірі 17350 (сімнадцять тисяч триста пятдесят) грн. 40 коп., пеню у розмірі 1751 (одна тисяча сімсот пятдесят одна) грн. 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 9528 (девять тисяч пятсот двадцять вісім) грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 54 коп. та судових збір у розмірі 1387 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2016 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко