Постанова № 61994959, 05.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2016 року № 826/17515/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інрайс Девелопмент» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інрайс Девелопмент» (далі по тексту також - позивач, ТОВ «Інрайс Девелопмент») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі також - відповідач), в якому просило про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2014 №0000068152, від 15.08.2014 №0000091152.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 у справі №826/17515/14 скасовано, а справу № 826/17515/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Качура І.А.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що суди попередніх інстанцій не дослідили, чи відбулося фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Сістем Енерджи Нью"), які могли спричинити реальні зміни майнового стану підприємства, та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані платника податків.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували факт наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Крім того, перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання робіт, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Позивач під час нового судового розгляду справи позовні вимоги підтримав повністю, зазначивши про протиправність спірних податкових повідомленнь-рішеннь, з огляду на підтвердженість господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ "Сістем Енерджи Нью", та як наслідок правомірність їх відображення у податковій звітності позивача.

Відповідач наполягав на правомірності податкових повідомленнь - рішеннь від 06.06.2014 №0000068152, від 15.08.2014 №0000091152, з огляду на на відсутність документів на підтвердження реальності здійснених фінансово - господарських операцій у власній податковій звітності.

Свідок ОСОБА_1 директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Енерджи Нью», що викликався за клопотанням відповідача у справі, у судові засідання не з`явився, жодних пояснень щодо неможливості прибуття у судове засідання до суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі від 31.05.2016 по справі, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання достовірності формування податкового кредиту та від'ємного значення ТОВ "Інрайс Девелопмент" за жовтень 2013 року, за результатом якої складено акт від 20.05.2014 №43-26-55-15-02/38103900 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та завищено податковий кредит за жовтень 2013 року на суму ПДВ в розмірі 11617614 грн.. що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року в розмірі 76 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року в розмірі 11617538 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 №0000068152, від 15.08.2014 №0000091152, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11617538 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 12.08.2014 №7311/10/26-15-10-06/15, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 06.06.2014 №0000068152 та збільшено суму від'ємного значення податку на додану вартість визначену в податковому повідомленні-рішенні 06.06.2014 №0000068152 на 75,5 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вищевказане визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції та формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Інрайс Девелопмент" (Замовник) та TOB "Сістем Енерджі Нью" (Підрядник) укладено договір підряду №27/002-13-Н від 27.02.2013 року, та договір підряду №2 від 06.03.2013 року про виконання будівельних робіт, на об'єкті будівництва "Логістичний Центр".

Відповідно до п. 1 договору підряду №27/002-13-Н від 27.02.2013 року Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик в установлені даним Договором строки на об'єкті: "Логістичного центру" розташованого ж адресою: Одеська область, Біляївський район, землі Нерубайської селищної ради, масна 2, ділянки № 11, 12, 13, виконати підготовчі та будівельно-монтажні роботи, а саме: водовідлив з площадки майданчику, улаштування бетонної підоснови підлог; улаштування каркасу, зовнішнього стінового та покрівельного огородження. А Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Підрядником належної якості роботи на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 1 договору підряду №2 від 06.03.2013 року Підрядник, в установлені даним Договором строки на об'єкті "Логістичиого центру", зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати підготовчі та будівельно-монтажні роботи, а саме зовнішні позамайданчикові мережі енергозабезпечення. А Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Підрядником належної якості роботи па умовах, передбачених даним Договором.

Необхідно зазначити, що у TOB "Сістем Енерджі Нью" наявні всі ліцензії, які передбачені чинним законодавством для проведення вказаних вище робіт.

На підтвердження реального характеру господарських операцій по укладеним Позивачем з TOB "Сістем Енерджи Нью" угодам Позивач надав до суду наступні копії документів: Виписки по рахунку TOB "Інрайс Девелопмент" за 04.03.2013 р.; Виписки по рахунку TOB "Інрайс Девелопмент" за 07.03.2013 р.; Виписки по рахунку TOB "Інрайс Девелопмент" за 11.03.2013 р.; Виписки по рахунку TOB "Інрайс Девелопмент" за 14.03,2013р.; Виписки по рахунку TOB "Інрайс Девелопмент" за 18.03.2013р.; Податкової накладної TOB "Сістем Енерджи Нью" №3 від 04.03.2013р.; Податкової накладної TOB "Сістем Енерджи Нью" №6 від 07.03.2013р.; Податкової накладної TOB "Сістем Енерджи Нью" №11 від 11.03.2013р.; Податкової накладної TOB "Сістем Енерджи Нью" №19 від 14.03.2013р.; Податкової накладної TOB "Сістем Енерджи Нью" №44 від 18.03.2013р.; Податкової накладної TOB "Сістем Енерджи Нью" №45 від 18.03.2013р.; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013р. (КБ-3) від 29.03.2013р.; Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013р. (КБ-2) від 29.03.2013р.; Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013р. (КБ-2) від 29.03.2013р.; Акту №3 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013р. (КБ-2) від 29.03.2013р.; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013р. (КБ-3) від 31.08.2013р.; Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013р. (КБ-2) від 31.08.2013р.; Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013р. (КБ-2) від 31.08.2013р.; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2013р. (КБ-3) від 30.04.2013р.; Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013р. (КБ-2) від 30.04.2013р.; Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 р. (КБ-2) від 30.04.2013р.; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013р. (КБ-3) від 31.08.2013р.; Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013р. (КБ-2) від 31.08.2013р.

При цьому, аналіз наявних у матеріалах справи копій первинних документів свідчить про відповідність їх вимогам наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві (Форми № КБ-2в, КБ-3)" та ДНБ Д.1.1-1-2000.

Також, в матеріалах справи наявні документи, які, зокрема, підтверджують наявність у TOB "Сістем Енерджи Нью" відповідних ресурсів для виконання договірних робіт, а саме: Наряди-завдання за період з 07.03.2013 р. по 31.08.2013р.; Акти на закриття прихованих робіт за період з 09.03.2013 р. по 30.08.2013р.; Загальний журнал робіт за період з 01.03.2013 р. по 30.03.2013 р.; Загальний журнал робіт за період з 01.03.2013 р. по 30.03.2013 р.; Лист ТОВ "Сістем Енерджи Нью" №0301 від 01.03.2013 р. (відповідно до якого TOB "Сістем Енерджи Нью" просило позивача забезпечити доступ працівникам на об'єкт будівництва) (Т. 2 а.с. 3-81).

Отже, позивач придбав у ТОВ "Сістем Енерджи Нью" підрядні роботи з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Крім того, посилання відповідача, що під час розгляду адміністративної справи судом першої інстанції, позивачем не було надано усіх документів на підтвердження факту здійснення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення Перевірки не досліджувалось питання реальності укладених Позивачем із TOB "Сістем Енерджи Нью" Договорів та реальність здійснених господарських операцій по вищезазначеним Договорам. Також, Відповідач лише під час розгляду справи в апеляційній інстанції, а не під час проведення Перевірки, зазначив про відсутність у TOB "Сістем Енерджи Нью" відповідних ресурсів для виконання трудомістких та ресурсномістких робіт та нереальність здійснених TOB "Сістем Енерджи Нью" із Позивачем господарських операцій. Відтак, зазначені документи були надані позивачем лише до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач надав всі передбачені чинним законодавством документи (в т.ч. первинні документи), що необхідні для включення до податкового кредиту сум, що виникли в результаті господарських операцій із TOB "Сістем Енерджи Нью".

Більше того у Позивача були та є в наявності додаткові документи, що підтверджують реальність укладених Позивачем із TOB "Сістем Енерджи Нью" Договорів та реальність здійснених господарських операцій по вищезазначеним Договорам.

Слід зазначити, що реальність господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" та товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем енерджи нью" за договорами підряду від 22.08.2013 №22/08-13 ІД, від 07.10.2013 №04/10-13 ИД, від 16.10.2013 №16/10-13 ІД вже була предметом дослідження в адміністративних справах №826/4972/15 та №826/25372/15 (проте за інший податковий період).

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2015 №826/4972/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 №826/4972/15, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.10.2014 №143026552208.

Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2015 №826/25372/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 №826/25372/15, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.11.2015 № 70626552208.

Згідно з підпунктом 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

В ході розгляду справи судом встановлено, що господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "Сістем Енерджи Нью" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Судом відхиляються також посилання відповідача на рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/247/15-г, яким ТОВ «СІСТЕМ ЕНЕРДЖИ НЬЮ» визнано банкрутом та ліквідовано у зв'язку з відсутністю у нього матеріально-технічної бази та ін. активів, з огляду на необґрунтованість.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Сістем Енерджи Нью" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент підписання відповідних видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «СІСТЕМ ЕНЕРДЖИ НЬЮ» не перебувала в процесі ліквідації чи банкрутсва, доказів існування рішень суду у господарських справах, якими б встановлювався факт проведення процедури ліквідації чи банкрутства підприємства, відповідачем не надано.

Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження правомірності податкового повідомлення - рішення

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 №0000068152 та від 15.08.2014 №0000091152.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур