Постанова № 61993176, 05.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 р. Справа № 805/3261/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Козаченка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області, Управління Поліції охорони в Донецькій області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області, Управління Поліції охорони в Донецькій області про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.06.2016 року звільнився з ОВС у запас збройних сил, але не отримав сум, належних йому внаслідок припинення трудових відносин.

Обґрунтовуючи свої вимоги положеннями законодавства, з урахуванням уточнень до позовної заяви, позивач просить стягнути солідарно з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області та новоутвореного Управління Поліції охорони в Донецькій області (правонаступник) на користь позивача: одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 14 928, 14 грн.; невиплачену заробітну плату в розмірі 1370, 50 грн.; середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2015 року по 16.09.2016 року в сумі 37 889, 28 грн.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 через канцелярію суду надав письмові заперечення, згідно змісту яких просив відмовити в задоволенні позову, щодо розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував, про що свідчить відповідний підпис.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області №101 від 03.11.2015 року по особовому складу старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, молодшого інспектора спеціального взводу груп затримання Краматорського міжрайонного відділу УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області з 03.11.2015 року звільнено у запас Збройних сил за пунктом 63 «ж» (за власним бажанням). Вислуга на день звільнення у календарному обчисленні складає: 22 роки 00 місяців 09 днів.

Згідно розрахункового листа позивача за липень 2015 року, борг за підприємством на початок місяця становить 1370, 50 грн.

З приводу спірних правовідносин щодо стягнення заборгованості із заробітної плати суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оплату праці», джерела коштів на оплату праці для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суд зазначає, що заборгованість із заробітної плати відповідача 1 перед позивачем підтверджується розрахунковим листом за липень 2015 року та не спростовується відповідачем 1.

Таким чином, керуючись вищенаведеними положеннями законодавства та фактичною наявностю заборгованості, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача 1 на користь позивача заборгованості із заробітної плати в розмірі 1370, 50 грн.

Відповідно суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в даній частині.

З приводу спірних правовідносин щодо стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 14 928, 14 грн. суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Визначаючи розмір одноразової грошової допомоги суд погоджується з розрахунком позивача, згідно якого вказана виплата дорівнює 14 928, 14 грн. Також суд зазначає, що відповідач 1 у письмових запереченнях визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 14 928, 14 грн.

Таким чином, у відповідності до вимог вищезазначеної статті, суд вважає що позивач, перебуваючи у статусі особи, звільненої за власним бажанням та маючи станом на момент звільнення більше 10 років вислуги, має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме: 14 928, 14 грн. яка підлягає стягненню на користь останнього.

Відповідно суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в даній частині.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2015 року по 16.09.2016 року в сумі 37 889, 28 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України, вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства суд зазначає, що відповідач 1 як роботодавець повинен виконувати свої обов*язки перед позивачем.

Суд зазначає, що посилаючись на лист Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», лист Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 1155-р, позивач зазначає, що кількість робочих днів у період з 03.06.2015 року по 19.09.2016 року становить 286 та просить стягнути середній заробіток виходячи саме з такої кількості робочих днів за визначений період.

Розмір середнього заробітку позивача згідно грошового атестату № 16 становить 2914, 58 грн. Відповідно, середньоденна заробітна плата складає (2914, 58 грн. + 2914, 58 грн.) / 44 робочі дні = 132, 48 грн., сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 132, 48 грн. * 286 днів = 37 889, 28 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що відповідачем 1 не надано доказів щодо виплати позивачу заборгованості із заробітної плати в розмірі 1370, 50 грн. та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 14 928, 14 грн., беручи до уваги вищезазначені норми законодавства, а також враховуючи абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 № 13, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в даній частині, а саме: стягнення з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2015 року по 16.09.2016 року в сумі 37 889, 28 грн.

Щодо позовних вимог позивача про солідарне стягнення з Управління Поліції охорони в Донецькій області (як правонаступника Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 14 928, 14 грн.; невиплаченої заробітної плати в розмірі 1370, 50 грн.; середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2015 року по 16.09.2016 року в сумі 37 889, 28 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 4 ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно даних з ЄДРЮОФОП, Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08596860) знаходиться в стані припинення, але не є припиненим, а тому відповідач 1 як первинна сторона трудових відносин є належним боржником у контексті даного спору. Відповідно суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до відповідача 2.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області, Управління Поліції охорони в Донецькій області про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08596860) на корить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) невиплачену заробітну плату в розмірі 1370, 50 грн.

Стягнути з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08596860) на корить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 14 928, 14 грн.

Стягнути з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08596860) на корить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2015 року по 16.09.2016 року в сумі 37 889, 28 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.