Постанова № 61993794, 05.10.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05 жовтня 2016 року (14 год. 00 хв.) Справа № 808/1590/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою:Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

20.05.2016 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 8 983,57 грн.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що всупереч вимогам ст. 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ) відповідачем не сплачується сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2016 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків до 15.06.2016.

Позивачем було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2016 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

13.07.2016 до суду надійшли заперечення відповідача на позовну заяву, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідно до Наказу від 02.01.2015 № 1-02-01-15 «Про створення робочого місця для працевлаштування інваліда» ним було створено робоче місце для працевлаштування інваліда згідно з вакансією «продавець-консультант» у відділі роздрібної торгівлі, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, бул. Зоряний, буд. 1-а, Торгово-розважальний центр «Дафі», а також забезпечено відповідні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації інваліда. Крім того, представник відповідача у своїх запереченнях проти позовної заяви зазначив, що протягом 2015 року відповідачем з метою працевлаштування інвалідів щомісячно подавались звіти за формою 3-ПН. Таким чином, представник відповідача вважає, що оскільки у 2015 році відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у його діях відсутній склад правопорушення у відповідній сфері господарювання, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У ході попереднього судового засідання представниками сторін надані додаткові докази, а також додаткові пояснення та заперечення на обґрунтування їх правових позицій.

Ухвалою суду від 05.10.2016 закінчено підготовче провадження і за письмовою згодою представників позивача та відповідача справу призначено до судового розгляду у той же день, а саме на 05.10.2016.

05.10.2016 судом було отримано клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Позивача зареєстровано як юридичну особу державну організацію 07.04.1992, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 13-21). Відповідача зареєстровано як фізичну особу-підприємця 07.06.2010, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 22).

До основного виду економічної діяльності відповідача за КВЕД-2010 належать: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19); оптова торгівля годинниками та ювелірними виробами (46.48); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19); роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах (основний) (47.77); роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (47.78); роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (47.91); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20); діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (69.20).

02.01.2015 відповідачем на виконання Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ було прийнято наказ № 1-02-01-15 «Про створення робочого місця інваліда», яким створено робоче місце для працевлаштування інваліда згідно з вакансією «продавець-консультант» у відділі роздрібної торгівлі, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, бул. Зоряний, буд. 1-а, Торгово-розважальний центр «Дафі», а також забезпечено відповідні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації інваліда (а.с. 34).

У період з січня 2015 року по грудень 2015 року відповідач направляв відповідачу та Дніпропетровському обласному центру зайнятості засобами поштового звязку звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю» (а.с. 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60), в яких зазначено такі основні дані про вакансію: професія (посада) продавець-консультант; кількість вакансій: 1 (одна); розмір заробітної плати: 1 600,00 грн.; місце роботи: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ; укомплектування вакансії за сприяння Державної служби зайнятості України: так. Факт отримання центрами зайнятості надісланих відповідачем звітів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення та фіскальних чеків (а.с. 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61).

У зазначений період особи, яким встановлена інвалідність, не звертались до відповідача з метою працевлаштування.

12.02.2016 відповідачем було подано позивачу ОСОБА_2 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми 10-ПІ річна-поштова (далі ОСОБА_2), згідно з яким середньооблікова кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених позивачем відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ, склала 1 особу (а.с. 4). При цьому, середньооблікова кількість штатних працівників, які працюють у відповідача та яким встановлена інвалідність, складає 0 осіб (а.с. 4).

На підставі ОСОБА_2 позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році, яку, на його переконання, необхідно стягнути з відповідача, у розмірі 8 983,57 грн., з яких: безпосередньо сума адміністративно-господарських санкцій 8 814, 29 грн., пеня 5,29 грн. (а.с. 3).

Оцінюючи наявність підстав для стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 8 983,57 грн., суд виходить із такого.

За змістом ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до ч.ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Законом України від 23.02.2006 № 3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, вбачається, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 по справі № 21-81а13 (за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, № 31073076 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

За приписами ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що наказом від 02.01.2015 № 1-02-01-15 «Про створення робочого місця інваліда» позивач створив робоче місце для працевлаштування інваліда згідно з вакансією «продавець-консультант» у відділі роздрібної торгівлі, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, бул. Зоряний, буд. 1-а, Торгово-розважальний центр «Дафі». Пунктом 2 вказаного наказу забезпечено відповідні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації інваліда у разі його працевлаштування (а.с. 34).

Протягом 2015 року відповідач щомісячно подавав позивачу та до Дніпропетровського обласного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю» (а.с. 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60). Крім того, листом від 09.06.2016 № 1639/04-11 Запорізький обласний центр зайнятості підтвердив, що відповідач приймав участь у заходах, які проводились Запорізьким міським центром зайнятості протягом 2015 року у напряму працевлаштування інвалідів. У зазначений період безробітні громадяни з числа інвалідів, які б відповідали вимогам заявлених вакансій, на обліку не перебували (а.с. 82). Доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не надано.

Отже, враховуючи, що відповідач у 2015 році вживав усіх залежних від нього заходів щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда, однак жодна особа, яка має інвалідність, у зазначений період не виявила бажання працевлаштуватись на запропоновану посаду, суд вважає, що відповідач виконав обов'язок зі створення робочого місця для інваліда. Відтак, на переконання суду, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 8 983,57 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу.

Позивач не надав достатніх та переконливих доказів і мотивів, за наявності яких суд мав би право відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 по справі № 21-81а13. У свою чергу, відповідачем надано суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а відтак, у його задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163, 244-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус