Рішення № 62000974, 10.10.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року Справа № 915/773/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2, дов. №28 від 13.01.2016;

представників відповідача: ОСОБА_3, дов. №585 від 30.12.2015;

ОСОБА_4, дов. №583 від 30.12.2015.

у присутності фахівця ОСОБА_5 начальника станції Миколаїв-Вантажний,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5) в особі регіональної філії Одеська залізниця (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, адреса для листування: 73026, м.Херсон, вул. Залізнична, 17),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон (адреса вказана позивачем: 54002, м.Миколаїв, вул.Фалеєвська, 9-Б,

юридична адреса: 54002, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 1),

про: стягнення заборгованості у сумі 222305,4 грн., з яких: 106383,96 грн. плата за користування вагонами та 115921,44 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон 222305,4 грн., з яких: 106383,96 грн. плата за користування вагонами та 115921,44 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що правовідносини між ДП Одеська залізниця та ТОВ СП Нібулон регулюються Договором №ДН-4/98 від 29.10.2012 про експлуатацію залізничної підїзної колії ТОВ СП Нібулон, який передбачає добову переробну спроможність вантажних фронтів - 90 вагонів на добу. В травні 2016 року на адресу ТОВ СП Нібулон прибули 52 вантажних вагони з вантажем зерна, які були затримані на станції Кульбакіне Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці згідно наказу №4 від 01.05.2016 старшого диспетчера служби перевезень Одеської залізниці, у звязку з неприйняттям вагонів вантажовласником. Факт затримання вагонів підтверджується актом №2 від 01.05.2015 про затримку вагонів на станції Кульбакіне Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці. Вантажоодержувача повідомлено про затримку вагонів 01.05.2016 о 20 год. 05 хв. на підставі повідомлення про затримку вагонів №2 від 01.05.2016. Також по станції Кульбакіне було складено акт загальної форми №96 від 01.05.2016 про відношення відповідальності за зберігання вантажу у вагонах на відповідача. Після прибуття вагонів на станцію призначення ОСОБА_1 Вантажний були складені відомості за користування вагонами, по яким нарахована відповідачу плата за користування вагонами у розмірі 106383,96 грн. та складена накопичувальна картка про нарахування збору за зберігання вантажу у вагонах на загальну суму 115921,44 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне:

- позивачем порушено порядок оформлення акту затримки вагонів, які надходили на адресу відповідача;

- позивачем не надано доказів неприйняття або відмови у прийнятті відповідачем вагонів та доказів належного повідомлення відповідача про надходження на його адресу вантажів та повідомлення про затримку вагонів з його вини не пізніше 2-х годин після прийняття відповідного повідомлення від станції затримки вагонів;

- відсутня вина ТОВ СП Нібулон у затримці вказаних вагонів, в той час як матеріали справи свідчать про наявність вини саме залізниці у такій затримці;

- станція призначення мала можливість прийняти та накопичити вищевказані 52 вагони з вантажем ТОВ СП Нібулон саме на станції призначення без прийняття рішення про їх затримання;

- в порушення вимог п.1 Інструкції про порядок дій працівників залізниці у разі затримки вагонів на підходах до станції призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача, затвердженої 27.08.2010 в.о. першого заступника начальника залізниці ОСОБА_6, позивачем не було направлено на адресу відповідача жодної вимоги про вжиття заходів щодо зменшення або припинення відвантаження вантажів на його адресу;

- позивачем порушено Правила складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, з огляду на складання акту загальної форми №96 лише 05.05.2016, тобто через чотири дні після дати затримки вагонів відповідно до акту №2 від 01.05.2016, тоді як акт загальної форми повинен складатись безпосередньо під час виявлення обставин, що зумовили складання даного акту, для засвідчення цих обставин;

- вимоги щодо стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є безпідставними, оскільки продовження строків доставки вантажу залізницею належним чином не оформлено.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

Відповідач в судовому засіданні 10.10.2016 надав клопотання в якому просить суд призначити по справі комплексу експертизу, на вирішення якої поставити питання, які стосуються технічної можливості у станції Миколаїв-Вантажний прийняти та розмістити на коліях станції 52 вагони поїзду 3506 індекс 4151-023-4156.

Представник позивача проти клопотання відповідача про призначення експертизи заперечує, вважає його безпідставним.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 Про деякі питання практики призначення судової експертизи, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд дослідивши клопотання відповідача заслухавши пояснення представників сторін, ухвалив клопотання відповідача про призначення судової експертизи відхилити, у звязку з відсутністю дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування.

Відповідно ст.77 ГПК України в судових засіданнях 08.08.2016, 06.09.2016 та 03.10.2016 оголошувались перерви.

У судовому засіданні 10.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

29.10.2012 між позивачем та відповідачем укладений Договір №ДН-4/98 (надалі Договір), у відповідності до умов якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується підїзна колія, яка належить підприємству і примикає стрілкою №35 до підїзної колії ПАТ Чорноморський суднобудівний завод станції ОСОБА_1 Вантажний Одеської залізниці та обслуговується локомотивом Ольшанської філії ПрАт КДМППЗТ на підставі Договору №50 від 12.08.2012 про надання послуг, повязаних з перевезенням вантажів. Межею підїзної колії є знак Межа підїзної колії, який встановлено біля переднього стику стрілочного переводу № 35 (п.1 Договору).

Відповідно до пунктів 5, 6 Договору повідомлення про готовність вагонів для передачі передаються: агентом комерційним станції прийомоздавальника ТОВ СП Нібулон цілодобово по телефону за 2 години до передачі с записом в книзі повідомлень. Вагони для підїздної колії подаються локомотивом Залізниці на колію №11 станції ОСОБА_1 Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера ст.Миколаїв Вантажний. Здавання вагонів провадиться на колії №11 ст.Миколаїв Вантажний. Подальший рух вагонів виконується локомотивом Ольшанської філії ПрАТ КДМППЗТ.

Згідно п.7 Договору, максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається підприємству становить 15 ваг., 60 осей, вагою 1400 тон.

Пункту 11 Договору визначено, що максимальна переробна спроможність вантажних пунктів без урахування часу на технологічні операції складає: вивантаження зернових на коліях 2,3,4 фронт одночасної подачі 15 вагонів (по 5 вагонів на кожну колію), фронт одночасного вивантаження 15 вагонів ( по 5 вагонів на кожній колії) за 2 год. 30 хв.

Час на виконання технологічних операцій з групою з 15 вагонів, складає 1 год. 30 хв.

Добова переробна спроможність вантажних фронтів з урахуванням часу на технологічні операції складає 90 вагонів на добу.

Час перебування вагонів на підїздній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Підприємству до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці. Загальний час, за який підприємством вноситься плата за користування вагонами, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні підприємства та час затримки з його вини, згідно Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458. .

У відповідності до п.12 Договору, для підїзної колії встановлюються такі терміни перебування на ній вагонів: 15 вагонів 4 год. 00 хв. з урахуванням часу на технологічні операції.

Пунктом 16 Договору встановлено, що підприємство сплачує залізниці плату: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифного керівництва № 1), інші збори і плати згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та вільних тарифів (Тарифного керівництва № 1).

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2016 року на адресу ТОВ СП Нібулон надійшли вагони з вантажем зерно у складі потягу №3506 індекс 4151-023-4156, що прямував на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, які були затримані на станції Кульбакіне Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці згідно з наказом №4 від 01.05.2016 (а.с.17), про що станцією Кульбакіне Одеської залізниці було складено акт форми ГУ-23А про затримку вагонів №2 від 01.05.2016 (а.с.19). Відповідно до наказу та акту підстава для затримання - неприйняття вантажу вантажовласником - ТОВ СП Нібулон, зайнятість фронтів вивантаження та через відсутність технічної можливості накопичувати вагони на станції призначення.

Вантажоодержувача було повідомлено про затримку потягу №3506 01.05.2016 о 20 год. 05 хв. на підставі повідомлення про затримку вагонів №2 від 01.05.2016 (а.с.20, 21).

В подальшому, станцією Кульбакіне Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці складено акт загальної форми №96, у якому було зафіксовано факт простою вищевказаних ваганів з 16 год. 50 хв. 01.05.2016 по 00 год. 40 хв. 04.05.2016 та з посиланням на ст.46 Статуту зазначено, що відповідальність за збереження вантажу покладено на вантажоодержувача.

Як наслідок, позивачем було нарахована відповідачу плата за користування вагонами у сумі 106383,96 грн. з урахуванням часу затримки потягів на станції Кульбакіне Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці на підставі відомостей плати за користування вагонами (а.с.2327), які відповідач підписав із запереченнями. Позивачем також нарахований відповідачу збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 115921,44 грн..

Оскільки відповідач відмовився добровільно сплатити плату за користування вагонами, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частина 5 ст.307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобовязань.

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами субєктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно з п.1 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999р. №113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за №165/3458 (надалі Правила №113), зазначені Правила визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами; парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Пунктом 2 Правил №113 встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники підїзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до п.3 Правил №113 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Памяток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Памяток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, ОСОБА_6 про затримку вагонів форми ГУ-23а, ОСОБА_6 загальної форми ГУ-23.

Згідно п.п.9, 10, 12 Правил №113 про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передається станцією у Повідомленні про затримку вагонів (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграмою, поштовим звязком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Пунктом 13 Правил №113 визначено, що плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

При цьому, необхідно встановлювати та надавати оцінку обставинам, за яких залізниця не подавала чи не могла подавати вагони під вивантаження і чи був одержувач повідомлений належним чином про прибуття на його адресу вантажу, або з яких причин вагони було затримано залізницею на шляху прямування, і чи дійсно ці причини не залежать від залізниці.

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України, та пункті 16 Правил №113 і є вичерпними.

Пунктом 16 Договору встановлено, що підприємство сплачує залізниці плату: інші збори і плати згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та вільних тарифів (Тарифного керівництва № 1).

Пункт 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобовязаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до п.5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 року за № 866/5087 (з наступними змінами і доповненнями) (надалі Правила №644), якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Відповідно до п. 8 Правил №664 зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється:

якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;

при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;

при затримці - з моменту затримки.

Відповідно до п.9 Правил №664 за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

При видачі наказу №4 від 01.05.2016 та акту про затримку вагонів №2 від 01.05.2016 позивачем в якості причини затримки вагонів вказано на неможливість приймання їх станцією, зайнятість фронтів вивантаження ТОВ СП Нібулон та відсутність технічної можливості накопичення вагонів на ст.Миколаїв-Вантажний.

Згідно з ч2. ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, вагони для підїзної колії подаються локомотивом Залізниці на колію №11 станції ОСОБА_1 Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера ст.Миколаїв Вантажний. Здавання вагонів провадиться на колії №11 ст.Миколаїв Вантажний. Подальший рух вагонів виконується локомотивом Ольшанської філії ПрАТ КДМППЗТ. Максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається підприємству становить 15 ваг., 60 осей, вагою 1400 тон. Максимальна переробна спроможність вантажних пунктів без урахування часу на технологічні операції складає: вивантаження зернових на коліях 2,3,4 фронт одночасної подачі 15 вагонів (по 5 вагонів на кожну колію), фронт одночасного вивантаження 15 вагонів ( по 5 вагонів на кожній колії) за 2 год. 30 хв. Час на виконання технологічних операцій з групою з 15 вагонів, складає 1 год. 30 хв. Добова переробна спроможність вантажних фронтів з урахуванням часу на технологічні операції складає 90 вагонів на добу.

Як вбачається з довідки про загальну наявність вагонів на станції Миколаїв-Вантажний в період з 30.04.2016 по 07.05.2016 (станом на 17 год. 00 хв.) (а.с.14), Довідки про наявність вагонів на у парках станції Миколаїв-Вантажний в період з 30.04.2016 по 05.05.2016 (станом на 08 год. 00 хв. та 20 год. 00 хв.) (а.с.201) та Довідки про переробну спроможність ТОВ СП Нібулон за період з 30.04.2016 по 07.05.2016станції Миколаїв-Вантажний (а.с.13) станом на 17 год.00 хв. 01.05.2016 відповідачем було вивантажено 45 вагонів з добової переробної спроможності в 90 вагонів. При цьому, на станції Миколаїв-Вантажний станом на 17 год.00 хв. знаходилось ще 105 вагонів адресованих ТОВ СП Нібулон, з яких 45 вже були затримані 30.04.2016 у звязку з простоєм з причини невиконання відповідачем добової переробної спроможності (а.с.28).

При цьому, слід зазначити, що подання відповідачу вагонів на вивантаження, у межах добової переробної спроможності ТОВ СП Нібулон, здійснювалось залізницею без затримок, що підтверджується Довідкою про переробну спроможність ТОВ СП Нібулон за період з 30.04.2016 по 07.05.2016 та не заперечується відповідачем.

Згідно п.16.3 Правил технічної експлуатації залізниць України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411, порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції. Технічно розпорядчий акт (ТРА) нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки.

Як вбачається з пояснень представника позивача та наданих суду витягів з технологічно-розпорядчого акту станції Миколаїв-Вантажний та технологічного процесу роботи станції Миколаїв-Вантажний (а.с.166-181), коліями, які не закріплені за певними вантажоодержувачами на підставі договорів про експлуатацію підїзних колій, та на яких можливе накопичення вагонів є 5, 6, 7 та 8 колії.

Відповідно до наданої позивачем графічної моделі зайнятості колій Парку прийому станції Миколаїв-Вантажний за період з 30.04.2016 по 05.05.2016 (а.с.198-200) прийняття додатково ще 52 вагонів поїзду 3506 індекс 4151-023-4156 не вбачалось за можливе.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що наявність вільних під'їзних колій парку Рудний за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором та вказаними нормативними документами заходів до забирання вагонів з колій станції призначення та підїзних колій, що прибули на його адресу, є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення.

Слід також зазначити, що зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під вивантаження та навантаження вагонів парку «Укрзалізниці», вагонів з вантажем на адресу інших підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів тощо, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та звязків України від 30.08.2005 №5076, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно розпорядчим актом станції.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання.

За таких обставин, посилання відповідача на наявну можливість позивача доставити спірні вагони на станцію призначення внаслідок наявних деяких вільних колій, вільних проміжків часу на деяких з них, з урахуванням невиконання ним 01.05.2016 добової переробної спроможності вантаження фронтів, проведення на коліях 5, 6, 7 та 8 маневрової роботи та інших технологічних операцій, носить суб'єктивний характер та не підтверджені належними доказами.

Разом з тим безспірним є та обставина, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобовязаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Крім того, суд звертає увагу, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання щодо обовязкового використання залізницею тих чи інших колій станції призначення у разі прибуття на адресу ТОВ СП Нібулон вантажу. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про обов'язок залізниці використовувати усі існуючі колії (у тому числі вільні та придатні за своїм призначенням) для прийняття вантажу, що прибув на адресу відповідача.

Отже, відповідно до наявних матеріалів у справі, відповідачем не доведена відсутність своєї вини у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення Миколаїв-Вантажний.

Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу ТОВ СП Нібулон, у звязку з неприйняттям вагонів вантажовласником ТОВ СП Нібулон і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.

Таким чином, позивачем правомірно нарахована відповідачу плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу.

Суд також відхиляє заперечення відповідача стосовно невідповідності актів загальної форми ГУ-23, складених позивачем вимогам пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами з підстав їх складання 05.05.2016, а на 01.05.2016, виходячи з наступного.

Згідно п.3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у випадку, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної підїзної колії, порту, підприємства; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Складений позивачем акт форми ГУ-23 №96 від 05.05.2016, підписаний двома представниками залізниці, засвідчує не факт затримки вагонів (такий акт за формою ГУ-23А було складено 01.05.2016), а факт їх зберігання в період з 16 год.50 хв. 01.05.2016 по 00 год. 40 хв. 05.05.2016, тому складання акту загальної форми 05.05.2016 суд вважає обґрунтованим та правомірним.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі .

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон, 54002, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 1 (р/р 260030050188 у АТ «Укрексімбанк», МФО 326739, код ЄДРПОУ 14291113) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5) в особі регіональної філії Одеська залізниця (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, адреса для листування: 73026, м.Херсон, вул. Залізнична, 17) (р/р 26006310114247 в філії ООУ АТ «Ощадбанк» м.Одеси, МФО 328845, код ЄДРПОУ 40075815) заборгованості у сумі 222305,4 грн., з яких: 106383,96 грн. плата за користування вагонами та 115921,44 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах та 3334,58 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 13 жовтня 2016 року.

Суддя М.В.Мавродієва