Рішення № 61991531, 13.10.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Полєно В.С.

Доповідач - Орлов І.В.

Справа № 409/825/15-ц

Провадження № 22ц/782/792/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Стахової Н.В., Коротких О.Г.,

за участю секретаря: Подрябінкіна Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом прокурора Білокуракинського району Луганської області в інтересах Білокуракинської центральної районної лікарні до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених на навчання, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року прокурор Білокуракинського району Луганської області (далі прокурор) в інтересах Білокуракинської центральної районної лікарні (далі Білокуракинська ЦРЛ) звернувся до ОСОБА_2 (далі відповідачка) із зазначеним позовом. Прокурор просив суд стягнути з відповідачки на користь Білокуракинської ЦРЛ витрати пов'язані з навчанням ОСОБА_2 в інтернатурі за період з 01 серпня 2012 року по 31 липня 2014 року у розмірі 51.991 гривень 05 копійок.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 серпня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просила: рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції з посиланням на приписи статей 610, 612, 526 ЦК України, частини 2 статті 52 Закону України «Про освіту», пунктів 8, 14 «Порядку працевлаштування випускників державних вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням», затвердженого Постановою КМУ № 992 від 22.08.1996 року; пунктів 1.1., 2.1 «Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III - IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я № 291 від 19.09.1996 року, дійшов висновку про те, що інтернатура є учбовим, а не трудовим процесом. За таких обставин витрати, виплачені відповідачці в якості заробітної плати під час проходження інтернатури є витратами на навчання.

Також, застосувавши до правовідносин сторін положення пункту 6 «Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженого Наказом міністерства охорони здоров'я України № 367 від 25.12.1997 року та пункту 2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» № 77/96 від 23.01.1996 року місцевий суд встановив, що відмовою працювати у державному секторі народного господарства відповідачка завдала шкоду інтересам держави в особі Білокуракинської ЦРЛ. Зазначена медична установа, маючи потребу в лікарях відповідної кваліфікації, виділила на навчання ОСОБА_2 кошти з місцевого бюджету, проте спеціаліста не отримала. Несплата у добровільному порядку здійснених витрат на навчання порушує економічні інтереси держави та спричиняє шкоду у вигляді ненадходження коштів до місцевого бюджету.

Колегія суддів з такими висновками місцевого суду не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 за державним замовленням навчалася у Луганському державному медичному університеті, який успішно закінчила в червні 2012 року з отриманням повної вищої освіти за спеціальністю «Педіатрія» та здобуттям кваліфікації - лікар (а. с.9).

08 грудня 2011 року за результатами рішення комісії з персонального працевлаштування випускників ОСОБА_2 отримала направлення на роботу на посаду лікаря-педіатра Білокуракинської ЦРЛ з місячним окладом згідно штатного розкладу (а.с.12).

31 липня 2012 року між Білокуракинської ЦРЛ, як замовником, Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею, як виконавцем та ОСОБА_2, як інтерном, на строк з 01.08.2012 року до 01.08.2014 року був укладений Договір № 3 про інтернатуру.

Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору замовник зобов'язувався здійснювати оплату праці інтерну згідно табелю на базі інтернатури; працевлаштувати інтерна після закінчення інтернатури згідно державного направлення на роботу.

Згідно з пунктом 3.1 Договору №3 відповідачка зобов'язувалася прибути після закінчення інтернатури на місце направлення на роботу до замовника і відпрацювати не менше 3-х років. У разі відмови від проходження інтернатури - відшкодувати до державного або місцевого бюджету вартість навчання в установленому порядку. Відповідно до пункту 4.1 Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з договору, кожна сторона несе відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України (а.с.11).

На виконання зазначеного договору та на підставі заяви відповідачки, наказом головного лікаря Білокуракинської ЦРЛ № 77-к від 31 липня 2012 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу на посаду лікаря-інтерна з педіатрії з базою проходження інтернатури в ЛОДКЛ (а.с.18).

31 липня 2012 року між Білокуракинської ЦРЛ як роботодавцем та ОСОБА_2, як працівником, був укладений Контракт № 2. Згідно з п.1.1 Контракту відповідачка зобов'язувалася після закінчення інтернатури в триденний термін повідомити про це роботодавця, та у місячний термін приступити до роботи в Білокуракинську центральну районну лікарню у якості лікаря-педіатра (а.с132).

З 25 червня 2014 року ОСОБА_2 зареєструвалася у місті Києві як внутрішньо переміщена особа (а.с.128).

25 червня 2014 року ОСОБА_2 письмово повідомила адміністрацію Білокуракинської ЦРЛ про те, що вона у зв'язку проведенням на території Луганської області антитерористичної операції не може виконати свої зобов'язання за Контрактом № 2, а саме - після закінчення інтернатури у місячний термін прибути та стати до роботи у Білокуракинську ЦРЛ на посаду лікаря-педіатра та відпрацювати на цій посаді не менше 3-х років (а.с.21).

25 липня 2014 року Департаментом персоналу освіти та науки Міністерства охорони здоров'я України було погоджено зміну місця призначення на роботу ОСОБА_2 з посади лікаря-педіатра ЦРЛ Білокуракинського району Луганської області на посаду лікаря-педіатра Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району м. Києва, про що листом за № 11.02.-10/20Р-8377/7449-зв було проінформовано Департамент охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент охорони здоров'я Луганської ОДА та ДЗ «Луганський державний медичний університет (а.с.128,129).

З 31 липня 2014 року наказом в. о. головного лікаря Білокуракинської ЦРЛ № 81/1-к від 31.07.2014 року ОСОБА_2 було звільнено з посади лікаря-інтерна з педіатрії поліклінічного відділення Білокуракинської ЦРЛ за закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (а.с.19).

З 01 серпня 2014 року ОСОБА_2 працює на посаді лікаря-педіатра дільничного комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району м. Києва, що підтверджується даними Довідки № 87/02-42 від 21 червня 2016 року (а.с.131).

07 серпня 2014 року департаментом охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виданий наказ № 1071/к про направлення ОСОБА_2 для зарахування на посаду лікаря-педіатра Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району м. Києва.

Згідно з даними довідки за підписами посадових осіб Білокуракинської ЦРЛ за період з 01 серпня 2012 до 31 липня 2014 року розмір видатків по оплаті праці лікаря-інтерна з педіатрії ОСОБА_2 склав загальну суму 51.991 гривень 05 копійок, з яких: сума нарахованої заробітної плати - 38.144,57 гривень, сума нарахування на заробітну плату 36,3% - 13.846,48 гривень (а.с.20).

Предметом спору є вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь замовника - Білокуракинської ЦРЛ витрат, пов'язаних з навчанням відповідачки в інтернатурі в період з 01.08.2012 року по 31.07.2014 року з причини порушення інтерном умов Договору № 3 про інтернатуру, а саме - зобов'язання прибути після закінчення інтернатури на місце направлення на роботу до замовника і відпрацювати не менш 3-х років.

Правовідносини сторін врегульовані нормами законодавства України про освіту, яке з серпня 2012 року по липень 2014 року зазнало певних змін.

Так, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ від 17 січня 2002 року (втратив чинності 06 вересня 2014 року) випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Згідно з частиною 2 статті 52 «Про освіту» № 1060-ХІІ від 23 травня 1991 року (вилучена на підставі Закону № 1556-VІІ від 01.07.2014 року) випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України № 77/96 від 23 січня 1996 року «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації відпрацювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Пунктом 3 зазначеного Указу Кабінету Міністрів України доручалося у місячний термін затвердити порядок відшкодування випускниками до державного бюджету вартості навчання у разі порушення ними умов угоди щодо працевлаштування.

Пунктом 14 Постанови КМУ № 992 від 22 серпня 1996 року «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України № 367 від 25 грудня 1997 року «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов'язку прибути на роботу за призначенням. У разі, якщо випускник не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у пунктах 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до пункту 25 зазначеного Порядку питання зміни працевлаштування випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти вирішуються між державними замовниками. Контрольні функції покладаються на Міністерство охорони здоров'я України.

Таким чином, за отриманим 08 грудня 2011 року Направленням на роботу, 01 серпня 2012 року відповідачка прибула в розпорядження Білокуракинської ЦРЛ та в період з 31 липня 2012 року по 31 липня 2014 року займала посаду лікаря-інтерна з педіатрії. Після закінчення у липні 2014 року навчання в інтернатури, до роботи на посаді лікаря-педіатра Білокуракинської центральної районної лікарні, яка визначалася Договором № 3 про інтернатуру від 31 липня 2012 року, ОСОБА_2 не приступила. З посади лікаря-інтерна Білокуракинської ЦРЛ відповідачку було звільнено не за її власним бажанням, не за порушення трудової дисципліни, а у зв'язку із закінченням укладеного між сторонами 31 липня 2012 року строкового трудового договору.

Нове працевлаштування відповідачки було здійснено під контролем департаменту Міністерства охорони здоров'я України, який своїм листом від 25.07.2014 року погодив зміну місця призначення на роботу ОСОБА_2 з посади лікаря-педіатра ЦРЛ Білокуракинського району Луганської області на посаду лікаря-педіатра Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району міста Києва. Факт здійснення зазначеного погодження підтверджений належними доказами та сумнівів не викликає.

До теперішнього часу ОСОБА_2 за державним направленням працює у закладі охорони здоров'я, який фінансується з бюджетної сфери. Тому, висновки місцевого суду про те, що відмовою працювати у державному секторі народного господарства відповідачка завдала шкоду інтересам держави в особі Білокуракинської ЦРЛ, є помилковими та обставинам справи не відповідають.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року 108/95-ВР січня 2002 року заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з Указом Президента України № 77/96 від 23 січня 1996 року у разі порушення випускниками умов угоди щодо працевлаштування, відшкодування до державного бюджету вартості навчання має визначатися згідно із Порядком, розробленим та затвердженим Кабінетом Міністрів України. Таким чином, висновки місцевого суду про те, що заробітна плата лікаря-інтерна ОСОБА_2 відноситься до витрат на навчання, які підлягають відшкодуванню до бюджету у разі порушення умов угоди щодо працевлаштування, є неправомірними. Зазначені висновки базуються на невірно витлумачених та необґрунтовано ототожнених місцевим судом нормативних понять «заробітна плата» та «вартість навчання».

Через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване рішення Білокуракинського районного суду Луганської області 16 серпня 2016 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволені заявлених прокурором до ОСОБА_2 позовних вимог.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316, 319, 325 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 серпня 2016 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора Білокуракинського району Луганської області в інтересах Білокуракинської центральної районної лікарні до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених на навчання, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: