Ухвала суду № 61991166, 12.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/2726/16-к Головуючий у І інстанції Питель-Тьолушкіна В. Л.Провадження № 11-кп/780/1238/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 12.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

12 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Гайдай Р.М.

суддів Миколюка О.В., Гриненка О.І.

при секретарі Олійнику О.Л.

з участю прокурора Безсмертного М.П.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2. 52, кв. 38, раніше не судимого

засуджено та призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75, 76 ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обовязки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично зявлятися до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Цим же вироком вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 30 березня 2016 року близько 11 години 30 хвилин, керуючи технічно справним сідловин тягачем «RENAULT MAGNUM», реєстраційний номер НОМЕР_1 в складі з напівпричепом бортовим «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснюючи рух заднім ходом на проїзній частині вул. Прорізній, навпроти будинку № 84 м. Фастів Київської області, в порушення п. 2.3 б, 2.3 д, 10.1, 10.9 ПДР розпочав рух заднім ходом із узбіччя на проїзну частину, внаслідок чого здійснив наїзд задньою частиною напівпричепа бортового на пішохода ОСОБА_4, яка перебувала біля задньої частини транспортного засобу.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.

Згідно висновку експерта № 75 від 29.04.2016 року смерть ОСОБА_4 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з розтрощенням кісток черепа, розривами мозкових оболонок і розчавленням тканини головного мозку.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій просить вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2016 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 засудити за ч. 2 ст. 286 до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в супереч вимогам ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання, із застосуванням ст. 75 КК України, належним чином не враховано суспільну небезпеку та ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Також не надано належної оцінки характеру допущених порушень правил безпеки дорожнього руху та тяжкості наслідків, які настали в результаті дій обвинуваченого, а саме те, що внаслідок грубого порушення ОСОБА_2 ПДР під час керування транспортним засобом потерпіла ОСОБА_4 загинула. Крім того, суд першої інстанції не призначив ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Таким чином, ОСОБА_2 взагалі не поніс жодного покарання за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки суд звільнив останнього від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та не призначив додаткового покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задоволити, обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 котрі не підтримали подану апеляційну скаргу та просили вирок суду залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, доведена доказами зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні і не оспорюється в апеляційній скарзі.

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України судом кваліфіковані правильно.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність то вони є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд при призначенні покарання ОСОБА_2 врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані, які характеризують особу обвинуваченого, котрий вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також обставини, що помякшують покарання щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно дост. 67 КК України судом не встановлено.

Крім того, в судовому засідання апеляційного суду Київської області була заслухана думка потерпілого ОСОБА_3, котрий пояснив, що загибла мала проблеми зі слухом та не бачила на одне око, що обєктивно позбавляло її можливості уникнути події. Заявив, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 не має, та просив не позбавляти його волі.

З урахуванням всіх вказаних обставин в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч 2 ст. 286 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами, та на підставі ст.ст. 75, 76 звільнив його від відбування покарання з випробуванням та з покладенням відповідних обовязків. Свої висновки в цій частині, всупереч вказаному у апеляційній скарзі прокурора, суд достатньо обґрунтував, і з якими колегія суддів погоджується в повному обсязі, вважаючи обране обвинуваченому ОСОБА_2 покарання справедливим та достатнім для його виправлення, а тому підстав для посилення цього покарання колегія суддів не вбачає.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про не обґрунтоване не призначення обвинуваченому ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то вони є безпідставними, оскільки, додаткове покарання, передбачене ч. 2ст. 286 КК України є альтернативним і суд у вироку своє рішення обґрунтував належним чином, а тому посилання прокурора на, нібито, порушення допущене судом, є надуманим.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2016 року, стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ: