Постанова № 61994927, 02.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2011 року № 2а-11625/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кротюка О.В. , суддів Головань О.В. Костенка Д.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ТДВ СК "Альфа-Гарант" до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України провизнання протиправним та скасування припису від 20.07.2011 № СК-421/11-705 Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним та скасування припису № СК-421/11-705 від 20.07.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний припис прийнято в порушення положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правовоївідповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки позивач здійснює свою господарську діяльність відповідно до вказаного закону та обґрунтовано здійснив виплату страхового відшкодування за виключенням суми податку на додану вартість.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем допущено порушення законодавства при наданні фінансових послуг, які необхідно усунути.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

актом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 261/42/6-ап від 07.07.2011 встановлено допущення страховиком порушень статті 29, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правовоївідповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, яка діяла на той момент).

Оскаржуваним приписом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-421/11-705 від 20.07.2011 встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(код ЄДРПОУ - 32382598, місцезнаходження: 01133, м, Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26) (далі - Товариство) в своїй діяльності допустило порушення вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг, а саме:

Відповідно до страхового акту від 27.04.11 № ЦВ/10/0457 та розрахунку розміру страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування та доплати до страхового відшкодування було зменшено Товариством на суму податку на додану вартість, не здійснено доплати до страхового відшкодування протягом одного місяця та не сплачено пеню за кожен день прострочення доплати до страхового відшкодування з вини страховика, що є порушенням вимог:

- статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон), щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу, не у відповідності до порядку встановленого законодавством;

- пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо порушення обов'язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів, які визначені у статті 35 цього Закону або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду;

- пункту 37.2 статті 37 Закону Укриши «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо порушення обов'язку страховика сплатити пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Оскаржуваним приписом зобов'язано позивача усунути виявлені порушення вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг.

Оскаржуване рішення прийнято в результаті наступних обставин.

Між ДП «ТП Богдан»та ТДВ «СК «Альфа-Гарант»укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС-0009445452, яким застрахована цивільно-правова відповідальність водія, який експлуатує забезпечений транспортний засіб МАЗ 543205-220, д/н НОМЕР_1.

28.10.2010 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля AUDI A4 (реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_2

28.03.2011 постраждалою особою подано заяву про виплату страхового відшкодування та документи, визначені статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правовоївідповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 11/10-08 від 08.11.2010, виготовленого Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, матеріальний збиток, завданий власникові AUDI A4 реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає з ПДВ 13 671,27 грн.

27.04.2011 ТДВ «СК «Альфа-Гарант»складено страховий акт № ЦВ/10/0457 про виплату страхового відшкодування в розмірі 10 882,71 грн., тобто розмір страхового відшкодування було зменшено Товариством на суму ПДВ.

Страхове відшкодування у розмірі 10 882,71 грн. було сплачене 28.04.2011, що підтверджено платіжним дорученням № 4429 від 27.04.2011.

05.05.2011 Товариством було виявлено приховані пошкодження транспортного засобу AUDI A4 реєстраційний номер НОМЕР_2 та складено додатковий протокол огляду транспортного засобу.

10.05.2011 власником пошкодженого транспортного засобу було подано останній документ, необхідний для здійснення доплати страхового відшкодування, а саме заяву про виплату страхового відшкодування.

Таким чином, Товариство мало здійснити доплату страхового відшкодування у термін до 10.06.2011.

09.06.2011 ТДВ «СК «Альфа-Гарант»складено страховий акт № ЦВ/10/0457/1 про виплату (доплату) страхового відшкодування в розмірі 2 388,59 грн.

Відповідно до страхового акта № ЦВ/10/0457/1 від 09.06.2011 розмір доплати страхового відшкодування було зменшено Товариством на суму ПДВ.

Доплата страхового відшкодування у розмірі 2 388,59 грн. була здійснена 16.06.2011, що підтверджено платіжним дорученням № 4723 від 09.06.2011.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Так, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01/07/2004 N 1961-IV (Далі -Закон № 1961) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 29 Закону № 1961 передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

При цьому, Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджено наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за N 1074/8395, (далі - Методика) розроблена згідно із Законом України "Про судову експертизу", Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним та Господарським процесуальним кодексами України, а також Національним стандартом N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна.

Методика встановлює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів (далі - ДТЗ), регламентує загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості ДТЗ.

Відповідно до Методики вартість відновлювального ремонту ДТЗ - грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого ДТЗ.

Вартість матеріального збитку - з технічної точки зору вартісне значення реальних витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування ДТЗ з урахуванням фізичного зносу.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення, оскільки позивачем потерпілій особі виплачено страхове відшкодування не у повному обсязі, який визначено висновком відповідного експерта. Відповідно і розмір доплати страхового відшкодування виплачено не у повному обсязі, що підтверджується розрахунком страхового відшкодування. Адже, страховиком не оспорюється факт надання потерпілою особою всіх необхідних документів для виплати страхового відшкодування, при цьому розмір матеріального збитку внаслідок настання цивільно-правової відповідальності за участі забезпеченого транспортного засобу встановлено звітом автотоварознавчого дослідження № 11/10-08 від 08.11.2010, виготовленого Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, а також розрахунком страхового відшкодування після виявлення прихованих пошкоджень транспортного засобу.

З огляду на те, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку, в той час як страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (стаття 9 Закону України «Про страхування»від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР), у страховика були відсутні підстави для виплати страхового відшкодування потерпілій особі за виключенням податку на додану вартість. Адже, автотоварознавче дослідження № 11/10-08 від 08.11.2010, яким обчислено розмір завданого матеріального збитку потерпілій особі, є єдиним згідно статті 29 Закону № 1961 розрахунком, встановленим законодавством, що визначає вартість відновлюваного ремонту, яка підлягає виплаті страховою компанією в силу закону. При цьому ані Методика, ані норми Закону № 1961 не надають право страховику утримувати будь-які суми (окрім тих, які прямо встановлені законом, зокрема, суми франшизи) в тому числі суми ПДВ з урахуванням яких здійснено конкретне авто товарознавче дослідження вартості відновлювального ремонту ДТЗ.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий Суддя О.В. Кротюк

Судді О.В. Головань

Д.А. Костенко