Постанова № 61994211, 06.10.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/708/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання: Бутенко К. В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем, в порушення вимог статтей 36, 119 Кодексу законів про працю України, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», винесено оскаржуваний наказ про звільнення із займаної посади у звязку з вступом на військову службу. Вважає такий наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Оскільки статтею 119 Кодексу законів про працю України та 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», передбачено, що громадянам України, які прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці встановлені гарантії збереження місця роботи та середнього заробітку, позивач просить визнати незаконним наказ про звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідача заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеному у позові. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, надали до суду заперечення, в обґрунтування яких зазначили, що порядок прийняття та звільнення працівників Інспекції регулюється ЗУ «Про державну службу», згідно якого на посади державних службовців, при укладанні трудового договору, працівнику може встановлюватися випробувальний термін з метою перевірки відповідності займаній посаді терміном до 6 місяців. Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у звязку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин строк випробування може бути подовжено на відповідну кількість днів протягом яких він був відсутній.

19 травня 2016 року Інспекція отримала повідомлення від Сєвєродонецького міського комісаріату за № 2\3028 від 18.05.2016, в якому зазначено, що громадянин ОСОБА_1, 1984 р. н. (повних 32 роки) був призваний 18 травня 2016 року на військову службу за контрактом в особливий період (наказ Сєвєродонецького МВК № 125 від 13.05.2016).

В листі Сєвєродонецького МВК зазначено, що відповідно до вимог частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» громадянам України, які прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, шо загрожує національній безпеці, надаються відповідні гарантії,

В зазначеному листі до відповідних гарантій віднесено те, що за працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток на підставі статті 119 КЗУпП.

Особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Дія особливого періоду, обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

Особливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року; з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року.

Станом на момент підписання Контракту, а саме 13 травня 2016 року та на момент призову ОСОБА_1, а саме 18 травня 2016 року особливий період не діяв.

У даному разі прагнення ОСОБА_1 на реалізацію конституційних прав на зберігання місця роботи, посади і середнього заробітку в умовах відсутності мобілізації чи воєнного стану, а відтак і особливого періоду та за умов відсутності обставин вираженої іноземної військової агресії є неспіврозмірним та не відповідає критеріям пропорційності.

В звязку з тим, що працівник ОСОБА_1, не пройшов встановлений випробувальний період, фактично змінив своє місце роботи, перейшовши на службу за контрактом до лав збройних сил України строком на три роки за власним бажанням, тому до нього не застосовується норма статті 119 КЗУпП - був звільнений наказом № 34-о від 20 травня 2016 року відповідно п. 3 ст. 36, ст. 44 Кодексу законів про працю України.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Наказом Державної екологічної інспекції у Луганській області від 20 квітня 2016 року №27-о «Про призначення ОСОБА_1 М.», з 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно заповідного фонду, рослинного і тваринного світу державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області з кадрового резерву, з окладом згідно штатного розпису та встановлено випробувальний термін два місяці (а. с. 38).

Відповідно до витягу з наказу військового комісара Сєвєродонецького міського військового комісаріату від 13.05.2016 №125, направлено для укладання контракту громадян, які бажають проходити військову службу за контрактом: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, не служив, до 179 Навчального центру ЗС України, військова частина В0213, м. Полтава (а. с. 75).

19 травня 2016 року між Міністерством оборони України в особі начальника 179 обєднаного навчально тренувального центру військ звязку Збройних Сил України полковника ОСОБА_3 з одного боку, та громадянин України (військовослужбовець) ОСОБА_1, з іншого боку, було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (а. с. 72-74).

На підставі пункту 3 даного контракту, - контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки (а. с. 73).

Сєвєродонецький міський військовий комісаріат на адресу начальника Державної екологічної інспекції у Луганській області ОСОБА_4 направив повідомлення від 18.05.2016 №2/3028 щодо доведення до відома, що згідно ст. 39 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» громадянин ОСОБА_1, який працює на даному підприємстві, був призваний 18 травня 2016 року на військову службу за контрактом в особливий період (наказ Сєвєродонецького МВК №125 від 13 травня 2016 року) та просив зберегти за ним місце роботи, посаду та середній заробіток на строк відповідно до вимог чинного законодавства (а. с. 8-9).

Наказом державної екологічної інспекції у Луганській області від 20 травня 2016 року №34-о, звільнено 20 травня 2016 року ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно заповідного фонду, рослинного і тваринного світу державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області на підставі вступу на військову службу. Підстава:повідомлення Сєвєродонецького міського військового комісаріату від 18.05.2016 №2/3028 (а. с. 39).

Державна екологічна інспекція у Луганській області направила лист від 20.05.2016 №469/01-03-14 «Щодо надання розяснень» до Голови Державної екологічної інспекції України, в якому інспекція просила надати розяснення щодо прийняття управлінських та кадрових рішень відносно співробітника ОСОБА_1 (а. с. 40).

Державна екологічна інспекція у Луганській області направила лист від 20.05.2016 №100/01-03-16 «Щодо надання розяснень» до військового комісару Сєвєродонецького міського військового комісаріату, в якому інспекція просила надати копію контракту та наказу Сєвєродонецького МВК №125 від 13 травня 2016 року щодо громадянина ОСОБА_1 (а. с. 42).

Сєвєродонецький міський військовий комісаріат на адресу начальника Державної екологічної інспекції у Луганській області ОСОБА_4 направив лист від 24.05.2015 №3804 та повідомив, що повідомлення Сєвєродонецького МВК №2/3028 від 18.05.2016 є гарантією для працівника ОСОБА_1, щодо збереження за ним місця роботи (посади) та середнього заробітку на час виконання ним державних обовязків в особливий період. Щодо направлення копії контракту та наказу Сєвєродонецького МВК №125 від 13 травня 2016 року є згідно ст. 8 ЗУ «Про державну таємницю» інформацією, які віднесена до інформації з обмеженим доступом (а. с. 43).

Листом від 31.05.2016 №9-8-3611 державна екологічна інспекція України розяснила, що з поданих документів не має можливості надати конкретне розяснення з даного питання та запропонували звернутися до Сєвєродонецького міського військового комісаріату з проханням надати до Державної екологічної інспекції у Луганській області інформацію щодо змісту військового контракту на наказу на військову службу ОСОБА_1 (а. с. 41).

Державна екологічна інспекція у Луганській області направила лист від 08.07.2016 №348/01-03-15 «Щодо надання інформації» до заступника голови Луганської обласної військово цивільної адміністрації та лист від 08.07.2016 №195/01-03-16 «Щодо надання інформації» до військового комісару Сєвєродонецького міського військового комісаріату, в яких зазначила, що інспекція не володіє нормативними документами щодо оголошення кризового стану, що загрожує національній безпеці України вважаючи, що фактично не пройшовши повного терміну випробувального періоду, працівник ОСОБА_1 змінив своє місце роботи, перейшовши на службу за контрактом до лав Збройних Сил України та до якого не застосовується норма статті 119 КЗУпП і був звільнений наказом №34-о від 20 травня 2016 року відповідно п. 3 ст. 36, ст. 44 Кодексу законів про працю України та просили надати інформацію щодо проголошення введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, тобто виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці станом на 18 травня 2016 року (а .с. 44. 46).

Листом від 13.07.2016 № юк/165 військовий комісар Сєвєродонецького міського військового комісаріату державна екологічна інспекція України ОСОБА_5 повідомив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105 затверджений Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у звязку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Дія цієї постанови поширюється на громадян України, які починаючи з:

18 березня 2014 р. були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

8 лютого 2015 р. були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану;

11 червня 2015 р. були призвані на строкову військову службу, а також призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у звязку з прийняттям на військову службу за контрактом. Також в листі вказано, що

Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію». ОСОБА_6 набрав чинності з дня його опублікування у голосі України від 18.03.2014 - №49. Таким чином з 18.03.2014 по дійсний час у Україні діє особливий період. Крім того, діюче законодавство України не ототожнює введення воєнного стану в Україні з виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України (а. с. 47-49).

Спірні правовідносини виникли стосовно поновлення на роботі державного службовця, який був призваний на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Як визначено у статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

При цьому, у частині п'ятій статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює ОСОБА_6 України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з роботи).

Частиною 1 статті 1 ОСОБА_6 України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

У відповідності до частини 3 статті 1 даного Закону військовий обовязок включає, серед іншого, проходження військової служби.

Частою 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною пятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною пятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Пунктом 3 частини 1 статті 36 Кодекс законів про працю України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з роботи) встановлено, що підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

Згідно статті 119 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з роботи) працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України"Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу","Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у звязку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105 затверджений Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у звязку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Дія цієї постанови поширюється на громадян України, які починаючи з:

18 березня 2014 р. були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

8 лютого 2015 р. були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану;

11 червня 2015 р. були призвані на строкову військову службу, а також призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у звязку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абз. 1 ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є у зовнішньополітичній сфері посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав.

Таким чином, з 14 квітня 2014 року розпочата антитерористична операція на території України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку для подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України, яка на теперішній час не завершена.

Аналіз значених норм дає підстави дійти висновку, що країна знаходиться в кризовій ситуації, що загрожує національній безпеці, тому є всі підстави стверджувати, що позивач був призваний на службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

З огляду на вищевикладене, позивач має право користуватися гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, відповідно до вказаних вище положень нормативно-правових актів України, за позивачем, прийнятим на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві.

Тому, вирішуючи питання щодо звільнення позивача із займаної посади у звязку із прийняттям на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, відповідач повинен був в першу чергу керуватися статтею 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та статтею 119 Кодексу законів про працю України, а не виключно пунктом 3 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Посилання відповідача на те, що позивач не пройшов встановлений випробувальний період, фактично змінив своє місце роботи, перейшовши на службу за контрактом до лав збройних сил України за власним бажанням, та до нього не застосовується норма статті 119 КЗУпП, суд не приймає до уваги, оскільки законодавством передбачено зберігання за працівником місця роботи та середнього заробітку не зважаючи на те прийнятий він на роботу з випробувальним строком чи ні.

Відповідно части 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно статті 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідач неправомірно наказом за №34-о від 20.05.2016 звільнив ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно заповідного фонду, рослинного і тваринного світу державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області, у звязку із прийняттям на військову службу, згідно пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не забезпечено права позивача на збереження місця роботи та не забезпечено можливість реалізації встановлених законом гарантій трудових прав.

За таких обставин, є протиправним та підлягає скасуванню наказ за №34-о від 20.05.2016, а ОСОБА_1 - поновленню на посаді головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно заповідного фонду, рослинного і тваринного світу державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області Державної екологічної інспекції у Луганській області.

У відповідності із положеннями частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

У відповідності до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно довідки державної екологічної інспекції у Луганській області за №305 від 06.10.2016 середньомісячна заробітна плата становить 980,54 гривень, середньоденний заробіток становив 140,08 гривень (а. с. 79).

Судом встановлено, що кількість робочих днів за період з 21.05.2016 до 06.10.2016 становила 94 робочих днів.

Середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 13 167,52 гривень (140,08 гривень х 94 робочих днів).

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Питання про судові витрати не вирішується у звязку з їх відсутністю.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 24, 69-72, 87, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ державної екологічної інспекції у Луганській області від 20 травня 2016 року №34-о «Про звільнення ОСОБА_1 М.».

Поновити ОСОБА_1 (12.03.1984 р. н., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бул. Дружби НародівАДРЕСА_1) на посаді головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно заповідного фонду, рослинного і тваринного світу державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області Державної екологічної інспекції у Луганській області.

Стягнути з державної екологічної інспекції у Луганській області (код ЄДРПОУ 37991372, адреса: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 93) на користь ОСОБА_1 (12.03.1984 р. н., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бул. Дружби НародівАДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 21 травня 2016 року по 06 жовтня 2016 року) в розмірі 13 167,52 (тринадцять тисяч сто шістдесят сім гривень 52 коп) (дана сума вказана без утримання податку на доходи фізичних осіб й інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець).

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 11 жовтня 2016 року.

Суддя ОСОБА_7