Постанова № 61992423, 09.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 р. Справа № 804/441/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренко Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Дніпропетровській області

про скасування рішення.

Обставини справи: 24.09.2015 року до Дніпропетровського окружного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Дніпропетровській області, в якому просять суд визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які виносились відносно кожної з заявлених вище фізичних осіб-підприємців.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що з листопада 2014 року по 01.07.2015р. при сплаті до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який підлягав зарахуванню на рахунок для єдиного внеску фізичних осіб-підприємців №37197204000481 в УДКС у Дніпропетровській області, було помилково перераховано належні до сплати суми на інший рахунок НОМЕР_2 УДКС у Дніпропетровській області, призначений для оплати єдиного внеску на заробітну плату найманих працівників. Своєчасність сплати вказаних сум на відповідні реквізити УДКС у Дніпропетровській області підтверджується наданими копіями квитанцій. Самостійно виявивши помилку, позивач листом №6 від 13.07.2015 р. звернулась до відповідача з заявою, в якій просила податковий орган помилково перераховані кошти перерахувати на рахунок для сплати єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, додавши до заяви копії відповідних квитанцій. Позивач вказує на те, що згідно з п.2 ч.2 ст.11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач мав самостійно повернути надмірно або помилково сплачені суми, проте не здійснив цього. Заява про перерахування коштів за належним призначенням від позивача надійшла до податкового органу до настання граничного строку сплати єдиного соціального внеску за 2 квартал 2015 року і грошові кошти могли і мали бути перераховані на належний рахунок ще до 20 липня 2015 року, але були перераховані відповідачем після 20 липня 2015 року, з безпідставним нарахуванням пені по день фактичного зарахування коштів за належністю. Крім того вказує, що помилкове перерахування позивачем коштів не на рахунок єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, а на рахунок для сплати єдиного внеску на заробітну плату найманих працівників не призвело до ненадходження коштів до бюджету, оскільки з дати перерахунку коштів фактично відбулось вилучення коштів позивача, призначених для сплати в якості внеску, в зв'язку з чим позивачем був виконаний обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, передбачений п.3 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Позивач наголошує на тому, що згідно із ч.5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок, отже зарахування єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, так і єдиний соціальний внесок на заробітну платню зараховується на єдиний казначейський рахунок, а тому умовами їх своєчасної та належної сплати є додержання термінів сплати на зазначений рахунок. Вважає, що помилка в реквізитах платежу єдиного внеску не вливає на своєчасність сплати таким платником єдиного внеску до бюджетних чи не бюджетних рахунків, тому підстав для застосування штрафних санкцій та пені відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2015р. провадження в адміністративний справі за № 804/6581/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про скасування рішень роз'єднано у самостійні провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 804/441/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення визначено суддю Сидоренко Д.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2016р. прийнято справу № 804/441/16 до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судове засідання позивач не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Направив до суду письмові заперечення з клопотання про розгляд справи за відсутності представника. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що Криворізькою центральною ОДПІ встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у встановлені законом терміни. Строк сплати, якого був не пізніше 20.07.2015р., який було пропущено, у зв'язку з чим у відношенні позивача було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 21.01.2004 р. № 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі і номерів рахунків, кодів банків і кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку. Вказує, що помилки в заповненні реквізитів платіжних документів або спрямування коштів на неправильний код бюджетної класифікації призводить до ненадходження коштів та, відповідно, відсутності погашення суми податкового зобов'язання. В свою чергу непогашення платником податків у встановлені терміни узгодженої суми податкового зобов'язання тягне встановлену законом відповідальність.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до положень ч.6 зазначеної норми.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15.10.2014р. зареєстрована фізичною особою - підприємцем, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку №16183/10/04-81-17-01 від 22.10.2014р. ОСОБА_1 з 01.11.2014р. перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група) та є платником єдиного внеску фізичних осіб-підприємців.

У період з 07.11.2014 р. по 11.06.2015 р. позивач згідно квитанцій від 07.11.2014р., від 08.12.2014р., від 08.01.2015р., від 09.02.2015р., від 11.03.2015р., від 09.04.2015р., 12.05.2015р. та від 11.06.2015р. здійснено сплату єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців (код платежу 71040000) в загальному розмірі 3381,20 грн. на помилковий рахунок - єдиного соціального внеску нарахованого роботодавцями на суми заробітної плати (код платежу 71010000).

13.07.2015р. позивач звернулася Криворізької центральної ОДПІ з листом за вих..№6, у якому просила помилково сплачені кошти у розмірі 3381,20 грн. перерахувати з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_2, додавши до нього копії відповідних квитанцій.

04.08.2015р. листом №7617/10/04-81-20 податковий орган повідомив позивача, що кошти в сумі 3381,20 грн. 20.07.2015 р. були зараховані за призначенням на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2.

10.08.2015р. Криворізькою центральною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення №0011751706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі: 362,51 грн. (20% з 01.01.2015р.) за період з 21.01.2015 р. до 20.07.2015 р., та пеня у розмірі 208,46 грн. (0.1 % суми недоїмки).

Рішенням Головного управління ДФС у дніпропетровській області від 04.09.2015р. за №7849/10/04-36-10-07-09 залишено скаргу ОСОБА_1 на рішення №0011751706 від 10.08.2015р. без розгляду.

Вказане рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Відносини, що виникають з приводу забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4.3.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Згідно до ч. 11 ст. 9 Закону №2464 передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, при цьому законодавцем не визначено випадки застосування до платника фінансових санкцій, за сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вчасно, але на помилковий рахунок, що мало місце в даних правовідносинах.

Також необхідно врахувати п.п. 2 п. 10 ст. 9 Закону №2464 відповідно до якого днем сплати єдиного внеску вважається:

у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом з сумою коштів у готівковій формі

Таким чином, суд приходить до висновку, що днем сплати позивачем єдиного соціального внеску є день здійснення позивачем подання квитанції на оплату єдиного соціального внеску та її прийняття банком.

В силу вимог пункту 9 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 450, встановлено, що помилково сплачені суми єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів перераховуються шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку.

Крім того, як вже було зазначено, позивачем було направлено до податкового органу лист з повідомленням щодо помилково сплачених коштів за № 6 від 13.07.2015 року, з проханням про перерахування помилково сплачених коштів на вірний рахунок, у свою чергу податковий орган здійснив відповідне перерахування лише 20 липня 2015 року.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Прийняття рішень, вчинення дій суб'єктами владних повноважень передбачає, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Враховуючи те, що позивачем виконані зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у повному обсязі, однак помилково перераховані не на той розрахунковий рахунок, та зважаючи на добросовісність позивача, суд вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій та пені порушує принцип пропорційності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справі докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесеного відповідачем рішення № 0011751706 від 10.08.2015 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до суду не надано.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених фактів, рішення № 0011751706 від 10.08.2015 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 0011751706 від 10.08.2015 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко