Постанова № 61993137, 10.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 р. Справа №805/1693/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Нестеренко Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги № Ю-5686-25 від 07.04.2016 року у розмірі 2851768,62 грн. огрунтовуючи тим, що податковим органом неправомірно винесене вимогу, оскільки до податкового органу надавалися заяви про звільнення від виконання зобов'язані зі сплати єдиного внеску, надавався висновок ТПП. Зазначає, що підприємством було використано право на позасудове врегулювання спору, однак скарги залишилися без задоволення. Вважає, що чинним законодавстом товариство звільнено від виконання обов'язків платників єдиного внеску у період проведення АТО. Крім того, Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року у справі № 805/1303/16-а було скасовано рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Вважає зазначену спірну податкову вимогу необґрунтованою, безпідставною та прийнятою всупереч законодавству України, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення, відповідно до якого зазначає, що позивач є платником єдиного внеску, має заборгованість зі сплати по єдиному внеску за листопад 2015 року - лютий 2016 року у сумі 2 851 768,62 грн, у тому числі недоїмка у сумі 1 140 818, 20 грн, штраф у сумі 1 237 335,32 грн, пеня 473 615,10 грн. Зауважує на тому, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Вважає, що є помилковою позиція позивача з приводу того, що у період проведення антитерористичної операції в період дії Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі Закон №1669) товариство звільняється від сплати єдиного внеску, оскільки преамбулою встановлено, що закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території АТО, однак на території м. Маріуполя всі підприємства приватної форми вланості, державні організації, банківські установи та інші суб'єкти господарської діяльності здійснюють свою діяльність безперешкодно. Окрім того, з 01.01.2016 року норми Закону № 1669, в частині сплати єдиного внеску втратили чинність. Отже, вважає, що податкова вимога є правомірною.

Представник позивача через відділ документообігу та архівної роботи суду надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, на задоволені позовних вимог наполягає.

Представник відповідача у судове засідання нез?явився про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, з заявами та клопотаннями про відкладання розгляду справи до суду не звертався.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд"( код ЄДРПОУ 01237193, вул.. Якова Гегеля, б.3, м. Маріуполь,Донецька область,87505), пройшов передбачену процедуру державної реєстрації та згідно ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, зокрема, забезпечує реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Судом встановлено, що 07.04.2016 року Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області було сформовано податкову вимогу №Ю-5686-25 про сплату боргу(недоїмки) зі сплати єдиного внску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2 851 768,62 грн.

Позивачем було використано право на позасудове врегулювання спору шляхом адміністративного оскарження вимоги до податкових органів вищого рівня.

Так, Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області №2811/10/05-99-10-01-12-1 від 27.05.2016 року вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю - 5686-25 від 07.04.2016 року залишено без змін, скаргу підприємства залишено без задоволення, із зазначенням, що норми які звільняли платників від обов?язків плаників єдиного внеску, втратили чинність.

Спірним питанням у справі є правомірність винесення податковим органом вимоги за несвоєчасну сплату єдиного внеску позивачем.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі -Закон №2464).

Суд зазначає, що позивач є платником єдиного внеску в розумінні положень ст.4 Закону №2464, зазначений факт сторонами не оспорюється.

За приписами абзаців першого та другого ч.8 Закону №2464, встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пеня та штрафні санкції не є складовою недоїмки з єдиного внеску.

Згідно з п.1 та п.12 ч.2 ст.6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

З заперечень відповідача вбачається, що недоїмка з єдиного податку, яка визнеченау у спірній вимозі за позивачем, виникла у зв'язку з несплатою в строк нарахувань з ЄСВ з листопада 2015 року по лютий 2016 року та становить у сумі 114 081,82 грн. інша частина боргу складає штраф у сумі 1 237 335,32 грн та пеня у сумі 473 615,10 грн.

З огляду на ситуацію, що склалася у Східному регіоні України, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Разом із цим, згідно п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, норм статей 25 ("Заходи впливу та стягнення") і 26 ("відповідальність за порушення цього Закону) цього Закону.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення прийнято Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Частиною четвертою статті 11 Закону № 1669 передбачено внесення змін до Закону № 2464, а саме розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

При цьому, умовою звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом №2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, - є перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визнано такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053". Як вбачається з рзпорядження, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Маріуполь Донецької області.

Населений пункт, м. Маріуполь, є місцезнаходженням позивача та відповідача, тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного внеску позивач перебував та знаходився на обліку в органах доходів і зборів на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669, де проводилася антитерористична операція.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( далі - Закон №911) до Закону № 1669 були внесені зміни, відповідно до яких з цього закону був виключений пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 був внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО).

Разом із цим, станом на час прийняття Закону № 911, приписи пункту Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 (яким вказані особи звільняються від виконання зазначених обов'язків) на підставі Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року № 219-VIII, виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.

Суд зауважує, що відповідно до преамбули Закону № 2464, саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Отже, у весь спірний період приписи Закону №2464, щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, були чинними.

З матеріалів справи вбачається, що для забезпечення права на звільнення від обов'язків своєчасності сплати податків та зборів у період проведення антитерористичної операції, позивачем було здійснено звернення до Торгово-промислової палати та отримано Лист Донецької ТПП від 24.12.2015 року № 1695/12.12-03 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, відповідно до якого Донецька ТПП зазначила, що норма закону, яка звільняє платників єдиного внеску від виконання обов'язків визначених ст.. 6 Закону №2464, не містить обмеження у вигляді обов'язкової наявності форс-мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатом ТПП.

Також, товариством було здійснено неодноразове зверення до податкового органу із заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків визначених ст. 6 Закону №2464.

Отже, позивачем були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного повідомлення податкового органу про виниклі у товариства обставини непереборної сили та неможливості належним чином виконувати обов'язки сплатника єдиного внеску.

Суд також звертає увагу, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року у справі № 805/1303/16-а було скасовано рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальну суму 798 377,02 грн (з яких за період з 21.01.2015 року по 12.01.2016 року: штраф у розмірі 531 738,01 грн та пеня у розмірі 266 639,01 грн), яка є частиною спірної вимоги.

Однак, на час розгляду справи доказів про відкликання спірної вимоги або сформування та надіслання позивачу нової вимоги про сплату недоїмки по єдиному внеску відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що спірна вимога Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-5686-25 від 07.04.2016 року про сплату боргу(недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 2 851 768, 62 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку з цим, на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 42 776,53 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги - задовольнити.

Визнати недійсною та скасувати вимогу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-5686-25 від 07.04.2016 року про сплату боргу(недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 2 851 768, 62 грн( у т.ч. недоїмка у сумі 1 140 818,20 грн, штраф 1 237 335,32 грн, пеня 4 73 615,10 грн)

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд"( код ЄДРПОУ 01237193, вул.. Якова Гегеля, б.3, м. Маріуполь,Донецька область,87505) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 42 776,53 (шість тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн 00 копійок.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.09. 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Христофоров А.Б.