Ухвала суду № 61995735, 11.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1514/16-ц Головуючий у І інстанції Мора О. М.Провадження № 22-ц/780/5271/16 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 19 11.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

11 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Сушко Л.П.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Збирит Олена Вікторівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, повернення сторін у попередній стан, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, які розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району та повернути їх у власність ОСОБА_3

У липні 2016 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову та просив накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 0,2007 га, кадастровий номер: НОМЕР_1; земельну ділянку загальною площею 0,2007 га, кадастровий номер: НОМЕР_2; земельну ділянку загальною площею 0,2007 га кадастровий номер: НОМЕР_3; земельну ділянку загальною площею 0,2007 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, які розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада шляхом накладення заборони ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо відчуження та обтяження правами третіх осіб (шляхом продажу, дарування, оренди, застави, іпотеки, міни, передачі до статутних фондів господарських товариств, тощо) щодо вищезазначеного нерухомого майна.

Заява обґрунтована тим, що предметом спору фактично є договори купівлі-продажу вищезазначених земельних ділянок, дійсність яких оспорюється позивачем. Заявник зазначає, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу за договором позики в розмірі 537 700 доларів США; проценти за користування позикою в розмірі 279 014,74 доларів США; 3% річних в розмірі 18 997 доларів США. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково та змінено рішення суду першої інстанції, зменшено суму боргу, що підлягає стягненню, а частину другу резолютивної частини викладено в наступні редакції: «Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу за договором позики в розмірі 537 700 доларів США; проценти за користування позикою в розмірі 277 836,22 доларів США; 3% річних в період з 01 червня 2014 року по 10 березня 2015 року в розмірі 18 969,60 доларів США». В решті рішення суду залишено без змін. В межах розгляду даної справи ухвалою Пустомитівського районного суду від 24 жовтня 2014 року, яка набрала законної сили, було забезпечено позов шляхом накладення арешту в межах суми позову, яка становить 10 352 962 грн. 20 коп., на грошові кошти та все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 Відділом ДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області у 2014 році було накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_3, грошові кошти, рахунки тощо. Вищевказаний виконавчий документ станом на 22 лютого 2016 року перебуває на виконанні у відділі ДВС Пустомитівського РУЮ, постанови про звільнення майна боржника з - під арешту державним виконавцем не виносилися. Однак, не зважаючи на наявність ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року про забезпечення позову ОСОБА_3 було відчужено наявне у неї на праві приватної власності майно на підставі договорів купівлі - продажу відповідачу ОСОБА_4 Підставою для укладення оспорюваних договорів між відповідачами по справі стало скасування заходів забезпечення позову, яке було проведено на підставі ухвали від 09 жовтня 2015 року. Однак, така ухвала судом не постановлялася, а відтак, заходи забезпечення позову із усього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_3 не були скасованими у спосіб передбачений чинним законодавством України. Такими діями, ОСОБА_3 намагається вивести спірне майно з - під обтяжень виключно з метою невиконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року в майбутньому. Не вжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, а права позивача не будуть захищені.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та постановлення нової ухвали про задоволення заяви. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що заходи забезпечення позову у справі за позовом про стягнення боргу за договором позики судом не скасовувалися. Відповідач ОСОБА_3 намагається вивести спірне майно з-під обтяжень виключно з метою невиконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2015 року в майбутньому. Позивачем заявлені вимоги майнового характеру, а позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано достатніх доказів, які свідчать про те, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, так як обставини, на які посилається заявник (позивач) не можуть бути достатніми для забезпечення позову. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, колегія суддів не може погодитися з зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є договори купівлі-продажу земельних ділянок та повернення останніх у власність відповідачу ОСОБА_3 В рамках виконавчого провадження по виконанню рішення суду про стягнення на користь позивача заборгованості, на вказані земельні ділянки було накладено арешт. Однак, нерухоме майно було відчужено ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд належним чином не мотивував своє рішення та не зазначив, чому ж саме зазначені позивачем заходи забезпечення позову не можуть бути застосовані з урахуванням встановлених обставин справи, а саме, що спірні земельні ділянки були продані відповідачем під час дії заходів забезпечення позову.

Факт перепродажу майна, що є предметом спору, безумовно утруднює виконання рішення суду, за яким вимоги позивача можуть бути задоволені за рахунок майна, на яке накладено арешт.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, не перевірив доводи заявника, щодо продажу земельних ділянок, під час дії ухвали суду про забезпечення позову від 24.10.2014 року в зв'язку з чим не надав належної оцінки доводам заявника, щодо утруднення виконання можливого рішення суду про стягнення заборгованості у разі залишення без задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заява про забезпечення позову надійшла до суду першої інстанції 11.07.2016 року.

Відповідно до вимог ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження.

В порушення вимог зазначеної статті закону, суд розгляну заяву про забезпечення позову лише 26 липня 2016 року, що є грубим порушенням порядку розгляду зазначеного питання, що встановлений законом.

Ігнорування судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України порушує право сторін на розгляд їх справи судом у розумні строки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено порядок вирішення питання про забезпечення позову, що у відповідності до вимог ст.. 312 ЦПК України є підставою до скасування ухвали суду та направлення питання на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року скасувати та передати питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Сушко Л.П.