Рішення № 61999645, 27.09.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51РІШЕННЯ

Іменем України

"27" вересня 2016 р. Справа № 911/1926/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м. Київдо Малого приватного підприємства «Гетьман», м. Ірпінь про стягнення 49462,39 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 04.01.2016 № 02-Двідповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі позивач) до Малого приватного підприємства «Гетьман» (далі відповідач) про стягнення 49462,39 грн., з яких 41583,06 грн. основний борг, 5236,58 грн. інфляційні втрати, 2642,75 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 02.04.2007 № 43/1 щодо здійснення розрахунку за спожиті комунальні послуги у строк визначений договором.

На адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 18.08.2016 № 1808, якою він в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та просить суд стягнути з відповідача 63096,24 грн., з яких 41583,06 грн. основний борг, 16943,77 грн. інфляційних втрат, 4569,41 грн. 3% річних.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 63096,24 грн., з яких 41583,06 грн. основний борг, 16943,77 грн. інфляційні втрати, 4569,41 грн. 3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції зазначеної заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.08.2016 № 1808 та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради в особі комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська» Шевченківської районної у м. Києві ради сторона 1 та відповідачем у справі сторона 2 було укладено договір про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 02.04.2007 № 43/1 (далі договір), відповідно до умов якого сторона 1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною 2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в додатку 1 до договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору сторона 2 користується приміщенням загальною площею 133,6 кв.м. за адресою вул. Новоукраїнська, 2/6 на підставі договору оренди № 2159/6 від 29.12.2006.

Згідно п. 1.3 договору найменування комунальних послуг: постачання холодної води/згідно табуляграм АК «Водоканал», центральне опалення/згідно табуляграми АК «Київенерго».

Пунктом 3.1.1 договору сторона 2 зобовязалась в 3-хденний термін, після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це сторону 1 в зазначений термін.

Цей договір діє з моменту укладення по 01.04.2008. У разі закінчення дії договору і відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.п. 5.1, 5.4 договору).

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - позивач у справі відповідно до рішення Київської міської ради «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» від 22.09.2011 № 24/6240 перейменоване з Комунального підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 та є виконавцем житлово-комунальних послуг у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.04.2012 № 610, підприємство (позивач) створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

Основними напрямками діяльності позивача, згідно з п. 2.2 його статуту є: забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених Підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених Підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг; здійснення комплексних заходів по підвищенню платіжної дисципліни населення; здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі проведення прийому споживачів, нарахування споживачам та збір платежів за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів (доручення, про надання послуг тощо) з виробниками житлово-комунальних послуг (ПАТ «Київенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», ПАТ «Київгаз» тощо).

Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що у період з 24.09.2010 по 30.04.2014 відбулось фактичне споживання відповідачем комунальних послуг в приміщенні загальною площею 133,6 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Новоукраїнська, 2/6, проте останній в супереч умов договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобовязання щодо здійснення розрахунку за спожиті комунальні послуги за вказаний період у строк визначений договором, в звязку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 41583,06 грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній, зокрема у постановах від 25.11.2014 у справі № 3-184-гс14 та від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила).

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення розрахунку за спожиті комунальні послуги за період з 24.09.2010 по 30.04.2014, в звязку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 41583,06 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 41583,06 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за спожиті комунальні послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 21.10.2010 по 01.01.2015 складають 16943,77 грн. 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 21.10.2010 по 01.01.2015 складають 4569,41 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 41583,06 грн. основного боргу, 16943,77 грн. інфляційних втрат, 4569,41 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства «Гетьман» (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Кулішова, 18-Б, ідентифікаційний код 21635903) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, ідентифікаційний код 31731838) 41583 (сорок одну тисячу пятсот вісімдесят три) грн. 06 коп. основного боргу, 16943 (шістнадцять тисяч девятсот сорок три) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 4569 (чотири тисячі пятсот шістдесят девять) грн. 41 коп. 3% річних, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 13.10.2016.