Постанова № 61994906, 13.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2011 року № 2а-2079/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрі Транс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування повідомлення - рішення № 0006112312/0, № 0006112312/1, № 0006112312/2 .

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «КЕРРІ ТРАНС»з позовом до державної податкової інспекції Шевченківського району міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0006112312/0, № 0006112312/1, № 0006112312/2 та податкового повідомлення -рішення , виданого на підставі рішення ДПА України № 906/6/25-0115 від 21.01.2011 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення податкової служби є необґрунтованими та безпідставним, господарський правочин з ТОВ «БТФ»ВІЗІОН недійсним у встановленому порядку не визнавався; у ТОВ «КЕРРІ ТРАНС»наявні податкові накладні та фінансові документи.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши що за наслідком перевірки було встановлено безтоварність правочину та наявність його нікчемного характеру.

В порядку частини 6 статті 128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «КЕРРІ ТРАНС»щодо підтвердження відомостей з приводу господарських операцій з ТОВ «БТФ «ВІЗІОН»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та складено за наслідком останньої акт від 30.07.2010 року № 1967/23-12/34819569 (далі -Акт перевірки).

Як випливає з Акта перевірки наявна кримінальна справа № 74-00137 яка порушена за фактом фіктивного підприємництва при створені ТОВ «БТ»²DzОН». В ході досудового слідства по цій кримінальній справі було встановлено, що невідомими особами здійснюється незаконна діяльність під прикриттям суб'єктів підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності, в т.ч. ТОВ «БТ»²DzОН. Вказана діяльність полягає у документальному оформлені договорів без реального їх виконання.

З вказаного інспектором в Акті перевірки зроблено висновок про те, що несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту є дохідною частиною державного бюджету -власністю держави. З огляду на це і покликаючись на статтю 215, 216 Цивільного кодексу України податковим інспектором зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини 5,6, ст..71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на покликання податкової служби згідно змісту Акту перевірки на безтоварний характер договору № 01/01/09 від 01.01.2009 (далі - Договір), укладеного позивачем з ТОВ «БТ»²DzОН, судом на виконання зазначених вище положень КАС України з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження його товарного/безтоварного характеру, витребувано документи у слідчих органів.

Проте за наслідком вказаного, як сторонами, так і слідчими органами суду не було надано будь-яких належних доказів з цього приводу без зазначення будь-яких поважних причин, які перешкоджають цьому.

За таких умов суд вчинив всі дії, які залежать від нього для збирання всіх доказів, а тому вирішує справу на підстави наявних матеріалів останньої.

Як вбачається з листа № 759 від 30.06.2011 року кримінальна справа № 74-00137 дійсно існує.

В той же час позивачем суду не наданого жодного доказу на підтвердження обставин товарності операцій за Договором. Такими документами могли б бути свідки (експедитори, водії), товаро-транспортні документи на перевезення, в тому числі і ліцензії на здійснення діяльності з перевезення, довіреності на отримання-передачу товарно-матеріальних цінностей (вантажу), документи щодо цілей перевезення вантажу (для чого, для кого, звідки і куди), відомості і про сам вантаж (його зміст).

Таким чином, суд погоджується з висновками податкової служби про безтоварний характер Договору, оскільки допитана в ході досудового слідства ОСОБА_1, яка є засновником та директором ТОВ «БТ»²DzОН, повідомила, що створила вказане підприємство за грошову винагороду з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб; після отримання всіх реєстраційних документів передала їх невідомим особам, до господарської діяльності створеного товариства жодного відношення не мала, документів не підписувала. Зворотнього позивачем щодо товарного характеру Договору суду жодним належним доказом не доведено.

У відповідності до положень пп.7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР від 03.04.1997; далі -Закон про ПДВ) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст.. 7 закону про ПДВ встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з абз. 1, 4 пп.7.2.3. п.7.2. ст.. 7 Закону про ПДВ 7.2.3. податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з положеннями пп.7.3.1. п.7.3. ст.. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

· або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

· або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналізуючи вищевикладені положення закону, суд дійшов до висновку, що податкова накладна не є виключною умовою для нарахування податкового кредиту. Оскільки підставою для її формування є наявність реальної операції з поставки послуг (товарів) та виникнення податкових зобов'язань з ПДВ. Відсутність реальної операції з поставки не може спричиняти як виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, не дивлячись на наявність оформленої податкової накладеної, так і не може спричиняти жодних правових наслідків за нею в податковій сфері відносин з ПДВ (зокрема наслідки визначені ст..7.5. Закону про ПДВ).

В той же час пп. 7.7.1. п.7.7. ст..7 закону про ПДВ встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит з ПДВ сформований позивачем внаслідок безтоварної операції безпідставно зменшує поточні податкові зобов'язання з ПДВ позивача які підлягають сплаті та є власністю держави або забезпечує позивачу право на необґрунтоване відшкодування такого податку з державного бюджету.

У відповідності до положень ст..228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, суді дійшов висновку про те, що підстав для задоволенню позову немає, оскільки:

· договір є безтоварним, а отже не може спричиняти будь-яких правових наслідків, в томі числі і за податковими накладними виписаним у зв'язку із цим,

· а правочин по суті є таким, що порушує публічний порядок, адже фактично спрямований на заволодіння майном держави у вигляді грошових коштів, які б підлягали б сплаті державі у вигляді податку на додану вартість (або бюдженому відшкодуванню), проте фактично не були сплачені до бюджету.

З огляду на вказане, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги є необґрунтованими і підстав для їх задоволення судом не встановлено.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст..2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, зокрема щодо товарності операцій за Договором.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк