Постанова № 61993726, 13.10.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м.Житомир справа №806/1003/16

категорія 11.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О.Г.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-2012-АГРО" до Приватного нотаріуса Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_1, треті особи: сектор державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Новоград-Волинської районної державної адміністрації, управління Держгеокадастру у Новоград-Волинському районі Житомирської області, товариство з обмеженою відповідальністю "Шереметьєво", ОСОБА_2 про визнання неправомірними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-2012-АГРО" звернулось до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнення до адміністративного позову, просить визнати неправомірними та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Новоград-Волинського районного нотаріального округу ОСОБА_1 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 3,6986 га, кадастровий номер: 1824081701:04:000:0057, терміном на 10 років, зареєстрованого 07.12.2015 року, реєстраційний номер 12395005 та зобов'язати державного реєстратора - приватного нотаріуса Новоград - Волинського районного нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди №12395005, індексний номер 268811401 від 07.12.2015 року. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 01.10.2012 року між СТОВ "Нива-2012-АГРО" та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки на території Кам"яномайданської сільської ради Новоград-Волинського району площею 3,6986 га, кадастровий номер: 1824081701:04:000:0057, терміном на 5 років, та зареєстровано договір 03.11.2012 року управлінням Держземагентства у Новоград-Волинському районі. У березні 2016 року позивач дізнався, що приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_1 проведена 07.12.2015 року реєстрація договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та ТОВ "Шереметьєво" відносно тої самої земельної ділянки, яка раніше була передана в оренду позивачу. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки державним реєстратором здійснено подвійну реєстрацію права оренди на одну й ту ж земельну ділянку. Зазначає, що при проведенні державної реєстрації речового права за договорами оренди землі, укладеними з ТОВ "Шереметьєво", не перевірено належним чином чи право оренди на ці земельні ділянки зареєстровані раніше чи ні, тому здійснена державним реєстратором реєстрація права оренди за ТОВ "Шереметьєво" порушує права Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2012-АГРО"» є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, що наведені у позовній заяві та заяві про зміну підстав адміністративного позову (а.с.5-11, 77-82).

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених в запереченнях проти позову.

Представник третьої особи, ТОВ "Шереметьєво", просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники інших третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином. про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представників сторін і представника третьої особи, ТОВ "Шереметьєво", дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1952-IV).

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відносини із реєстрації договорів оренди землі, на час укладення позивачем договорів оренди земельних ділянок, регулювалися, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року №161-XIV, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року №2073, Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року N174 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за N641/7962, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N43 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за №354/3647.

У відповідності до ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року №161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди) визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.20 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року №161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди)).

Умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок, на час укладення позивачем зазначених договорів оренди, були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року №2073.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 (у редакції, чинній на час укладення позивачем договорів, надалі - Порядок № 2073), державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно зі п.п.12, 13 Порядку №2073, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п.14 Порядку №2073).

Пунктом 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року N174 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за N641/7962 (чинного на момент укладення позивачем договорів) визначено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

В силу приписів п.3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за N354/3647, державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

В судовому засіданні встановлено, що приватним нотаріусом Новоград - Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_1, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26811401 про державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 27.08.2015 року укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Шереметьєво".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч.4 ст.15 Закону №1952-IV).

За змістом частини 2 статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Взаємодія органу державної реєстрації прав та органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру передбачена статтею 28-1 Закону №1952-IV.

Частиною 2 цієї статті згаданого Закону встановлено, що орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації прав інформацію про: державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі. Орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації право доступу до перегляду кадастрових карт (планів) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформація, одержана від органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, вноситься державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації прав на відповідний об'єкт до розділу Державного реєстру прав, який містить відомості про нерухоме майно.

Необхідності запитувати інформацію про зареєстровані права оренди на земельні ділянки відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013 року висловила і Державна реєстраційна служба України у листі від 06.08.2013 року №2951/05-15-13 "Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами". У цьому листі, зокрема, вказано, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме приватний нотаріус як суб'єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.

Судом з'ясовано, що відповідачем належним чином не перевірено чи вже зареєстроване право оренди на вказані земельні ділянки чи ні. Відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Внаслідок чого й здійснив повторну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Разом з цим, суд зазначає, що пункт 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43, згідно якого державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України, постановою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2010 року № К-8025/09 визнано протиправним та скасовано.

На виконання постанови Вищого адміністративного суду України було прийнято наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 3 червня 2010 року №433, яким виключено вказаний пункт Інструкції.

У відповідності до підпункту 2 пункту "б" ч.1 ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація субєктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Враховуючи наведене, суд вважає, що реєстрація відділом Держкомзему у Новоград-Волинському районі договору оренди між позивачем і власником земельної частки ОСОБА_3 здійснена за відсутності повноважень у відділі Дерзкомзему. Тобто, договір оренди земельної ділянки, укладений позивачем з ОСОБА_2 не пройшов державну реєстрацію у порядку, встановленому законом, тобто не набув чинності.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на те, що позивач не провів належної реєстрації у визначений спосіб та порядок договору оренди земельної ділянки, яка належать ОСОБА_2

Керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

В задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 17 жовтня 2016 р.