Ухвала суду № 61995846, 06.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Ковальської В.В.,

суддів Васильєвої М.А., Мороза І.М.,

за участю секретаря Малашко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвокатів Гуріча Олега Вікторовича та Дзігори Сергія Васильовича на вирок Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Паршутіна А.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисників Гуріча О.В., Дзігори С.В., ОСОБА_4,

особи, в інтересах якої подана апеляція, - ОСОБА_5,

в с т а н о в и л а :

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року затверджено угоду про визнання винуватості від 19 квітня 2016 року між прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України Паршутіним А.Б. та обвинуваченим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Цим же вироком ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Згідно з обвинуваченням, ОСОБА_3, обіймаючи посаду старшого наукового співробітника докторантури та аспірантури Національної академії внутрішніх справ України, 28 березня 2016 року, приблизно о 12 годині 10 хвилин, знаходячись у приміщенні службового кабінету заступника голови Національної поліції України - керівника апарату ОСОБА_7 № НОМЕР_1, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, висунув пропозицію та надав заступнику голови Національної поліції України - керівнику апарату ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України станом на 28 березня 2016 року, становило 52 140 гривень 66 копійок, та талонів на 400 літрів пального А-95 торгівельних марок «WOG» та «Авіас-Укрнафта» на загальну суму 8 198 гривень, а всього на загальну суму 60 338 гривень 66 копійок, за вплив останнім на прийняття особою, уповноваженою на виконання функцій держави - головою атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Черкаській області позитивного рішення під час проходження атестації підлеглими ОСОБА_5: начальником Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області полковником поліції ОСОБА_8, начальником Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області підполковником поліції ОСОБА_9, начальником Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області підполковником поліції ОСОБА_10, заступником начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області - начальником слідчого управління ОСОБА_11, заступником начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_12, заступником начальника Головного управління - начальником кримінальної поліції полковником поліції ОСОБА_13

На вирок суду щодо ОСОБА_3 захисники ОСОБА_5 - адвокати Дзігора С. В. та Гуріч О.В. подали апеляційна скарги, у яких просять скасувати вирок Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 направити до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.

При цьому апелянти вказують на те, що при затвердженні угоди між прокурором та ОСОБА_3 суд першої інстанції порушив вимоги п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України та ухвалив рішення, яке порушує права, свободи та інтереси ОСОБА_5

Так, захисник Дзігора С.В. зазначає, що матеріали кримінального провадження № 42016000000001059 щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 369-1 КК України були виділені в окреме провадження з кримінального провадження № 42016000000000762 від 18 березня 2016 року за ч. 4 ст. 369 КК України щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Оскаржуваним вироком суду встановлено факт вчинення правопорушення ОСОБА_14 у співучасті з ОСОБА_3, хоча ОСОБА_5 не брав участі у судовому розгляді провадження та не був засуджений за цим вироком. Проте, на думку захисників, вироком щодо ОСОБА_3 були порушені права ОСОБА_5, оскільки створено преюдицію, якою всупереч презумпції невинуватості, встановлено факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_14 у кримінальному провадженні № 42016000000000762 від 18 березня 2016 року за ч. 4 ст. 369 КК України.

Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення не лише входить у колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст. 7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, зокрема, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

В апеляції захисник Гуріч О.В. зауважує, що укладеною між прокурором та ОСОБА_3 угодою створено преюдицію, якою всупереч презумпції невинуватості, встановлено факт надання ОСОБА_14 неправомірної вигоди ОСОБА_7, а тому суд, дотримуючись вимог п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України, мав відмовити у затвердженні такої угоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників Дзігори С.В. та Гуріча О.В., а також особи, в інтересах якої подана апеляція, - ОСОБА_5, які підтримали апеляційні скарги; пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4 та прокурора Паршутіна А.Б., які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, а вирок суду - до скасування з направленням матеріалів кримінального провадження до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, виходячи з таких підстав.

Приймаючи до розгляду апеляційну скаргу захисників Дзігори С.В. та Гуріча О.В. в інтересах ОСОБА_5 на вирок суду щодо ОСОБА_3, колегія суддів виходить з правової позиції Верховного Суду України щодо права на апеляційне оскарження вироку суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим особою, прав, свобод та інтересів якої стосується вирок, викладеної у постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс15. Правова позиція Верховного суду України полягає у тому, що особа, яка не була учасником судового розгляду у кримінальному провадженні щодо іншої особи, має право звернутися з оскарження вироку суду, ухваленого на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим у цьому провадженні, якщо вирок стосується прав, свобод та інтересів особи, яка звертається з оскарженням.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що у кримінальному провадженні № 42016000000001059 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, під час досудового розслідування, 19 квітня 2016 року між прокурором Паршутіним А. Б. та підозрюваним ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою підозрюваний беззастережно та повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та зобов'язується активно співпрацювати з органами досудового розслідування і прокурором, зокрема, зобов'язується у судовому засіданні надавати правдиві показання, що викривають іншу особу, причетну до вчинення злочину, - ОСОБА_5 (а.п. 20).

Після укладення угоди про визнання винуватості з підозрюваним ОСОБА_3 прокурор Паршутін А.Б. затвердив обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадження, який разом з угодою про визнання винуватості направлено на розгляд до Печерського районного суду м. Києва (а.п. 5, 26).

Печерський районний суд м. Києва затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3, та на підставі цієї угоди ухвалив оскаржуваний вирок.

Частиною третьою статті 475 КПК України передбачено, що мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити, зокрема, формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Викладаючи в мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_3 згідно з обвинувальним актом, суд першої інстанції зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив певні дії, які були кваліфіковані за ч. 1 ст. 369-2 КК України, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5

Отже, при формулюванні обвинувачення у вироку щодо ОСОБА_3 судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений діяв за попередньою змовою з особою, щодо якої кримінальне провадження у суді не розглядалось, яка не брала участі у судовому розгляді, але при цьому у вироку зазначено прізвище цієї особи.

Висновок, викладений у вироку щодо ОСОБА_3, про те, що ОСОБА_3 діяв за попередньою змовою з ОСОБА_5 є констатацією співучасті останнього з обвинуваченим, щодо якого ухвалено вирок. Такий висновок суду першої інстанції не узгоджується з загальними засадами кримінального провадження: принципами верховенства права і презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (ст.ст. 8, 17 КПК України), свідчить про нехтування презумпцією невинуватості та права на справедливий судовий розгляд, що є неприпустимим з точки зору дотримання прав і свобод громадянина ОСОБА_5

Затверджуючи угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_3 і прокурором, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в обвинувальному акті та в тексті угоди про визнання винуватості при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3, які досудовим слідством вважаються встановленими, зазначено прізвище особи, яка не є учасником даного кримінального провадження - ОСОБА_5 Окрім того, в цих документах вказується не лише на попередню змову ОСОБА_3 з ОСОБА_14, а й зазначаються конкретні дії, вчинені ОСОБА_14, а також інші дані стосовно посади ОСОБА_14, його посадових обов'язків тощо, тобто дані, за якими можна ідентифікувати особу (а.п. 9-12, 15-20).

Викладення в угоді про визнання винуватості, укладеної між прокурором та ОСОБА_3, обставин кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_3, із зазначенням прізвища, та інших даних, за якими можна ідентифікувати особу, яка не є учасником даного кримінального провадження, є порушенням прав та інтересів цієї особи, тому суд першої інстанції, на виконання вимогам п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України, мав відмовити у затвердженні такої угоди, а не ухвалювати вирок.

Отже, за наслідками апеляційного розгляду вирок Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року щодо ОСОБА_3 підлягає до скасування, з направленням кримінального провадження до органу досудового розслідування в загальному порядку, як це передбачено п. 2 ч. 2 ст. 407 КПК України, оскільки угода між прокурором та обвинуваченим була укладена під час досудового слідства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги адвокатів Гуріча Олега Вікторовича та Дзігори Сергія Васильовича задовольнити.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року щодо ОСОБА_3 скасувати і направити кримінальне провадження № 42016000000001059 за ч. 1 ст. 369-2 КК України щодо ОСОБА_3 до органу досудового розслідування -Генеральної прокуратури для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

С у д д і :

В.В. Ковальська М.А.Васильєва І.М.Мороз

[1] Справа № 11-кп/796/1410/2016 Категорія КК: ч. 1 ст. 369-2

Головуючий у першій інстанції Тарасюк К.Е.

Доповідач Ковальська В.В.