Ухвала суду № 61996169, 11.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/13060/2016 Головуючий в 1 інстанції - Трегубенко Л.О.

Доповідач - Желепа О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Кравець В.А.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Еліт Сервіс», Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_2, Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації не рухомого майна, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відповідачів ТзОВ «ТД «Еліт Сервіс», ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві, ОСОБА_2, Реєстраційної служби ГУЮ в м. Києві, третя особа: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Крім того, представник позивача подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, заборони ОСОБА_2 та будь-яким третім особам її відчуження (продавати, дарувати, обмінювати чи будь-яким іншим чином відчужувати, розпоряджатися, а також передавати в заставу (іпотеку) чи будь-яким іншим чином обтяжувати, укладати договори), заборони Державним та приватним нотаріусам (нотаріальним конторам) посвідчувати, реєструвати цивільно-правові угоди, та вчиняти будь-які інші нотаріальні дії щодо спірної квартири, іншим державним органам заборонити реєструвати право власності, речові права похідні від права власності, заборону відчуження та арешт нерухомого майна, заставу, іпотеку на зазначену квартиру, та вносити відповідні зміни (записи) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно вказаної квартири.

Заяву обґрунтовував тим, що об'єкт нерухомого майна - спірна квартира АДРЕСА_1, яка на даний час належить відповідачу ОСОБА_2, відповідно до відомостей Інтернет-ресурсу виставлена на продаж, і її відчуження може утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду щодо предмету спору.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.02.2016 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

У порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 170,1 кв.м., жилою площею 100,50 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва, посвідченого 10.09.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Войнарскою I.A.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову увалу, якою відмови в задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В скарзі посилався на те, що ухвала є незаконною і такою, що постановлена з порушенням норм процесуального законодавства. Ухвала суду не відповідає ст. 210 ЦПК України, так як не містить мотивувальної частини. Суд порушив ч.5 ст. 153 ЦПК України, не обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову у виді її арешту. Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що власник має намір відчужувати квартиру. Суд також не звернув уваги на пропуск строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог, що в будь-якому випадку унеможливлює задоволення позову, а відповідно і необхідність його забезпечення.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника відповідача ОСОБА_2, який доводи скарги підтримав, та пояснення представників позивача, які доводи скарги заперечували, вивчивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Згідно ч. 3 ст. 152 види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що характер майна на яке позивач просить накласти арешт, характер заявлених позовних вимог, а також те, що для вжиття заходів забезпечення позову є наявність достатніх підстав, які дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції так як він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам процесуального закону.

Доводи скарги про те, що ухвала суду немотивована не відповідають дійсності.

З мотивувальної частини ухвали вбачається, що квартира на яку суд наклав арешт є предметом спору. Позивач ставить питання про визнання недійсним правочину, щодо її реалізації на прилюдних торгах, та витребування її з власності відповідача, а тому висновок суду про неможливість виконання рішення суду в разі зміни власника квартири є вірним.

Доводи скарги про недоведеність наміру відповідача відчужувати квартиру є безпідставні, тому, що в матеріалах справи містяться оголошення, щодо її реалізації. Посилання на те, що вказані оголошення є неналежними доказами, колегія суддів не приймає, з огляду на предмет спору, який виник між сторонами, та неможливість виконання рішення суду в даній справі, в разі зміни його власника.

Доводи скарги про те, що позивачами не було зазначено в заяві (в позовній заяві) жодних причин у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, також не відповідають дійсності і спростовуються змістом поданої заяви.

Статтею 152 ЦПК України, передбачений такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту.

Так як, квартира на яку суд наклав арешт входить до предмету позову, вжиті судом заходи забезпечення є співмірними з заявленими позовними вимогами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що оскаржувана ухвала не містить відомостей про виклик в судове засідання власника майна, не впливають на її законність, оскільки відповідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доводи скарги про те, що позивач пропустив строк позовної давності, колегія суддів не приймає, оскільки цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: