Рішення № 61998534, 12.10.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 р. Справа № 909/693/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.,

секретар судового засідання Андріїв Л.Я.

За участю:

директор товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацьке АТП-16139" - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацьке АТП-16139", вул. С. Бандери, 10, м. Бучач, Тернопільська область, 48402, код ЄДРПОУ 03118848

до відповідача: приватного підприємства "Богдан - Авто", вул. Бельведерська, 53/12, м. Івано-Франківськ,76005, код ЄДРПОУ 35766031

про стягнення заборгованості в сумі 122 380,00 грн.,

встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Бучацьке АТП-16139" звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Богдан - Авто" про стягнення заборгованості в сумі 122 380,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на те, що відповідач всупереч приписам ГК України, ЦК України та умовам договору позики грошових коштів №12 від 31.10.214р., не виконав зобов'язання по поверненню грошових коштів в обумовлений строк. В підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача надав платіжне дорученням №237 від 31.10.2014р.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, письмового відзиву на позов не направив.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд, враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, зокрема право суду розглянути справу, у випадку неподання відзиву на позовну заяву, за наявними в ній матеріалами, розглянув матеріали справи, заслухав пояснення позивача, вважає, що позов слід задоволити, судові витрати, у відповідності до ст. 49 ГПК України, слід стягнути з відповідача.

При цьому суд виходив з наступного:

31.10.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Бучацьке АТП-16139" (надалі Позикодавець) та приватним підприємством "Богдан - Авто" (надалі Позичальник) укладено договір позики грошових коштів №12 (наділі Договір.), згідно умов якого, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 80000 грн. (надалі - позика), а Позичальник зобов'язався їх повернути в порядку, передбаченому умовами цього Договору, проте в будь- якому випадку до закінчення строку кредиту, обумовленого в п. 3 Договору.

Згідно п. 2.1 Договору, позикодавець зобов'язався надати позику у трьохденний термін, з моменту підписання Договору.

Позика надається шляхом перерахунку коштів на рахунок позичальника. (п.2.2 Договору.)

На виконання умов договору, 31.10.2014р. Позикодавець перерахував на рахунок Позичальника грошові кошти в сумі 80000 грн. Даний факт підтверджується платіжним дорученням №237 від 31.10.2014р.

Пунктом 3.1.Договору встановлено, що термін повернення позики Позикодавцю - до 30 грудня 2014 року.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 ГК України

Приписами ст.530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи викладене та те, що суду не подано доказів виконання зобов"язання по поверненню в обумовлений договором строк позики, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 80000 грн. є обґрунтованою.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, слід задоволити, виходячи з вимог ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та п.6.1. договору позики грошових коштів №12.

Статтею 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з приватного підприємства "Богдан - Авто" (вул. Бельведерська, 53/12, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ 35766031) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацьке АТП-16139" (вул. С. Бандери, 10, м. Бучач, Тернопільська область, 48402, код ЄДРПОУ 03118848) - 80000 (вісімдесят тисяч гривень) - основного боргу, 38560 (тридцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят гривень) - інфляційних втрат, 3820 (три тисячі вісімсот двадцять гривень) - 3% річних та 1835,70 (одну тисячу вісімсот тридцять п'ять гривень сімдесят копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Скапровська І. М.

Повне рішення складено 17.10.16