Постанова № 61994327, 13.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1013/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд колегією в складі:

головуючого судді Кравченка М.М.;

суддів Корой С.М., Свиди Л.І.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Одеської області, третя особа: Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги, зобовязання вчинити певні дії, стягнення вихідної допомоги, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Одеської області, третя особа: Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просив суд: визнати протиправною відмову Апеляційного суду Одеської області від 22.12.2015 року у нарахуванні та виплаті судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги; визнати протиправною відмову Державної судової адміністрації України від 15.01.2016 року у нарахуванні та виплаті судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги; зобовязати Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Одеської області 257686,00 грн. для виплати судді у відставці ОСОБА_1; стягнути з Апеляційного суду Одеської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 257686,00 грн., шляхом списання коштів головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області з відповідного рахунку; в порядку ст.257 КАС України та ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановити спосіб та порядок виконання постанови наступним чином: в разі відсутності необхідної суми на рахунку апеляційного суду, провести стягнення 257686,00 грн. у безспірному порядку за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 0501150).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

09.04.1984 року позивач була обрана суддею Сакського районного суду Кримської області. 21.06.1987 року позивач була обрана суддею Сакського міського суду Республіки Крим. 05.06.1996 року позивач була переведена на посаду судді Київського районного суду м. Одеси. 01.02.2002 року позивач була обрана на посаду судді Апеляційного суду Одеської області.

Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 12.11.2015 року за № 788-VIII та згідно з наказом голови Апеляційного суду Одеської області від 24.11.2015 року за № 199-ос позивач була звільнена з посади судді Апеляційного суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України.

При звільненні позивачу не була нарахована та виплачена вихідна допомога.

18.12.2015 року позивач одночасно звернулась до голови Апеляційного суду Одеської області та голови Державної судової адміністрації України із заявою про виплату вихідної допомоги у звязку з виходом у відставку.

Звернення щодо нарахування та виплати вихідної допомоги відповідачі залишили без задоволення листами від 22.12.2015 року та від 15.01.2016 року.

Позивач вважає, що дії відповідачів є протиправними та такими, що грубо порушують її конституційні гарантії матеріального забезпечення та соціального захисту як судді у відставці.

В судове засідання, призначене на 11.10.2016 року, сторони не зявилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином та своєчасно. В своєму адміністративному позові позивач просить суд розглянути справу за її відсутністю.

Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково. ОСОБА_3 висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.1984 року ОСОБА_1 була обрана суддею Сакського районного суду Кримської області. 21.06.1987 року ОСОБА_1 була обрана суддею Сакського міського суду Республіки Крим. 05.06.1996 року ОСОБА_1 була переведена на посаду судді Київського районного суду м. Одеси. 01.02.2002 року позивач була обрана на посаду судді Апеляційного суду Одеської області.

Маючи необхідний для відставки судді стаж роботи 30.03.2015 року ОСОБА_1 подала заяву про відставку з посади судді Апеляційного суду Одеської області відповідно до ст.131 Конституції України та відповідно до ст.109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 12.11.2015 року за № 788-VIII та згідно з наказом голови Апеляційного суду Одеської області від 24.11.2015 року за № 199-ос ОСОБА_1 була звільнена з посади судді Апеляційного суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України.

В наказі голови Апеляційного суду Одеської області від 24.11.2015 року за № 199-ос відсутні посилання на здійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до довідки Апеляційного суду Одеської області № 60 від 25.11.2016 року розмір заробітної плати ОСОБА_1 складав 25768,60 грн.

18.12.2015 року позивач одночасно звернулась до голови Апеляційного суду Одеської області та голови Державної судової адміністрації України із заявами про здійснення нарахування та виплати вихідної допомоги в розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою у звязку з виходом у відставку.

Листом від 22.12.2015 року № 30172/15 Апеляційний суд Одеської області повідомив ОСОБА_1, що на дату звернення підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні, оскільки в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» виплата вихідної допомоги судді у разі виходу у відставку не передбачена, чим фактично відмовив у задоволенні вказаної заяви.

Апеляційний суд Одеської області листом від 22.12.2015 року за № 01-22/12-2015 звернувся до Державної судової адміністрації України, в якому просив надати відповідь щодо можливості фінансування Апеляційного суду Одеської області з питань нарахування та виплати суддям вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат.

Державна судова адміністрація України своїм листом від 15.01.2016 року № 11-223/16 повідомила, що відповідно до ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, однак оскільки додаткові пільги суддям відсутні, а ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» була виключена відповідно до положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», то правові підстави для нарахування та виплати будь-яких додаткових виплат при звільненні суддям на підставі Постанов Верховної ОСОБА_2 України від 16.07.2015 року № 636-VIII та від 12.11.2015 року № 788-VIII відсутні, чим фактично залишила без задоволення заяву позивача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

ОСОБА_3 висновок суд вмотивовує наступним чином.

Так, позовні вимоги про визнання протиправними відмов, зобовязання виділити кошти та стягнення вихідної допомоги належать до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Згідно з ч.1 ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що ОСОБА_1 на момент подання заяви про відставку мала стаж роботи на посаді судді більше 31 року.

Відповідно до ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, виплачується, вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Згідно з ч.3 ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» протягом одного місяця з дня надходження заяви Вища рада юстиції вносить до Верховної ОСОБА_2 України подання про звільнення судді з посади.

Як вже було встановлено судом вище, позивач 30.03.2015 року подав заяву про відставку.

При цьому, суд зазначає, що право у позивача на відставку виникло під час дії норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що передбачала право на отримання позивачем вихідної допомоги та вказане право мало місце до набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VІІ від 27.03.2014 року, яким із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було виключено статтю 136, що гарантувала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.

12.11.2015 року Верховна ОСОБА_2 України своєю постановою за № 788-VIII звільнила позивача з посади судді Апеляційного суду Одеської області.

Таким чином, через зміни в законодавстві з 01.04.2014 року було скасовано таку складову соціального захисту суддів, як вихідна допомога у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку.

Суд наголошує, що відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 Конституційний Суд України вказував на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Також, Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в Рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) Конституційний Суд України зазначив, що положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Отже, виходячи з вищезазначеного, зміст та обсяг досягнутих суддями соціальних гарантій не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до законодавства.

Тобто, виходячи із вказаного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього матеріального та соціального забезпечення виникають не в момент призначення пенсії або довічного грошового утримання, а в момент виникнення права на їх призначення або реалізації цього права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки на момент виникнення права позивача на відставку, у звязку з досягненням 20-річного стажу роботи на посаді судді, стаття ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діяла і передбачала пов'язане із цим право на отримання вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмови відповідачів у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги є протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Так, суд встановив, що ОСОБА_1 з 01.02.2002 року займала штатну суддівську посаду в Апеляційному суді Одеської області та наказом голови Апеляційного суду Одеської області № 199-ос від 24.11.2015 року була виключена зі штату суддів Апеляційного суду Одеської області у звязку із поданням заяви про відставку.

Тобто, саме на Апеляційний суд Одеської області, який є юридичною особою, покладався обовязок нараховувати та виплачувати заробітну плату та інші закріплені законодавством винагороди та виплати ОСОБА_1, яка перебувала з ним в трудових відносинах, в тому числі і вихідну допомогу.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.

З урахуванням зазначеного, саме Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів в аспекті фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, доводить до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань.

Згідно з Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженого ОСОБА_2 суддів України № 12 від 22.10.2010 року, матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів відноситься до компетенції Державної судової адміністрації України.

Таким чином, законодавством України передбачено обов'язок Державної судової адміністрації України щодо здійснення матеріального забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці.

Тобто, суд дійшов висновку про необхідність зобовязати Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Одеської області 257686,00 грн. (10 місячних заробітних плат за останньою посадою) для виплати судді у відставці ОСОБА_1, а також стягнути з Апеляційного суду Одеської області на її користь вказану суму вихідної допомоги.

Що стосується вимог про стягнення вихідної допомоги шляхом списання коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеські області з відповідного рахунку, а в разі відсутності необхідної суми на рахунку апеляційного суду, провести стягнення 257686,00 грн. у безспірному порядку за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 0501150) в порядку ст.257 КАС України та ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», - то суд вважає, що вони не належить до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні; так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Тобто, вказані вимоги позивача не належать до задоволення, оскільки є передчасними та стосується порядку виконання рішення суду щодо вимоги про стягнення з Апеляційного суду Одеської області на користь ОСОБА_1 вихідної допомогу у розмірі 257686,00 грн.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Апеляційного суду Одеської області від 22.12.2015 року у нарахуванні та виплаті судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги.

3. Визнати протиправною відмову Державної судової адміністрації України від 15.01.2016 року у нарахуванні та виплаті судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги.

4. Зобовязати Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Одеської області 257686 (двісті пятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. для виплати вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_1.

5. Стягнути з Апеляційного суду Одеської області (код ЄДРПОУ 02892913) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії КМ № 418682) вихідну допомогу у розмірі 257686 (двісті пятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Головуючий суддяМ.М. Кравченко

СуддіС.М. Корой

ОСОБА_3