Ухвала суду № 61993115, 11.10.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1696/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 30, 31 Діденко Т.І. Доповідач в апеляційній інстанції Карпенко О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКарпенко О. В.суддівПодороги В. М., Нерушак Л. В. при секретаріСиниці Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Пилипенка В.М., який підтримав апеляційну скаргу, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_6 звернулась до Монастирищенського районного суду Черкаської області із позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_7, працюючи на посаді контролера-касира територіально відокремленого безбалансового відділення № 10023/0134 АТ Ощадбанк» в період часу з 2002 року до кінця травня 2012 року, привласнила отримані нею як представником банку за договорами депозиту від фізичних осіб - клієнтів філії ЧОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», грошові кошти в тому числі і кошти ОСОБА_6 на загальну суму 7505 доларів США, які не оприбуткувала.

З метою створення у позивача враження про законність та вигідність ніби-то укладеної угоди, ОСОБА_7 повернула ОСОБА_6 гроші в сумі 2000 і 1154 доларів США в якості відшкодування нарахованих за вкладом відсотків.

В результаті таких дій, ОСОБА_6 зазнала матеріальної шкоди на загальну суму 4351 доларів США.

Позивачка вказує, що дані дії контролера-касира ОСОБА_7 вчинені через службову недбалість ОСОБА_8, який працюючи на посаді керуючого територіально відокремленого безбалансового відділення № 10023/0134 АТ Ощадбанк», будучи службовою особою, неналежно виконував свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що потягнуло за собою, в тому числі, незаконне списання та використання бланків ощадних книжок ОСОБА_7 для незаконного заволодіння коштами фізичних осіб, в тому числі і коштами позивачки.

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2013 року, який залишено без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, а ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.191, ч.3 ст.358 КК України. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди суму, еквівалентну 5000 доларів США, що становить 39965,00 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року в частині розв'язання цивільних позовів 68 потерпілих, в тому числі ОСОБА_6, щодо відшкодування матеріальної шкоди, скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Вважаючи, що шкода заподіяна працівниками під час виконання ними своїх трудових обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, ОСОБА_6 звернулась до Монастирищенського районного суду Черкаської області із даним позовом та просила постановити судове рішення, яким стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на її користь 5000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29 січня 2016 року еквівалентно 125000 грн., як суму коштів, які позивачка передала контролеру-касиру ОСОБА_7 для внесення на депозитний рахунок.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року позов ОСОБА_6 - задоволено частково.

Стягнуто із ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, 109 435,35 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто із ПАТ «Державний ощадний банк України» судовий збір на користь держави в сумі 1094,35 грн.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Державний ощадний банк України» - Головченко В.В. , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року, ухваливши при цьому нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог повністю. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» суму сплаченого судового збору.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ПАТ «Державний ощадний банк України» підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, згідно вироку Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2013 року (а.с. 16-19) позивачці ОСОБА_6, як потерпілій у кримінальній справі № 1-139/12 заподіяна шкода в розмірі 5000 доларів США, що на дату її заподіяння складало 39 965 грн. Станом на 23 травня 2016 року, момент ухвалення судом першої інстанції рішення спричинена ОСОБА_6 шкода не відшкодована.

Відповідно до вимог ч.ч. 3,4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній , господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини; вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вищевказаним вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області, який в цій частині станом на 23 травня 2016 року є чинним встановлено, що позивачці ОСОБА_6 заподіяно шкоду неправомірними та злочинними діями працівників банку ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які перебували в трудових відносинах з відповідачем, що також було встановлено вироком суду і дані обставини не потребували встановлення на момент розгляду даної цивільної справи.

Судом першої інстанції було правильно визначено, що з обставин, встановлених вироком суду та досліджених доказів у справі вбачається наявність загальних та спеціальних умов деліктної відповідальності за шкоду, заподіяну позивачці на підставі ст. 1172 ЦК України: протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини, перебування завдавала шкоди в трудових відносинах з юридичною особою - роботодавцем, завдання шкоди працівником під час виконання своїх трудових обов'язків.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, ПАТ «Державний ощадний банк України» вказує, що для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, необхідною умовою є як наявність загальних умов деліктної відповідальності, так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. Вказують, що третя особа по справі - ОСОБА_7 не мала ні права, ні відповідних повноважень на здійснення операцій з валютними коштами клієнтів, оскільки працювала на посаді контролера-касира ТВБВ у філії-відділенні і їй було надано право підпису договорів по залученню коштів населення тільки в національній валюті і дане відділення має право на здійснення операцій по залученню коштів лише в національній валюті.

Згідно посилань представника ПАТ«Державний ощадний банк України», дії ОСОБА_7 не можна кваліфікувати як виконання нею трудових (службових обов'язків), оскільки повноважень та доручень на здійснення операцій з іноземною валютою їй не надавалося, а тому такі дії не можуть кваліфікуватися за ч. 1 ст. 1172 ЦК України і ПАТ «Державний ощадний банк України» не може нести відповідальність за злочинні дії ОСОБА_7

Також апелянт вважає, що суд неправомірно стягнув суму спричинених ОСОБА_6 збитків по курсу національної валюти по відношенню до долару США станом на момент подачі позову, хоча вироком суду чітко визначено заподіяну позивачці шкоду в конкретній сумі 39 965 грн., а тому пов'язування суми заподіяної ОСОБА_6 шкоди із курсом долару в даному випадку є неправомірним.

Перевіряючи обгрунтованість доводів апеляційної скарги, пояснень, наданих сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є правильним, відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими обставинами справи та наявними матеріалами справи і не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду.

Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Діюче законодавство не передбачає обов'язку клієнта перевіряти повноваження особи (працівника банку) при зарахуванні коштів.

Судом першої інстанції правильно визначено відсутність підстав для врахування кваліфікації діяння ОСОБА_7, встановлення наявності чи відсутності договірних відносин депозитного вкладу між позивачем та відповідачем при розгляді даного позову, оскільки відносини позивача і відповідача не є цивільно-правовими відносинами, які витікають із банківського вкладу; цей позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину, в даному випадку юридичною особою, шкоди завданої злочинними діями їхнього працівника, і наявні всі умови відповідальності, які необхідні для покладення на відповідача відповідальності за шкоду, заподіяну позивачці ОСОБА_6 на підставі вимог ст. 1172 ЦК України.

Також, як вбачається із вироку Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2013 року не встановлено існування між сторонами позивачкою та відповідачем договірних відносин, оскільки немає зареєстрованого договору банківського вкладу та документу, який підтверджує надходження коштів на рахунок в банку, що як правильно визначено районним судом дає право позивачці на відшкодування шкоди на підставі ст. 1172 ЦК України.

Також, колегія суддів вважає правильним висновок районного суду в частині визначення суми стягнутих матеріальних збитків, оскільки відповідно до вимог ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимог кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, якщо вимога не була задоволена добровільно - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно встановив вказані обставини, а оскільки відповідач не надав доказів відшкодування спричиненої позивачці шкоди, суд обгрунтовано визначив розмір відшкодування шкоди за офіційним курсом НБУ, який був встановлений на день пред'явлення ОСОБА_6 позову та стягнув її на користь позивачки в національній валюті, в сумі еквівалентній 4351 доларів США.

Такий висновок узгоджується також і з правовим висновком ВСУ, прийнятим на наслідками розгляду цивільної справи № 6-79цс14, відповідно до якого за змістом ст.ст. 526, 527 ЦК України належним виконанням зобов'язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов'язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.

Виходячи із положень статті 99 Конституції України, статей 192, 533 ЦК України можна зробити висновок про те, що незалежно від валюти боргу /грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання» валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни постановленого судом першої інстанції рішення.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження та вивчення суду, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» - відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :