Рішення № 61998297, 05.10.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/67/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016 Справа № 908/2286/16

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача: комунального підприємства Дніпрорудненські теплові мережі, 71630, Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Героїв Праці, буд. 11

про стягнення 374 950,52 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.04.16 № 14-81

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

29.08.16 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі ПАТ НАК Нафтогаз України) з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства Дніпрорудненські теплові мережі (надалі КП Дніпрорудненські теплові мережі) заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.14 № 1418/15-КП-13 в розмірі 374 950,52 грн., з якої: 211 150,43 грн. пені, 14 062,69 грн. 3 % річних та 149 737,40 грн. індексу інфляції.

29.08.16 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 29.08.16 порушено провадження по справі № 908/2286/16, якій присвоєно № провадження 17/67/16. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, cудове засідання призначено на 21.09.16.

В судових засідання 21.09.16 та 03.10.16 судом оголошувалась перерва на 03.10.16 та на 05.10.16 відповідно, про що сторони повідомлені належним чином.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні 05.10.16 судом, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача розяснено про час виготовлення повного рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснював наступне. 30.12.14 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1418/15-КП-13, на виконання умов якого позивач в період з січня по березень, з жовтня-грудень 2015 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 1 311 668,57 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період. Однак, зобовязання щодо оплати поставленого газу в строк, встановлений у договорі відповідач не виконав. Отже, у звязку з порушення відповідачем строків виконання основного зобовязання, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 211 150,43 грн., 3% річних в розмірі 14 062,69 грн. та 149 737,40 грн. інфляційних втрат. На підставі викладеного, позивач керуючись ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України та ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві від 14.09.16 № 05/1791 на позовну заяву зазначив, що порушення господарського зобовязано по договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.14 № 1418/15-КП-13, а саме несвоєчасне здійснення розрахунків за отриманий природний газ, виникло з вини підприємства. Просить суд позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме: зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90% до суми 18 126,21 грн. Крім того, у поясненні від 26.09.16 № 05/1833 зазначив, що за його контр розрахунком до стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 141 391,46 грн., 3 % річних в сумі 11 422,17 грн. та пеня у розмірі 18 126,21 грн.

Також, відповідач у відзиві від 14.09.16 № 05/1791 та у поясненні від 26.09.16 № 05/1833 просить суд при прийнятті рішення розстрочити його виконання на 12 місяців: у жовтні 2016 р. 14 255,84 грн., у листопаді 2016 р. - вересні 2017 р. рівними платежами по 14 244,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.14 між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та комунальним підприємством Дніпрорудненські теплові мережі (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1418/15-КП-13, за умовами якого (п. 1.1.) Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

У відповідності із п. 2.1 договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.15 по 31.12.15 газ обсягом до 220 тис. куб.м., у т.ч. по місяцях кварталів: січень - 50, лютий - 40, березень - 30, всього за І кв. - 120; квітень - 20, травень, червень -, всього за ІІ кв. 20; липень, серпень, вересень -, всього за ІІІ кв. -; жовтень 10, листопад 30, грудень 40, всього за ІV кв. 80.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використаного газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

За приписами п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписані уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Згідно із п. 5.2. договору, до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 6 384,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ - 7661,64 грн.

Додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 до договору, п. 5.2. ст. 5 «Ціна газу» договору неодноразово змінювався.

Так, за додатковою угодою від 12.02.15 № 1 до договору, з 01.02.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 6180,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1236,14 грн., всього з ПДВ 7416,84 грн.

За додатковою угодою від 11.03.15 № 2 до договору, з 01.03.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 9444,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1888,94 грн., всього з ПДВ 11333,64 грн.

За додатковою угодою від 10.04.15 № 3 до договору, з 01.04.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 8000,20 грн., крім того ПДВ 20% - 1 600,04 грн., всього з ПДВ 9 600,24 грн.

За додатковою угодою від 14.05.15 № 4 до договору, з 01.05.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 7602,40 грн., крім того ПДВ 20% - 1520,48 грн., всього з ПДВ 9 122,88 грн.

За додатковою угодою від 08.06.15 № 5 до договору, з 01.06.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 7388,20 грн., крім того ПДВ 20% - 1477,64 грн., всього з ПДВ 8865,84 грн.

За додатковою угодою від 29.07.15 № 6 до договору, з 01.07.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 7395,50 грн., крім того ПДВ 20% - 1479,10 грн., всього з ПДВ 8874,60 грн.

Відповідно до положень п. 5.5. договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із суми вартості місячних поставок газу.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.15, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/2286/16, на виконання умов спірного договору, позивач в період з січня по березень 2015 р. та з жовтня-грудень 2015 р. включно поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 311 668,57грн.

Факт здійснення постачання газу відповідачу на вказану вище суму підтверджується належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.11.15 на суму 303 676,76 грн., від 28.02.15 на суму 247 818,88 грн., від 31.03.15 на суму 216 869,20 грн., від 31.10.15 на суму 68 188,03 грн., від 30.11.15 на суму 183 966,73 грн. та від 31.12.15 на суму 291 148,97 грн.

Вказані вище акти прийому-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без жодних претензій та зауважень.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобовязання виконав з порушенням умов договору щодо проведення розрахунків.

Несвоєчасне здійснення розрахунків за отриманий природний газ за вказані періоди по договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.14 № 1418/15-КП-13 визнано відповідачем у відзиві від 14.09.16 № 05/1791 на позовну заяву.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем п. 6.1. цього договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати поставленого газу в період з січня по березень 2015 р. та з жовтня по грудень 2015 р., позивачем заявлено до стягнення 211 150,43 грн. пені. з якої: 45 101,14 грн. пені за період з 15.02.15 по 29.06.15 за зобовязаннями січня 2015 р.; 64 332,22 грн. пені за період з 15.03.15 по 11.01.16 за зобовязаннями лютого 2015 р.; 62 339,50 грн. пені за період з 15.04.15 по 14.01.16 за зобовязаннями березня 2015 р.; 5 011,01 грн. пені за період з 15.11.15 по 14.01.16 за зобовязаннями жовтня 2015 р.; 11 512,88 грн. пені за період з 15.12.15 по 17.02.16 за зобовязаннями листопада 2015 р.; 22 853,68 грн. пені за період 15.01.16 по 18.04.16 за зобовязаннями грудня 2015 р.

Факт прострочення відповідачем зобовязання з оплати поставленого газу матеріалами справи № 908/2286/16 доведено.

За розрахунком суду, який здійснений (за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство) з урахуванням проведених відповідачем оплат розмір пені за заявлений позивачем період складає 211 033,51 грн., з яких: 45 101,14 грн., що нараховано за період з 15.02.15 по 29.06.15 на суму боргу в розмірі 303 676,76 грн.; 64 311,20 грн., що нараховані за період з 15.03.15 по 11.01.16 на суму 247 818,88 грн.; 62 244,44 грн., що нараховані за період з 15.04.15 по 14.01.16 на суму 216 869,20 грн.; 5 010,79 грн., що нараховано за період з 15.11.15 по 14.01.16 на суму боргу 68 188,03 грн.; 11 512,26 грн. що нараховано за період з 15.12.15 по 17.02.16 на суму боргу 183 966,73 грн.; 22 853,68 грн. що нараховано за період з 15.01.16 по 18.04.16 на суму боргу 291 148,97 грн.

Отже, вимоги про стягнення пені задовольняються судом частково в розмірі 211 033,51 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються через необґрунтованість.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90% - до сум 18 126,21 грн., проти якого позивач заперечив повністю.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобовязання визначені у ст. 617 ЦК України. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності зі п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на викладене, вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що КП Дніпрорудненські теплові мережі є єдиним підприємством, у м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, яке здійснює виробництво, транспортування та теплопостачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення населенню та бюджетним установам на території міста. Відповідно до затверджених видів діяльності, підприємство використовує природний газ виключно на виробництво теплової енергії. Основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійно значну заборгованість за спожиту тепло енергію. Разом з тим, підприємство відповідача не має права припиняти надання теплової енергії на обєкти споживачів, не дивлячись на наявність дебіторського боргу. Вказане, призводить до порушення термінів та обсягів оплати та виникнення боргу перед газопостачальним підприємством.

Крім того, зазначив, що відповідач станом на 19.04.16 у повному обсязі розрахувався за спожитий природний газ, поставлений протягом січня-березень, жовтня-грудня 2015 року, і на момент подання позивачем позову до суду у позивача були відсутні збитки завдані порушенням зобовязання відповідачем.

Просить також прийняти до уваги, що за результатом розгляду господарської справи за аналогічними позовами ПАТ НАК Нафтобаз України до відповідача по іншим договорам купівлі-продажу природного газу, господарський суд Запорізької області по справам №№ 908/4030/13, 908/3103/14 прийняв рішення (які залишені в силі за результатом апеляційного/касаційного перегляду) про часткове задоволення позовних вимог зменшивши при цьому заявлений розмір неустойки на 90%.

На підтвердження скрутного фінансового становища підприємства відповідача до матеріалів справи надано: довідку про наявність дебіторської заборгованості окремо по кожній групі споживачів від 14.09.16 № 05/1788, яка станом на 1 вересня 2016 р. становить 7 403 391,55 грн.; довідку стосовно негативних факторів у звязку з наявною дебіторською заборгованістю підприємства від 14.09.16 № 05/1789; довідку про кількість споживачів теплової енергії та послуг з централізованого опалення станом на 01.01.16 від 14.09.16 № 05/1787; довідку про виконання інвестиційної програми КП Дніпрорудненські теплові мережі від 14.09.16 № 05/1790; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік (форми № 2).

Судом враховано, що наданий КП Дніпрорудненські теплові мережі до справи звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік (форми № 2) не містять відмітки про прийняття вказаного звіту контролюючим органом, а засвідчений лише самим відповідачем. Крім того, відповідачем взагалі не надано суду звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за I півріччя 2016 р. (форми № 2), тоді як розгляд даної справи № 908/2286/16 розпочато наприкінці серпня 2016 р.

Крім того, надані відповідачем довідки, у т.ч. довідки від 14.09.16 № 05/1788 про наявність дебіторської заборгованості окремо по кожній групі споживачів та від 14.09.16 № 05/1789 стосовно негативних факторів у звязку з наявною дебіторською заборгованістю підприємства, суд не може розцінювати, як такі, що підтверджують скрутне фінансове становище підприємства боржника, оскільки вказані довідки підписані посадовими особами боржника, тобто стороною, яка заінтересована в прийнятті рішення за результатом його розгляду на свою користь.

У звязку із викладеним, суд дійшов висновку, що надані відповідачем до матеріалів справи довідки та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік (форми № 2), не є належними доказами, які б могли підтвердити скрутний майновий (фінансовий) стан КП "Дніпрорудненські теплові мережі" станом на час прийняття рішення у даній справі.

З огляду на викладене, враховуючи доводи позивача, викладені в запереченні на клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені, наявність вини КП "Дніпрорудненські теплові мережі" у несвоєчасному здійсненні розрахунків з позивачем за договором від 30.12.14 № 1418/15-КП-13 за період з січня по березень та з жовтня по грудень 2015 року, обєктивні обставини складної ситуації у державі та економічного її становища, а також враховуючи, що відповідач не довів суду наявність в нього скрутного фінансового становища, судом відмовляється у задоволені клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені на 90% через недоведеність.

Судом також враховано, що посилання відповідача на зменшення розміру неустойки по аналогічних справах №№ 908/4030/13, 908/3103/14 господарського суду Запорізької області за участю тих самих сторін не є підставою для звільнення відповідача від доведення належними доказами обєктивних причин для зменшення відповідачу розміру заявленої до стягнення суми пені саме станом на час розгляду даної справи № 908/2286/16 судом та за документами наданими відповідачем саме в матеріали цієї справи, що розглядається.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 14 062,69 грн. (розрахунок містяться в матеріалах цієї справи).

.Як свідчить наявний в матеріалах цієї справи розрахунок 3% річних, позивач здійснює нарахування 3% річних за той же період та на ті ж суми основного боргу, що і при нарахуванні пені.

За таких обставин, суд, враховуючи наведені вище доводи, викладені судом при перевірці розрахунку пені, вважає за необхідне задовольнити вимоги про стягнення 3% річних в сумі 14062,59 грн., з яких: 2403,57 грн., що нараховано за період за період з 15.02.15 по 29.06.15 на суму боргу в розмірі 303676,76 грн.; 4073,40 грн., що нараховані за період з 15.03.15 по 11.01.16 на суму 247 818,88 грн.; 4900,83 грн., що нараховані за період з 15.04.15 по 14.01.16 на суму 216869,20 грн.; 341,64 грн., що нараховано за період з 15.11.15 по 14.01.16 на суму боргу 68 188,03 грн.; 784,94 грн. що нараховано за період з 15.12.15 по 17.02.16 на суму боргу 183966,73 грн.; 1558,21 грн. що нараховано за період з 15.01.16 по 18.04.16 на суму боргу 291148,97 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних відхиляються судом через необґрунтованість.

Щодо нарахування позивачем індексу інфляції в сумі 149 737,40 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи), то суд виходить з наступного.

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.13 № 14 передбачено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, врахувавши приписи вищевказаної постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14, дати початку порушення грошового зобовязання, суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, дат здійснених відповідачем оплат, судом задовольняються вимоги про стягнення індексу інфляції в сумі 136 535,77 грн., з якої: 80 879,85 грн. індексу інфляції за зобовязаннями січня 2015 р. за загальний період з 01.03.15 по 31.05.15; 36 887,04 грн. індексу інфляції за зобовязаннями лютого 2015 р. за загальний період з 01.04.15-31.12.15; 11 818,57 грн. індексу інфляції за зобовязаннями березня 2015 р. за загальний період з 01.05.15-31.12.15; 1 095,30 грн. індексу інфляції за зобовязаннями жовтня 2015 р. за загальний період з 01.12.15-31.12.15; 1 205,56 грн. за зобовязаннями листопада 2015 р. за загальний період з 01.01.16- 31.01.16; 4 649,45 грн. індексу інфляції за зобовязаннями грудня 2015 р. за загальний період з 01.02.16-31.03.16. В іншій частині вимоги про стягнення індексу інфляції судом відхиляються через необґрунтованість.

Крім того, відповідач заявив клопотання про розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців зі сплатою у жовтні 2016 р. 14 255,84 грн., з листопада 2016 р. - вересень 2017 р. рівними платежами по 14 244,00 грн.

Позивач заперечив проти задоволення вказаного клопотання відповідача з підстав викладених у запереченні від 30.09.16 № б/н.

Розглядаючи вказане клопотання судом враховано наступне.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Так, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.

Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України визначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у відзиві від 14.09.16 № 05/1791 про розстрочку виконання рішення по справі № 908/2286/16 та надані в їх підтвердження докази (документи), які за своїм змістом та наданими доказами є аналогічними клопотанню про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90%, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки заявник не надав суду належних доказів того, що через обставини, на які він посилається в своєму відзиві, у нього виник скрутний матеріальний (фінансовий) стан, який утруднює чи унеможливлює виконання судового рішення по даній справі, і що станом на час звернення до суду із цим клопотанням на рахунках боржника відсутні як кошти для сплати присуджених судовим рішенням коштів так і відсутнє майно, на яке можливо було б звернути стягнення.

Поряд з цим, як вже зазначалося вище, надані відповідачем до матеріалів справи довідки та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік (форми № 2), не прийняті судом до уваги в якості належних доказів, які б могли підтвердити скрутний майновий (фінаннсовий) стан КП «Дніпрорудненські теплові мережі» станом на час прийняття рішення у даній справі.

Отже, відповідач не довів суду наявність у нього виняткового випадку, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

Також відмовляючи у наданні відповідачу розстрочки, судом враховано, що позивач і відповідач є субєктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, виконання відповідачем своїх зобовязань за цим рішенням впродовж 12 місяців (тобто ще одного року) може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 5 424,48 грн. покладається на відповідача.

Судом розяснюється, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ГПК України (…), після набрання законної сили наказ видається судом за заявою стягувачу (…).

Керуючись ст. ст. 42, 43, 45, 22, 33, 34, 44, 49, 69, 82, 821, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Дніпрорудненські теплові мережі (71630, Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Героїв Праці, буд. 11, код ЄДРПОУ 32597943) на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 211 033 (двісті одинадцять тисяч тридцять три) грн. 51 коп. пені, 14 062 (чотирнадцять тисяч шістдесят дві) грн. 59 коп. 3% річних, 136 535 (сто тридцять шість тисяч пятсот тридцять пять) грн. 77 коп. індексу інфляції та 5 424 (пять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 48 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 13.10.16.

Суддя В.Л. Корсун