Ухвала суду № 62000410, 12.10.2016, Піщанський районний суд Вінницької області

УХВАЛА

іменем України 142/503/16-к

"12" жовтня 2016 р. 1-кп/142/28/16

Піщанській районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Фартух О.І.

при секретарі Яворській О.В.

з участю:

обвинуваченого ОСОБА_1

прокурора Коваленко М.В.

захисника ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5

в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42016020000000050, розглянувши клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно громадянина України:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з повною середньою освітою, одруженого, працюючого, військовозобов»язаного, маючого 4 дітей, раніше не судомого.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2015 року стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді утримання під вартою.

За результатами оскарження стороною захисту ухвали суду першої інстанції, апеляційним судом Вінницької області 06.01.2016 року скасовано ухвалу суду від 29.12.2015 року та застосовано стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту термін дії якого закінчився 04.04.2016 року.

21.04.2016 року прокурор звернувся до суду із поданням про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Вважає, що на даний час ризики, які існували для обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не відпали, з метою дотримання ним своїх обов'язків, ураховуючи те, що стороною обвинувачення надавались докази обставин, які свідчать про:

-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1

кримінального правопорушення;

-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків,

передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказується у клопотанні;

-недостатність застосування більш м»яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 повідомлено 25.12.2015 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 365 КК України.

Попередні судові інстанції, врахували, що ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, санкцією статті за який передбачено покарання від 7 до 10 років позбавлення волі , вказали про існування ризиків, а саме того, що ОСОБА_1, будучи працівником правоохоронного органу може переховуватись від органів досудового розслідування та / або суду /, впливати на свідків в кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

При цьому всупереч вимог ст.ст.177, 178 КПК України прокурором не прийнято до уваги, що наявність зазначених ризиків не знайшла підтвердження у матеріалах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015020000000249 від 21.12.2015 року, ні в показаннях свідків, потерпілих, ні отриманій інформації в ході проведення слідчих дій тощо, про що зазначив в поясненнях слідчий Глодний І.І., не враховано те, що ОСОБА_1 одружений, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, що вказує на міцність соціальних зв'язків, раніше не судимий.

Виходячи з практики Європейського Суду, відповідно положень Європейської конвенції з прав людини, Європейський Суд по справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05 від 01 червня 2006 року, щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання зазначив, що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактивного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину, а у справі « Бойченка проти Молдови» № 41088/05 від 11 липня 2006 року щодо обов'язковості наведення конкретних мотивів Європейський Суд констатував порушення п. З ст. 5 Конвенції, вказавши, що суди ухвалюючи рішення про тримання заявника під вартою, посилалися на відповідну норму закону, не вказуючи підстав, з яких вони вважають обгрунтованими твердження про те, ніби заявник може перешкоджати провадженню у справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини.

За таких обставин суд вважає, що прокурором належним чином не вмотивовано підстави задоволення клопотання та необґрунтовано вимагається застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Суд вважає достатнім запобіжним заходом ОСОБА_1 особисте зобов»язання, який буде доцільним фактичним обставинам та поведінці обвинуваченого ОСОБА_1.

Підстав для застосування обвинуваченому більш суворого заходу суд не знаходить.

Керуючись ст. 177, 178, 179, 194 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора, відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов»язання.

Зобов»язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади, визначеного судом; утримуватись від спілкування із потерпілими, свідками в даному кримінальному провадженні без дозволу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд за межі України і в»їзд в Україну.

Роз»яснити ОСОБА_1, що в разі недотримання зазначених обов»язків щодо нього може бути обрано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0.25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали вручити учасникам процесу.

Контроль за виконанням особистого зобов»язання ОСОБА_1 покласти на процесуального прокурора.

Ухвала може бути оскаржена апеляційному суду Вінницької області в 5 денний термін з моменту її проголошення.

С У Д Д Я: