Ухвала суду № 61994841, 13.10.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 жовтня 2016 року м. ЧернігівСправа № 825/720/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіСоломко І.І.,

за участю секретаряПархомчука Д.А.,

представника позивачаОСОБА_1,

представника третьої особиОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції в м. Києві, приватного нотаріуса ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" про визнання протиправним та скасування запису

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції в м. Києві, приватного нотаріуса ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" про визнання протиправним та скасування запису в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 6749427) про зміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, внесеного 22.11.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Позивач в судове засідання не зявилась про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

Представник відповідача та відповідач в судове засідання не зявились про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження у цій адміністративній справі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження.

Представник третьої особи в судовому засідання вирішення даного питання поклав на розсуд суду.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "субєкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Поряд із цим, справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, згідно із положеннями пункту 1 частини першої, третьої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства у формі позовного, наказного чи окремого провадження.

Судом встановлено, що предметом спору є визнання протиправним та скасування запису (обтяження) в Державному реєстрі іпотек, внесеного 22.11.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк".

Отже, підставою для внесення запису (обтяження) до Державного реєстру був цивільно-правовий договір, тому такі дії нерозривно повязані між собою.

Оцінюючи наведене суд зазначає, що пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", Пленум роз'яснив, що законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Крім того, пунктом 3 Постанови Пленуму від 20.05.2013 р. № 8, звернуто увагу судів, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Таким чином незважаючи на те, що позовна вимога пред'явлена до відповідача, який носить статус суб'єкта владних повноважень, така за своїм характером є цивільно - правовою, оскільки стосується захисту майнових та особистих немайнових прав фізичної особи, а тому не може розглядатися в порядку передбаченому КАС України.

Враховуючи те, що спірні правовідносини повязані із виконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 14.06.2016 справа № 21-41а16.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином й беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічна позиція щодо правил визначення юрисдикції адміністративних судів наведена в постанові Верховного суду України від 25.02.2015.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 17, частини першої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, який забезпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені законом.

Згідно з частиною пятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В силу положень частини першої статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність публічно - правового спору, а тому даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в розумінні статті 3 КАС України.

Пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В той же час згідно з частиною другою статті 157 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі та роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судом.

Відповідно до частини другої статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Так, судовий збір сплачено за вірними реквізитами, що свідчить про надходження коштів на відповідний рахунок органу казначейства за подання адміністративного позову до суду (а.с. 3-4).

З огляду на викладене, провадження у справі № 825/720/16 слід закрити та повернути позивачу судовий збір у розмірі 1102,42 грн., який ним було сплачено при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 157, 165, 186, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 825/720/16 за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції в м. Києві, приватного нотаріуса ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" про визнання протиправним та скасування запису закрити.

Повернути з Державного бюджету (р/р 31216206784002 в ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, отримувач платежу УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030001) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 42 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяІ.І. Соломко