Рішення № 62001263, 10.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2016 р.Справа № 916/2031/16

За позовом: Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_1

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення 13326,07 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач Комунальне підприємство „Теплопостачання міста ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, з урахування заяви по уточнення позовних вимог від 10.10.2016р., у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 10775,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 1889,06 грн., 3% річних у розмірі 269,42 грн. та пеню у розмірі 392,02 грн.

Відповідач - Фізична особа підприєець ОСОБА_2 у судові засідання не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судових засідань належним чином шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, відповідно до ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявного у матеріалах справи, однак, надіслана кореспонденція суду повернулась до суду без вручення відповідачу з довідкою поштової організації з зазначенням про закінчення терміну зберігання.

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялись поштові відправлення, є адресою місцезнаходження відповідача згідно ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

01 листопада 2007 року між Комунальним підприємством „Теплопостачання міста ОСОБА_1 (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Споживач) укладено Договір №4541 на постачання теплової енергії (надалі договір), відповідно до п. 1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобовязується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається Споживачу у приміщення офісу за адресою АДРЕСА_1 на опалювання та гаряче водопостачання в обсягах згідно до Додатку 1 до цього договору.

Згідно до п. 3.2.2. Договору, Споживач зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 4.2.1. та 4.2.2. Договору Теплопостачальна організація зобовязується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з Додатком 1 та гарантує безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання Споживачем умов договору, Законом України „Про теплопостачання та іншими нормативними актами України, Правил технічної експлуатації теплоспоживчих установок і теплових мереж.

Відповідно до п. 6.1. Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів 285,39 грн. за 1 Гкал на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації.

Згідно до п. 6.3. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4. Договору, Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Відповідно до п. 6.6 Договору, у випадку якщо сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків на користь Теплопостачальної організації, Споживач зобовязаний сплатити його не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

На виконання умов укладеного договору, Комунальним підприємством „Теплопостачання міста ОСОБА_1 було виконано зобовязання щодо поставки теплової енергії Споживачу.

Однак, з боку Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 не було сплачено кошти за спожиту теплову енергію в повному обсязі, у звязку з чим за відповідачем рахується заборгованість за період з 01.10.2014р. по 01.06.2016р. у розмірі 10775,51 грн., яка станом на момент розгляду справи є непогашеною, що підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с. 13,14).

У відповідно до положень п. 6.7. Договору визначено, що перераховані Споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору, в разі несвоєчасного виконання грошового зобовязання Споживач зобовязаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобовязання мало бути виконане.

Згідно до п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.10.2008 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін.( п. 10.4 Договору).

У звязку з невиконанням з боку Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 прийнятих на себе зобовязань за Договором, позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Так, відповідно до таких розрахунків за відповідачем рахується заборгованість зі сплати пені у розмірі 392,02 грн., 3% річних у розмірі 269,42 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1889,06 грн.

Позовні вимоги у справі обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов укладеного між сторонами Договору та направлені на стягнення основного боргу, пені та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 23 „Правил користування тепловою енергією затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно п. 40 „Правил користування тепловою енергією затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач зобовязаний дотримуватись вимог договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 прийнятих на себе зобовязань за Договором №4541 на постачання теплової енергії від 01 листопада 2007 року., отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за період з 01.10.2014 року по 01.06.2016 року в розмірі 10775,51 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені, розрахунок проведено за січень 2016р. за період з 21.02.2016р. по 06.07.2016р. заборгованість зі сплати пені у сумі 257,59 грн., за лютий 2016р. за період з 21.03.2016р. по 06.07.2016р. заборгованість зі сплати пені у сумі 82,34 грн. та за березень 2016р. за період з 21.04.2016р. по 06.07.2016р. заборгованість зі сплати пені у сумі 52,09 грн. Загальна заборгованість за відповідачем зі сплати пені складає 392,02 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованої пені вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення з відповідача правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних за жовтень 2014р. за період з 21.11.2014р. по 06.07.2016р. заборгованість до сплати 8,9651 грн., за листопад 2014р. за період з 21.12.2014р. по 06.07.2016р. заборгованість до сплати 31,62 грн., за грудень 2014р. за період з 21.01.2015р. по 06.07.2016р. заборгованість до сплати 42,94 грн., за січень 2015р. за період з 21.02.2015р. по 06.07.2016р. заборгованість до сплати 44,71 грн., за лютий 2015р. за період з 21.03.2015р. по 06.07.2016р. заборгованість до сплати 34,59 грн., за березень 2015р. за період з 21.04.2015р. по 06.07.2016р. заборгованість до сплати 38,50 грн., за квітень 2015р. за період з 21.05.2015р. по 06.07.2016р. заборгованість до сплати 11,02 грн., за жовтень 2015р. за період з 21.11.2015р. по 06.07.2016р. заборгованість до сплати 08,38 грн., за листопад 2015р. за період з 21.12.2015р. по 06.07.2016р. заборгованість до сплати 13,83 грн., за грудень 2015р. за період з 21.01.2016р. по 06.07.2016р. заборгованість до сплати 16,24 грн., за січень 2016р. за період з 21.02.2016р. по 06.07.2016р. заборгованість до сплати 19,48 грн.,Загальна сума заборгованості зі сплати 3% річних за відповідачем становить 269,42 грн.

Крім того, позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат за жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року та березень 2016 року. Загальна сума заборгованості зі сплати інфляційних втрат за відповідачем становить 1889,06 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про їх стягнення з відповідача правомірними

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_1 зі стягненням з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 10775,51 грн., інфляційних втрат у розмірі 1889,06 грн., 3% річних у розмірі 269,42 грн. та пені у розмірі 392,02 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1378грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (65122, АДРЕСА_2; код 20021360213) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_1 (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б; код 34674102) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 10775 (десять тисяч сімсот сімдесят пять) грн. 51 коп. на р/р №26035303416451 в АТ „Державний ощадний банк України, філія Одеське ОУ АТ „Ощадбанк, МФО 328845.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (65122, АДРЕСА_2; код 20021360213) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_1 (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б; код 34674102) пеню у сумі 392 (триста девяносто дві) грн. 02 коп. на р/р №26035303416451 в АТ „Державний ощадний банк України, філія Одеське ОУ АТ „Ощадбанк, МФО 328845.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (65122, АДРЕСА_2; код 20021360213) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_1 (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б; код 34674102) 3% річних в сумі 269 (двісті шістдесят девять) грн. 42 коп. на р/р №26035303416451 в АТ „Державний ощадний банк України, філія Одеське ОУ АТ „Ощадбанк, МФО 328845.

5.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (65122, АДРЕСА_2; код 20021360213) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_1 (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б; код 34674102) інфляційні втрати у сумі 1889 (одна тисяча вісімсот вісімдесят девять) грн. 06 коп. на р/р №26035303416451 в АТ „Державний ощадний банк України, філія Одеське ОУ АТ „Ощадбанк, МФО 328845.

6.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (65122, АДРЕСА_2; код 20021360213) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОСОБА_1 (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б; код 34674102) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2016 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко