Ухвала суду № 62001077, 13.10.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

13 жовтня 2016 року Справа № 5016/4285/2011(12/244)

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги вх. № 16053/16 від 21.09.2016 року ВАТ Вознесенський спецагропромтранс на дії державного виконавця по справі № 5016/4285/2011(12/244)

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Вознесенський спецагропромтранс, вул. Київська, 254, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 (код ЄДРПОУ 02126403)

до відповідача ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3, вул. Радянська, 5/2, с. Трикрати, Вознесенський район, Миколаївська область, 56534 (ІНН НОМЕР_1)

АДРЕСА_1, 56500

про стягнення 162 283, 84 грн.

за участю представників сторін:

від стягувача (скаржника): ОСОБА_4, голова правління, паспорт ЕО077827 виданий 16.02.1996 року;

від боржника: не з'явився;

від органу ДВС: ОСОБА_5, довіреність № 9182 від 13.10.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

21.09.2016 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області надійшла скарга вх. № 16053/16 ВАТ Вознесенський спецагропромтранс на дії державного виконавця, в якій заявник просить суд:

- визнати незаконною постанову старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6 від 31.08.2016 року у виконавчому провадженні № 46706592 з виконання наказу № 5016/4285/2011(12/244) про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та скасувати її;

- визнати незаконним акт старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6 від 31.08.2016 року у виконавчому провадженні № 46706592 з виконання наказу № 5016/4285/2011(12/244) про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та скасувати його;

- визнати незаконною постанову старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6 від 13.09.2016 року у виконавчому провадженні № 46706592 з виконання наказу № 5016/4285/2011(12/244) про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.09.2016 року скарга на дії органу ДВС прийнята судом до розгляду та призначено судове засідання для розгляду скарги на 13.10.2016 року (том 4, арк. 1).

Представник стягувача в судовому засіданні вимоги скарги підтримав в повному обсязі та просив суд скаргу задовольнити. Скарга ВАТ Вознесенський спецагропромтранс (том 4, арк. 2-5) обґрунтована приписами ч. 3 ст. 49, ч. 9 ст. 62 Закону України Про виконавче провадження, ст. 121-2 ГПК України та мотивована тим, що в ході виконання рішення суду державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника, а саме транспортний засіб SETRA реєстраційний номер НОМЕР_2. У звязку з тим, що майно не було реалізовано на прилюдних торгах, стягувачу запропоновано залишити транспортний засіб за собою. Така згода стягувачем надана. Однак, 31.08.2016 року державним виконавцем винесено постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Проте, з вказаним актом та постановою скаржник не згоден, оскільки транспортний засіб фактично йому не передавався, крім того скаржник зазначає, що на даному акті відсутній підпис представника стягувача.

Також скаржник зазначає, що даний транспортний засіб згідно акту опису від 02.07.2015 року було передано за зберігання ОСОБА_7, який не повертав його державному виконавцю, тому державний виконавець не міг передати його стягувачу.

Скаржник вважає, що при передачі транспортного засобу стягувачу повинні бути присутні поняті. Але цього не було зроблено, ні транспортний засіб, ні документи на нього стягувач не отримував.

Отже, дії державного виконавця з винесення постанови та акту про передання майна стягувачу від 31.08.2016 року є неправомірними та вказані постанова та акт повинні бути скасовані.

Крім того, в звязку з винесенням постанови та акту про передачу майна від 31.08.2016 року, державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.09.2016 року, яка на думку скаржника також є незаконною, оскільки рішення суду фактично не виконано.

В судове засідання 13.10.2016 року представник ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 не зявився.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 26.09.2016 року, надіслані на дві адреси відповідача ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти «адресат не проживає» та «за закінченням строку зберігання» (том 4, арк. 23-28).

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 64, 87, 121-2 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо належного повідомлення усіх учасників процесу про дату, час та місце судових засідань.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи, що явка повноважних представників учасників процесу не визнавалась судом обов'язковою, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення скарги по суті за відсутності повноважного представника відповідача (боржника).

Вознесенським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Миколаївській області подано суду письмові пояснення (том 4, арк. 34-37), в яких орган ДВС просив суд відмовити у задоволенні скарги повністю, зазначивши, що вимога про визнання незаконними процесуальних документів державного виконавця повинна бути обґрунтована наявністю самого процесуального порушення при складанні такого документу, однак скаржник фактично ставить питання про порушення його права, що могло б бути розглянуто при поданні скарги про протиправність спірних документів.

Щодо питання про зменшення вартості спірного майна, яке передано стягувачу, орган ДВС зазначає, що впродовж вжиття заходів примусової реалізації майна стягувач наділений та не обмежувався в правах передбачених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження». Стягувач був ознайомлений з результатами визначення вартості майна боржника. До моменту винесення спірних постанов стягувач не вчиняв дій щодо ознайомлення з майном боржника.

Щодо незаконності процесуальних документів з підстав відсутності самого факту отримання нереалізованого майна стягувачем, орган ДВС зазначає про відсутність правового регулювання цієї події. На державного виконавця не покладається обовязок здійснення фізичної передачі майна, оскільки майно повинен отримувати переможець на підставі акту та постанови у зберігача (органом ДВС застосовано аналогію права п. 7 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України віл 22.12.2015 року № 2710/5).

Заперечення обґрунтовані приписами п. 7 ст. 12, ст. 13, п. 4 ст. 20, ст. 43, ст. 57, п. 3 ст. 58, ст. 62 Закону України Про виконавче провадження, Інструкцією з організації примусового виконання рішень та ст. 10 Закону України «Про державну службу».

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 року позов задоволено частково (суддя Олейняш Е.М.).

Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства Вознесенський спецагропромтранс 130 033, 84 грн. основного боргу; 2 600, 68 грн. витрат по сплаті судового збору (том 3, арк. 190-196).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 року в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

04.02.2015 року на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 року було видано відповідний наказ (том 3, арк. 202).

Наказ господарського суду Миколаївської області від 04.02.2015 року предявлено до виконання до органу ДВС.

02.03.2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Вознесенського МРУЮ ОСОБА_8 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46706592 по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 04.02.2015 року № 5016/4285/2011(12/244) (том 4, арк. 38). Надано боржнику семиденний термін на добровільне виконання рішення суду.

02.03.2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Вознесенського МРУЮ ОСОБА_8 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (том 4, арк. 39).

Божником рішення суду в семиденний термін добровільно виконано не було.

09.06.2015 року державним виконавцем ВДВС Вознесенського управління юстиції ОСОБА_6 винесено постанову про проведення опису, якою доручено Ленінському ВДВС ММУЮ провести перевірку інформації щодо наявності транспортного засобу за адресою м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 43/2. В разі наявності транспортного засобу скласти акт опису й арешту та передати на зберігання ОСОБА_7 (том 4, арк. 40).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу SETRA (1981), синього кольору, д.н. НОМЕР_2, номер шасі WKK 00000ВВ1758032 є боржник ОСОБА_3 (том 4, арк. 100).

02.07.2015 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС міста Миколаїв ММУЮ ОСОБА_9 складено ОСОБА_7 опису та арешту майна при примусовому виконанні наказу № 5016/4285/2011 від 04.02.2015 року.

Як вбачається з ОСОБА_7 опису та арешту майна від 02.07.2016 року місцем складання акту є АДРЕСА_2. Акт складено за участю понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Описано та накладено арешт на транспортний засіб SETRA (1981), синього кольору, д.н. НОМЕР_2, номер шасі WKK 00000ВВ1758032.

Описане майно передано та прийнято на відповідальне зберігання ОСОБА_7, встановлено обмеження щодо його використання (заборона відчуження).

Акт опису та арешту майна підписано без зауважень (том 4, арк. 41-43).

02.09.2015 року державним виконавцем ВДВС Вознесенського управління юстиції ОСОБА_6 винесено постанову про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому проваджені ВП № 46706592, якою орган ДВС постановив призначити ОСОБА_12, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань вартості описаного та арештованого майна згідно опису й арешту майна від 02.07.2015 року (том 4, арк. 44).

Відповідно до висновку з незалежної оцінки майна колісного транспортного засобу станом на 18.09.2015 року ринкова вартість (початкова ціна на прилюдних торгах (аукціоні)) транспортного засобу SETRA S213H, 1981 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 151 700, 00 грн. (том 4, арк. 45-57).

23.09.2015 року ВДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції листом вих. № 14357 ознайомив сторін виконавчого провадження з висновком експерта, розяснив право на оскарження експертної оцінки та повідомив про передачу матеріалів до Миколаївської обласного управління юстиції для вирішення питання стосовно примусової реалізації майна (том 4, арк. 58).

16.10.2015 року ВДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції супровідним листом вих. № 15148 направило до управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області документи щодо реалізації на електронних торгах арештованого майна, на яке звернуто стягнення (транспортний засіб SETRA S213H, 1981 року випуску) (том 4, арк. 59).

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 141163 від 22.01.2016 року торги не відбулися, у звязку з відсутністю допущених учасників торгів (том 4, арк. 96).

Доказів складання акту про переоцінку нереалізованого майна суду не подано.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 146892 від 29.02.2016 року торги не відбулися, у звязку з відсутністю допущених учасників торгів, про що 11.03.2016 року Миколаївською філією ДП «СЕТАМ» направлено на адресу Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області лист-повідомлення вих. № 121/19-09-16 (том 4, арк. 93).

Відповідно до ОСОБА_6 державного виконавця про переоцінку нереалізованого майна від 28.03.2016 року проведено переоцінку майна, вартість якого після уцінки визначена в розмірі 91 020 грн. (том 4, арк. 92).

04.04.2016 року Миколаївською філією ДП «СЕТАМ» направлено на адресу Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області лист-повідомлення вих. № 202/19/461-16 про необхідність проведення повторної оцінки майна шляхом залучення незалежного професійного експерта субєкта оціночної діяльності. Після проведення оцінки та отримання звіту про оцінку майна провести уцінку, враховуючи дані дійсного звіту (том 4, арк. 73).

Суду не подано доказів проведення повторної оцінки майна (транспортного засобу).

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 167811 від 21.05.2016 року торги не відбулися, у звязку з відсутністю допущених учасників торгів, про що 23.05.2016 року Миколаївською філією ДП «СЕТАМ» направлено на адресу Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області лист-повідомлення вих. № 623/19-09-16 (том 4, арк. 60-62).

21.06.2016 року Вознесенський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області направив на адресу стягувача ВАТ «Вознесенський спецагропромтранс» лист, у якому орган ДВС повідомив, що стягувач за бажанням може залишити за собою нереалізоване майно, сплативши різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою боргу, яка становить 19 065, 48 грн. (том 4, арк. 62).

В свою чергу 13.07.2016 року стягувач ВАТ «Вознесенський спецагропромтранс» направив на адресу Вознесенського ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області лист вих. № 16 про прийняття пропозиції щодо залишення за собою транспортного засобу SETRA реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить боржнику (том 4, арк. 63).

29.07.2016 року стягувач ВАТ «Вознесенський спецагропромтранс» здійснив оплату різниці між вартістю майна боржника та сумою боргу в розмірі 19 065,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 58 від 29.07.2016 року та банківською випискою по рахунку з 29.07.2016 року до 31.07.2016 року (том 4, арк. 68-69).

29.07.2016 року та 10.08.2016 року стягувач ВАТ «Вознесенський спецагропромтранс» звертався до органу ДВС із листами, в яких повідомляв, що транспортний засіб з липня 2015 року постійно експлуатувався відповідальним зберігачем ОСОБА_7; транспортний засіб знаходиться в несправному стані та його оцінка на дату звернення вже не відповідає дійсності, у звязку з виведенням з ладу транспортного засобу; транспортний засіб відсутній за зазначеною адресою місця його зберігання; відповідальний зберігач не виходить на зв'язок з метою передачі транспортного засобу стягувачу (том 4, арк. 11-12).

Відповідно до пояснень відповідального зберігача ОСОБА_7 від 18.08.2016 року у звязку з підвищенням плати за зберігання транспортного засобу на автостанції останній був переміщений у Березанський район с. Червоне. На вимогу державного виконавця готовий передати транспортний засіб у будь-який час (том 4, арк. 65).

12.08.2016 року старшим державним виконавцем Долженко А. С. направлено на адресу відповідального зберігача транспортного засобу ОСОБА_7 повідомлення про проведення виконавчих дій щодо вилучення транспортного засобу та передачі його державному виконавцю (том 4, арк. 84).

12.08.2016 року винесено постанову про залучення працівників поліції до проведення виконавчих дій з вилучення арештованого майна у відповідального зберігача (том 4, арк. 87-88).

Повідомлення та постанова направлені адресатам, що підтверджується супровідним листом та поштовими квитанціями (том 4, арк. 83, 85, 86).

Суду не подано жодних доказів повідомлення стягувача та боржника про проведення виконавчої дії з вилучення у відповідального зберігача транспортного засобу та передачі останнього стягувачу в рахунок погашення боргу.

В цей же день 12.08.2016 року старшим державним виконавцем Вознесенського міськрайонного ВДВС ОСОБА_6 складено ОСОБА_6, в якому зазначено про присутність зберігача ОСОБА_7 та представника стягувача ОСОБА_4 при проведенні виконавчої дії та зазначено, що «представники зберігача та стягувача обмінялись контактами, домовились про передачу транспортного засобу, претензій до органу ДВС не мають. Стягувач від підпису відмовився» (том 4, арк. 82).

Поняті для проведення виконавчої дії не запрошувались.

31.08.2016 року старшим державним виконавцем Вознесенського міськрайонного ВДВС ОСОБА_6 складено ОСОБА_6 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Актом встановлено, що даний акт посвідчує факт передачі стягувачу у власність в рахунок погашення боргу при примусовому виконанні виконавчого провадження № 46706592 про стягнення з ОСОБА_3 наступного майна: транспортного засобу SETRA S213H, державний номер НОМЕР_2, синього кольору, номер шасі WKK 000006ВВ1758032, 1981 року випуску, вартість якого складає 151 700, 00 грн. (том 4, арк. 6).

В акті про передачу майна стягувачу від 31.08.2016 року відсутній підпис стягувача, як і відсутні будь-які відмітки про його присутність під час вчинення виконавчої дії.

31.08.2016 року старшим державним виконавцем Вознесенського міськрайонного ВДВС ОСОБА_6 винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, якою постановлено передати в рахунок погашення боргу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію стягувачеві (том 4, арк. 81).

Акт та постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 31.08.2016 року направлено стягувачу ВАТ «Вознесенський спецагропромтранс» супровідним листом від 31.08.2016 року № 7306 (том 4, арк. 6, 79).

13.09.2016 року старшим державним виконавцем Вознесенського міськрайонного ВДВС ОСОБА_6 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 46706592 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з фактичним повним виконанням згідно з виконавчим документом та прийняттям стягувачем нереалізованого майна в рахунок боргу згідно заяви від 13.07.2016 року (том 4, арк. 9).

Постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.09.2016 року направлено на адреси сторін виконавчого провадження супровідним листом від 13.09.2016 року № 7670 (том 4, арк. 9).

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення до суду зі скаргою на дії органу ДВС.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (тут і далі закон застосовано в редакції, яка діяла на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Суду не подано доказів виконання боржником судового рішення по даній справі № 5016/4285/2011(12/244) у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження для самостійного виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України Про виконавче провадження визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 62 Закону України Про виконавче провадження реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 62 Закону України Про виконавче провадження не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Відповідно до ч. 6-7 ст. 62 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Відповідно до ч. 8-9 ст. 62 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії можуть провадитися за присутності понятих.

Присутність понятих обов'язкова, зокрема, під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Частиною 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження передбачено перелік підстав, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Перелік є вичерпним. Так, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Порядок реалізацій майна, на яке звернено стягнення, чітко визначено приписами ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, ч. 8-9 ст. 62 Закону України Про виконавче провадження врегульовано порядок проведення виконавчих дій у випадку виявлення стягувачем бажання залишити за собою нереалізоване майно. Так, вказаними нормами на державного виконавця покладено обовязок передати стягувачу майно за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. А за результатами фактичної передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець зобовязаний винести постанову та скласти акт, які є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно. Проте, в порушення вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо права сторін виконавчого провадження на участь у виконавчих діях) ані стягувач, ані боржник не повідомлялись про проведення виконавчої дії з передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу. В порушення ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» при складанні акту від 12.08.2016 року про проведення виконавчої дії щодо вилучення транспортного засобу та передачі його державному виконавцю (том 4, арк. 84) не запрошувались та не були присутніми поняті. В порушення вимог ч. 9 ст. 62 та п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не здійснено фактичну передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (відсутній підпис стягувача на акті про прийняття майна, як і будь-які відмітки про присутність стягувача під час передачі майна 31.08.2016 року), однак закінчено виконавче провадження, у звязку з повним фактичним виконанням виконавчого документа. Тобто, права стягувача в спірному випадку є порушеними, оскільки завершене виконавче провадження не може бути розпочато знову, а рішення суду фактично залишилось не виконаним. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про порушення права стягувача, яке підлягає захисту, та обґрунтованість скарги на дії органу ДВС. Скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 121-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму ВГСУ Про судове рішення від 23.03.2012 року № 6 ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК).

Керуючись ст. 19, 124 Конституції України, Законом України Про виконавче провадження, ст. 33, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити скаргу вх. № 16053/16 від 21.09.2016 року ВАТ Вознесенський спецагропромтранс на дії державного виконавця.

Визнати незаконною постанову старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6 від 31.08.2016 року у виконавчому провадженні № 46706592 з виконання наказу № 5016/4285/2011(12/244) про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та скасувати її.

Визнати незаконним акт старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6 від 31.08.2016 року у виконавчому провадженні № 46706592 з виконання наказу № 5016/4285/2011(12/244) про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та скасувати його.

Визнати незаконною постанову старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6 від 13.09.2016 року у виконавчому провадженні № 46706592 з виконання наказу № 5016/4285/2011(12/244) про закінчення виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили в день її винесення та може бути оскаржена відповідно до ст. 93-96, 106, 121-2 ГПК України.

Копію даної ухвали направити на адресу Вознесенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області, вул. Пушкінська, 15, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500.

СуддяЕ.М. Олейняш