Ухвала суду № 61995877, 10.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Лашевича В.М., Паленика І.Г.

з участю секретаря ОрліченкоО.І.

представника власника майна Маляренка С.В.

представника ПАТ «МКБ» ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката МаляренкаС.В. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.07.2016 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання цивільного позивача ПАТ «Міський комерційний банк» ідентифікаційний код 34353904 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12014000000000409 від 17.09.2014 р.

Накладено арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz, модель S-550», 2010 року випуску, кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборонивши їй і будь-кому іншому відчужувати, розпоряджатись та користуватись ним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, адвокат Маляренко С.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.07.2016 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

В своїй апеляційній скарзі вказує на те, що ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000409. В рамках вказаного кримінального провадження вже накладався арешт на даний автомобіль, однак накладення арешту вже було предметом подальшого розгляду слідчого судді та накладений арешт був скасований. При цьому, не врахувавши вказану обставину слідчий суддя своєю ухвалою від 21.07.2016 року знову ж таки наклав арешт на зазначений автомобіль. Крім того, власник автомобіля ОСОБА_3 у відкритому кримінальному провадженні не є ні підозрюваною, ні обвинуваченою, на засудженою та особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, у зв'язку з чим, на думку апелянта, слідчим суддею при накладення арешту на майно порушено вимоги ст. 170 КПК України.

Крім того, оскільки ухвала слідчого судді від 21.07.2016 року постановлена без повідомлення власника майна, то строк на апеляційне оскарження, відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України, не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора та представника ПАТ «МКБ», які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважають ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не було пропущено та апеляційна скарга підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 21.07.2016 року було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів провадження, ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014000000000409 від 17.09.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 263 КК України.

18.07.2016 року уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» ОСОБА_4, звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на автомобіль марки «Mercedes-Benz, модель S-550», 2010 року випуску, кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, посилаючись на те, що ОСОБА_3 вчиняються незаконні дії щодо виведення автомобіля «Mercedes-Benz, модель S-550» з-під арешту і у ОСОБА_3 виникне можливість відчужити цей автомобіль, тобто це призведе до фактичного унеможливлення відшкодування заявленого в рамках відкритого кримінального провадження цивільного позову.

21.07.2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання представника ПАТ «Міський комерційний банк» було задоволено та накладено арешт на зазначене в клопотанні слідчого майно.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, оскільки це майно у відкритому кримінальному провадженні є речовим доказом, а не застосування такого заходлу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення, втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

З таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні, з яким звертається особа з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя не дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому слідчий суддя вказаних норм закону не дотримався, оскільки у кримінальному провадженні №12014000000000409 ОСОБА_3 про підозру не повідомлено, а отже вона не перебуває в статусі підозрюваної, в зв'язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, а саме автомобіля марки «Mercedes-Benz, модель S-550», належного на праві приватної власності ОСОБА_3

Тобто, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно постановлена без належного об'єктивного з'ясування обставин кримінального провадження.

Разом з тим, в наданих матеріалах судового провадження міститься копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року, відповідно до якої, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2015 року арешт на майно - автомобіль марки «Mercedes-Benz, модель S-550», 2010 року випуску, кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, скасовано, з підстав того, що, незважаючи на те, що вказаний автомобіль не перестає бути у відкритому кримінальному провадженні речовим доказом, це майно перебуває на відповідальному зберіганні власниці ОСОБА_3, яку попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 197, 388 КК України, але вказаний арешт майна є перешкодою для користування ОСОБА_3 своїм майном, а саме вказаним автомобілем.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання представника ПАТ «Міський комерційний банк», як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Маляренка С.В. - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2016 року, якою частково задоволено клопотання цивільного позивача ПАТ «Міський комерційний банк» ідентифікаційний код 34353904 про арешт майна у кримінальному провадженні №12014000000000409 від 17.09.2014 р. та накладено арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz, модель S-550», 2010 року випуску, кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборонивши їй і будь-кому іншому відчужувати, розпоряджатись та користуватись ним - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання цивільного позивача ПАТ «Міський комерційний банк» ідентифікаційний код 34353904 про арешт майна у кримінальному провадженні №12014000000000409 від 17.09.2014 р., накладенні арешту на автомобіль марки «Mercedes-Benz, модель S-550», 2010 року випуску, кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Лашевич В.М. ПаленикІ.Г.

Справа № 11-сс/796/2773/2016 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Карабань В.М.

Доповідач: Рибак І.О.