Постанова № 61993195, 12.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 р. Справа №805/2226/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Пидоненко Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом Комунальної медичної установи «Міська лікарня №2» м.Краматорськ

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області

про скасування рішення №000557/302/3354 від 28 квітня 2016 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальна медична установа «Міська лікарня №2», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про скасування рішення №000557/302/3354 від 28 квітня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.05.2016 року було отримано рішення ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області за №000557/302/3354 від 28 квітня 2016 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 14028,08 грн. та нарахування пені в розмірі 2384,77 грн., за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року. Позивач вважає вказане рішення незаконним, оскільки у зв’язку з тимчасовою окупацією міста Краматорська в період сплати оспорюваного єдиного внеску, на території міста, не працювали відділення Державної казначейської служби, через рахунки якого сплачується єдиний внесок. Та як тільки була відновлена робота казначейства, позивачем було здійснено оплату єдиного внеску. Просив суд скасувати рішення №000557/302/3354 від 28 квітня 2016 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 14028,08 грн. та нарахування пені в розмірі 2384,77 грн.

Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача надав заперечення до позовної заяви та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

З урахуванням вимог статей 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, Комунальна медична установа «Міська лікарня №2» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №01990795, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції в м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області. Місцезнаходження установи: вул. Дніпропетровська, 17, м. Краматорськ, Донецька область, 84306.

Позивач має найманих працівників та надає до відповідача звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів.

Так, позивачем було направлено до Державної податкової інспекції в м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року від 23.05.2014 року, де самостійно визначено зобов’язання зі сплати єдиного внеску у сумі 218597,66 грн. по терміну сплати 20.06.2014 року.

Згідно відомостей зворотнього боку облікової картки, станом на 20 червня 2014 року з урахуванням існуючої переплати на суму 78316,93 грн. (платіжне доручення №456 від 15.05.2014 року на суму 72000 грн. та №455 від 15.05.2014 року на суму 6000 грн.), сума заборгованості складала 140280,73 грн.

Згідно наданих платіжних доручень, позивачем суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року у розмірі 140280,73 грн. було перераховано платіжними дорученнями №248 від 30 травня 2014 року на суму 172,45 грн., №249 від 30.05.2014 року на суму 1719,30 грн., №494 від 30.05.2014 року на суму 122301,91 грн., №493 від 30.05.2014 року на суму 16087,07 грн.

Перерахування грошових коштів за вищевказаними платіжними дорученнями, згідно відмітки УДК у м. Краматорську, фактично відбулось лише 07 липня 2014 року.

Відповідач 28 квітня 2016 року на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування прийняв рішення за №000557/302/3354 про застосування до Комунальної установи «Міська лікарня №2» штрафу у розмірі 14028,08 грн. за період з 21.06.2014 року по 07.07.2014 рік та нарахування пені у розмірі 2384,77 грн., всього в сумі 16412,85 грн.

Позивач не погодившись з прийнятим рішенням звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою від 28 квітня 2016 року, яка згідно рішення про результати розгляду скарги від 07.05.2016 року за №3046/10/05-99-10-01-12-1 залишена без задоволення, а рішення - без змін.

З підстав викладеного суд зазначає наступне.

Як передбачено ст. 67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 43 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування бюджетних коштів при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до Положення про Управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі - Управління Казначейства), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2015 за №1060/27505 (далі - Положення) Управління Казначейства є територіальним органом Державної казначейської служби України (далі - Казначейство).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 цього Закону на платника єдиного внеску покладений обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9).

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, до якого входить і місто Краматорськ.

Судом встановлено, що Комунальна медична установа «Міська лікарня №2» сплачувала внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування шляхом перерахування грошових коштів до ГУ ДКСУ у Донецькій області, про що свідчать платіжні доручення, що знаходяться в матеріалах справи.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 № 2346-III (далі – Закон №2346-III).

Згідно з пунктом 1.30 статті 1 Закону №2346-III, платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №2346-III, за допомогою платіжного доручення, яке є розрахунковим документом, здійснюється ініціювання переказу.

За приписами пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до пункту 9.3 статті 9 Кодексу зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - Бюджетний кодекс).

Так, частиною четвертою ст. 45 Бюджетного кодексу передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Аналогічно частиною п'ятою статті 78 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті.

Таким чином, законодавством проведено різницю між поняттями «сплата податку» та «зарахування податку». Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення, тобто платник податку вступає у відповідні податкові правовідносини. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, позивачем суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року по терміну сплати 20.06.2014 року було перераховано платіжними дорученнями від 30 травня 2014 року за №№248, 249, 494, та 493.

Відповідач вказує на те, що позивачем було сплачено суму податку із затримкою 17 календарних днів, оскільки було перераховано лише 07 липня 2014 року.

Згідно листа Головного управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області від 12 травня 2016 року №05-26/621 вбачається, що з метою дотримання статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Державною казначейською службою України було прийнято рішення про зупинення з 20 травня 2014 року казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у м.Краматорську Донецької області на період до особливих вказівок. Робота управління відновлена 07 липня 2014 року.

Таким чином, фактично, в силу незалежних від позивача обставин, зарахування суми зобов’язань з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року було проведено банком лише 07 липня 2014 року, що підтверджується відміткою УДК у м. Краматорську на платіжних дорученнях.

Відповідно до пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення.

При цьому, суд зазначає, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі єдиного соціального внеску.

Таким чином, з огляду на той факт, що позивачем, платіжні доручення були надані до

ГУ ДКСУ у м. Краматорську ще 30 травня 2014 року, тобто у строк встановлений законом, а порушення строків сплати відбулось не його вини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до Комунальної медичної установи «Міська лікарня №2» штрафних санкцій та нарахування пені.

Крім того, позивачем було надано до суду сертифікат №6811 про засвідчення Комунальній медичній установі «Міська лікарня №2» форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливлювали виконання в зазначений термін обов’язку платника податків в частині сплати податків і зборів в строк та у розмірах встановлених нормативно-правовими актами: єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року, виконання якого наступило 20.06.2014 року, зокрема у зв’язку з зупиненням казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у м. Краматорську.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та необхідність скасування рішення ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області за №000557/302/3354 від 28 квітня 2016 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 14028,08 грн. та нарахування пені в розмірі 2384,77 грн., за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунальної медичної установи «Міська лікарня №2» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про скасування рішення №000557/302/3354 від 28 квітня 2016 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 14028,08 грн. та нарахування пені в розмірі 2384,77 грн., за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року – задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області №000557/302/3354 від 28 квітня 2016 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 14028,08 грн. та нарахування пені в розмірі 2384,77 грн., за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області на користь Комунальної медичної установи «Міська лікарня №2» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дніпропетровська, буд. 14, код ЄДРПОУ 01990795) судовий збір у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одну) гривню 21 копійку.

Повний текст постанови складено та підписано 17 жовтня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.