Ухвала суду № 61992446, 17.05.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 травня 2016 р. справа № 804/2686/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Дмитро Володимирович , перевіривши матеріали адміністративного позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська до Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

До Дніпропетровського окружного адміністративного позову надійшов адміністративний позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська до Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про:

1. визнання протиправним та скасування рішення Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області №09 від 22.12.2015р., №01 від 25.11.2015р., №10-1/VII від 25.11.2015р.;

2. зобов'язання Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області повторно розглянути звернення Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська від 18.09.2015р. за №2551/0/112/15, від 08.12.2015р. за №5049, №5050, №5051 щодо встановлення тарифів на послуги телепостачання з прийняттям рішення, яким встановити тариф на теплову енергію для надання послуг з телепостачання по котельні ДКВР 10/13 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, на опалювальний період 2015-2016 рр. для бюджетних, інших споживачів 1 Гкал-1997, 45 грн., для населення 1 Гкал - 831, 28 грн. та передбачити компенсацію Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська різниці тарифів для населення з 15.10.2015р., для бюджетних та інших споживачів з 09.12.2015р., яку здійснити до початку опалювального періоду 2016-2017 рр.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для повернення позовної заяви.

За результатами вивчення матеріалів адміністративного позову, суд дійшов висновку про необхідність його повернення позивачеві, враховуючи наступне.

Пунктом 4 ч.1 ст.3 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх органи.

Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до положень ст. 1, 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача звернені до Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що є органом місцевого самоврядування.

Щодо твердження позивача про пудсудність даного спору саме окружному адміністративному суду, з огляду на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська є органом державної влади, суд зазначає наступне.

Згідно довідки №118/12 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська є державною організацію (установою), що здійснює діяльність у сфері оборони.

Відповідно до Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, останній здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.

У поданому позові позивач вказує, що є бюджетною установою і здійснює свою діяльність на підставі делегованих йому повноважень органом державної влади.

Проте в межах заявленого у позові спору позивачем не виконуються будь-які делеговані повноваження, отже неможливо в даному випадку віднести Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська до органу державної влади.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що даний спір є публічно-правовим, однією зі сторін спору є суб'єкт владних повноважень, у зв'язку з чим зазначена справа є справою адміністративної юрисдикції.

Проте, суд зазначає, що нормами статті 18 КАС України передбачено розмежування компетенції між адміністративними судами за предметною підсудністю.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Приймаючі до уваги, що позивачем звернені вимоги до Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що є органом місцевого самоврядування, дана справа не підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Внаслідок цього, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність до правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року роз'яснено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право на захист судом прав юридичних та фізичних осіб, встановлює юридичні гарантії його реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-яким, не забороненим законом способом. Кожна особа має право вільно обрати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі і судовий захист. Суб'єкти правовідносин мають право на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів. Право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

В силу викладеного, суд вважає необхідним роз'яснити позивачу його право звернутися до відповідного місцевого суду загальної юрисдикції, вибраному позивачем згідно зі ст. 19 КАС України, оформивши позовну заяву відповідно до ст. 106 КАС України.

На підставі викладеного позовна заява з усіма матеріалами підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву повернути позивачу із усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили протягом 5 днів з дня її проголошення. Якщо справу розглянуто у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, ухвала набирає законної сили через 5 днів з дня її отримання. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує,, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Д.В. Сидоренко