Постанова № 61994666, 11.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"11" жовтня 2016 р. № 820/8298/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС №0001192210 від 08.05.2013 року та №0001182210 від 08.05.2013 року.

В обґрунтування позову зазначено, що податкові повідомлення-рішення №0001192210 від 08.05.2013 року та №0001182210 від 08.05.2013 року Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання зявився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі зазначивши, що податкові повідомлення-рішення №0001192210 від 08.05.2013 року та №0001182210 від 08.05.2013 року Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Бастіон-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ "АТК "Днепр-Авто" (податковий номер 37168019) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1553/2210/32236010 від 18.04.2013 р. (т.1 а.с. 17-35)

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ТОВ "Бастіон-Сервіс" встановлено порушення:

-п.198.4, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 121001,0 грн. в т.ч. за : січень 2011 року в сумі 11667,0 грн., лютий 2011 року в сумі 11667,0 грн.. березень 2011 року в сумі 11667,0 грн., квітень 2011 року в сумі 15833,0 грн., травень 2011 року в сумі 15833,0 грн., червень 2011 року в сумі 27161,0 грн.. липень 2011 року в сумі 27167,0 грн.

- п.п. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, пп.138.1.1, п. 138.1 п.138.2 п. 138.8 ст.138 Податкового Кодексу України , в результаті чого підприємством завищено в сумі 605000,0 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 р. - в сумі 175000,0 грн., за 2 квартал 2011 р. - в сумі 294167,0 грн., за 3 квартал 2011 року - в сумі 135833,0 грн. На підставі висновків акту перевірки № 1553/2210/32236010 від 18.04.2013 р. ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесені податкові повідомлення - рішення №0001192210 від 08.05.2013 року та №0001182210 від 08.05.2013 року(т.1 а.с. 36-37).

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, пп.138.1.1, п. 138.1 п.138.2 п. 138.8 ст.138 , п.198.4, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України Податкового Кодексу України стали: акт перевірки контрагента позивача, господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вказані порушення, а саме: акт № 688/22-317/37168019 від 07.08.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АТК "Днепр-Авто" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період серпень 2010 р. - лютий 2011 р.: акт №16815/23-07-37168019 від 21.12.2011 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "авто Транспортна Компанія "Днепр-Авто" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період : березень-серпень 2011 року.

Однак суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки № 1553/2210/32236010 від 18.04.2013 р. , виходячи з наступного.

Судом встановлено , що у період січень-липень 2011 року ТОВ "АТК "Днепр-Авто" відповідно до умов договору оренди спортивних тренажерів та спортивного інвентарю №0209-2 від 02 вересня 2010 року було надано ТОВ "Бастіон-Сервіс" у тимчасове платне користування спортивні тренажери та спортивний інвентар, відповідно до переліку, зазначеного у Додатку №1 до договору на підставі акту прийому-передачі від 03 вересня 2010 року (.т.1 а.с. 107-112).

Факт надання у користування спортивних тренажерів та спортивного інвентарю у період січень-липень 2011 року підтверджено актами прийому-передачі робіт (наданих послуг): акт №31016 від 31.01.2011 року на загальну суму 42000,00 гривень, акт №28027 від 28.02.2011 року на загальну суму 42000,00 гривень, акт №31034 від 31.03.2011 року на загальну суму 42000,00 гривень, акт №29042 від 29.04.2011 року на загальну суму 55000,00 гривень, акт №5 від 27.05.2011 року на загальну суму 55000,00 гривень, акт №30063 від 30.06.2011 року на загальну суму 55000,00 гривень та акт №290710 від 29.07.2011 року на загальну суму 55000,00 гривень.

На зазначені в актах прийому-передачі робіт (наданих послуг) суми, ТОВ "АТК "Днепр-Авто" були виписані податкові накладні: №31016 від 31.01.2011 року , №28027 від 28.02.2011 року , №29 від 31.03.2011 року , №16 від 29.04.2011 року , №5 від 27.05.2011 року , №52 від 30.06.2011 року та №47 від 29.07.2011 року . Зазначені суми віднесені до податкового кредиту та включені до складу валових витрат відповідного періоду.

За користування спортивними тренажерами та спортивним інвентарем позивачем була здійснена оплата на розрахунковий рахунок ТОВ "АТК "Днепр-Авто", що підтверджується платіжними дорученнями: №53 від 16.02.2011 року , №41 від 15.03.2011 року , №95 від 18.04.2011 року , №127 від 18.05.2011 року , №154 від 14.06.201 1 року , №180 від 11.07.2011 року та №212 від 22.08.2011 року .

Також матеріалами справи підтверджено, що у період січень-липень 2011 року ТОВ "АТК "Днепр-Авто" відповідно до умов договору оренди меблів та побутової техніки №0209-1 від 02 вересня 2010 року було надано ТОВ "Бастіон-Сервіс" у тимчасове платне користування меблі та побутову техніку, відповідно до переліку, зазначеного у Додатку №1 до договору на підставі акту прийому-передачі від 02 вересня 2010 року.

Факт надання у користування меблів та побутової техніки у період січень-липень 2011 року підтверджується актами прийому-передачі робіт (наданих послуг): акт №31017 від 31.01.2011 року на загальну суму 28000,00 гривень, акт №28026 від 28.02.2011 року на загальну суму 28000,00 гривень, акт №31033 від 31.03.2011 року на загальну суму 28000,00 гривень, акт №29041 від 29.04.2011 року на загальну суму 40000,00 гривень, акт №6 від 27.05.2011 року на загальну суму 40000,00 гривень, акт №30062 від 30.06.2011 року на загальну суму 40000,00 гривень та акт №29079 від 29.07.2011 року на загальну суму 40 000,00 гривень.

На зазначені в актах прийому-передачі робіт (наданих послуг) суми, ТОВ "АТК "Днепр-Авто" були виписані податкові накладні: №31017 від 31.01.2011року , №28026 від 28.02.2011 року , №28 від 31.03.2011 року , №15 від 29.04.2011 року , №6 від 27.05.2011 року , №51 від 30.06.2011 року та №46 від 29.07.2011 року . Зазначені суми віднесені до податкового кредиту та включені до складу валових витрат відповідного періоду.

За користування меблями та побутової технікою позивачем була здійснена оплата на розрахунковий рахунок ТОВ "АТК "Днепр-Авто", що підтверджується платіжними дорученнями: №52 від 16.02.2011 року , №40 від 15.03.2011 року , №94 від 18.04.2011 року , №126 від 18.05.2011 року , №153 від 14.06.2011 року, №179 від 11.07.2011 року та №211 від 22.08.2011 року.

Також судом встановлено, що у період червень-липень 2011 року ТОВ "АТК "Днепр-Авто" відповідно до умов договору оренди меблів №0106 від 01 червня 2011 року було надано ТОВ "Бастіон-Сервіс" у тимчасове платне користування меблі, відповідно до переліку, зазначеного у Додатку №1 до договору на підставі акту прийому-передачі від 01 червня 2011 року.

Факт надання у користування меблів у період червень-липень 2011 року підтверджується актами прийому-передачі робіт (наданих послуг): акт №30064 від 30.06.2011 року на загальну суму 68000,00 гривень та акт №290711 від 29.07.2011 року на загальну суму 68000,00 гривень.

На зазначені в актах прийому-передачі робіт (наданих послуг) суми, ТОВ "АТК "Днепр-Авто" були виписані податкові накладні: №53 від 30.06.2011 року та №48 від 29.07.2011 року . Зазначені суми віднесені до податкового кредиту та включені до складу валових витрат відповідного періоду.

За користування меблями позивачем була здійснена оплата на розрахунковий рахунок ТОВ "АТК "Днепр-Авто", що підтверджується платіжними дорученнями: №181 від 11.07.2011 року та №213 від 22.08.2011 року .

Усі спортивні тренажери та спортивний інвентар, які були орендовані у ТОВ "АТК "Днепр-Авто" використовувались ТОВ "Бастіон-Сервіс" у власній господарській діяльності для обладнання спортивного залу для проведення навчання, практичних занять та проведення тренувань з метою підтримки належного фізичного стану охоронників.

Також судом встановлено, що необхідність у спортивних тренажерах та спортивному інвентарю позивача виникла у звязку з тим, що основним напрямком діяльності ТОВ «БАСТЮН-СЕРВІС» є надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності та надання послуг з охорони громадян відповідно до Ліцензії серії АВ номер 540479, виданої Міністерством внутрішніх справ України 22 вересня 2010 року.

Станом на 01 лютого 2011 року у штаті товариства з обмеженою відповідальністю «БАСТЮН-СЕРВІС» на постійній основі працювало 99 охоронників, що підтверджується Довідкою №283 від 11 жовтня 2011 року за підписом директора та начальника відділу кадрів позивача, які потребували у постійній підтримці належного фізичного стану для виконання своїх обов'язків під час несення служби.

Крім того, ще одним основним видом господарської діяльності позивача є професійно-технічне навчання, підвищення кваліфікації охоронників відповідно до ліцензії міністерства освіти та науки, молоді та спорту України серії АВ №586401. Відповідно з вимогами до матеріально-технічного забезпечення, встановлених Ліцензійними умовами надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 24.12.2003 за N 847, ТОВ «БАСТЮН-СЕРВІС» були створені та оснащені учбовий клас та спортивний зал за адресою: місто Харків, вулиця Кузнечна, 2. Нежитлове приміщення площею 177,8 метрів квадратних по вулиці Кузнечна, 2 у місті Харкові використовувалось у 2011 році позивачем на підставі Договору майнового найму (суборенди) нежитлового приміщення №02/01-1 від 01 лютого 2011 року,укладеного з орендарем ФОП ОСОБА_1. Договір було розірвано 30 квітня 2011 року на підставі протоколу про припинення Договору від 30 квітня 2011 року.

Також судом встановлено, що позивачем подано до органу ліцензіату робочий навчальний план, який було затверджений 07.02.2011 року головним управлінням освіти і науки Харківської області та відомості про навчально-матеріальну базу з професії 5169 «Охоронник» у ТОВ «БАСТЮН-СЕРВІС». ТОВ «БАСТЮН-СЕРВІС» отримало висновок про результати експертних матеріалів з професії 5169 Охоронник у ТОВ «БАСТЮН-СЕРВІС» у якому встановлено, що наявна матеріально-технічна база відповідає основним критеріям ліцензування.

З травня 2011 року позивачем використовувалося нежитлове приміщення площею 177,8 метрів квадратних по вулиці Кузнечна 2 у місті Харкові на підставі Договору майнового найму (оренди) нежитлового приміщення №05/01-1 від 29 квітня 2011 року, укладеного з власником нежитлового приміщення - АТ «Учбово-виробниче об'єднання «ОСВІТА»,

Спортивні тренажери та спортивний інвентар, які були орендовані у товариства з обмеженою відповідальністю «АТК «ДНЕПР-АВТО», відповідно до договору оренди спортивних тренажерів та спортивного інвентарю №0209-2 від 02 вересня 2010 року, використовувались товариством з обмеженою відповідальністю «БАСТЮН-СЕРВІС» у своїй господарській діяльності для обладнання спортивного залу для проведення навчання, практичних занять та проведення тренувань з метою підтримки належного фізичного стану охоронників.

У період січень-липень 2011 року ТОВ «АТК «ДНЕПР-АВТО» відповідно до умов договору оренди меблів та побутової техніки №0209-1 від 02 вересня 2010 року було надано ТОВ «БАСТЮН-СЕРВІС» у тимчасове платне користування меблі та побутову техніку, відповідно до переліку, зазначеного у Додатку № 1 до договору на підставі акту прийому-передачі від 02 вересня 2010 року.

У період червень-липень 2011 року ТОВ «АТК «ДНЕПР-АВТО» відповідно до умов договору оренди меблів №0106 від 01 червня 2011 року було надано ТОВ «БАСТЮН-СЕРВІС» у тимчасове платне користування меблі, відповідно до переліку, зазначеного у Додатку №1 до договору на підставі акту прийому-передачі від 01 червня 2011 року.

Також суд зазначає, що як вже судом було встановлено вище, основним напрямком діяльності ТОВ «БАСТЮН-СЕРВІС» є надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності та надання послуг з охорони громадян. На протязі 2011 року одним із основних замовником товариства з обмеженою відповідальністю «БАСТЮН-СЕРВІС»була Дочірня компанія «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України». Відповідно до умов Договору №232/08 про надання послуг з охорони об'єктів від 16 жовтня 2008 року та Додаткової угоди №11 від 31 грудня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТЮН-СЕРВІС» надавало послуги з охорони об'єктів ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» шляхом виставлення 12,5 цілодобових постів охорони.

Для обладнання постів охорони позивачем використовувались рації з запасними акумуляторами, обігрівачі масляні і столи канцелярські надані у тимчасове платне користування товариством з обмеженою відповідальністю «АТК «ДНЕПР-АВТО» на підставі Договору №0209-1 оренди меблів та побутової техніки від 02 вересня 2010 року та ліжка, столи канцелярські і шафи надані у тимчасове платне користування товариством з обмеженою відповідальністю «АТК «ДНЕПР-АВТО» на підставі Договору №0106 оренди меблів від 01 червня 2011 року.

Для обладнання навчального класу товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТЮН-СЕРВІС» використовувало стільці надані у тимчасове платне користування товариством з обмеженою відповідальністю «АТК «ДНЕПР-АВТО» на підставі Договору №0209-1 оренди меблів та побутової техніки від 02 вересня 2010 року та столи канцелярські і шафи надані у тимчасове платне користування товариством з обмеженою відповідальністю «АТК «ДНЕПР-АВТО» на підставі Договору №0106 оренди меблів від 01 червня 2011 року.

Крім того, суд зазначає, що всі отримані від ТОВ «АТК «ДНЕПР-АВТО» послуги, а саме право ТОВ «БАСТЮН-СЕРВІС» на тимчасове платне користування спортивними тренажерами та спортивним інвентарем, меблями та побутовою технікою відповідно до умов договорів №0209-2 від 02.09.2010 року, №0209-1 від 02.09.2010 року та №0106 від 01.06.2011 року відображені у бухгалтерському обліку за відповідний період у повному обсязі, що підтверджено Довідкою №284 від 11 жовтня 2013року щодо відображення господарської діяльності з ТОВ «АТК «ДНЕПР-АВТО» за період січень-липень 2011 року у бухгалтерському обліку ТОВ «БАСТЮН-СЕРВІС» за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «БАСТЮН-СЕРВІС».

Суд зазначає, що склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено у ст.ст.138, 139 ПК України.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статтей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно п.п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та конрагентом є чинними та не визнаними в установленому порядку недійсними. Оренда позивачем меблів, спортивних тренажерів, спортивного інвентарю - безпосередньо повязано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "Бастіон-Сервіс", що направлена на отримання доходу.

Виконання угод між позивачем та його контрагентом підтверджується платіжними дорученнями, актами прийому-передачі робіт, податковими накладними які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права відображення валових витрат по операціях з ТОВ "АТК "Днепр-Авто". Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Суд зазначає , що згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

В даному випадку виконання угод між позивачем та його контрагентом, підтверджується платіжними дорученнями, актами прийому-передачі робіт, податковими накладними які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із приписів вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ "Бастіон-Сервіс" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість оренди наданого інвентарю контрагента, який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Бастіон-Сервіс" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання господарських операцій між ТОВ "Бастіон-Сервіс" та його контрагентом, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що господарські операції не відповідають діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Під час укладання угод та у момент їх виконання, сторони були зареєстрованими, у встановленому законом порядку, платниками податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами даної адміністративної справи.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, акти прийому-передачі робіт та інші первинні документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених осіб , а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходились в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобовязань платника податків .

Крім того , суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на акти перевірки податкових органів , як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі БулвесАД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ "Бастіон-Сервіс" та ТОВ "АТК "Днепр-Авто" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення №0001192210 від 08.05.2013 року та №0001182210 від 08.05.2013 року не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001192210 від 08.05.2013 року та №0001182210 від 08.05.2013 року.

Стягнути з Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" сплачений судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13 жовтня 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.