Ухвала суду № 61995710, 06.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/968/13-ц Головуючий у І інстанції Орда О. О.Провадження № 22-ц/780/4721/16 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.Категорія 4 06.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

06 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київськоїобласті у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Голуб С.А., Іванової І.В.,

при секретарі: Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільному майні, -

в с т а н о в и л а:

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що сторони є співвласниками по 1\2 частині за кожним на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і розташований на земельній ділянці площею 0,576 га.

Позивач просив припинити право власності відповідача на його частку у цьому будинку, визнавши право власності на дану частинну садового будинку за ним, з виплатою грошової компенсації вартості частки відповідача, оскільки після смерті батьків позивач разом із власною сім'єю постійно користується спірним будинком, проводить ремонтні роботи по покращенню його стану, на що ним було витрачено значні кошти.

Відповідач на протязі десяти років ніякої участі у підтриманні садового будинку не приймала, на садовій ділянці не з'являлася.

Будинок має незначну корисну площу та невелику земельну ділянку на якій він розташований, в зв'язку з чим розділити його та користуватись двом співвласникам неможливо, в зв'язку з чим просив позов задовольнити.

ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про припинення права на частку позивача у спільному майні, посилаючись на те, що рішенням Глевахівської селищної ради від 28 квітня 1997 року їй передано у приватну власність садову ділянку для ведення садівництва на землях АДРЕСА_2, площею 0,05 га; вона є членом садового товариства, їй повторно видано членську книжку садівника 17 березня 2013 року. Крім того, рішенням апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2012 року визнано недійсним державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, виданий 02 серпня 2004 року на ім'я ОСОБА_2, договір дарування даної земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 Так як вона постійно володіла і користувалась земельною ділянкою та садовим будинком як член садового товариства, як за життя батьків, так і після їх смерті, то будинок повинен належати їй на праві власності, в зв'язку з чим просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольнити її вимоги.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2016 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

В апеляційних скаргах сторони просять рішення суду скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права і задовольнити позовні вимоги кожного з них.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що садовий будинок АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках кожному співвласнику по 1/2 частині, що підтверджується рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2011 року (а.с. 5 8).

Згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 27 травня 2014 року дійсна (ринкова) вартість спірного садового будинку та господарських будівель і споруд в цінах на момент проведення експертного дослідження, складає 216743 грн., у тому числі вартість земельної ділянки загальною площею 500 кв. м, призначеної для ведення садівництва, що входить до складу обєкта дослідження, складає 117000 грн., вартість земельних поліпшень (узаконених будівель і споруд), що входять до складу досліджуваного домоволодіння і припадають на садовий будинок «А» загальною площею 51,6 кв. м, складає 99743 грн.; технічна можливість поділити спірний будинок між співвласниками в натурі відсутня (а.с. 93 108).

23 квітня 2012 року ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області 21786 грн., а 30 липня 2014 року 86585,50 грн. (а.с. 9, 126).

25 серпня 2015 року ОСОБА_3 внесено на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області 49 872,50 грн.,

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2012 року визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданий 02 серпня 2004 року Глевахівською селищною радою Васильківського району Київської області на ім»я ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4149, на земельну ділянку площею 0,0578 га для ведення садівництва на території АДРЕСА_1 та визнано недійсним договір дарування цієї земельної ділянки та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 24 березня 2008 рокуна ім'я ОСОБА_4.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Київській області, Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції в Київській області, ОСОБА_3 про визнання недійсними наказів, свідоцтва на право власнсті та зобов'язання вчинити дії задоволено частково Зобов'язано Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області скасувати реєстрацію земельної ділянки площею 0,0543 га (кадастровий номер НОМЕР_3), що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_4 від 22.12.2014 р. на земельну ділянку площею 0,0543 га (кадастровий номер НОМЕР_3), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яке видане на ім'я ОСОБА_3. Скасувано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0543 га (кадастровий номер НОМЕР_3), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3, що вчинена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 22.12.2014 р., індексний номер: 18208331. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2016 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2016 року залишено без змін

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами садівницького масиву "Глеваха-3", що підтверджується членськими книжками садівника

Відмовляючи в задоволенні позоних вимог, суд виходив з того, що і частка ОСОБА_2 і частка ОСОБА_3 в спільному майні є значними, оскільки їхні частки складають по 1/2 частині.

Спірний житловий будинок ні позивачкою, ні відповідачкою не використовується як постійне місце проживання, оскільки обидві сторони постійно проживають та зареєстровані у м. Києві.

Співвласники мають право на отримання у власність (приватизацію) відповідної частини присадибної земельної ділянки, обидві сторони є членами садівничого масиву, в якому розташований спірний будинок та висловлюють намір і надалі користуватися спірним будинком.

При цьому обидві сторони не надали суду належних та допустимих доказів доказів тих обставин, що припинення частки ОСОБА_2 або ОСОБА_3 у спільній частковій власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

У відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох і більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох і більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю ( ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників визначено вимогами ст. 365 ЦК України.

Так, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим та таке припинення не завдасть шкоди інтересам співвласників та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

За змістом зазначеної норми для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1- 3 ч. 1 ст. 365 ЦК за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Правовий аналіз ст. 365 ЦК України свідчить про те, що законодавець визначив різні самостійні підстави, кожна з яких окремо може слугувати приводом для припинення права власності на частку в спільному майні, але за умови, що шкода співвласнику не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Така правова позиція висвітлена у Постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс14.

Вбачається, що сторони є членами садового товариства «Троянда», за якими закріплена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1.

Доводи позивача за первісним позовом проте, що вказані будинок та земельна ділянка не цікавлять ОСОБА_3 спростовуються судовими спорами щодо їх належності.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст. 118 ЦК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до п. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього і землекористувача.

Відповідно до п. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

З цього випливає, що кожний із сторін має право на приватизацію земельної ділянки і це завдасть шкоди кожному з них у разі, якщо будинок буде у власності одного з них.

Крім того, обґрунтованим є висновок суду про те, що частка у майні є значною, яка складає пів будинку та сторонами не доведено, що ця річ є неподільною, оскільки проведеною у справі експертизою не вирішувалося питання щодо можливості добудов до будинку, за рахунок яких поділ буде можливий, що залишається невизначеним, оскільки шодо вирішення цього питання про призначення додаткової експертизи сторони своєї волі не виявляли і у суді апеляційної інстанції, який позбавлений власної ініціативи.

Відсутні дані і про те, що неможливо поділити земельну ділянку.

При цьому незважаючи на те, що сторони перебувають у конфліктних відносинах, залишається недоведеним і той факт, що спільне володіння і користування майном, за вказаних вище обставин, є неможливе.

Сторони, як члени садового товариства сплачують членські та цільові внески та бажають обробляти земельну ділянку.

За таких обставин наявні підстави для застосування ст. 365 ЦК України відсутні, в зв'язку з чим апеляційні скарги як необґрунтовані підлягають відхиленню.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді